Найважливіше про гроші. Більшовик продано, рекордні прибутки банків та інші фінансові новини
Головні фінансові події тижня та що вони означають.
Головна фінансова новина минулого тижня — відбулася перша «велика приватизація». Київський машинобудівний завод «Більшовик» було продано за 1.4 млрд грн. З урахуванням боргів підприємства вартість угоди — близько 2 млрд грн плюс інвестиційні зобов’язання, цю частину оцінити складніше. Покупець — номінально компанія «Дженерал Комерс» зі статутним капіталом 4 тис грн, доходом 89 тис грн і негативними прибутком і власним капіталом; реально — група UDP Андрія Іванова, Василя Хмельницького та компанія А-Девелопмент Олексія Баранова. Фонд держмайна позиціонував «Більшовик» як об'єкт під забудову, як машинобудівний завод цінності він не становить. Торгів як таких не було: із 17 заявлених претендентів на «Більшовик» у конкурсі брали участь 3 компанії, ціна порівняно зі стартовою піднялася лише на 40 млн грн.
Чому це важливо? Два моменти. Перший: Україна, як і раніше, не цікавить великих іноземних інвесторів. Або, в кращому разі, їх не цікавить будівництво нерухомості (раніше цікавило, приклади були). На формально дешевий об'єкт — $75 млн за 35 га землі за 5 кілометрів від центру, поряд з метро та транспортними розв’язками — не знайшлося серйозного закордонного девелопера. Ризики роботи в Україні такі, що з хорошою прибутковістю тут можуть працювати лише місцеві гравці для зарубіжних інвесторів «приховані витрати» (витрати на захист у судах, бюрократія, погодження) з'їдять всю «високу на папері» прибутковість. Можливо, це наш єдиний вихід при приватизації: продавати фактичному господареві держкомпанії (у кожної більш-менш цікавої держкомпанії є власник, нехай навіть він не власник де-юре), з наступним перепродажем іноземцю. Альтернатива — передпродажна підготовка такого рівня, щоб у всіх гравців були рівні шанси — вирішення судових спорів, зняття юридичних питань
Друге: хто став покупцем об'єкта. У компанії-покупця (такі компанії називають SPV — Special Purpose Vehicle) не було б жодного шансу взяти кредит у здоровому банку. Або, наприклад, купити банк: НБУ не погодив би такого інвестора. Слабкі, можна сказати, відсутні, фінпоказники, немає аудиторської звітності, неясні джерела коштів на купівлю (крім фінансової поруки від формально «чужої» групи інвесторів). Так, Василь Хмельницький у день продажу розкрив карти, повідомивши, кому належить компанія та звідки вона візьме гроші. Ну а якби ні? Де гарантія, що невідома компанія заплатить гроші і де гарантія, що ці гроші «чисті» за стандартами, наприклад, фінансового моніторингу? Можливо, для майбутніх продажів ФДМУ варто підвищити вимоги до покупців (щоб покупцем виступала група, а не незрозуміла «прокладка поза периметром»). Зрештою, це логічно: у держорганів, у цьому випадку НБУ та ФДМУ має бути однаковий підхід до інвесторів.
Загалом, якщо дивитися на продаж Більшовика як на бета-версію великої приватизації, історія виглядає цілком успішною. Саме як бета-версія, покращувати є що.
Українські банки за підсумками 9 місяців отримали рекордний в історії України прибуток. 51,4 млрд грн, на 3 млрд грн більше, ніж попередній рекорд, дворічної давності. Зросли всі основні складові доходів банків: чистий процентний дохід +41% до 2019 року, чистий комісійний дохід +29%, відрахування в резерви (очікувані, точніше, гарантовані збитки банків від неповернень кредитів) знизилися на 8%.
Чому це важливо? Банківська система зараз у найкращому стані за всю історію. Рекордні доходи, рекордний прибуток, рекордно низькі резерви. Причини прості. 1) Зростання економіки, розвиток кредитування: спочатку за рахунок держпрограм, зараз зростання вже йде без підстьобування державою 2) Вихід платежів в онлайн, розвиток кешлес, що призводить до зростання комісійних доходів 3) покращується якість позичальників — не всі, але більшість банків не кредитують сумнівних клієнтів 4) високі доходи банків, особливо державних, від операцій з ОВДП, куплених на видане НБУ наприкінці минулого року дешеве рефінансування (наступного року цього фактора вже не буде). Що далі? Для банків формувати запас капіталу на випадок майбутніх криз, які завжди трапляються несподівано. Для НБУ — вводити вимоги до структури капіталу, які давно назріли, і так звані буфери. Нині для цього ідеальний час.
Нацбанк опублікував Інфляційний звіт, один із двох ключових документів будь-якого центрального банку. Із найцікавішого: інфляційні ризики вищі, ніж очікувалося. Якщо раніше НБУ планував почати знижувати ключову (облікову) ставку вже у І півріччі-2022, то тепер прогноз стриманіший. Не менше 8.5% — це нинішній рівень ставки — до кінця І півріччя, і 7.5% на кінець року (колишній прогноз 6.5%).
Чому це важливо? Нацбанк попереджає: інфляція виявилася складнішою і довшою проблемою, ніж здавалося на початку і навіть у середині року. Навіть за відсутності зовнішніх криз та «чорних лебедів», і за адекватної реакції НБУ нам ще майже рік доведеться жити в ситуації, коли інфляція близька до двозначної. Це, у свою чергу, позначиться і на видатках за держборгом, і на бюджеті, і на ставках за депозитами та кредитами: швидко знижуватись вони не будуть. Така реальність і до неї потрібно звикати. Інший цікавий момент: можливо, НБУ таким чином дає зрозуміти іншим органам влади та депутатам, що критикувати ставку — мовляв, надмірно висока — і вимагати від Нацбанку її знизити — не найкраща ідея за такої інфляції, є великий ризик напортачити. І тим більше не слід масово друкувати гроші, як того вимагають окремі політики. Мовою комунікаторів це називається «заякорювати очікування». За обліковою ставкою.
Новина фінансова. Бюро економічної безпеки (БЕБ) оголосило про старт конкурсного відбору на посади керівників та аналітиків. І паралельно голова відомства, яке ще не працює, Вадим Мельник повідомив про проблеми — для БЕБ немає приміщення, Кабмін не може погодити передачу будівлі іншого відомства, а витрати на іншу, необлаштовану будівлю бюджетом не передбачено. Новим співробітникам, по суті, немає де працювати, і, якщо будівля буде не тією, про яку домовилися, можуть бути проблеми з дотриманням режиму секретності (для БЕБ, як для нового мегарегулятора у сфері економічної безпеки, захищеність зв’язку вкрай важлива).
Чому це важливо? БЕБ вважається одним із пріоритетних проєктів президента. Проєктом включено режим максимального сприяння — заради запуску нової структури в стислі, менше ніж за півроку терміни — довелося піти навіть на публічні скандали та небезперечні умови конкурсу. Однак навіть за максимального сприяння президента та ОП, турборежим працює з перебоями: запуск БЕБ вже довелося перенести на два місяці, можливо, буде ще перенесення. Тут може бути урок для влади: створення такої структури потребує часу навіть без палиць у колеса від чиновників. А ці палиці обов’язково будуть. Туробрежим — добре, але він не завжди корисний і навіть можливий. А можливо, у нас надто багато непотрібної бюрократії.
