Чи є майбутнє у банківської системи без посилення прав кредиторів

28 листопада 2018, 09:00

Під час банківської кризи в 2014-2017 роках більше 90 банків в Україні стали неплатоспроможними.

Тоді держава була змушена виплатити їхнім вкладникам майже 90 млрд грн за вкладами, які гарантуються Фондом, тобто, за тими що не перевищують 200 тис. грн. Майже 80 млрд з цієї суми було надано Фонду в якості кредитів Нацбанком і Міністерством фінансів, в середньому під 10-14% річних. У підсумку, сума відсотків за цими кредитами перевищила обсяг самих кредитів, і до 2031 р за позиками і відсотками за ними ФГВФО повинен виплатити державі близько 140 млрд грн.

Відео дня

Повернути кошти можна за допомогою продажу активів неплатоспроможних банків та\або шляхом погашення кредитів самими позичальниками. На жаль, платіжна дисципліна на даний момент в Україні практично відсутня, зокрема, через прогалини в законодавстві, в судовій системі, в захисті прав кредиторів. А тому продаж активів наразі залишається практично єдиним способом для Фонду повернути ці кошти.

Якість активів неплатоспроможних банків найчастіше вкрай низька, ціна їх продажу, відповідно, невисока, і, за оптимістичними прогнозами, шляхом продажу активів вдасться повернути в кращому випадку 20-22 млрд грн. Хоча Фонд вибудував прозору систему продажів, ціна активів все ж безпосередньо залежить від того, як скоро, якими зусиллями і в якому обсязі новий власник зможе повернути собі ті гроші, які були видані банками в якості кредитів.

А повернути їх часто дуже непросто. У своїй практиці ми стикаємося з декількома основними схемами виведення коштів недобросовісними позичальниками. Перш за все, це використання судової гілки влади (оскарження договорів поручительства, іпотеки, або застави): недобросовісним позичальникам допомагають абсурдні рішення судів за формальними ознаками. Наприклад, існує всім, здавалося б, зрозумілий інститут іпотеки – кредит під заставу нерухомості. І раптом суд приймає рішення, що договір іпотеки є недійсним у зв'язку з тим, що в ньому, умовно, помилка в площі об'єкта нерухомості на 0,5 кв.м. І за такою формальною ознакою, яка не має нічого спільного з духом закону, скасовується договір іпотеки, а кредит фактично стає незабезпеченим, тобто бланковим. Таких прикладів – тисячі.

Ще один досить часто використовуваний трюк – пряма крадіжка застав за допомогою реєстраторів, коли з Державного реєстру прав на нерухоме майно буквально «зникають» об'єкти: наприклад, сьогодні в Реєстрі власником значиться банк Платинум, завтра замість нього вже незнайома організація. На початку жовтня, наприклад, таким чином було вкрадено один з найбільш ліквідних активів цього ж банку – будівля в центрі Одеси на проспекті Т. Шевченка площею понад 11 тис кв м, право власності на яку ми намагалися повернути через антирейдерське відомство при Мін'юсті – Комісію з питань розгляду скарг у сфері держреєстрації, але отримали відмову, і зараз справа розглядається в судовому порядку.

Третій популярний спосіб виведення коштів – банкрутство підприємств-позичальників. Законодавство, в тому вигляді, в якому воно зараз діє, надає надзвичайно широкі можливості позичальникам виводити їхні активи за невеликі гроші. Тому ми дійсно сподіваємося, що Кодекс України про процедури банкрутства, який в жовтні прийняв парламент (а набере чинності через півроку), і реформа судової гілки влади – все це дозволить посилити права кредиторів і, в підсумку, сприятиме розвитку банківської системи. Правда, існує також ризик, що за решту півроку до введення Кодексу в дію багато хто поквапиться пройти процедуру банкрутства за нинішніми нечіткими правилами, що залишають велике поле для маніпуляцій.

Втім, професійні інвестори, купуючи активи неплатоспроможних банків зараз, можуть розраховувати, що цей крок дасть результат в довгостроковій перспективі.

Показати ще новини
Радіо НВ
X