Коло довіри: у кого тепер більше грошей і чому?

27 квітня 2021, 10:00

Розвинені країни доженуть доковідний рівень економічного зростання вже до 2024 року. У той же час, країни, що розвиваються, до яких належить Україна, істотно сповільнять темпи економічного розвитку. У чому фокус? У довірі.

Упевнений, багато хто пам’ятає комедію «Знайомство з Факерами», в якій герой Роберта Де Ніро, відставний шпигун і авторитарний батько сімейства, був одержимий «колом довіри», куди він до останнього не хотів включати нареченого своєї дочки. Насправді, довіра — одна з найпотаємніших цінностей західної не тільки) цивілізації. По суті, на ній будуються фінансові системи і суспільні договори всіх успішних країн. Також, рівень довіри, багато в чому, визначає відчуття щастя і справедливості в суспільстві.

Відео дня

Згідно з останнім звітом МВФ, розвинені економіки втратять менше 1% зростання у порівнянні з прогнозами до епідемії коронавірусу. Лідер зростання — США, які до 2024 року навіть перевищать доковідні темпи. У той же час, економіки, що розвиваються, впадуть, в середньому, на 4% у порівнянні з докризовими прогнозами. Зокрема, Латинська Америка втратить 6%, а Південно-східна Азія (крім Китаю) — 8%. В цьому контексті щодо України ситуація зрозуміла: зростання буде однозначно менше, ніж до епідемії, мінімум на ті ж 4%.

Картина кардинально відрізняється від 2008 року, коли розвинені економіки втратили набагато більше, ніж країни, що розвиваються. Що спрацювало на їхню користь цього разу? Довіра.

Взаємна довіра бізнесу і держави

На самому початку коронакризи центробанки США, ЄС, Японії та інших розвинених держав оголосили про безпрецедентну фінансову підтримку (цитую ФРС США: «стільки, скільки буде потрібно») для своїх країн.

Перш за все, вони почали викуповувати держоблігації, таким чином вливаючи гроші в державний сектор. Так, тільки США збільшили свій держборг майже на $3 трильйони, а в цілому країни Великої двадцятки роздули держборг з 82% до 103% ВВП. Паралельно, безпосередньо або через міністерства фінансів, вони накачали ліквідністю комерційні банки, збільшивши їх резерви на випадок банкрутств позичальників.

Потім центробанки навіть почали скуповувати облігації приватного сектора, фактично додатково кредитуючи бізнес. Більш того, окремі держави почали видавати адресну фінансову субсидію галузеутворювальним компаніям, наприклад, авіалініям. Нарешті, фінансову підтримку отримав малий і середній бізнес і громадяни цих країн шляхом прямих виплат («Helicopter money» — тільки в США це $2,9 трильйона за 2020−2021 рр.), або компенсації їх зарплати роботодавцям («Furlough scheme», особливо популярні у Великій Британії і Європі). Самі ж банки змогли в такому середовищі реструктурувати або відстрочити виплати як за корпоративними, так і за споживчими кредитами.

Якщо простими словами, то держави пообіцяли бізнесу і громадянам, що ніхто не буде їх банкрутити, забирати майно і активи, а банкам — що для них буде більш ніж достатньо рефінансування, і можна дати перепочинок позичальникам. Компанії і людей залили грошима, які відразу ж пішли в економіку. Перш за все, на фондові ринки, які, за результатами 2020-го, в США виросли на 70% після падіння на 30% у березні того ж року. При цьому роздрібні інвестори — прості люди — становлять вже до 30% усіх угод на американських біржах. Тобто, звичайні громадяни теж повірили і державі, яка їх підтримала, і компаніям, у які вони вклали отримані кошти.

Схожі історії відбулися й у інших розвинених країнах. Ось так взаємна довіра змогла запобігти тому, що могло стати найбільш затяжною економічною кризою з часів Великої депресії, відповідно до торішніх прогнозів того ж МВФ.

Але це далеко не все.

Довіра до дотримання карантинних заходів

Кардинальною відзнакою розвинених країн стало відповідальне дотримання карантинних заходів населенням, а також ефективний контроль цього з боку держав. Адже, перш за все, це допомогло багатьом сферам життя уникнути жорстких, тривалих локдаунів і хоча б частково працювати в умовах глобальної пандемії. Такі сфери як туризм, охорона здоров’я і рекреація, громадський транспорт і авіалінії, готельний сектор і комерційна нерухомість та інші змогли пом’якшити наслідки коронакризи саме тому, що навчилися гнучко працювати в непередбачуваних реаліях карантинних обмежень.

Але це стало можливим лише завдяки ефективній роботі влади з населенням і, звичайно ж, завдяки свідомості і відповідальності громадян цих країн.

Іншими словами: вам дозволено літати, сидіти в ресторані і не закривати вашу перукарню, якщо ви чесно дотримуєтеся карантинних заходів. Саме такий підхід багато в чому допоміг країнам Північної Америки, Європи і Японії легше проходити періодичні локдауни.

Але і це не головне.

Довіра до науки і вакцин

Всі перераховані вище економічні заходи і оптимізм фондових ринків були б неможливі без досягнень науки і розробку вакцин інноваційними методами в рекордно короткі терміни. Але і це лише третина успіху: а ще дві третини полягають у тому, щоб швидко і успішно вакцинувати більшу частину населення. Але ж для цього потрібні не тільки самі вакцини, а відповідна політика і інфраструктура для здійснення вакцинації.

А в наш час постправди це включає в себе і серйозну, кропітку інформаційну роботу щодо роз’яснення населенню критичної важливості вакцин (і, до речі, не тільки від Covid-19). Це особливо важливо з огляду на лавину дезінформації про вакцини, яка вже десятиліттями поширюється по всьому світу. Людям необхідно доносити, доводити і показувати, що їм варто вірити в науку у вакцинах точно так само, як вони, за замовчуванням, вірять в науку, використовуючи мобільний інтернет, мікрохвильовку або аспірин.

І розвиненим країнам це, переважно, вдалося. Тому що вони прекрасно розуміли, що без ефективної вакцинації неможливе відновлення економічного прогресу і вихід з коронакризи. Ніякі фінансові інструменти не допоможуть, якщо люди будуть продовжувати вмирати тисячами, і локдаунам не буде кінця і краю.

Все це дало кумулятивний ефект, і розвинені країни вже в цьому році зможуть повернутися до повноцінного життя і економічного зростання. Тепер у них ще більше грошей, ще більше інновацій і ще більше відриву на старті нового витка історії. А у країн, що розвиваються, грошей буде менше, зокрема тому що капітал перетікає в розвинені країни, де більше довіри і, як наслідок, прибутку.

А що Україна?

Я в бізнесі 16 років і зараз керую холдингом з активами на сотні мільйонів доларів, з партнерами з усіх куточків планети. Я об'їздив весь світ, жив і працював на різних континентах. На жаль, змушений констатувати, що з довірою в Україні погано майже на будь-якому рівні в більшості сфер життя. А без довіри, як показує практика, не буде ні грошей, ні здоров’я. Тому, порушувати контракти, кидати інвесторів, не дотримуватися карантину і плювати в обличчя лікарям і вченим — нерозумно і собі (набагато) дорожче.

Дуже хотілося б, щоб у черговий локдаун українці задумалися над цим. Адже зовсім не соромно і зовсім не ганебно вчитися і довіряти тим, хто розумніший, успішніший і багатший за нас.

Тому, якщо ні війна, ні пандемія нас не змусять, то що ж тоді? Питання, безумовно, риторичне.

Показати ще новини
Радіо НВ
X