Чому для українського бізнесмена Кіпр важливіший за Латвію
Новина про те, що Центробанк Кіпру розіслав комерційним банкам вимоги закрити рахунки компаній-пустушок і активніше перевіряти нових клієнтів при роботі з ними, зацікавила багатьох.
Найімовірніше, тепер для відкриття рахунку в кіпрському банку іноземна компанія повинна:
- регулярно подавати банку фінансову звітність;
- володіти реальними активами, наприклад, акціями та цінними паперами;
- бути пов'язаною з кіпрською компанією, у якої вже є рахунок в цьому банку.
Перевага у відкритті рахунків буде у компаній з офісами, дійсно розташованими на Кіпрі.
Схожі вимоги будуть висуватися до особистих рахунків фізичних осіб.
Особливу увагу банки будуть приділяти джерелам походження коштів клієнтів – фізичних осіб і бенефіціарів власників компаній. Для цих цілей банки зможуть запитувати їх податкові декларації за минулі роки з відмітками про сплату податків, довідки про стан рахунків і рекомендаційні листи з інших банків і навіть посилання на публічну інформацію, що стосується джерел їх доходів.
Існує думка, що причина таких радикальних вимог головного банку Кіпру криється у візиті на Кіпр представників Міністерства фінансів США в травні цього року, які зажадали очистити банківську систему острова від "брудних" грошей і забезпечити виконання американських санкцій.
Спробуємо розібратися, в чому ж важливість цих вимог для українського вигодоодержувача.
Передбачувані несподіванки
Наївно було б розглядати циркуляр Центробанку Кіпру як Талебівського "Чорного лебедя". Навпаки, хмари навколо кіпрської банківської системи збиралися досить давно.
У цьому контексті не можна забувати про взаємини США і ЄС в офшорних питаннях. Установка вимог до європейських банків, відвідування європейських країн для проведення профілактичних бесід і обговорень віч-на-віч проблем, що накопичилися в банківській системі – це американський спосіб підтвердити свою роль світового фінансового наглядача. Сумніватися в ефективності такого нагляду не доводиться – недавня турбулентність в Латвійському фінансовому секторі послужила відмінним прикладом того, як блискавично розвиваються події, якщо за справу береться Мінфін США.
Посил останнього досить простий і зрозумілий: у світовій доларовій зоні не повинно бути місця "брудним грошам".
У свою чергу, провідні країни ЄС продовжують просувати ідею глобальної багатосторонньої деофшорізації. У цю канву лягають зміни законодавства як на рівні Союзу в цілому (такі як 5-а Директива з боротьби із відмиванням грошей), так і законів його держав-членів (однойменний закон Сполученого Королівства). Перший документ зобов'яже країни ЄС запустити відкриті реєстри бенефіціарів власників компаній, другий зобов'яже традиційні Британські офшорні території – перш за все Кайманові острови і Британські Віргінські острови – сформувати публічні реєстри бенефіціарів власників.
ЄС також активно виступає за повсюдне впровадження CRS – стандарту автоматичного обміну податковою інформацією, до якого США не приєднається в доступному для огляду майбутньому.
Боротьба двох фінансових центрів не могла пройти безслідно для податкових гаваней.
І хоча ситуація, що склалася в банківському секторі Латвії та Кіпру– подія безпрецедентна, одиничним його назвати складно. Боротьба за чистоту фінансової системи – це зрозуміле продовження більш ранніх ініціатив. Тому власникам іноземних компаній і рахунків варто очікувати публікацію подібних циркулярів в інших країнах. Цілком можливо, що наступними приймати гостей зі США будуть країни Центральної та Східної Європи, включно з Угорщиною та Грузією. Останні зараз активно намагаються зайняти нішу, яка раніше належала країнам Балтійського регіону.
Не варто обманюватися, що під основним ударом на Кіпрі виявилися лише вихідці з Росії. Боротьба з відмиванням коштів концентрується на регіонах, не країнах. Це підтверджує практика: в 2016-2017 роках банки різних держав із завидною регулярністю повідомляли, що в силу своїх внутрішніх правил вони не зможуть працювати зі значною кількістю українських клієнтів. Для абсолютної більшості фінансових установ у всьому світі будь-який клієнт з пропискою в СНД вважається "високо ризиковим". А значить, складності з новими правилами офшорного банкінгу повною мірою відчують на собі й українські клієнти, частина з яких не з чуток знайома з заморожуванням особистих коштів і примусовим закриттям рахунків.
І саме в цьому контексті Кіпру відведена особлива роль. Кіпр, що з давніх-давен полюбився представникам пострадянського бізнес, для багатьох з них залишається символом фінансової свободи. Тому тиск на Кіпр з боку міжнародної спільноти сприймається клієнтами зовсім по-особливому. Цього не можна було сказати про Латвію чи Естонію. Падіння бастіону Кіпру під натиском міжнародних вимог буде причиною докорінної перебудови свідомості українських клієнтів кіпрських банків. Вони, безумовно, зрозуміють, що фінансовий розгул попередніх десятиліть залишився в минулому.
Звичайно, це не означає, що історія Кіпру як великого фінансового центру підійшла до кінця. Складно уявити, що бізнес зможе відмовитися від звичних засобів податкового планування, доступних на Кіпрі. Але тільки належні зміни в бізнесі дозволять їх використовувати сповна.
Запорука успіху – підготовка
За великим рахунком, нові вимоги про проходження поглиблених KYC/AML процедур мало здивують клієнта, який створював протягом останніх п'яти років іноземну компанію або відкривав їй банківський рахунок у відомому міжнародному банку. Але важливо розуміти, що з кожним роком, з кожним новим візитом робочих груп зі США і ЄС банківські перевірки будуть суворішими, а кількість заморожених і закритих рахунків продовжить рости.
Тому власнику офшорної структури з кіпрським банківським рахунком вже зараз потрібно бути готовим до її "капітального ремонту", без якого вона втратить будь-яку придатність через кілька років. До мінімального "ремонтнгог кошторису" увійдуть:
- ліквідація старих компаній, чия ділова репутація не викликає необхідної довіри;
- розроблення нової структури, на всіх рівнях якої буде значитися один і той же бенефіціар;
- копіткий і тривалий процес передачі особистих і бізнес-активів в нову структуру, відкриття для неї банківських рахунків та інформування відповідних органів про її існування.
Все це необхідно для того, щоб оновлена структура була готова до неминучого розкриття її вигодоодержувача і його активів.
Звичайно, впевненість банку в джерелах походження доходів свого клієнта стане наріжним каменем їх ділових відносин.
Ключовим для клієнта банку питанням стає фактор часу: чи зможе він підготувати прийнятну історію накопичення капіталу до моменту, коли банк в результаті чергової перевірки попросить поділитися з ним цією історією. Як правило, таємничість в питаннях походження коштів тягне за собою заморожування рахунків навіть у найлояльніших банках.
Парадокс: якщо раніше мірилом фінансової свободи власника офшорних структур була його анонімність, то ідеал нинішнього дня прямо протилежний – здатність бути максимально відкритим.
Звичайно, завжди залишається альтернативний шлях, на якому все ще працюють старі схеми приховування бенефіціара і його статку. Проблема лише в тому, що простягається він через банківські системи Афганістану, Монголії або острівних держав Тихого океану.
Текст написаний за співавторства Дмитра Рябікіна, старшого юриста юридичної фірми Sayenko Kharenko.
