Протекціонізм. Чи допоможе він нам наздогнати багаті країни?
Вільна торгівля — один з найважливіших винаходів людства. Саме складним глобальним ланцюжкам постачання ми завдячуємо економічному процвітанню, зростанню безпеки та спаду конфліктів у світі.
В останні 5−7 років, ще до пандемії, глобалізація уповільнилася і політики багатьох країн почали поглядати на інструменти протекціонізму. Іноді - задля економічної безпеки, але часто — з чистого популізму. Як і у випадку з демократією, безвідповідальні політики продають виборцям історію, що вільна торгівля — не вирішує, а створює їхні проблеми.
Відповідати на це можна лише дослідженнями і фактами.
1. Прихильники протекціонізму зазвичай відсилають до старого консенсусу економістів, що бідні країни розвиваються повільніше і не можуть наздогнати багатих в умовах вільного ринку (безумовна дивергентність). Однак є свіжі потужні кількісні дослідження, які доводять, що з середини 90-х бідні країни наздоганяють багаті за доходами. Тобто має місце безумовна конвергентність (Patel, Sandefur, and Subramanian, 2018). Вся історія про middle income trap вже стала анахронізмом, але у нас про це ще не знають.
2. Старі дослідження не знаходили позитивної кореляції між лібералізацією торгівлі та зростанням. Однак з часів 80-х та 90-х якість політик та реформ в багатьох країнах покращилася. І той же Easterly, який у ранніх роботах (2001, 2005, на даних 80−90-х років) робив висновок, що «добра макро- і торгова політика не є достатніми для сталого високого росту», у 2018 році випустив оновлення своїх досліджень, де нові дані показують, що кореляція є, при цьому істотна.
3. Професор Дуглас Ірвін з Національного бюро економічних досліджень США, один з найвпливовіших економістів у міжнародній торгівлі, у 2019 році випустив великий огляд наукових досліджень по впливу реформ зовнішньої торгівлі на економічний ріст і продуктивність (Does trade reform promote economic growth? A review of recent evidence. Douglas A. Irwin, NBER, Cambridge, 2019).
Висновки? Усі свіжі дослідження на даних країн, що розвиваються, вказують на те, що лібералізація торгівлі дає країнам по 1−1,5% додаткового зростання щороку. Це 10−20% за десятиліття.
Варто пам’ятати, що ринкові сили часто потужніші за доступні уряду адміністративні заходи
Понад те, є ще сильніші докази, що на мікрорівні зниження бар'єрів для імпорту збільшує продуктивність економіки країни. Чому? Конкуренція. Підприємці, які змушені конкурувати, інвестують, інновують і стають продуктивнішими. Крім того, світ рухається до сервісної економіки, в якій ефективні підприємства покладаються на сторонні послуги, аутсорс, продають послуги в поєднанні з товарами. Протекціонізм підриває ефективність сервісної економіки.
4. Аргументація протекціоністів про стійкість економіки та національну безпеку теж не завжди витримує критику. Бо створює фальшиву дихотомію між стійкістю та ефективністю. Вибір між самодостатністю і глобалізацією країни не є бінарним. Зменшення залежності можна поєднувати з економічною відкритістю, і про це є чудовий свіжий огляд стратегій від Chatham House (US and European strategies for resilient supply chains, Marianne Schneider-Petsinger, September 2021). Так, є окремі ніші, критично важливі для національної безпеки. Але вони не виправдовують «килимового бомбардування» економіки торговими бар'єрами. А покладання на внутрішніх виробників, зменшення диверсифікації - може негативно впливати на стійкість за умови внутрішніх шоків.
5. Варто пам’ятати, що ринкові сили часто потужніші за доступні уряду адміністративні заходи. Тут показовим є приклад США, які поки так і не змогли добитися прогресу в решорінгу (переносу виробництв на батьківщину). Недавно PwC провели опитування американських компаній — лише 3,7% задумуються про перенесення виробництва в США, 14% - в інші країни, решта — не планують переносити виробництво з Китаю. Бо компанії зараз переносять виробництво в Китай не через дешеву робочу силу, а через доступ до ринку.
Так само, згідно свіжого дослідження Роланд Бергер, четверть європейських виробників планує перенесення виробництва до Китаю, а настрої залишити китайський ринок рекордно низькі.
А тепер порівняйте українські регуляторні можливості та український внутрішній ринок з ЄС та США. І це ми ще не зачіпали теми втрат від закриття економіки, симетричних відповідей бар'єрами від торгових партнерів і тему можливостей для корупції, зокрема на поживному ґрунті локалізації.
Мій висновок — не можна витрачати ресурси на будівництво безглуздої греблі з патичків на шляху гірського потоку. Особливо, якщо у нас немає ресурсів та внутрішнього ринку, достатніх для умовної дамби Гувера. Потрібно ставати привабливими для цього потоку міжнародних логістичних ланцюжків. І заробляти у ньому. Що б там не казали популісти у нас та за кордоном. І дуже ретельно вибирати інструменти для захисту національних економічних інтересів там, де це справді необхідно.
