Чекати чи продавати? Плани та реальність великої приватизації
Минулий тиждень у грі «Велика приватизація» закінчився з рахунком 1:1. Один продаж проти одного перенесення аукціону. Чим може закінчитися така нерішучість?
У дитинстві я читав фантастичну розповідь, один із героїв якої витратив 10 років, щоб на одній з далеких планет знайти і добувати корінь, що дає безсмертя. На Землі за 1 г кореня давали 1 г алмазів. Однак він так і не зміг не те що продати, але навіть вивезти хоч один корінець із тієї планети. Адже на ній жили одноденки — комахи схожі на комарів. Спочатку вони були маленькі і невинні, але деякі з них потроху гризли корені, зібрані героєм, і продовжували собі життя. Згодом деякі з них досягли трирічного віку, виросли до розміру собаки, обзавелися розумом і сім'ями. Герой знав їх в обличчя і щоб не втратити нових «друзів» згодовував їм усі корені, здобуті з великими труднощами. Адже вони всі також залишалися безневинними і безпорадними.
Я згадую цей сюжет стосовно української приватизації. Ми роками чекаємо на результат, а нас годують обіцянками. У цей час на державній власності паразитують сотні «одноденок», які нарощують свою «вагу» і набивають кишені при цьому в штаті фабрик і заводів, що вмирають, числяться сотні безпорадних працівників, які звикли, що їм повинні платити зарплату просто тому, що вони є. І все це відбувається за державний рахунок, а фактично оплачується платниками податків.
Рішення може бути лише одне — приватизація, тобто продаж цих об'єктів приватним власникам. І якщо мала приватизація за останні кілька років зрушила з місця, то велика застопорилася, незважаючи на багаторічні заяви міністрів, депутатів, чиновників та керівників Фонду держмайна. Але тут ситуація змінюється.
Нещодавно facebook мені нагадав, що 6 років тому представники парламентської партії відкрито виступали проти приватизації. Причому це були люди з «правого», нібито прозахідного політичного табору. На сьогодні таких заяв практично немає. Але практично немає і значних результатів: то мораторій, то карантин, то суди, ще щось. Лише спогади про рекордну приватизацію Криворіжсталі гріють душу. Але це сталося 16 років тому.
Минулого тижня ситуація могла радикально змінитися на краще. На аукціонах великої приватизації мали продати Перший київський машинобудівний завод (екс-Більшовик) та Об'єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК). Причому для ОГХК це була друга спроба продажу за два місяці.
