Пам’ятки архітектури. Зберегти не можна знищити

30 грудня 2020, 13:30
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Проблема історичної забудови, точніше її збереження і реставрації, назріла вже давно. А останні років 15 загострилася. Стосується це всіх міст та сіл України, де є історична спадщина, а таких близько 400.

Проблема загальна, але розберемо її на прикладі Києва. У Києві майже 1 тис. будинків зі статусом пам’ятки архітектури. Здебільшого будинки перебувають у приватній власності та дуже часто цілеспрямовано доводяться їх власниками до руйнації. Це і «випадкові» загоряння, і непроведення реставраційних робіт, повна бездіяльність у збереженні історичних садиб.

Відео дня

Перед місцевою та державною владами стоїть завдання зберегти ці пам’ятки та законодавчо врегулювати проблемні питання. Через створення ціннісного поля та алгоритму для бізнесу та девелоперів.

У чинному законодавстві з охорони культурної спадщини відсутні чіткі та дієві механізми врегулювання питань реставрації будинків, що належать до архітектурних пам’яток.

Власне, реакцією на це місто розробило законопроєкт 0895 «Про внесення змін до деяких законів України з питань удосконалення системи охорони культурної спадщини», яким пропонується підвищення штрафних санкцій та однакова відповідальність за порушення законодавства (у вигляді навмисної руйнації), як для фізичних, так і для юридичних осіб — 170−500 тис. грн (замість 1700 грн для фізичних осіб та 17−170 тис. — для юридичних осіб). Це є позитивом, оскільки сьогодні велика частина пам’яток умисно оформлені на фізосіб для уникнення штрафних санкцій та знищення історичних садиб. Проєкт закону також передбачає механізми для примусового відчуження пам’яток архітектури в недобросовісних власників та передачі їх до комунальної власності, а не тільки до державної. На практиці у міста буде значно більше важелів для оперативного реагування у збереженні пам‘яток.

Так, ті правки, які пропонує місцевий Департамент охорони культспадщини, дійсно дали б можливість вплинути на багатьох недобросовісних власників через підвищення штрафів та відповідальності. Ці зміни забезпечать однаковий підхід до будь-кого, без поділу на своїх та чужих. Ті, хто має кошти на реставрацію, 100 разів подумають, доводити пам‘ятку до руйнації своєю бездіяльністю аби збудувати хмарочос, сплачувати за це мільйонні штрафи і врешті взагалі позбутися будівлі, бо її примусово відберуть у комунальну власність, чи таки провести реставрацію і отримувати кошти від експлуатації будівлі.

Але ж є багато нинішніх приватних власників, що не мають коштів ані на сплату штрафів, ані на реставрацію. І якщо, припустимо, всі їхні будівлі-пам‘ятки забрати у комунальну чи державну власність, історичним будинкам від цього ліпше не стане. Бо одночасно стільки коштів — а це сотні мільйонів, ніхто не виділить. Та й стільки компаній, які мають кваліфікацію проведення реставраційних робіт просто не існує.

Будемо відвертими — у держави просто немає коштів на реставрацію та збереження всіх пам’яток, які варто повертати. Місцеві бюджети теж не такі великі. Щодо бюджету Києва, то і тут все не так просто — ще не одне десятиліття має цільово використовуватись на приведення транспортної, інженерної та соціальної інфраструктури до середньозваженого європейського рівня.

Кошти на реставрацію виділяються, але, звісно, що вони йдуть саме на історичні будівлі, які перебувають у комунальній власності, реставрувати історичні споруди приватної чи навіть державної власності місто не має права. Реально це тільки після відчуження пам’яток у комунальну власність. Саме у комунальну, а не державну. Проте, сьогодні це не можливо за законом. А повернення будівель в державну власність не дає результату.

Знову ж таки, свіжі приклади — скандальна ситуація з будівлею Гостинного двору, що знаходиться в самому серці Подолу. Пам‘ятка перебуває у власності Фонду державного майна України та практично зруйнована. Натомість Фонд займається оспорюванням накладених містом штрафів в судах, а пам‘ятка продовжує руйнуватись. Садиба Сікорського — пам’ятка національного значення у власності Міноборони (розповідати не треба, всі вже багато років в курсі стану історичної садиби) в державній власності - їхня доля бути, у кращому випадку, законсервованими.

Після прийняття змін до законодавства з охорони культурної спадщини, унікальні будинки, що є витворами мистецтва, можливо буде відреставрувати та пристосувати до сучасного життя за прикладом іноземних держав: Палац Фондової Біржі в Угорщині, який реставрували та пристосували під офісні приміщення та замок Мальборку в Польщі, в якому створили музейний комплекс. Правки до закону — як мінімум посилена адміністративна відповідальність і можливість примусового відчуження до комвласності, убезпечать пам‘ятки від недобросовісних «інвесторів».

Але вже й зараз є механізми збереження пам‘яток. Звісно ж, спираючись в тому числі і на сумлінність девелопера.

Реставрація з пристосуванням з урахуванням сучасних потреб комфортності і безпеки, реставрація з елементами реконструкції (згідно з нормами ДБН) — є найефективнішими зі способів, які не порушують чинного законодавства та дозволяють зберігати історичні будинки.

Яскравими прикладами такої реставрації є будинок по вул. Ярославів Вал, 14-б, який пристосували під театр «Сузір'я», по вул. Банкова, 10 — Державна резиденція президента України, Маріїнський палац, низка об‘єктів історичного Подолу (вул. Покровська, Андріївський узвіз).

Що для цього треба? Політична воля, прозорі конкурсні умови, детально і коректно виписані договори, які гарантують збереження пам‘ятки і інвестиції - і все це можливо.

Більш того, я певен, що реставрація пам’яток архітектури має стати іміджевою програмою співпраці девелоперів та міста, для якого пам’ятки є частиною його історії. Її суть має полягати в наступному. Девелопер здійснює реставрацію будівлі пам’ятки архітектури. За це місто передає у користування для містобудівних потреб земельну ділянку, до прикладу, на околиці міста. При цьому із наперед запланованою та визначеною функцією розвитку агломерації міста. У відреставрованих пам’ятках архітектури місто реалізує IT-хаби (чудовий приклад IHub на Хрещатику, 10), мистецькі та творчі простори тощо. І це і є екзаменом для новообраної Київради та міського голови. Залишається сподіватись, що вони його здадуть.

Київ — місто яке славилося меценатами. Сучасність така, що соціально відповідальний інвестор, залучившись конструктивним державницьким підходом влади до проблеми, може стати цим меценатом.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X