Чи усунуть ризики грядущої приватизації

18 січня 2018, 09:30

Замість 7 чинних законодавчих актів – один новий. Таким чином Кабмін збирається запустити в Україні ледве живий приватизаційний процес.

Вже навіть в бюджеті на наступний рік заклали фантастичну суму – 21,3 млрд гривень від приватизації. Втім, аби ця примарна цифра хоч якось наблизилася до дійсності, необхідно проконтролювати усунення ризиків, закладених в першій редакції законопроекту № 7066, який Рада має голосувати вже сьогодні.

Відео дня

За останні 12 років Україна не продала жодного важливого підприємства. Щороку план з приватизації не виконується. У 2015 році план виконали на 0,9%, у 2016 р. – на 1,1%. У 2017 р. врятували аукціони з продажу акцій енергокомпаній. Але й це не допомогло хоча б наблизитися до закладених в бюджеті 17 млрд грн. А в цей час політики продовжують контролювати діяльність державних підприємств, які завдяки такому контролю не приносять прибутків.

З тріском провалено приватизацію Одеського припортового заводу, яка мала урочисто покласти початок масштабній приватизації та показати всім потенційним інвесторам, що процес йде. Втомившись від поразок та дорікань Кабмін наважився на рішучий крок – змінити умови приватизації. Так з’явився комплексний законопроект, який пропонує зміни в сфері приватизації. Для початку всі об’єкти приватизації планують розділити на дві групи: "великі" і "малі". Також буде у цілому розширено список об’єктів приватизації. Але, звісно, важливим є ряд інших позитивних моментів, які були зусиллями депутатів та експертів перетворені з ризиків на переваги проекту. В якому вони вигляді вийдуть з сесійної зали – питання уважного слідкування "за руками" під час розгляду і голосування проекту.

Перший великий і серйозний ризик, який подавався як велика перемога - заборона участі в приватизації "юридичним особам чи пов’язаним з ними особам, зареєстрованим в державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором".

Норма про начебто "країну агресора" (а насправді про всіх західних іноземних фондів, що мають в тому числі активи Російській Федерації) суттєво звужувала коло потенційних покупців і виводила з процесу багатьох іноземних суб’єктів. Саме через формулювання "чи пов’язані з ними особи". На практиці це могло б призвести до того, що величезні міжнародні компанії, які, не є російськими, але мають, наприклад, дочірні компанії або навіть є просто міноритарними акціонерами компаній, створених в Росії, були б позбавлені права брати участь в приватизації.

Це положення протягувалось під красивими популістськими лозунгами про захист державної власності від представників країни-агресора. Але насправді, такі обмеження грають на руку нашим рідним олігархам, які за відсутності конкуренції, за безцінь скуповують об’єкти приватизації. Тоді як міжнародні інвестори дуже красиво усуваються від приватизації і не завдають зайвого клопоту "патріотичним" покупцям.

По-перше, виникає питання – для чого ж тоді ми визначили санкційні переліки? Набагато логічніше було б прив’язатися саме до них і унеможливити участь осіб з санкційних списків (та їх родичів й інших пов’язаних осіб) у приватизації. По-друге, дивно, але Фонд державного майна був надзвичайно зацікавлений в тому, щоб зберегти першочергові норми. Але на питання, а як ви збираєтеся імплементувати їх на практиці, його представники дати чіткої відповіді не могли. Дуже схоже на те, що першочергова редакція дозволяла отримати величезний простір для визначення учасників приватизації в ручному і зручному для потрібних людей режимі. Так, потенційних покупців не допускали б до аукціону, мотивуючи це нібито знайденим злощасним російським елементом через "пов’язаних осіб". Редакція першого читання давала б дуже широкий спектр обмежень, з яких уповноважений орган міг підігнати одне з них під зайвого покупця. Або в той же час Фонд держмайна міг би спокійно і не виявити справжнє російське походження потенційного покупця, якщо б це було необхідно. Адже перевірити всю структуру компаній, знайти всіх пов’язаних юридичних та фізичних осіб завжди важко, особливо, коли таке завдання не стоїть.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Боротьба за усунення цих положень нагадувала гойдалки – то учасники численних робочих груп погоджувались з аргументацією і були готові виправити ці положення, то вони раптово згадували про небезпеку з боку країни-агресора (яка, насправді, до цих положень ніякого стосунку не має). Особливо гаряче відстоював редакцію першого читання Фонд державного майна. При чому робив це в дуже дивний спосіб. Фонд, який постійно на словах підтримував розширення кола покупців (бо наповнення бюджету – омріяна мета), насправді пропонував формулювання, які б надавали Фонду додаткові можливості не допускати потенційних західних інвесторів до приватизації.

Хоча на словах представники Фонд невпинно наголошували на національній безпеці і страшному російському сліду, який відбере в нас все державне майно. У той же час на аргументи про штучне обмеження дійсно зацікавлених міжнародних інвесторів й західних іноземних фондів і можливі корупційні схеми з ручного обрання потенційних покупців, Фонд просто пожимав плечима й казав, що й у нього взагалі ніякої зацікавленості немає.

Врешті-решт, члени профільного комітету взяли до уваги адекватні аргументи і усунули ці ризики. У редакції, яку комітет пропонує до другого читання, покупцями не зможуть бути фізичні і юридичні особи, включені до санкційного списку, і пов’язані з ними особи (а термін "пов’язані особи", повірте, зачіпає досить широке коло суб’єктів – див. Закон України "Про захист економічної конкуренції"), а також РФ, компанії, в яких РФ має 10% і більше відсотків або особи, що перебувають під контролем останніх. Навіть більше, Фонд державного майна не буде досліджувати структуру власності покупця (для чого він, власне, не має ані інструментів, ані повноважень). Цим займатиметься Антимонопольний комітет, який, до речі, також має не дозволяти придбання об’єктів, якщо потенційними покупцями виступатимуть справді заборонені законодавством особи.

Дуже важливо, щоб на останнього етапі – голосуванні у сесійній залі – проект не повернув всі проблеми першого читання. Адже під радівським куполом сидить чимало охочих приватизувати величезні об’єкти й за умов відсутності реальної конкуренції на аукціоні.

Друга зрада, яку заклали в перше читання і спробували перетворити на перемогу - призначення радників.

З одного боку, проект запроваджує новий інститут радників, які повинні підвищити прозорість і ефективність приватизаційних процедур. З іншого – первинна редакція проекту залишала їхнє залучення варіативним і залежним від волі Уряду.

Низкою депутатів були подані пропозиції, які б обмежували такі дискреційні повноваження Кабміну. Після довгих дискусій і тривалих розмов у профільному комітеті було сформульовано досить збалансований механізм. Так, радники залучатимуться обов’язково, крім випадків, якщо на конкурс по відбору радників не прийшов жоден кандидат. За такого механізму досягається певний баланс – і участь радників не буде рандомною, і при відсутності зацікавлених радників процес приватизації не буде гальмуватись.

Але, на жаль, не всі недоліки усунуто. Хоч проектом і передбачається конкурс на призначення радників, але не прописано процедури, за якими він буде відбуватись.

Третім фронтом боротьби стало усунення улюбленої бюрократичної традиції - позбирати побільше папірців.

У редакції до другого читання вдалося зменшити кількість документів, які повинні подавати потенційні покупці. Так, учасники малої приватизації подаватимуть лише паспорт (якщо це фізична особа) або витяг з реєстру, інформацію про кінцевого бенефіціара і фінансову звітність (якщо це юридична особа). І, що важливо, - ніяких інших документів орган приватизації вимагати не зможе. Крім цього, перевірка переможця уже відбуватиметься після закінчення аукціону. Це дозволить уникнути зловживань по відмовах потенційним покупцям малої приватизації. Такі спрощення допоможуть зробити малу приватизацію швидшою і ефективнішою, а головне – залучити якомога більше потенційних покупців, і, я сподіваюсь, нарешті забезпечити конкуренцію під час проведення відповідного аукціону.

Четвертим питанням, яке вирішувалось з боєм і на високих тонах, стали оцінка і стартова ціна об’єктів приватизації.

Після багатогодинних обговорень було сформульована таку формулу визначення стартової ціни:

  1. для об’єктів малої приватизації стартовою ціною є балансова вартість;
  2. для об’єктів великої приватизації – ціна, визначена радником, а за його відсутності – експертом за відповідною методикою.

Не менш цікавим було обговорення питання про залучення радників до приватизації об’єктів, оцінку яких вже було проведено. Тут на сцену знову виходив Фонд державного майна, озброєний мантрою про швидке наповнення бюджету, який казав, що не потрібно повторно оцінювати і ніяких радників тим паче залучати, адже вже все й так зроблено. Як виявилось, дане питання піднімалося виключно через один об’єкт, оцінка якого й справді вже проведена, – Одеський припортовий завод, де залучення незалежного радника, очевидно, для декого не є бажани.

Ще одним суттєвим покращенням, яке вдалося пробити в редакцію до другого читання, є участь Антимонопольного комітету в приватизаційних процесах.

Редакція до другого читання передбачає, що, якщо переможець конкурсу не отримує протягом трьох місяців дозвіл Антимонопольного комітету на концентрацію (а це може статися, якщо таке придбання призведе до монополізації на відповідному ринку), то переможцем стає наступний учасник, якщо він погоджується купити об’єкт за ціною першого переможця. Крім цього, і що є найбільш важливим – право власності на об’єкт приватизації не переходить до покупця, доки він не отримає дозвіл АМКУ. Очікую, що відповідні норми окремі депутати будуть збивати в сесійній залі. Не хочуть вони звертатися до АМКУ за дозволом. За їхньою логікою, нехай право власності переходить на об’єкт приватизації до переможця, а буде це чи не буде призводити до чергової монополізації – неважливо. Але ми ж розуміємо, що за цим стоять декілька осіб, які воліють укрупнювати свої активи незважаючи ні на яку монополізацію.

Що маємо у результаті?

Численні і багатогодинні робочі групи і засідання дозволили усунути деякі серйозні ризики проекту. Але гарантувати їхнє повне виключення не можна – від сесійної зали можна очікувати будь-яких подарунків. Тому треба уважно слідкувати за розглядом проекту Верховною Радою, за поправками, які будуть підтверджувати і "збивати" депутати, щоб не допустити повернення до шкідливих норм, які можуть усунути справжню конкуренцію на аукціоні, запровадити ручний режим допущення потенційних покупців та, як результат, розподілити активи між декількома людьми. Чого, сподіваюсь, не станеться.

Показати ще новини
Радіо НВ
X