Цифровий колгосп. Чим мені не подобається ідея Дія.City

15 квітня 2021, 09:00

Кому насправді потрібно регулювати єдину галузь в Україні, яка розвивалася скоріше «всупереч, а не завдяки», яку неможливо рейдернути і в якій немає олігархів і «смотрящих»?

Цей блог не відображає офіційну позицію IT Ukraine Association.

На одній із багатьох нещодавніх презентацій Віце-прем'єр та міністр цифрової трансформації Михайло Федоров заявив, що дуже схвально ставиться до критики, головне, щоб без переходу «на особисте». Тому одразу зауважу, що з великою повагою ставлюся як до Михайла, так і до мого друга Олександра Борнякова, замміністра. Однак, як кажуть, «істина дорожча».

Відео дня

5 квітня проект Дія.City за мотивами законопроекту 4303 (доопрацьованого 17 березня) «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» було вчергове презентовано широкому загалу (читай депутатам). Ідея зводиться до того, що будь-яка IT компанія (з Житомиру, Вінниці або Одеси) може вступити в віртуальний правовий режим на 15 років та отримати пільги при оподаткуванні. Натомість держава отримає приріст в експорті та кількості робочих місць в IT.

Справа навіть не в тому, що «стимулюють» зазвичай проблемні галузі. Власне, 2020-ий рік добряче «проїхався» по українській економіці. Про це свідчить зниження ВВП України у IV кварталі минулого року на 0.7% у порівнянні з IV кварталом 2019-го. Але IT-індустрія навіть дуже «жива» — не тільки успішно пережила кризу, а і залишилась лідером з українського експорту. 5 млрд доларів — ось скільки техсектор заробив у 2020-му році.

Питання насправді в закладених корупційних ризиках у «підвалинах» Дія.City. Мені довелося попрацювати в правоохоронних органах і я добре знаюся на тому, що скажу. IT галузь ще навіть не розуміє, яке це щастя було всі ці роки мінімізувати дотики з нашим державним апаратом, для якого «підвищення експорту» є скоріше політичним гаслом та джерелом додаткових доходів в кишеню.

По-перше, за останні 20 років IT компанії якось «переварили» досвід взаємодії із податковим «сервісом». А тут додається ще один уповноважений орган по контролю за IT — власне Мінцифра. І не треба заспокоюватися через звуження контролюючих повноважень Мінцифри в останній версії законопроекту. Якось так воно повелося в нашій державі, що візит податкової до будь-якої компанії (навіть білої як день), ніколи не закінчується без штрафів — можна перейняти досвід у старших «товаришів». Тобто, замість скорочення неефективного державного апарату, ми фактично його подвоюємо.

По-друге, Дія.City — це фактично цифровий колгосп, куди вся індустрія буде зігнана і перерахована в реєстрі. Не варто згадувати про добровільність — коли з’являється нова «біла» модель, то взаємодія з ФОП якось сама собою стає «сірою» (навіть без допомоги пана Дядюри, заступника МЕРТ).

Нагадую, цей цифровий колгосп регулюватиметься державним органом — Мінцифрою. У мене є цілковита довіра особисто до пана Федорова, але, на жаль, немає довіри до системи. До прикладу, що робити IT бізнесу, якщо одразу після голосування за закон з’явиться новий міністр типу Януковича? За законами жанру так і має бути — після того, як молоді візіонери і мрійники прокладуть шлях до «загону» з цілою «живою» і «смачною» індустрією, на сцену час виходити прагматику, бо рушниця завжди стріляє.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Цю думку можна розвинути. Неможливо побудувати нову прогресивну систему на старому фундаменті (держава в державі) — будувати треба поруч і лише ринок розсудить. До прикладу, в Міносвіти можна вливати мільйони доларів, а якість освіти й нині там. Навпаки, якщо приватний вуз об'єктивно кращий, батьки «проголосують ногами». Так із Дія.City — який би не був привабливий фасад і щирі наміри пана Федорова, вся квазі-надбудова тримається на регуляції держави. Ба більше, до компаній все одно прийдуть СБУ і поліція (у них своє законодавство і маленька зарплатня), із суперечкою доведеться йти в суди загальної юрисдикції (про суддю Вовка доречно згадувати?). Іншими словами, це «мертвонарождене дитя» просто тому, що держава не перестане бути корупційною і неефективною в одному окремо взятому місці.

По-третє, офіційною метою створення Дія.City є збільшення експорту з 5 млрд до 16 млрд доларів і з понад 190 тисяч IT-фахівців до 450 тис. Але враховуючи, що індустрія збільшувалася на 20%-30% щороку, то проста математика показує, що зазначені цілі є досяжні й без Дія.City.

У мене є цілковита довіра особисто до пана Федорова, але, на жаль, немає довіри до системи

То кому насправді потрібна Дія.City? Програмісти подали петицію президенту «Стоп Дія.City», великі компанії заграють із владою, іноземні замовники із напруженням вимагають щотижневі звіти. Кому насправді потрібно регулювати єдину галузь в Україні, яка розвивалася скоріше «всупереч, а не завдяки», яку неможливо рейдернути (програмісти просто встають і переходять в інший офіс) і в якій немає олігархів і «смотрящих»?

Відповідь мене не тішить. І я справді дуже хочу помилитися.

Показати ще новини
Радіо NV
X