Світлана Панаіотіді

Заступниця міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України

Нещодавно заголовки новин містили інформацію про те, що знову Укрзалізниця може залишитись без дизелю, оскільки проведення закупівель оскаржили в АМКУ і тендери призупинені. 

Чергова закупівля дизелю – це лакмус того, що відбувається в закупівлях. Що це – погана організація процедури, зловживання учасників чи недосконало вибудований процес оскарження? 

Давайте розберемось.

30 травня 2019 року УЗ оголосила 6 тендерів на закупівлю дизельного пального, загальною очікуваною вартістю 2 091 220 800,00 гривень. 

По п’яти тендерам подали свої пропозиції чотири учасника:

ТОВ «АВІНТРЕЙД», ТОВ «Торговий дім Сокар Україна», ТОВ «ТОРУМ», ПП «ОККО Контракт».

І по шостому тендеру було подано п’ять пропозицій: ті ж самі і ще  ТОВ «ГАЗТРИМ».

Всі ці тендери були оскаржені двома учасниками, які подали свої скарги 30 липня 2019 року: ТОВ «Торговий дім Сокар Україна» та ТОВ «ТОРУМ». Вартість подання однієї скарги для кожного учасника становила 5 тисяч гривень, загалом по 30 тисяч гривень з кожного скаржника. Отже, для того, щоб призупинити проведення закупівель дизелю на 2 мільярди гривень, зараз потрібно 30 тисяч гривень.

Чи мають право суб’єкти на оскарження за законом? Так.

Що буде робити УЗ? Як було оголошено керівником - проводити переговорну процедуру і терміново купувати дизель. Чи може вона також бути оскаржена? Так.

А що тоді буде далі? Це риторичне питання, на мій погляд.

Потрібно знайти баланс між інтересами держави і представниками бізнесу в частині вартості оскарження тендерів і відповідальністю замовників, і це потрібно робити якомога швидше.   

Отже, оплата за розгляд скарг.

На сьогодні розмір оплати за розгляд скарг, який надходить до Державного бюджету України, становить 5 та 15 тисяч гривень, за товари/послуги та роботи відповідно.

Зазначений розмір оплати встановлювався ще у 2010 році і вже давно втратив зв’язок із реальністю хоча б на рівень інфляції. На прикладі, який я навела вище, вважаю, що потрібно проаналізувати доцільність встановлення розміру оплати за розгляд скарги в прив’язці до очікуваної вартості закупівлі для великих тендерів. 

Для розуміння як це відображається на кількості скарг щорічно, які надходять до АМКУ як органу оскарження, навожу статистику.

До Антимонопольного комітету України надійшло:

У 2017 році - 5706 скарг.

У 2018 році – 7786 скарг.

За 6 місяців 2019 року – близько 7000 скарг. Що буде на кінець року?

Звісно ми можемо говорити тільки про зростання довіри до органу оскарження – колегії АМКУ, але, на мою думку, це загальний збій в процесах у вигляді втраченого балансу між інтересами держави та бізнесу. Поряд зі зміною підходу до встановлення оплати за розгляд скарги обов’язково потрібно передбачати можливість повернення сплачених коштів за розгляд скарги у випадку її задоволення.

Велика частина скарг – це неуважність учасників підчас готування ними своїх пропозицій – забуті сторінки паспорту, договору, додатків або, наприклад, помилки в гарантії. Ця помилковість зараз не може бути віднесена до формальності, а отже, призводить до оскарження та негативних наслідків для тендеру (наприклад, відміни процедури закупівлі). У випадку встановлення можливості це замінити на законодавчому рівні – це прибере половину скарг, на мій погляд. Для цього необхідно вносити зміни в Закон України «Про публічні закупівлі», яким передбачити такий самий принцип можливості усунення недоліків в тендерних пропозиціях учасників протягом 24 годин, як це встановлено для закупівель для потреб оборони, із вдосконаленням зазначеної процедури. Досвід застосування принципу «усунення помилок протягом 24-х годин» вже давно успішно застосовується в закупівлях для потреб оборони, його можна вдосконалити (виокремити що можна виправляти в пропозиції, а що ні) і транслювати на всі закупівлі. 

Ці дії дозволять навести порядок в публічних закупівлях та розпорядженні державними коштами і збалансувати інтереси учасників тендерів і держави. 

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.