Чи можуть банки забрати іпотечну квартиру
Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий , скасував мораторій на стягнення іпотечного майна і запровадив процедуру банкрутства фізичної особи.
Мораторій на стягнення іпотечного майна за валютними кредитами був прекрасним прихистком для тих, хто не зміг або не захотів повертати свої кредити. У 2014 році він був прийнятий як реакція держави на різке знецінення гривні. За останні чотири роки прийнято тисячі судових рішень про звернення стягнень на квартири, однак ці рішення залишилися невиконаними через наявність мораторію.
Тепер мораторій скасовано. Замість нього закон пропонує процедуру банкрутства фізичної особи. Давайте розбиратися.
Про мораторій
Мораторій був запроваджений окремим законом, який застосовувався таким чином. Скажімо, Тімур Тальянцев у 2008 році взяв $30 тис. кредиту на споживчі потреби (наприклад, купівлю автомобіля). Свою двокімнатну квартиру Тімур передав в іпотеку. Тобто, він далі нею користувався і вона належала йому. Однак, Тімур через два роки перестав платити кредит. Заборгованість росла у геометричній прогресії, і в 2014 році банк подав в суд – просив звернути стягнення на квартиру шляхом продажу її на аукціоні. Суд задовольнив позов банку. Однак рішення суду просто собі лежить і не виконується через мораторій. Тімур досі живе у своїй квартирі, кредит не повертає, рішення суду відклав у шухляду.
У щойно прийнятому кодексі передбачено, що закон про мораторій втрачає чинність через шість місяців із дня офіційного оприлюднення кодексу. Щоправда, у Парламенті під стенограму було зачитано дещо інше – закон про мораторій втрачає чинність через рік із дня офіційного оприлюднення кодексу. У будь-якому разі у Тімура ще є як мінімум півроку. Втім, чи означає це, що через цей час квартиру Тімура продадуть, а його виселять? Не зовсім.
Кодекс запроваджує такий собі пільговий перехідний період, упродовж якого такі, як Тімур, можуть уникнути продажу квартири. Для цього їм треба буде заплатити банку повну ринкову вартість квартири за мінусом того розміру тіла кредиту, який уже сплачений. Ринкову вартість буде визначати оцінювач, залучений банком. Повертати вартість квартири можна буде упродовж 10 років (або 15 років – залежно від розміру квартири) і при цьому треба буде щомісячно платити проценти. Розмір процентів визначатиметься як український індекс ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб + 1 % (або + 3 % – залежно від розміру квартири). Ось це "український індекс ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб" зараз становить 15,36 %.
Про банкрутство фізичних осіб
Досі в Україні банкрутами ставали тільки компанії. Тепер зможуть і фізичні особи.
Для фізичної особи передбачено дві процедури – реструктуризація боргів та погашення боргів. Реструктуризація боргів – це коли боржник та його кредитори домовляються щодо того, що боржник має обов’язково повернути, як і коли він буде це робити, а що йому готові пробачити. Це відбувається під наглядом господарського суду та арбітражного керуючого. Вдалося домовитися і цю домовленість затвердив суд – тепер треба дотримуватися її умов.
Погашення боргів – це коли домовитися не вдалося або домовленості не були виконані. У такому разі суд призначає арбітражного керуючого, який розпоряджається майном боржника: перераховує кредиторам його кошти, продає його майно. Коли уже все продано, то інші борги вважають погашеними – крім аліментів та деяких інших.
Процедуру банкрутства щодо фізичної особи може ініціювати лише вона сама. Слова "банкрут" чи "банкрутство" мають здебільшого негативне сприйняття. Попри це, проходження процедури банкрутства може мати кілька переваг для фізичної особи. Насамперед, це можливість добитися прощення частини боргів або принаймні цивілізовано розрахуватися із ними і почати свою фінансову діяльність "із чистого листа". Крім цього, одним із бонусів є списання податкового боргу, який виник протягом трьох років до початку процедури. Недоліки проходження процедури банкрутства, перш за все, репутаційні. Так, фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом. А протягом п’яти років така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, поруки чи застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
