Як реформувати видобувну галузь в Україні

0 коментувати

Для продуктивної економіки і бізнесу потрібні зрозумілі правила гри. На жаль, в Україні немає прозорих і чітких вимог для гравців. Такі зауваження лунають на адресу нашої країни вже 25 років.

Для добувної галузі одночасно радісним і сумним є той факт, що зміни можна провести досить швидко.

Україна може забезпечити себе поліметалами більш ніж на 50 років

Одні лише Мужіївське і Берегівське родовища за умови інтенсивних інвестицій в геодослідження можуть забезпечити Україну поліметалами більш ніж на 50 років. І, що важливо, геологічні умови Закарпаття дають потенціал для подальших вивчень.

Майже вся територія України добре розбурена за радянських часів, тому відома велика кількість прояві руди. Деякі з них мають цікаві характеристики, хоча і не унікальні в світових масштабах. А якщо в конкретному регіоні об'єкт вже введений в експлуатацію – це дає інвесторам стратегічні орієнтири. До того ж, існують приклади багаторічного видобутку дорогоцінних металів і поліметалічних руд в Угорщині і Румунії, які приносять економікам цих країн щорічно сотні мільйонів доларів.

На жаль, сьогодні цивілізованого регулювання сфери видобутку в Україні фактично немає. Навіть більше, інвестор не розуміє: а яке уявлення про видобуток тієї чи іншої сировини взагалі має держава? Побудова нових виробничих ланцюжків, нарощування експортного потенціалу чи забезпечення власних потреб?

Тільки критична межа майже воєнного стану змусила уряд досить чітко сформувати потреби економіки у вуглеводневій сировині. Навіть більше – підтвердити свої слова зниженням ренти. То чому не зробити те саме для інших видів сировини? Чому бояться прописати окремі закони для кожного з критичних видів корисних копалин? Канадцям чомусь не страшно, і у них на рівні майже кожної провінції є закони, що регулюють окремо видобуток тієї чи іншої сировинної групи.

Крім того, інвесторів у нас банально не чують. І тому нездійсненна мрія кожного освіченого українця – це, нарешті, отримати уряд технократів.

Я мрію, щоб сферу видобутку в Україні очолив, наприклад, консультант Великої четвірки. Від нього б не було потрібно нічого надзвичайного – лише відкрити кілька рекомендацій, написаних іноземними консультантами, і без надмірної творчості адаптувати їх до України. Ви не повірите, але такі рекомендації існують. Крім того, є міжнародна спільнота, зацікавлена ​​реформами в Україні. Ця спільнота навіть готова профінансувати зміни, створити зрозумілий документ Стратегії розвитку сировинної бази; виділити, за прикладом США, Євросоюзу, Китаю, список з 5-10 корисних копалин, стратегічних для української економіки.

Чи зрозумілі такі кроки? І чи є ефективним збільшення валютних надходжень за 10 років на $20 млрд? Так, ці завдання реальні та ефективні з погляду впливу на економіку країни. Залишилося тільки знайти того, хто встоїть під тиском популізму і почне втілювати рекомендації, які вже існують. Наприклад, прості:

  • відкрити світу інформацію про всі проекти з видобутку в Україні;
  • впровадити чітку стратегію добувної галузі, де буде зрозуміло, як забезпечити $20 млрд, і чому саме $20 млрд;
  • перезапустити дозвільну систему.

Важливо, щоб послідовність хоча б цих кроків не було спотворено, тому що виконати, здавалося б, прості три пункти – сьогодні становить величезну проблему. Адже в той час, коли влада нібито декларує бажання проводити структурні реформи у всіх сферах економіки, завжди знайдуться ті, хто вкладатиме у правильні вуха, що "розкриття геологічної інформації зашкодить національним інтересам країни". Хоча насправді це може зашкодити тільки нелегальній торгівлі цією інформацією.

Добувна галузь – це конкурентний ринок

Проте реальність така, що тільки-но з'явиться п'ять дійсно економічно виправданих проектів – з'явиться ще 15 "затверджених і рекомендованих" якимось "Інститутом", акредитованим для визначення стратегічних проектів. З'являться вчора створені асоціації псевдоекологів, а земля під цими п'ятьма проектами вчора вночі виявиться розпайованою. Дозвільна система, замість набору зрозумілих правил, перекочує в інший кабінет, і вартість ліцензій визначиться в останній момент під впливом незрозумілих чинників.

Як можна це подолати? Тільки раціональними й іноді непопулярними кроками. Не будувати вже сьогодні ідеальну систему, а сформувати її на основі трьох-п'яти проектів, які саме зараз потрібні Україні.

Щойно ці п'ять проектів буде реалізовано, і щойно перші 3 тис. українців зможуть вільно купити акції компанії з українськими активами на біржі в Торонто або Лондоні і заробити на цих проектах, як заробляє собі на пенсію середній клас у Канаді, тоді цим 3 тис. українцям буде зрозуміло, як будувати "ідеальну систему". Вони нарешті зрозуміють, що "найбагатші надра" Україна – це міф, а для того, щоб з'явилися нові проекти на державному рівні, потрібні кошти податкового стимулювання, які не тільки стимулюють юридичну особу вкладати гроші в розвиток, але й нададуть фізичним особам (як у Канаді) пільги, якщо вони вкладають гроші у видобувні проекти певної категорії.

І чомусь у Канаді не з'являються розгромні статті, що країна стала "сировинним придатком загниваючого Заходу", тому що зрозуміло, що видобувна галузь – це такий самий конкурентний ринок, що потребує копіткої роботи для залучення інвестора.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: