7 міфів про ведення бізнесу в Китаї
Водночас товари з КНР приваблюють доступністю цін і асортиментом – іграшки, одяг, взуття, велосипеди, текстиль, предмети домашнього вжитку в великій кількості імпортуються в різні країни світу, зокрема і в Україну. Сьогодні все більше число українських підприємців цікавляться можливістю співпраці на цьому величезному, але поки ще незвіданому ринку. Китай одночасно вабить і відлякує наших бізнесменів. При цьому все ще існують різні міфи про ведення бізнесу з китайцями, нюанси місцевого бізнес-етикету, різницю менталітетів тощо.
Ми вже 13 років займаємося експортно-імпортними операціями і консалтингом ЗЕД з Китаєм, тому нам би хотілося поділитися напрацьованою за ці роки експертизою і розвіяти основні міфи з приводу ведення бізнесу в цій далекій, але перспективній країні.
1. Для успішного бізнесу в Китаї необхідно знати місцеві традиції, бізнес-етикет і мову.
Багато з нас вже чули про ті чи інші правила: бути стриманим у своїх емоціях, подавати візитку тільки двома руками, не ставити особистих питань, не звертатися до незнайомців тільки по імені або тільки по прізвищу тощо. Безумовно, знання бізнес-етикету – цінний навик, який буде тільки перевагою при веденні переговорів, однак прямого впливу на успішність угоди він не має. Китайці прекрасно розуміють, що ви – іноземець, тобто людина чужої їм культури, від якої дивно очікувати звичної для місцевих жителів поведінки.
Що стосується китайської мови, за нашим досвідом, вона не особливо потрібна у перший час. На сьогоднішній день практично всі китайські компанії ведуть ділове листування з іноземцями англійською мовою. Майже на кожному виробництві є англомовні фахівці, а багато хто бере на роботу російськомовних менеджерів, орієнтуючись на перспективний ринок країн СНД.
2. Китай – експортно залежна країна і з падінням експорту їхня економіка стане дуже турбулентною.
Насправді: По-перше, згідно з даними головного митного управління КНР, різниця в торговому балансі між імпортом і експортом у 2016 році скоротилася вдвічі, в порівнянні з 2015 роком. Позитивне сальдо торгового балансу за підсумками 2016 року склало 509,9 млрд.
По-друге, населення в 1,3 млрд жителів із середнім споживчим кошиком в $400 на місяць, на мій погляд, елементарно замістить весь потенційний експорт Китаю на внутрішнє споживання і країна від цього нічого не втратить.
3. Китай – забюрократизована країна з величезною кількістю нетарифних бар'єрних методів і з найбільшою армією чиновників в світі.
Насправді: Згідно з рейтингом Doing business 2016, Китай посідає 3 місце в світі по оподаткуванню, створення підприємств і захисту міноритарних інвесторів, на 4 місці – за легкістю ведення бізнесу. Практично всі організаційні питання вирішуються в електронному вигляді, в тому числі і подача звітності, немає ніякого тиску або додаткових контролюючих методів стосовно до резидентів та нерезидентів. Як людина, яка вже 13 років працює з Китаєм, можу з упевненістю заявити, що вести бізнес в цій країні набагато простіше, ніж в Україні, або в багатьох країнах ЄС.
4. Оскільки близько 90% високотехнологічної продукції робиться в Китаї, там вона коштує копійки і виходити з подібними рішеннями інших країн не має сенсу, тому що ринок дуже конкурентоспроможний.
Насправді: По-перше, попит народжує пропозицію, і ціна на будь-які високотехнологічні продукти складається з урахуванням купівельної спроможності. Наприклад, продукція компаній Foxconn і Apple, яка, здавалося б, виготовляється та збирається на 100% в Китаї, коштує там на 20-25% вище, ніж в США. Крім того, ще є обмеження з продажу – не більше одного IPhone в руки.
Що стосується міфу про те, що китайці все роблять самі, наведу приклад компанії China Railway, лідера за кількістю побудованих залізниць на одиницю площі країни, яка використовує в якості основних складів швидкісних поїздів виключно німецькі потяги Siemens, які на 100% збираються в Німеччині. Це дуже яскравий приклад, коли, незважаючи на те, що «все робиться в Китаї», монополіст ринку використовує німецький продукт для вирішення своїх ключових завдань.
5. Китай – це світова фабрика з виробництва всього, виходити на їх ринок немає сенсу – наш продукт або вже роблять, або скоро скопіюють і нас викинуть.
Насправді: Китайці дуже люблять все іноземне, у них божевільний культ імпортних товарів, як це було у нас в 90-ті роки минулого століття. Чому? По-перше, приблизно 30% студентів навчаються за межами країни, досить добре розвинений туризм (за даними Всесвітньої туристичної організації, в 2016 році 122 млн китайців побувало за кордоном), плюс світова індустрія моди диктує свої умови. Окремо варто згадати культ білої шкіри – китайці ніколи не засмагають, а особливо заможні жителі змінюють собі розріз очей на більш широкий, для того щоб бути схожими на іноземців.
З огляду на все вищесказане, середньостатистичний китаєць, маючи на полиці два однакові продукти з однаковою ціною і характеристикою, завжди вважатиме за краще імпортне, ніж локальне.
6. У китайських сім'ях по одній дитині, тому дитячі товари продаються мало, індустрія не розвинена і йти туди з дитячими товарами немає сенсу.
Насправді: По-перше, це обмеження вже не дійсне. У 2015 році воно було зняте в Гуанчжоу і Шанхаї, це був пілотний проект, а потім і по всій країні. При цьому нагадую, що раніше нікого не примушували відмовлятися від дітей, просто державою була виставлена вартість одноразової пені, сума якої залежала від міста і провінції, в яких ти живеш, і від твого доходу –- чим він більший, тим більше ти платиш.
Безумовно, зняття такого обмеження збільшило потенціал ринку дитячого харчування та дитячих послуг – наприклад, за оцінками фахівців, сьогодні ринок замінників грудного молока в Китаї дорівнює їх сумарному споживанню в усьому ЄС. Так, компанія Nestle має 70% продажів свого загальносвітового обсягу тільки всередині Китаю.
Цікавий факт – ще років 5 тому китайці не особливо вживали каву – все-таки чайна нація. Сьогодні ж, згідно з прогнозами компанії Starbucks, його споживання в Китаї з 2014 по 2019 рік зросте на 18%, що, в порівнянні з тими ж США (+0,9%), говорить про серйозний потенціал цього ринку. Так, в 2016 році Starbucks заявила, що в найближчі п'ять років планує щорічно відкривати в Китаї по 500 нових точок. Зараз у компанії вже є 2000 кав'ярень у ста китайських містах.
7. Китай – це дешево, країна третього світу і в підметки нам не годиться.
Насправді: У Китаї живе більше доларових мільярдерів, ніж у США. За даними шанхайського дослідного інституту Hurun, у 2016 році статками понад $1 млрд володіли 594 жителя Китаю. Для порівняння: в Америці сьогодні проживає 535 мільярдерів.
Крім того, можна взяти будь-яку преміальну марку – Ferrari, Tesla, Rolls Royce тощо – найбільші продажі такої продукції йдуть в Китай.
Підсумовуючи все вищесказане, я можу відповідально заявити, що сьогодні вести бізнес з Китаєм як ніколи просто. Китайці намагаються надати іноземцям для цього всі умови: створюють нові бізнес-майданчики, спрощують фіскальні процедури, оптимізують логістику, розвивають нові ніші та всіляко йдуть назустріч. Українському бізнесу може і повинно знайтися місце на цьому величезному ринку з більш ніж мільярдом споживачів. Головне — діяти.
