BEPS в Україні: як не загнати себе в пастку
Як уникнути поширених помилок і правильно структурувати діяльність компаній.
Зміни до правил оподаткування викликали в українських власників іноземних компаній неабияке занепокоєння. В контексті нових правил оподаткування та наближення запуску автоматичного обміну інформацією між податковими органами необхідно оцінити актуальність структури, переглянути її, визначити нову базу оподаткування. Також стали жорсткішими правила фінмоніторингу, що зобов’язують банки наполегливо цікавитися походженням коштів і блокувати сумнівні транзакції. За порушення всіх цих вимог і бізнесу, і фінансовим установам загрожують серйозні стягнення. А тому багато хто ставить закономірне питання: як забезпечити відповідність новим вимогам і правильно розрахувати податки?
Традиційно в будь-якій складній ситуації спочатку розглядаються рішення, що здаються простими. І в цей момент ризики зробити помилку зростають. Розглянемо деякі найпопулярніші на ринку міфи.
Чи потрібно позбавлятися іноземних компаній в структурі
Є думка, що через ратифікацію багатосторонньої конвенції (MLI), прийняття Закону 466-IX і наближення запуску автоматичного обміну інформацією між фіскальними органами різних країн на всі зарубіжні структури дивитимуться ще прискіпливіше, а їхня необхідність в структурі піддаватиметься сумніву. Тому навіщо йти за кордон, якщо це не дає жодних податкових преференцій?
Чи правильно це? Частково. Таке твердження справедливе для бізнесу, операційно прив’язаного до території України, який недостатньо представлений на міжнародних ринках. І тоді наявність кількох компаній в іноземних юрисдикціях створює для нього більше ризиків, аніж переваг.
З іншого боку, необхідно пам’ятати, що наявність іноземних структур — це не стільки про податкову ефективність, скільки про неподаткові плюси: правовий захист активів за законами тієї чи тієї держави, часом більш прогресивними і прозорими, ніж українські, доступ до вигідних запозичень та інших інструментів залучення фінансування, наближення до ринку покупця.
Як же діяти? Наша рекомендація — переглянути структуру групи з точки зору цінності і функції кожної компанії, після чого оцінити податкові ризики і можливості, а потім приймати остаточне рішення про необхідність такої ланки у ланцюжку.
Чи врятує податкова міграція іноземної компанії від ризиків постійного представництва
Не факт. Податкова міграція здійснюється шляхом перенесення місця фактичного управління іноземної юрособи в Україну і, відповідно, визнанням цієї особи українським податковим резидентом, що був заснований згідно з іноземним правом.
Здавалося б, усе просто. Але що говорить із цього приводу Податковий кодекс. Закон 466-IX не змінює визначення податкового резидентства. Згідно зі статтею 14.1.213, резидент — це юридична особа, яка створена і веде свою діяльність відповідно до українського законодавства. А значить, податкова міграція в нашу країну при збереженні регулюючого іноземного права практично неможлива.
Водночас, стаття 133.1.5 передбачає можливість добровільного визнання іноземних юридичних осіб податковими резидентами України, але форма і порядок такого визнання повинні бути встановлені центральним органом виконавчої влади. Хоча норма набуває чинності з 1 січня 2021 року, поки що такий порядок не затверджено. Тому кожен з випадків потребує окремого вивчення з урахуванням положень відповідних конвенцій і коментарями ОЕСР до модельної конвенції. До того ж компанія ризикує зіткнутися з труднощами не лише у галузі податкового законодавства, але й банківського регулювання, комерційного, трудового та інших сфер права.
Існують приклади в міжнародній практиці. Наприклад, власники компанії вирішили зробити податкову міграцію з однієї країни ЄС до іншої, де ставка податку виглядала дуже привабливою. При цьому, як з’ясувалося, місцеве законодавство не дозволяло держорганам та фінансовим інституціям, приймати установчі документи, складені за законодавством іншої країни. Навіть відкриття банківського рахунку та працевлаштування співробітників було неможливим. Єдиний вихід — створення філії та додаткові витрати. Фінансові послуги, що надаються компанією, також підлягали ліцензуванню, як і в Україні, що призвело до повного перегляду структури всієї групи.
Крім цього, компанії довелося вести бухгалтерію і подавати податкову звітність як в юрисдикції інкорпорації, так і в юрисдикції податкового резидентства за двома різними стандартами, готуючи як консолідовану, так і окрему звітність для компанії і філії. В результаті «простий» і привабливий процес податкової міграції призвів до значних витрат, а також тимчасової зупинки діяльності компанії до моменту відкриття філії.
Тому, перш ніж приймати рішення про міграцію, варто оцінити низку факторів: (і) специфіку регулювання діяльності компанії, а також необхідність погодження з антимонопольними органами; (іі) адміністративні витрати на «переїзд» та утримання структури у цільовій країні; (ііі) особливості податкових правил. Не менш важливим фактором є складність «виїзду» з тієї чи іншої юрисдикції: регулярні перевірки податковими органами «реальності» переїзду, наявність «виїзного» податку (exit tax), а також чинної конвенції про уникнення подвійного оподаткування між країнами, положення якої дозволяють податкову міграцію.
Більш того, у випадку з українськими правилами, Податковий кодекс не розмежовує застосування концепцій місця ефективного управління та постійного представництва. А тому їхнє застосування податковими органами на практиці ймовірно буде неоднозначним, а визнання України місцем ефективного управління нерезидента не виключає ризик визнання постійного представництва цього ж нерезидента в Україні.
Безподаткова ліквідація ≠ амністія
Існує думка, що ліквідація зарубіжних структур дозволить нівелювати податкові ризики і зменшити витрати. Це не зовсім так.
По-перше, незважаючи на радикальні зміни в законодавстві, Рада поки не запровадила в Україні податкову амністію, яка зазвичай супроводжує декларування та оподаткування закордонних джерел доходу, отриманих у минулому. Не варто забувати, що звільнення від оподаткування доходів, отриманих від ліквідації іноземних структур, не страхує від інших ризиків, пов’язаних із існуванням та використанням цих структур у минулому, наприклад, у частині валютного законодавства або відповідальності за недекларування будь-яких доходів, отриманих від цих структур раніше.
По-друге, безподаткова ліквідація, яка, на перший погляд, виглядає дуже привабливою, насправді не завжди така. Якщо власники вирішать позбутися зарубіжних компаній у своїй структурі, їх звільнять лише від ПДФО і військового збору. А ось за наявності у них української холдингової компанії, з виручки такої юридичної особи доведеться заплатити 18% податку в Україні.
Згідно з новими вимогами, безподаткова ліквідація має бути завершена до 31 грудня 2021 року за умови, що акціонери прийняли рішення про ліквідацію компанії не пізніше 30 червня 2020 року. Є і ще один нюанс: на момент прийняття рішення про ліквідацію контрольованих іноземних компаній (КІК) або навіть її завершення в 2020 році норми Податкового кодексу, які вводять визначення КІК, ще не набувають чинності. Отже, застосувати звільнення від оподаткування до доходів від ліквідації іноземних структур може бути досить проблематично.
Такі побоювання підтверджуються і оновленим проектом форми декларації з податку на доходи фізичних осіб, яку нещодавно оприлюднив Мінфін. Вона містить спеціальний додаток для розрахунку податкових зобов’язань із КІК. Так ось у цьому додатку немає спеціального рядка і / або коригування для декларування доходів, звільнених від оподаткування відповідно до положень про безподаткову ліквідацію іноземних компаній. Ми б рекомендували підходити до реструктуризації всієї групи комплексно, а не концентрувати увагу на окремо взятій КІК. Також, сподіваємося, незабаром законодавці приймуть необхідні зміни в нормативно-правову базу і внесуть ясність у деякі питання ліквідації КІК.
Як бачимо, простих і швидких рішень не існує. Тому неможливо відійти від необхідності дотримання правил КІК. Однак варто ретельно продумати свої подальші кроки і уникнути критичних помилок, виправляти які буде складніше і дорожче.
