Байден, Північний потік-2 і Україна: чи зміниться позиція Вашингтону?

14 грудня 2020, 08:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Чому Україні не варто сприймати санкції США проти Північного потоку-2 за належне.

Приблизно у цей час рік тому вирішувалася доля українсько-російського контракту на транзит газу: серія невдалих двосторонніх і тристоронніх (із залученням представників Європейської комісії) переговорів між Києвом і Москвою справляла враження неминучості чергової українсько-російської газової війни. Долю українського транзиту врятували американські санкції проти компаній-трубопровідників, названі «скальпелем» авторами цих санкцій. З огляду на виграш Байдена на виборах США, не може не хвилювати те, як він буде провадити свою зовнішню політику щодо Росії та як буде впроваджувати своє бачення «енергетичної дипломатії».

Відео дня

На перший погляд може здатися, що американська «газова дипломатія» займе периферійне місце у політиці президента-демократа: на відміну від свого попередника, якого підтримувало нафтогазове та вугільне лобі, колишній віцепрезидент США часів Обами підтримує екологічний порядок денний. Байден виступає за повернення Вашингтону до Паризької кліматичної угоди та підтримує декарбонізацію енергетичної галузі (тобто перехід виключно на генерацію з відновлювальних джерел енергії) до 2035 року. Щоправда, це зовсім не означає, що Адміністрація 46-го президента США буде змінювати «газову стратегію» енергетичної політики, що розпочалася після «сланцевої революції» в США.

Україні не варто сприймати санкції за належне, а треба вже зараз готуватися до епохи «кінця російського газу» шляхом диверсифікації джерел імпорту природнього газу

Хоча на довгострокову перспективу політика США буде відходити від використання газу на користь екологічних джерел енергії, протягом каденції Байдена Вашингтон точно буде продовжувати чинну газову політику. Європейська енергетична політика колишнього «світового поліцейського» базується на його розумінні поняття безпеки: для США збільшення власного експорту СПГ у Європу — це засіб боротьби на газовому фронті проти Російської Федерації, засіб знищити російську монополію на експорт «блакитного палива», цим самим ослабивши її вплив на європейські країни.

У контексті європейської енергетичної безпеки та на фоні російсько-американської газової конкуренції, Північний потік-2 виступає одним з ключових елементів цієї боротьби. Саме тому у Вашингтоні санкції проти Північного потоку-2 сприймаються як захист європейської енергетичної безпеки. Ще у 2016 році тодішній експрезидент зазначав, що Північний потік-2 лише зашкодить Європі, зробивши її більш залежною від Росії.

Безперечно, не можна заперечувати економічну зацікавленість чи доцільність для американських компаній у нарощуванні США впливу на європейський енергетичний ринок. Щоправда, якщо б Північний потік-2 був суто економічним проектом, бажання американських компаній підвищити власні прибутки не могло б призвести до справжнього геополітичного протистояння, у якому Вашингтон пішов на відкритий конфлікт з Берліном. Північний потік-2 — це більше політичний, ніж економічний проект.

Наразі у політичних колах США існує консенсус щодо продовження дій чинних санкцій. Саме через політико-безпекове сприйняття цього газопроводу у США склався двопартійний консенсус, що Північний потік-2 загрожує американським національним інтересам. Тож не варто очікувати, що Байден для покращення відносин з Німеччиною зможе одразу «віддати в жертву» долю Північного потоку-2. Німецький інститут з міжнародних питань та безпеки, провідний німецький дослідницький аналітичний центр, у своїй аналітичній записці, присвяченій майбутньому відносин між США та ФРН, визнає, що Адміністрація Байдена так просто санкції не зніме. У записці рекомендується Німеччині приділяти більше уваги розбудові енергетичної інфраструктури у Східній Європі й активізувати зусилля на шляху до «енергосолідарності». На думку авторів записки, лише такі кроки дозволять у довгостроковій перспективі зняти санкції.

Безперечно, американські санкції не будуть тривати вічно: стовідсотково, що до 2024 року, саме 31 грудня 2024 року закінчується українсько-російський контракт на транзит газу, санкції будуть зняті. За майже 5 років США зможуть збільшити у декілька разів експорт СПГ до Європи, проінвестувати побудову низки СПГ-терміналів та укласти багатосторонній контракт на експорт «молекул свободи» з різними державами. Через декілька років для Вашингтону, який має всі шанси стати одним з головних гравців на європейському газову ринку, питання співпраці з ФРН буде важити більше ніж Північний потік-2 — тим більше за декілька років глобальний вплив Штатів ще більше фрагментується, що буде зумовлювати сильнішу конкуренцію з Китаєм та новими центрами впливу. Тому США й будуть намагатися зберегти союзницькі відносини з Німеччиною у системі realpolitik 2.0.

Україні не варто сприймати санкції за належне, а треба вже зараз готуватися до епохи «кінця російського газу» шляхом диверсифікації джерел імпорту природного газу: не потрібно ігнорувати ні імпорт американського «блакитного палива» через Польщу та країни Балтії, ні долучення України до Південного газового коридору, ні можливість побудови власного СПГ-терміналу. З огляду на можливості вітчизняної ГТС та найбільшу у Європі мережу підземних сховищ газу, потрібно зробити все можливе, щоб зберегти статус транзитера після 2024 року.

Американські санкції проти Північного потоку-2 надали Україні необхідний час, і потрібно правильно його використати.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X