Не мовчати. Чому Нацбанк прагне говорити з українцями однією мовою

18 травня 2019, 17:30

Суцільна секретність більше не є ознакою сучасних центральних банків. Чому це важливо для економіки

У співавторстві з Юрієм Городніченком, професором Каліфорнійського університету Берклі

Прозорість та ефективна система комунікацій є стратегічно важливими елементами діяльності більшості сучасних центральних банків. Але так було не завжди. Ще декілька десятиліть тому комунікаційні інструменти, які використовуються зараз у цій сфері, були просто немислимими.

Відео дня

Краще за все еволюція комунікацій простежується в цитатах очільників провідних центральних банків. Так, у 1922 році Голова Банку Англії Монтегу Норман виразив суть комунікацій центрального банку однією фразою: «ніколи не пояснюй, ніколи не вибачайся». Пройшло майже 70 років і тодішній Голова ФРС Алан Грінспен промовив свою тепер вже легендарну фразу: «якщо вам здалося, що я виразився достатньо ясно, це означає, що ви неправильно мене зрозуміли». А у 2018 році Голова ФРС Джей Пауелл заявив — «оскільки монетарна політика впливає на всіх і кожного, я хочу почати с короткого резюме простою мовою щодо стану економіки та того, що саме я та мої колеги у ФРС робимо і чому».

Таким чином, за 100 років центральні банки подолали шлях спочатку від майже повної таємничості до розуміння, що з ринком потрібно комунікувати, але так, щоб учасники ринку не могли передбачити дії центрального банку, та зрештою — до цілковитої прозорості та усвідомлення, що комунікації монетарної політики є самі по собі інструментом цієї політики.

Причина змін

Що є причиною таких кардинальних змін? Перш за все, це зміна ролі центральних банків у економічній системі. До 1980-х років макроекономічна політика базувалася на кейнсіанській теорії, яка передбачала управління сукупним попитом. У цій системі першу скрипку грав уряд, а саме міністерство фінансів. Центральному банку відводилася пасивна роль: він в основному займався питаннями грошового обігу та регулювання банківської системи. Тож активні комунікації та прозорість йому були не дуже потрібні.

Стагфляційний шок 1970-х років змінив цей порядок. У новій економічній моделі, яка базувалася на концепції раціональних очікувань та нейтральності грошей (друкування грошей не впливає на випуск у довгостроковій перспективі), роль центрального банку сильно зросла. Його мандат почав розповсюджуватися на приборкання інфляції, тобто досягнення цінової стабільності, а інколи, наприклад, як у випадку з ФРС, — і на підтримку низького рівня безробіття.

Це змусило центральні банки більш активно комунікувати з ринком, щоб збудувати довіру до своїх дій. Але спочатку основним споживачем таких комунікацій були в основному професійні учасники фінансового ринку. Крім того, прозорість центральних банків зростала досить повільно. Як свідчить цитата Алана Грінспена, навіть коли вони почали більш активно комунікувати з ринком, чіткі сигнали щодо подальших дій, як правило, не надсилалися.

Тим не менш, підвищення прозорості діяльності центральних банків стало невідворотним. Новий поштовх цьому дало зростання популярності режиму інфляційного таргетування у 1990−2000-х роках. Ця модель монетарної політики передбачає чітку комунікацію центрального банку щодо своїх цілей та дій, щоб закріпити на певному рівні (заякорити) інфляційні очікування населення, бізнесу та інших економічних агентів. Для цього центральні банки почали запроваджувати нові інструменти комунікації монетарної політики — регулярні прес-брифінги, прес-релізи, публікацію звітів з монетарної політики та протоколів засідань комітетів, які приймають рішення щодо ключової ставки, оприлюднення макроекономічних прогнозів та очікувань щодо траєкторії ключової ставки.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Криза 2008 — нові виклики

Глобальна фінансова криза 2008 року створила низку нових викликів для комунікацій центральних банків.

По-перше, стандартні інструменти монетарної політики втратили свою ефективність, оскільки кардинальне зниження ключових ставок, чи навіть їх встановлення на від'ємному рівні не допомогло стимулювати зростання економіки. Це змусило центральні банки використовувати комунікації як окремий потужний інструмент монетарної політики. Найбільш яскравим прикладом цього стала промова Голови ЕЦБ Маріо Драгі у липні 2012 року, у розпал кризи в Єврозоні: «В рамках свого мандату ЕЦБ зробить все можливе для того, щоб врятувати Євро. І повірте мені - цього буде достатньо».

Проте були і негативні приклади, коли невдала комунікація центрального банку призводила до значних коливань на фінансових ринках. Так, слова Голови ФРС Бена Бернанке у 2013 році, що ФРС невдовзі розпочне згортання програми «кількісного пом’якшення», спричинили справжню паніку на фінансових ринках — доходності цінних паперів різко зросли, фондові індекси впали, а валюти країн з emerging markets опинилися під значним девальваційним тиском. Згодом цей епізод отримав назву taper tantrum.

Часто має значення не тільки, що говорять центральні банки, але і про що вони мовчать

Крім того, як зазначається у нещодавній статті в журналі «The Economist», достатньо часто має значення не тільки, що говорять центральні банки, але і про що вони мовчать. Відсутність чіткої комунікації Центрального банку Туреччини щодо своєї подальшої політики в умовах зростання інфляційних ризиків призвело до відпливу капіталу та падіння курсу турецької ліри. Інвестори сприйняли мовчання центробанку як сигнал того, що він знаходиться під політичним впливом і не буде підвищувати відсоткові ставки у відповідь на прискорення зростання цін.

По-друге, застосування нестандартних інструментів для подолання жорсткої фінансової кризи (від'ємна ключова ставка, програми «кількісного пом’якшення», заходи щодо стабілізації фінансового сектору, наприклад Troubled Assets Relief Program (TARP) у США) створили багато питань до діяльності центральних банків. Наприклад, хто винен в тому, що відсоткові ставки за депозитами впали майже до нуля, а в деяких країнах навіть стали від'ємними? Чому центральні банки та уряди рятують банки, ризикова діяльність яких і призвела до виникнення світової фінансової кризи? Чи має економічний сенс купівля «проблемних активів» центральними банками?

По-трете, за останні 10 років значно змінилося зовнішнє середовище для центральних банків. Зокрема, відбулися тектонічні зсуви в політичних системах демократичних країн внаслідок зростання нерівності та геополітичних змін (глобалізація, посилення міграційних процесів, занепад традиційних партій, зростання популізму тощо). Центральні банки опинилися на передньому фронті боротьби зі світовою фінансовою кризою. За іронією долі це також поставило їх і на лінію вогню з боку нових політичних сил. Крім того, за останнє десятиліття кардинально змінилася система розповсюдження інформації в світі - на зміну традиційним каналам (ТВ, газети та журнали) прийшли соціальні медіа (Facebook, Twitter, Instagram).

Академічні дослідження також демонструють необхідність змін у комунікаціях центральних банків. Наприклад, вони доводять, що інфляційні очікування населення та підприємців дуже слабко реагують на стандартну комунікацію, направлену на професійних учасників фінансових ринків. Крім того, експериментальний аналіз фахівців Банку Англії свідчить, що люди без економічної освіти набагато легше сприймають комунікацію з монетарної політики, якщо вона викладена простою мовою чи візуально.

Сьогодні вже недостатньо просто дати інтерв'ю агенції Блумберг, яке потім проаналізують фінансові аналітики та трейдери. Нові часи вимагають нових смислів та інструментів

Нові смисли, нові інструменти

Все це ставить перед центральними банками нові виклики у сфері комунікацій. Сьогодні вже недостатньо просто дати інтерв'ю агенції Блумберг, яке потім проаналізують фінансові аналітики та трейдери. Нові часи вимагають нових смислів та інструментів — комунікація безпосередньо з широкими верствами населення (причому людською мовою, а не складними економічними термінами), реагування на політичні закиди у бік центральних банків, широке використання цифрових медіа та візуальних компонентів.

Центральні банки поступово відходять від іміджу консервативних інституцій. Наприклад, використання ними соціальних медіа вже стало трендом. Згідно підрахунків НБУ, з 40 центральних банків-таргетерів інфляції, 85% вже активно використовують у своїх комунікаціях Facebook, Twitter та Youtube. Крім того, центральні банки намагаються безпосередньо контактувати з якомога ширшим колом економічних агентів. Наприклад, ФРС та Банк Англії проводять регулярні зустрічі з різними групами населення по всій країні - так звані town hall meetings. Також, центральні банки тепер не тільки активно присутні в ЗМІ, але і самі починають виконувати функцію медіа, пояснюючи складні економічні концепції простими словами та публікуючи багато аналітичної інформації за темами, які виходять за периметр традиційного мандату центральних банків. Прикладом цього є проекти «The Economy, Plain and Simple» Банку Канади чи «Bank Underground» Банку Англії.

Національний банк України також розвивається в цьому напрямку. Усі його рішення з монетарної політики комунікуються як через традиційні інструменти на кшталт прес-брифінгів чи прес-релізів, так і на платформах Facebook, Twitter, Youtube, Instagram, які дозволяють доносити ключові меседжі і формувати певні очікування у широкої аудиторії. Колонки та інтерв'ю — у ЗМІ. Круглі столи з українськими та іноземними експертами, учасниками фінансових ринків. Зустрічі в регіонах з представниками бізнесу, академічного середовища, журналістами та студентами.

За прикладом Банків Канади і Англії в Україні створена «Експертна платформа НБУ» — комунікаційний майданчик, що об'єднує фахівців із великим багажем знань у економіці та фінансах. Завдяки цьому та частина досліджень і інформації, яка раніше використовувалася Національним банком для прийняття рішень, проте була непублічною, адже тематично виходила за межі його мандату, тепер стала доступною кожному.

Підвищення прозорості центробанків — невпинний процес. На щорічній дослідницькій конференцій Національного банку та Національного Банку Польщі, присвяченій комунікаціям, цього року виступатимуть представники ЄЦБ, ФРС та провідних європейських центральних банків. Це ще один доказ того, що центральні банки докорінно змінилися. Їх мовчання — більше не золото.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Показати ще новини
Радіо НВ
X