Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Бігати мають дані, а не люди

31 травня 2017, 11:40
2145
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Як зменшити кількість спілкування з держорганами і забути про ксерокопії документів

Нещодавно проведене дослідження Стан та перспективи розвитку державних інформаційних ресурсів стало першою за часи незалежності спробою постановки проблеми в контексті ефективності функціонування державних реєстрів. Вперше в Україна провела інвентаризацію електронних реєстрів, і ми отримали величезний обсяг інформації, який дасть можливість швидше і ефективніше здійснити перехід від бюрократії до сучасної моделі взаємодії держави і громадянина через інтернет. Навіть підрахувати точно кількість реєстрів сьогодні неможливо, бо законодавчо не врегульовано, що вважати реєстром. Загальна кількість реєстрів, про які зібрано детальну інформацію, становить 135, з яких ґрунтовно ми проаналізували 23 найбільш затребувані. Ця робота проведена в рамках проекту Прозорість та підзвітність в державному управлінні та послугах, що фінансується урядами США та Великобританії.

Вперше підраховано, що утримання одного реєстру обходиться державі приблизно в 21 млн грн. на рік. Але якщо в масштабах країни надмірна зарегульованість є проблемою, то у галузі електронних ресурсів ми бачимо навпаки недорегульованість, що призвело до хаотичного створення реєстрів. Порівняння тільки двох реєстрів (Єдиного державного демографічного реєстру та Державного реєстру актів цивільного стану громадян) показало, що дані в них дублюються на 80%. Велика кількість дублювань зумовлена тим, що довгий час кожне відомство, як окреме князівство, накопичувало свій масив інформації в своїх реєстрах. Досі нормативно не визначено перелік базових державних реєстрів, які мають стати основою для системи електронних сервісів, і ніяк не обмежено процес творення нових реєстрів, які містять ту ж інформацію, що вже десь є.

Для уніфікації взаємодії між реєстрами ми плануємо вже цього року запровадити національну систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів (так званої інтероперабельності), яка забезпечить єдині стандарти обміну даними між державними органами. Потрібно ухвалити цілий пакет нормативно-правових документів, щоби стандартизувати впровадження державних інформаційних ресурсів, врегулювати принципи їх функціонування і взаємодії. Інтероперабельність, тобто сумісність різних реєстрів, дасть змогу державним реєстрам обмінюватися інформацією швидко і безпечно без необхідності залучення людини кожного разу. Це буде зроблено за рахунок приведення всіх існуючих реєстрів до єдиних стандартів обміну даними. "Бігати мають дані, а не люди", – цей принцип є основоположним при побудові сучасної системи електронних реєстрів.

Модель взаємодії держави і громадянина, яку ми намагаємося створити, є людиноцентричною. Ще одним засадничим правилом має бути: якщо Ви один раз надали державі свої персональні дані, держава вже не має права повторно питати ті ж самі "ПІБ, дата народження, стать" і купу іншої інформації, яка в неї вже є. Адже починаючи з отримання свідоцтва про народження, коли держава вперше дізналася про наше існування і внесла нас в перший реєстр (а точніше, одразу в три – Реєстр актів цивільного стану, Демографічний реєстр і в Автоматизовану систему оброблення документації та виплати допомог), основні дані про нас в неї вже є. І потім ми неодноразово підтверджуємо їх – коли стаємо на облік в поліклініку, коли нас записують в дитячий садок, в школу, коли ми отримуємо паспорт – і так далі. В середньому протягом життя інформація про кожного з нас потрапляє до 16 різних реєстрів. Наша мета – зробити так, щоби кожному з нас не потрібно було щоразу доводити, що ти – це ти, і щоби державні органи обмінювалися цими даними між собою, максимально, де це можливо – навіть без нашої фізичної присутності. Завдяки інтероперабельності довідки як такі мають майже зникнути, а більшість послуг будуть надаватися або у електронній формі (наприклад, видача свідоцтва про народження, шлюб і т.д.) або за мінімальної участі самої людини (отримання паспорту чи водійського посвідчення).

Але боятися "всевидячого ока" держави при цьому не варто – ми будемо знати про такі обміни: через персональний електронний кабінет кожен громадянин має бути сповіщений про кожен запит на його персональні дані від одного держоргану до іншого.

Похідний, але надзвичайно важливий результат такого підходу: з процесу обміну даними між двома відомствами буде виключений посередник у вигляді чиновника, тобто корупційні ризики будуть суттєво зменшені.

Таким є наше бачення розвитку електронних послуг в Україні. Урядом визначено одним з пріоритетів запровадження в електронній формі 100 найбільш затребуваних послуг для громадян та бізнесу. Це найбільш популярні послуги: реєстрація бізнесу, призначення житлової субсидії, допомоги по народженню дитини, оформлення паспорта, призначення допомоги по безробіттю, тощо.

 

Для втілення змін необхідна одна критично важлива передумова – розповсюдження так званого Унікального номеру запису в реєстрі (УНЗР). Цей номер має стати єдиним ідентифікатором особи в контексті пов’язування інформації в різних реєстрах. Недоліки інших існуючих систем очевидні: номер паспорту присвоюється з паспортом, ІНН – з початком трудової діяльності, і в результаті ми всі маємо купу різних номерів в різних системах, але жоден з них не є універсальним. УНЗР має стати єдиним і універсальним ідентифікатором особи і саме він стане основною для розбудови якісно нової системи державних інформаційних ресурсів. Саме з його допомогою можна буде побудувати ті інформаційні зв’язки, які дозволять поширювати інформацію про особу між різними реєстрами без необхідності носити довідки особисто. Це допоможе скоротити кількість звернень до державних органів втричі: якщо сьогодні нам доводиться в середньому 24 рази реєструватися в різних держреєстрах протягом життя, з впровадженням інтероперабельності і УНЗР кількість зменшиться до 8.  Але це тема вже іншої розмови…