Катастрофа літака МАУ в Тегерані. Яку відповідальність може понести Іран

13 січня 2020, 06:30

Що не так з міжнародним повітряним правом

Після краху рейса МН17 Малазійських авіаліній над Донбасом 17 липня 2014 Україну звинувачували в тому, що вона не закрила повітряний простір над зоною проведення антитерористичної операції.

Відео дня

За результатами технічного розслідування Ради з безпеки Нідерландів підтвердився той факт, що Україна мала всі підстави для припинення польотів над зоною АТО, але вона не була зобов’язана це зробити через відсутність чітких правил щодо цього. Їх відсутність було визнано недосконалістю нормативної бази ICAO.

Ситуація, яка сталася в небі над Тегераном, набагато гірша з кількох причин.

По-перше, Іран навмисно атакував американські бази в Іраку і, безперечно, високі чини Ісламської Республіки усвідомлювали, що відповідь може «прилетіти» тільки з повітря, тому привели в повну бойову готовність свої системи протиповітряної оборони.

По-друге, в такій ситуації Іран був зобов’язаний закрити свій повітряний простір для цивільної авіації, щоб очистити його від можливих «зайвих» повітряних цілей.

Питання вступати чи не вступати у відкритий конфлікт з лідером ядерного клубу — справа суто особиста, але неприпустимо усвідомлювати можливість відповідної атаки з повітря, яку сам же спровокував, і не закрити повітряний простір для цивільних літаків.

Ісламська Республіка очевидно проявила злочинну недбалість у частині забезпечення безпеки цивільного авіасполучення над своєю територією

Ісламська Республіка очевидно проявила злочинну недбалість у частині забезпечення безпеки цивільного авіасполучення над своєю територією. Ймовірно, розуміючи наявність у США, Канади, Великої Британії та інших провідних розвідок світу беззаперечних доказів, ще до закінчення роботи міжнародної комісії, Іран визнав свою провину в збитті українського літака, заявивши, що його помилково сприйняли як ворожу ціль.

Чому небо в зоні ймовірного конфлікту було відкритим та яку відповідальність за скоєне може понести Іран як держава, іранські високопосадовці і військові? Давайте розбиратися.

Повітряний простір будь-якої країни визначається і встановлюється відповідно до норм міжнародного повітряного права, а саме відповідно до стандартів і практики ICAO, кодексів, законів та підзаконних актів держави в цій сфері.

У міжнародній практиці національні авіарегулятори обмежують повітряний рух з огляду на власні оцінки ризиків польоту над певною зоною та наявну в них інформацію.

Саме так і діяв український авіарегулятор Украерорух, періодично піднімаючи мінімально допустиму висоту польотів цивільної авіації над зоною АТО, з огляду на інформацію про наявність у бойовиків систем ураження повітряних цілей.

Відповідно до норм міжнародного повітряного права, закривати чи не закривати повітряний простір, завжди вирішує уповноважена влада тієї країни, в компетенції якої ця територія перебуває.

Закриття повітряного простору може відбуватися і на підставі резолюції ООН, однак цей процес не дозволяє миттєво реагувати на небезпечні ситуації, що виникаюють то тут, то там, внаслідок чого втрачається дорогоцінний час, а з ним і безцінні людські життя.

Втім окрема держава здатна сама «закрити повітря» на рівні уряду і МЗС або уповноваженого органу в сфері обслуговування повітряного простору.

Крім того, будь-яка авіакомпанія також має право припинити здійснювати польоти над повітряним простором тієї країни або тієї території, де, на її погляд, існує реальна загроза безпеці польотів. Як правило, в таких випадках, авіаперевізник створює інший маршрут, зрозуміло, попередньо повідомивши про це вищі органи.

Коли йдеться про закриття повітряного простору, підходів може бути кілька.

Раціональним є оголошення авіаційним регулятором країни, в якій можуть виникнути ризики для безпеки польотів цивільної авіації, так званого повідомлення NOTAM, згідно з яким польоти на якійсь ділянці тимчасово обмежуються. Такий інструмент використовується у разі проведення військових навчань, запусків ракет тощо.

Але, річ у тому, що формально бойові дії ні в Ірані, ні в Іраку між якимись країнами не ведуться, і формально комплекси, які загрожують польотам цивільної авіації, не застосовуються, тому теоретично у різних країн відсутні підстави вводити жорсткі обмеження і заборони.

Додайте до цього ще й фінансову складову питання, адже ні умовний Іран не бажає втрачати мільярдні прибутки від авіаційної галузі та транзиту, ні міжнародні авіаперевізники.

Тому як держави, так і авіакомпанії зазвичай нехтують і затягують процес закриття повітряного простору над зоною небезпеки, легковажно розраховуючи на «авось», як це трапилося в Тегерані.

Зараз, у зв’язку зі зростанням напруженості, авіаперевізникам самим варто задуматися над тим, як і яких заходів уживати щодо планування інших маршрутів, адже ескалація конфлікту на Близькому Сході може статися моментально, і тоді в це пекло цивільним повітряним суднам сунутися точно не варто.

П’яти днів мало для повного контролю ситуації й ухвалення миттєвих рішень за фактом ракетних ударів. Або, все-таки, влада Ірану, компетентні органи України та МАУ розуміли небезпеку, але регулярні цивільні рейси в Тегеран приносять непоганий фінансовий результат?

Весь світ ще за п’ять днів до трагедії з Boeing МАУ знав про загибель іранського генерала, і весь світ тільки й говорив про небезпеку відкритого конфлікту між США та Іраном і можливості початку третьої світової війни. Дійсно п’яти днів мало для повного контролю ситуації й ухвалення миттєвих рішень за фактом ракетних ударів. Або, все-таки, влада Ірану, компетентні органи України та МАУ розуміли небезпеку, але регулярні цивільні рейси в Тегеран приносять непоганий фінансовий результат? Питання, схоже, риторичне.

І в кожному такому випадку, незалежно від того, це Іран, Сирія, Єгипет чи український Донбас, результат один — сотні людських жертв.

Щодо питання відповідальності, то тут треба відмітити, що це далеко не перший випадок, коли військові збивають цивільні літаки, сприймаючи їх за ворожі об'єкти, і щоб зрозуміти можливі варіанти санкцій для Ірану, наочно наведу кілька прикладів.

Так, 27 липня 1955 року військові Болгарії за допомогою піднятих у небо винищувачів збили пасажирський літак ізраїльських авіаліній, який прямував з Лондона до Тель-Авіва та трохи збився з курсу. Всі 58 людей на борту загинули. Болгарія намагалася приховати наслідки своїх дій, але все-таки була змушена визнати очевидну провину своїх військових. Пілотів обох винищувачів засудили. Суд підтвердив, що ті «ухвалили занадто поспішне рішення» про обстріл. Та лише за вісім років болгарський уряд погодився виплатити Ізраїлю $195 тис. компенсації для родичів загиблих.

Іншим показовим прикладом є знищення пасажирського літака Тегеран — Дубай американським крейсером, що супроводжував нафтові танкери у Перській затоці у липні 1988 року. На облавку було 290 людей, всі вони загинули. США юридично так і не визнали свою вину, хоча й не заперечували, що саме їхня ракета збила літак (хай як суперечливо це звучить, але такий випадок був). Лише у 1996 році Іран та США підписали домовленість про врегулювання претензій. За нею США так і не принесли Ірану формальних вибачень за дії своїх військових, але погодилися виплатити родичам загиблих $61,8 млн, по 213 тис. за кожного пасажира збитого рейсу.

Проте в історії були і випадки, коли постраждала сторона не отримала ані грошової компенсації, ані офіційних вибачень. Йдеться про знищення військовими СРСР цивільного літака корейських авіаліній, який випадково порушив кордон у квітні 1978 року. Жодних компенсацій СРСР нікому не платив. Так само Кремль просто проігнорував усі вимоги про компенсації після наступної страшної катастрофи, що сталася 1 вересня 1983 року.

Таким чином, ми розуміємо, що однозначно передбачити, яку відповідальність понесе Ісламська Республіка та винні особи, зараз важко. Все залежатиме від об'єктивності та прозорості розслідування цієї трагедії. Між тим наведені приклади доводять, що навіть у разі неспростовної провини військових довести її виявляється непросто. І допуск великої української делегації до розслідування в Ірані — це вже чимало.

Втім, аналізуючи заяви представників української влади, стає зрозумілим на що розраховує Україна за результатами розслідування. Так міністр закордонних справ Вадим Пристайко нещодавно заявив, що Україна може вдатися до різних механізмів, наприклад міжнародної коаліції або спроби притягнення винних через Суд ООН за аналогом справи MH17, де цей епізод є частиною звинувачень проти України проти РФ.

Водночас президент Володимир Зеленський, коментуючи заяву лідера Ірану про визнання збиття його військовими українського літака, на мою думку, вичерпно окреслив претензії України до Ірану, вказавши наступне:

«Ми очікуємо від Ірану запевнень у готовності до повного й відкритого розслідування, притягнення винних до відповідальності, повернення тіл загиблих, виплат компенсацій, офіційних вибачень по дипломатичних каналах».

Таким чином, Україна навряд чи піде на конфронтацію в юридичній площині з непередбачуваною Ісламською Республікою та обмежиться отриманням компенсації й офіційних вибачень.

Хто будуть ці «винні» військові? Цапи-відбувайли чи реальні винуватці трагедії, питання вже другорядне. Втім не про це.

Основним моментом, на який варто звернути увагу, є те, що жахлива трагедія в Тегерані викрила низку проблем у міжнародному повітряному праві, питання розв’язання яких безпосередньо впливатиме на безпеку наших з вами авіарейсів. Зокрема, таких як:

— відсутність міжнародного авіарегулятора, діяльність якого була б спрямована на забезпечення безпеки польотів цивільної авіації, зокрема, в так званих «гарячих точках» світу, яких, на жаль, в останнє десятиліття на мапі побільшало.

— відсутність чітких стандартів і міжнародних норм, які б дозволяли оперативно й імперативно реагувати на небезпеки в районі переміщення цивільної авіації і зобов’язували б країни негайно закривати повітряний простір у разі наявності ознак можливих військових або терористичних загроз.

Звісно, трагічні збіги і помилки ніхто ніколи не може передбачити, проте їх можна істотно мінімізувати за допомогою нормативних змін. А поки ситуація в міжнародному повітряному праві не вселяє оптимізму і змушує раз у раз проявляти скорботу за загиблими, ні в чому не винних мирних мешканців земної кулі.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X