Бос з людським обличчям. Мрія чи реальність
Часом – плазування й підлабузництво. Але найчастіше байдужість і нерозуміння, неусвідомлене виконання наказів згідно з посадовою інструкцією і за субординацією.
З мого досвіду, ці емоції найчастіше характеризують ставлення середньостатистичного рядового співробітника до вищого керівництва на пострадянському просторі. І лише іноді до боса відчувають щиру повагу, довіру як до професіонала, людську емпатію. А
беззаперечний авторитет, готовність прийняти і підтримати СЕО в будь-якій ситуації – це зовсім рідкість у сучасному бізнесі.
З одного боку, працівники великих національних і міжнародних компаній в регіонах уявлення не мають, чим займається генеральний директор, Президент, Голова Правління в головному офісі: то на Гоа відпочиває, то нову масштабну реструктуризацію готує. Вічно ці шефи зі своїми «ембіеями» та інноваціями... нехай краще не з’являються.
З іншого боку, ТОПи, особливо експати, далекі від життя простих службовців, роботяг заводських цехів, трактористів в полях, ветеринарів на фермах, хіміків у лабораторіях і навіть співробітників звичайних районних центрів обслуговування споживачів компанії. І найсумніше – вникати боси часто не хочуть. Точніше, недооцінюють значення і вплив на бізнес комунікаційної прірви між працівниками та менеджментом.
Чи багато Президентів корпорацій, Голів Правління, Генеральних директорів міжнародних холдингів знають, що реально думають і відчувають співробітники, працюючи на них? Як показує досвід, ні.
Ми з командою CT Influence Games, працюючи над корпоративними цифровими іграми-симуляціями для керування змінами, знайшли незвичайний спосіб зробити «зворотний бік медалі». Мається на увазі абсолютно не стандартний інструмент для ТОП-босів. На відміну від інших рішень CT Influence Games, націлених на роботу з великими колективами, цей призначений для керівництва компанії. В ідеалі – для генерального директора особисто. Мало хто ризикне замовити такий продукт.
Адже суть в тому, щоб ТОП-менеджер пройшов шлях рядового співробітника, пожив його життям, нехай і віртуальним. Симуляція заснована на нашому ключовому підході «постав людину по інший бік барикад». Але цього разу не співробітники проживатимуть життя ТОП-менеджменту, а навпаки. Після опитувань працівників різних рівнів сценаристи створюють гру-симуляцію з різними епізодами життя компанії.
Саме ТОП-менеджер проходить цей шлях і бачить очима підлеглих, як насправді виглядають бізнес процеси і взаємодія з керівництвом. Часом – радіє налагодженості та раціональності робочого процесу, а часом - відчуває біль, нерозуміння й інші критичні моменти щоденного життя працівника.
Навіщо босам корисно бувати «у шкурі роботяг»? Що це дає компанії і ТОПам? Можливість подолати прірву в комунікаціях вищого керівництва і колективу, виявити проблемні зони в процесах, «спуститися на землю» і побачити все очима людей. Завоювати довіру і репутацію як відкритий і прогресивний менеджер.
Вчасно вжити заходів, виправити ситуацію, особливо перед якимись серйозними змінами в бізнесі. Розвиватися разом з командою. Ми називаємо цю симуляцію «для сміливих», розуміємо, що не кожен керівник піде на такий крок. Але ті, хто підуть, отримають результат, адже з приймальні генерального видно тільки частину життя живого організму - бізнесу.
Можна продовжувати дозволяти колективам з оркестрами готуватися заздалегідь до приїзду високого керівництва, після візиту «ревізора» традиційно відповідати перед місцевим шефом, чому трава була недостатньо зеленою, а хліб-сіль недостатньо свіжими.
Можна і далі працювати за принципом «ближче до кухні, подалі від начальства» всупереч світовим трендам. Але все говорить про те, що незабаром босам доведеться набути людського обличчя і таки бути «ближче до народу».
Адже науково доведено, що сьогоднішні працівники не кидають роботу, вони кидають своїх керівників. Радує зворотний ефект: людяний менеджер, який надихає і розуміє, створює більш перспективну команду. Згідно з дослідженнями експертів з розвитку лідерства, вищі рівні взаємодії у співробітників, які працюють на людяного лідера, справжнього і відкритого. Він з почуттям власної гідності мотивує до відповідальності, показує емпатію.
Він досить сміливий і впевнений в собі, щоб не тільки навчатися у закордонних професорів, але й запитувати думку підлеглих. Для нього не соромно дізнатися про помилку і виправити її до того, як вона спричинить серйозні збитки та людські жертви.
І так, емпатія – річ взаємна. Це здатність ідентифікувати, розуміти і поділяти почуття інших людей. Співпереживання, залучення і здатність поставити себе на місце іншого - це неоціненна риса для менеджерів, що дозволяє їм дивитися на речі з точки зору своїх співробітників.
А також це важлива характеристика колективу у ставлення до менеджменту, власника. Консультанти з розвитку емоційного інтелекту одностайні в думці, що взаємна здатність працівників та менеджменту стати на іншу бік і побачити ситуацію очима візаві сьогодні неоціненна.
