Граничні ціни на нафту з РФ: Перемога чи напівзахід?

13 грудня 2022, 10:56

5 грудня набуло чинності історичне рішення Price Cap Coalition, до якої наразі входять країни ЄС, G7 і Австралія, про встановлення граничних цін на сиру нафту з росії, що постачається морським шляхом.

Загальне розуміння важливості цих заходів є, хотілося б зупинитися більш докладно на практичних наслідках, а також перевагах і недоліках (а вони, на жаль, теж є) ухваленого рішення.

Відео дня

Почнемо з того, що саме морем рф експортує більшу частину своєї сирої нафти. Навіть за наявності нафтопроводів близько 2/3 нафти до ЄС у 2021 році росія поставляла саме морським шляхом. А враховуючи те, що і Польща, і найбільший в Європі імпортер російської нафти — Німеччина, зобов’язалися до кінця року припинити закупівлі трубопровідної нафти — обмеження на морські постачання набуває ще більшої важливості.

Загалом, на початок 2022 року практично половина всього нафтового експорту (сира нафта+нафтопродукти) росії припадала на Європу, ще 30% купував Китай. На сьогодні ситуація змінилася кардинально — країни ЄС купують лише близько 10% нафти з рф. Суттєво зросили обсяги постачань до Індо-Тихоокеанського регіону, насамперед — до Індії, на яку у листопаді припадало близько 40% всього морського експорту росії.

Навіть до Китаю, за даними CNPC, трубопроводом доставляється менше половини від загального обсягу російської нафти: близько 33 з 72 мільйонів тонн, поставлених у січні-жовтні. Тобто хоч росія і змогла частково переорієнтувати свій нафтовий експорт, важливість морських перевезень від цього лише збільшилася.

Тепер поглянемо на прибутки, які країна-терорист отримує від продажу нафти. Упродовж останніх двох десятиліть близько 60% експортних надходжень росії припадало на виручку від продажу нафтогазових ресурсів, у загальній структурі їхнього держбюджету доходи від продажу нафти і газу в середньому складають понад 40%.

У 2021 році фінансові надходження до росії від експорту нафти і газу склали майже 250 млрд доларів. При цьому на нафту припадало близько 110 млрд доларів. На жаль, попри значне скорочення експорту російських енергоносіїв країнами Європи, у 2022 році прибутки країни-терориста від їхнього продажу залишилися високими. За підрахунками Центру досліджень енергетики й чистого повітря (CREA), за перші шість місяців війни росія заробила на експорті нафти, газу і вугілля 158 млрд євро.

Як обмежуватимуть прибутки росії

Враховуючи зазначене, встановлення граничних цін на російську нафту є надзвичайно важливим для обмеження прибутків країни-терориста. Які інструменти для цього передбачає рішення Price Cap Coalition? Тепер відвантажувати російську нафту до третіх країн морським шляхом можна буде лише за умови, якщо вона купується за ціною, не вищою за встановлену верхню межу.

Відповідні обмеження стосуватимуться не лише безпосередньо перевезень, але й їхнього страхування і залучення необхідних фінансових ресурсів. Оскільки ключові світові судноплавні та страхові компанії базуються в країнах ЄС та G7, такі вимоги суттєво ускладнять країні-терористу можливість продавати свою нафту дорожче визначеної ціни.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Чому обмеження мають бути суттєвішими?

Це — стосовно механізму імплементації. Інше питання — встановлений рівень обмежень. Україна від початку наполягала на тому, що він має становити не більше 30 доларів за барель. І це не якась абстрактна цифра, вона підтверджена конкретними розрахунками.

Якщо порівнювати встановлену «стелю» в 60 доларів/барель з піковими цьогорічними цінами на російську марку нафти Urals, які перевищували 100 доларів/барель, то таке обмеження здається суттєвим. Але необхідно зважати на те, заради збереження покупців нафти на нових ринках, росія демпінгує ціни. Починаючи з серпня, ціна Urals у середньому на 20−30% нижча за вартість еталонної марки Brent. У листопаді російська нафта торгувалась на рівні 65−75 доларів/барель, і наразі спостерігається тенденція до зниження ціни.

Хоча, за оцінками KSE Institute, через вимушений демпінг росія вже втратила близько 50 млрд доларів, чи можна вважати встановлення граничної ціни у 60 доларів/барель достатнім засобом тиску на рф? Навряд.

За розрахунками експертів KSE Institute, за граничної ціни у 55 доларів/барель, нафтогазові прибутки країни-агресора у 2023 році скоротились би до 165 млрд доларів, російський бюджет недоотримав 6% ВВП. Це, хоч і суттєво, але точно — недостатньо, щоб змусити кремлівських навіжених прийти до тями.

А от за ціни у 35 доларів/барель нафтогазові прибутки терористів впадуть вже до 100 мільярдів доларів. Зважаючи на те, що собівартість видобутку російської нафти становить 10−15 доларів/ барель, росія збереже стимул продовжувати експорт, що вбереже глобальний ринок від дефіциту палива. Водночас такі втрати ослаблять рубль, спровокують високу інфляцію та заженуть агресора в режим жорсткої економії. І тоді кремлю буде все важче знаходити мільярди на продовження бойових дій та поповнення запасів армії.

Хороша новина в тому, що запроваджуючи обмеження, Price Cap Coalition також зобов’язалася моніторити його ефективність та передбачила можливість перегляду та коригування граничної ціни. Тож після практичного відпрацювання всіх механізмів обмеження ціни, цілком слушним буде й надалі посилювати тиск на країну-терориста, знижуючи price cap до рівня, який позбавить росію можливості загрожувати Україні і всьому світу. Вважаю цілком реальним зробити це, наприклад, 5 лютого 2023 року, коли заплановане запровадження граничних цін і на російські нафтопродукти.

І ще один важливий аспект, який стосується практичного запровадження механізмів цінових обмежень. Перші дні імплементації рішення показали, що партнери зі свого боку провели підготовчу роботу. Затор з танкерів на Босфорі - найкраще тому підтвердження. Туреччина проводить ретельні перевірки, і не допускає до своїх вод танкери, які не мають відповідних страхових документів.

Однак «підготовчу роботу» провела й росія, і вона не зупиниться на простих погрозах не працювати з країнами і компаніями, які дотримуються цінових обмежень. Країна-злодій вже скупила сотню старих танкерів і відпрацьовує те, як обманювати морську Автоматичну ідентифікаційну систему (AIS), передаючи недостовірне місцезнаходження своїх кораблів. Звичайно, це не якесь ноу-хау. Подібними методами для обходу санкцій вже користувалися Іран і Венесуела. Але тим не менш — це також виклик для західних країн і перевірка того, наскільки ефективно вони зможуть протидіяти черговим оборудкам москви.

Показати ще новини
Радіо NV
X