Чому важлива монетизація пільг
За кількістю та обсягом соціальних послуг, які надає держава, Україна входить в число світових лідерів.
Тим часом, саме ця сфера залишається мінімально реформованою. В силу такого положення справ ми опиняємося перед хибним вибором: соціальний популізм або вільний ринок.
Не секрет, що соціальні пільги, дотації і субсидії до сих пір є одним з найбільш "надійних" засобів маніпуляції громадською думкою. Тому будь-яка спроба демонтажу цієї громіздкої і наскрізь корупційної системи сприймається як "зрада". Масла у вогонь підливають політики, які звикли робити рейтинг, обманюючи людей порожніми обіцянками.
Тим часом, в цивілізованому світі соціальні гарантії не мають жодного відношення до "подачок". Їх ефективність безпосередньо залежить від адресності та гнучкості. Тому, починаючи міняти таку чутливу сферу, як соціальна, важливо мати чітку цільову модель. Лояльність електорату не може бути нею за визначенням.
В середині березня Кабінет Міністрів затвердив монетизацію пільг у всіх видах міського, приміського і міжміського транспорту – на практиці постанова почне працювати вже в травні.
Новина встигла обрости безліччю міфів і навіть викликати вуличні протести. Причина – та сама, що і з іншими реформами. Влада не поспішає роз'яснити нюанси, тому люди вважають, що компенсуватися будуть тільки 30 поїздок на місяць. Насправді це тільки "необхідний мінімум" – конкретну схему монетизації, а так само і кількість пільгових поїздок визначатиме місцева влада.
Звичайно, є побоювання, що "грошей не вистачить". Так, до речі, свого часу сталося в Росії: місцеві бюджети не потягнули монетизацію, тому що в їх розрахунках не були враховані злодійство й інфляція.
Проте, в інших європейських країнах монетизація цілком виправдала себе. Якщо узагальнити вдалі випадки, вийде, що її основа – електронний квиток, який дозволяє вести строгий облік пільгових перевезень. З іншого боку, за допомогою такого квитка (найчастіше він взагалі "іменний") можна реалізувати найрізноманітніші програми адресної допомоги – наприклад, пільговий проїзд для пенсіонерів може діяти в певні години, а в решту часу працювати п'ятдесятивідсоткова знижка. Прикладів маса, але я зараз не про них.
Монетизація пільг принципово важлива для України як ще один крок геть від "радянської спадщини". За цим рішенням стоїть певна ідеологія, корисна для суспільства з патерналістськими нахилами. Все просто: або держава не довіряє людям, остерігаючись давати гроші на руки, або вважає їх досить дорослими і свідомими.
У Фінляндії кожному жителю покладається "базовий дохід" в € 800. Гроші йдуть з витрат на різні пільги. Нехай люди самі вирішують, як їх витратити. Пріоритетом може бути проїзд, місячна квартплата або обігрів будинку. Зрештою, їх можна просто "розтринькати" на всілякі розваги. Але держава в цьому випадку вже нічого не буде винна. Твій вибір – твоя відповідальність.
Така психологія людини: поки вона не побачить "живих" грошей, якими сама оплачує ту чи іншу послугу, вона не навчиться ні економити, ні вимагати якісного сервісу. Сьогодні в Україні мало хто може "помітити" зв'язок між жахливим станом громадського транспорту, кількістю пільговиків (а в деяких містах вони складають до 70% від усіх пасажирів!) І відшкодуванням вартості їх проїзду з запізненням на 9 місяців.
Звичайно, монетизація пільг на проїзд не повинна вдарити по найбільш незахищених. Тому завдання місцевої влади – ретельно продумати цей момент, врахувавши зарубіжний досвід. Наприклад, в сусідній Польщі безлімітний безкоштовний проїзд збережено для всіх людей, старше 70 років. Правильно спроектована монетизація – це не тільки витрати, але і додаткові ресурси.
Останнім часом соціологи відмовляються оперувати поняттям "середній клас". Замість цього вони говорять про людей з "розвиненою економічною свідомістю". Незалежно від віку, рівня доходів чи місця роботи, такі люди демонструють здатність до самоорганізації та самовдосконалення – наприклад, самостійно шукають можливості підвищити кваліфікацію і заробляти більше. Таких людей відрізняє непримиренність до корупції і "раціональне голосування" на виборах.
Показник в 20% вважається для суспільства критичним в хорошому сенсі цього слова. Саме з них починаються справжні, а не імітаційні реформи. Сподіваюся, що у нас є шанс подолати цю "критичну позначку" вже найближчим часом.
