Ми пройшли точку неповернення. Як формується український код нації

22 серпня, 20:36

Життя змінилося, абсолютно безповоротно та настільки швидко, наскільки це взагалі можливо осягнути сучасній людині. Цитуючи Станіслава Лема, «нас очікує розмова про майбутнє».

Як фінансист, я завжди повторюю, що основний принцип при інвестуванні - це принцип надійності. Надійності у органічному розумінні потреби заощаджувати та примножувати, у виборі способу та інструментарію здійснення інвестиційної діяльності, у виборі партнерів (банки, фінансові групи, фемелі-офіси, брокери та інші). Але для адекватної оцінки ступеня цієї самої надійності людині потрібен певний набір знань. То й же Лем зазначає, що «Знання — це очікування певної події після того, як інші події відбулися. Хто не знає нічого, той може очікувати всього. Хто знає щось, той вважає, що може відбутись не все, а лише певні події, інші ж не відбудуться. Отже, знання — це обмеження різноманіття, й воно тим більше, чим менше невпевненість того, хто очікує». Чи достатньо у всіх нас в сучасних умовах цих самих знань?

Відео дня

Світ змінюється щодня, але для України світ повністю змінився після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого. Які очікування можна робити в будь-якій сфері життя? Як планувати свій бізнес? Чи варто заощаджувати та відкладати «життя на потім», або жити тут і зараз? Усі ці питання стають в головах як бізнесменів, політиків, так і звичайних громадян. Відповіді на ці питання кожен дає собі самостійно. Агентство ООН у справах біженців зазначає, що понад 9,5 мільйона українців були змушені покинути домівки, та виїхати з України з 24 лютого. За даними Міністерства цифрової політики України станом на червень 46,8% підприємств досі зупинені або майже зупинені через повномасштабне російське вторгнення. Здавалося б — крах економіки, колапс різних ринків та інші «армагеддонні» явища неминучі. Але українці інші.

Так, багато хто закрив свої бізнеси та релокувався, але є безліч таких, хто залишився і «підхопив» справу. Вартозгадати унікальну пекарню «Бородянкахліб», або, як її називає сам власник Віктор Ткачов, «Пекарня, що вистояла». Велика кількість рестораторів по всій Україні «перекваліфікувалась» на волонтерські проєкт (з перших днів готували їжу для ТРО та ЗСУ, а також для всіх, хто був не в змозі за себе піклуватись самостійно). Тут згадаємо «Pastateca» в Києві, львівський PastaCafe, власник якого об'єднав чотири заклади та 50 волонтерів, які щодня готували по 4 тис. обідів, одеську «Молодість» та багато інших по всій країні. Преміальні готельні комплекси стали прихистком для сотень, а то й тисяч родин, що їхали від навали загарбників (наприклад, в Київській області — монгольська аутентична база відпочинку та кінний клуб «Щілін», що допомагав родинам Київщини та Чернігівщини). Багато артпросторів стали волонтерськими хабами.

Щодо культурного фронту, то і тут виявились неочікувані результати. Хоч Цицерон і казав: «коли гримить зброя, музи мовчать», це точно не про мистецтво України під час війни. Митці та мисткині, галеристи, колекціонери, арткритики та інші діячі українського артринку об'єднались у потужний артфронт. Тому приклад — унікальний культурний проєкт OBERIG UKRAINE (Ukraine_Oberig), що поєднав мистецтво, музику, бізнес, творчість та любов до власної країни (був представлений у Forsa Gallery, Київ). Нещодавно у далекому швейцарському Базелі відбувалась визначна для України виставка «В епіцентрі бурі. Український модернізм 1900−1930-х», що всьому світу показує унікальність українського модернізму, як окремого та унікального кластера світового мистецтва.

Спільний проєкт Національного центру «Український дім» в співпраці з Stadley Art Foundation та культурним центром «Дом Майстер Клас» — виставка «Передчуття» Олександра Дубовика, а в цей же період — величезні черги до Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, аби відвідати унікальну виставку «Марія Примаченко. «Дарую Україні!». До речі, саме картина Марії Примаченко «Квітки виросли коло четвертого енергоблока», яка є однією із серії робіт художниці, присвячених катастрофі на ЧАЕС, була продана на благодійному аукціоні за $500 тис., а всі отримані кошти направили у «Фонд Сергія Притули» для допомоги нашим захисникам ЗСУ.

Вся нація, вся Україна об'єдналась і, як великий «мурашник», допомагає основному фронту, що боронить Українську Землю. Єдність, працелюбність та людяність — ось основні «кварки» культурного коду української нації.

Що ж буде далі? Для прогнозів як в бізнес сфері, інвестиціях, так і в соціокультурному тлумаченні майбутнього України, ми повинні чітко розуміти наступне. Ми пройшли точку неповернення, запустили такі глибинні структурні процеси переформатування, що рух до Перемоги — це вже незворотній метафізичний процес для всіх нас.

Показати ще новини
Радіо НВ
X