Серіал Чорнобиль від НВО: чому так круто

26 квітня 2020, 07:30

Без вибухів і спецефектів. Найнебезпечніший ворог — той, якого не знаєш

Найпопулярніший серіал усіх часів і народів. 9.5 з 10 за версією IMDB. Мільйони захоплених глядачів. Британці та американці зняли серіал про Чорнобиль настільки талановито, що навіть заздрити немає сил. Мінімум 33 рази повторений з 1986 року сюжет проникає в глядача якоюсь небувалою новизною. Спробуємо розібратися, як їм це вдалося.

Відео дня

По-перше, автори не намагаються вразити глядача демонстрацією масштабу катастрофи. У фільмі немає самого вибуху, немає страшних спецефектів, є тільки наслідки, які не вражають уяву, треновану знищенням Вестероса. Лише з труби валить дим, лише валяються шматки бетону, пожежники гасять, люди метушаться. Рутина, битовуха, нічого незвичайного. Але саме ця рутина б'є найстрашніше. Найнебезпечніший ворог — той, якого не знаєш. Цей геніальний хід, що розкриває саму суть ефекту радіації, і робить «Чорнобиль» таким приголомшливим. Радіація, яка для більшості живих, слава Богу, є просто словом, оживає невидимим хижаком. Від неї не рятує протигаз, не рятує костюм хімзахисту, не рятує горілка, її не можна побачити, але до неї можна доторкнутися. Що і робить фільм з глядачем: він дозволяє доторкнутися до чудовиська через життя людей того часу, їхню наївність, недбалість, нерозуміння, які, очевидно, не рятують героїв від трагедії. HBO показали «Чорнобиль» як убивцю-невидимку. Це фільм жахів про те, як люди випустили його на волю, навіть не помітивши. І тільки двоє героїв на всю країну розуміють, що насправді сталося.

По-друге, серіал від початку і до кінця — про людей. Це історія про обов’язок, про вчених, які не бояться всюдисущого КДБ, про відважних ліквідаторів, про берсеркерів-шахтарів, яких не обдурити: вони вже живуть у царстві Аїда. Чорнобиль — про виживання серед акул Політбюро, про радянського топ-менеджера Щербину, який, хоч і поводиться, як сволота, але справу свою знає. Це історія про тупих, які своїми тупими вчинками здатні погубити мільйони. Це історія про безтурботних, нерозумних, розумних, щасливих, нещасних, об'єднаних однією трагедією, але проживають її по-людськи і по-своєму. Чого варті медсестри з московського шпиталю, одна з яких милосердно бере хабар на реєстрації, а друга з жалості дозволяє жінці контактувати з опроміненим чоловіком, що вмирає. Це дуже сильна драма про кохання. І про смерть. Справжня грецька трагедія, побудована в декораціях совка.

По-третє, це, звичайно ж, операторська робота. Картинка дуже затиснута, фільм камерний, що допомагає сконцентруватися на людині радянській. Оператор підкреслює рамки, в яких перебувають люди, що потрапили в катастрофу гігантського масштабу. Акторам тісно в кадрі, тісно в приміщеннях, тісно в своєму безглуздому безрозмірному і не підігнаному під фігури радянському одязі.

І нарешті, це робота постановників, які з педантичністю Олексія Германа відтворили епоху в деталях.

Візитну картку України перезняли з усією міццю світового кінематографа. Не може не тішити, що Україна прозвучала так голосно. Не може не засмучувати, що це зроблено не Україною. Не може не дивувати, що талант не має ні географічних, ні культурних кордонів. Не може не змушувати задуматися, що світ навколо нас сповнений небезпек, навіть якщо ми на них забили.

Спеціально для НВ Бізнес (Повтор публікації від 29 травня 2019 року)

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес


Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X