Боротьба з наклепом. Навіщо Україні закон про право на забуття
Як злочинці заробляють на розповсюдженні фейків
На сьогодні в Україні, на жаль, повністю відсутня будь-яка публічно-правова відповідальність за наклеп і протиправні дії, а саме — поширення фейків, наклепу — як у ЗМІ, так і в цілому в мережі інтернет. Це робить людей вразливими перед обличчям потужних технологій, позбавляє державного захисту і ставить в більш слабку позицію в порівнянні з кібер-злочинцями. Крім того, в сьогоднішніх реаліях саме громадянин повинен шукати докази недостовірної інформації і людей, які за цим стоять. Без цього він не зможе звернутися до суду, щоб захистити свої права. А якщо враховувати, що така інформація часто поширюється анонімно, шансів добитися справедливості у людини практично немає.
За кожну дрібницю бігати в суд?
В Україні досі немає закону про право на забуття. І це дуже неправильно, адже в контексті прагнення до Європи потрібно синхронізувати зокрема закони. Чому важливий закон про право на забуття? Це можливість змусити інтернет-ресурси видалити інформацію про людину, якщо вона застаріла або неправдива.
Такий закон поки що не прийняли навіть у США, але, як не дивно, він є в Росії, де прописаний настільки жахливо і неправильно, що інтернет-гіганти можуть його обходити. Штрафів і відповідальності немає.
У той же час, в Європі закон хороший. І якщо інтернет-пошуковик не буде його дотримуватися, то йому доведеться платити шалені гроші — штраф. Тому, якщо Україна буде приймати такий закон — їй потрібна саме європейська версія.
Варто сказати, що в США, де я зараз живу, над створенням такого документа вже задумалися. Крім того, в Каліфорнії він повинен запрацювати на рівні штату вже на початку наступного року. Цей штат стане американським першовідкривачем.
У чому ж важливість такого законодавчого акта? У ХХІ столітті без нього ніяк не обійтися, тому що зараз ми все шукаємо в Google. І часто стикаємося з недостовірною інформацією, але сприймаємо її, як достовірну. Адже не можна за кожну дрібницю бігати в суд, — іноді інформацію треба видалити оперативно. А судовий процес дуже довгий.
Тому в інтернет-гігантах повинні працювати юристи, які будуть всі звернення розглядати в контексті нового закону і, якщо інформація неправдива, — видаляти її до судів.
Заробіток на фейках
Важливо розуміти, що через відсутність регулювання в цій сфері, люди зазнають колосальних збитків. Наприклад, втрачають свій бізнес через те, що написано в інтернеті. Можна навіть позбутися життя. Тому що є приклади, коли людей доводили до самогубства «чорним піаром» у ЗМІ та на різних сайтах. Крім того, є ще одна велика проблема, пов’язана з цим — створюються банди злочинців, які шантажують людей. В Україні шахраїв дуже багато. Вони самі поширюють неправдиву інформацію, а потім вимагають від людей гроші за те, щоб її прибрати з мережі. І жертвою такої протиправної активності може стати будь-яка людина, незалежно від матеріального становища і соціального статусу. Механізм появи і поширення такої інформації простий: зацікавлена особа звертається за допомогою до людини або організації, які мають велику кількість підставних ресурсів, схожих за своєю структурою. Іноді вони повністю копіюють офіційні ресурси. Саме там і поширюють фейки, видаючи їх за правду.
Мій бізнес також постраждав від наклепу. Але я з цим борюся — і в Україні, і в Росії, і в Казахстані, і в США, і в Європі. Моя команда юристів паралельно веде дуже багато судових процесів, оскільки я намагаюся відстояти не тільки свої честь і гідність, а й хочу зрозуміти, як це все працює, як влаштовані правові механізми в тих чи інших країнах з видалення інформації з інтернету.
Свобода в інтернеті
В Україні зараз ніхто не лобіює цей закон, тому що більшість політиків не зацікавлені в своїй репутації. Їх цікавить тільки заробіток грошей і все одно, що про них пишуть. В іншому випадку вони б боролися за впровадження такого важливого на сьогодні закону.
До того ж, до України прикуті погляди міжнародного співтовариства у зв’язку з тими викликами, які зараз перед нею стоять. Тому саме вона повинна стати прикладом передової сучасної країни, яка піклується про державний захист прав громадян, охороняє їх від посягання на їх свободу в сфері обміну інформацією. Тому що неповага до репутації, а також честі та гідності людей неминуче відбивається на стані всього суспільства.
Інтернет, я впевнений в цьому, повинен залишатися територією свободи слова та обміну думками. Крім того, людина повинна відповідати тільки за ті дії і вчинки, які дійсно здійснювала.
