Чи вигідний біогазовий комплекс для цукрового заводу

30 липня 2018, 09:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

На поточний момент сільськогосподарський сектор української біогазової енергетики відчуває найбільше пожвавлення за весь час свого існування.

Винуватці свята – цукрові заводи. Останньою краплею став запуск третього в Україні, слідом за Глобинським і Рокитнянським, біогазовим комплексом на Теофіпольському цукровому заводі. На завершальному етапі будівництва перебуває проект на Линовецькому цукровому заводі, розпочаті й тривають роботи на Капітанівському, Корсунь-Шевченківському, Городище-Пустоварівському. Про серйозні наміри заявив Гнідавський. Публічно не афішують, але активно опрацьовують біогазову тематику багато інших.

Відео дня

Причин тому кілька. Серед них і нестійкість цінової кон'юнктури на внутрішньому і світовому ринках, і зростання цін на енергоресурси, добрива і паливно-мастильні матеріали (і відповідно, зростання собівартості виробництва) і, нарешті, недосконалість існуючої квотної системи на внутрішньому та європейському ринках.

Виробникам потрібні стійкість і прогнозованість. Потрібні економічна ефективність і екологічна безпека. Рецепт вирішення широкого спектра цих завдань – максимально ефективне використання побічних продуктів цукрового виробництва – цукрового жому і меляси.

І якщо меляси утворюється порівняно невелика кількість (5%) і вона користується стабільним попитом у харчовій промисловості, тваринництві та виробництві біоетанолу, то з цукровим жомом ситуація складніша.

Кількість цукрового жому, що утворюється при виробництві цукру, становить близько 80% від обсягу буряка, що переробляється. Стався за останні роки різкий спад тваринництва, швидке окислення і проблеми з утилізацією різко знецінили цей продукт і для багатьох цукрових заводів зробили марним тягарем. Не набагато полегшують ситуацію дорогі преси глибокого віджиму і барабанні сушарки, що вимагають великих і дорогих енерговитрат.

Разом з тим, пресований цукровий жом є чудовою сировиною для біогазового комплексу, в якому вироблений біогаз перетворюють на електроенергію, що закуповується державою за зеленим тарифом. З неабиякою користю можна також використовувати супутні продукти біогазової технології – теплову енергію та ферментований жом.

А тепер перейдемо до фактів.

Щоб не бути голослівним, наводимо дані Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за фінансовими результатами діяльності Гнідавського цукрового заводу в 2017 році.

Обсяг перероблених буряків – 521,3 тис. тонн

Валовий прибуток – 26,79 млн грн (€ 864 тис.)

Прибуток на 1 тонну переробленого буряка – € 1,65

Запам'ятаємо цю цифру і подивимося, якою б вона була в разі наявності поруч з цукровим заводом грамотно спроектованого і біогазового комплексу, що повноцінно функціонує.

Після подрібнення і видалення з 521,3 тисяч тонн цукрових буряків дифузного соку залишається 417,0 тисяч тонн цукрового жому з вологістю 92-95%. Сухої речовини в ньому буде, в середньому, близько 7% – 29,2 тисячі тонн, а з урахуванням неминучих втрат при зберіганні – 26,3 тисячі тонн, з яких органіки буде не менше 90% – 23,7 тисячі тонн. Саме з цієї кількості біомаси в процесі ферментації буде вироблятися біогаз, обсяг якого оцінюється на рівні 14 220 тис. кубічних метрів. При спалюванні біогазу в когенераційній установці виробляється 31,3 млн квт-годин електроенергії, з яких не більше 10% піде на власне споживання біогазового комплексу. Решта 28,2 млн квт-годин будуть продані державі за € 3,5 млн. Попутно когенераційна установка видасть 32,7 млн ​​квт-годин теплової енергії, з яких на підтримку температурного режиму ферментації в найхолоднішу пору року піде не більше 30%. Припустимо, що на вулиці 365 днів в році стоїть люта зима. Навіть при наявності такого катаклізму залишається 22,9 млн квт-годин теплової енергії, яка дозволяє замінити 2,5 млн кубічних метрів природного газу вартістю € 790, 3 тис. (З 1 червня 2018 року вартість тисячі кубічних метрів природного газу для промислових підприємств становить 10 тис. грн)

Хоча слід зауважити, що в разі настання подібних кліматичних умов нікому вже не знадобиться не тільки біогаз, а й навіть цукор.

Що залишається в сухому залишку? Після виробництва біогазу вихідний обсяг сухої речовини зменшиться на 17,1 тисяч тонн і складе 6,6 тисячі тонн (близько 18 тонн на добу), який весь буде йти на розведення віджатого силосного жому і для підтримки в дигестаті необхідної кількості метаноутворюючих бактерій.

Повернемося до цифр, які ми не вважаємо ні лукавими, ні підтасованими.

Прибуток від цукрового виробництва Гнідавського цукрового заводу за 2017 рік – € 864 тис.

Виручка від продажу виробленої електроенергії – € 3, 5 млн.

Вартість виробленої теплової енергії (економія при закупівлі природного газу) – € 790,2 тис.

Операційні витрати на утримання біогазового комплексу і відсотки за кредитом, які ми оцінюємо в суму не більше € 800 тис.

Сумарний прибуток складе € 4,3 млн або € 8,33 на 1 тонну переробленої цукрового буряка.

У 5 разів більше. І не потрібно чіплятися до округлення і можливих дрібних неточностей. Загальна картина залишиться незмінною.

Але за однієї умови – грамотному підході, якісному обладнанні, кваліфікованих виконавцях.

Залишається запитання – а що це буде коштувати? Відповідь: по-різному.

Буде потрібен біогазовий комплекс потужністю близько 4 МВт, вартість якого повинна включати і будівництво ємностей для зберігання силосованного цукрового жому, і вартість власної хімічної лабораторії, і вартість електричних приєднань і юридичного супроводу, і вартість необхідної техніки і, нарешті, вартість консалтингових послуг.

У будь-якому випадку, термін окупності проекту повинен скласти менше 5 років після введення в експлуатацію і приносити високе моральне, а головне – матеріальне задоволення.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X