5 відповідей на актуальні питання про ОПЗ
З того часу накопичилося багато питань і виникло достатньо чуток, що стосуються подальшої долі заводу. Я спробував відповісти на такі питання, торкнувшись поточних проблем ОПЗ, а заодно розвіяти деякі чутки.
В якому режимі зараз працює завод?
Чергова зупинка ОПЗ – якраз із розряду чуток. Після запуску роботи за давальницькою схемою з ЕРУ завод не зупинявся і продовжує працювати в цьому режимі дотепер.
На жаль, сьогоднішня робота заводу залежить від комерційних здібностей давальця (ЕРУ): в умовах цін, що падають, знаходити покупців на асортимент продукції ОПЗ. Сьогодні давальницький договір дозволив запустити завод і нівелювати ризики перед кредиторами. Можливості закуповувати сировину власним коштом у нас немає; є давалець, який постачає газ і керується перш за все потребами ринку. Коли є можливість продавати аміак, він запускає виробництво аміаку. Відповідно, на сьогодні працює лише один цех з виробництва аміаку; другий аміачний цех і дві установки з виробництва карбаміду зупинено. Додаткова підтримка для заводу – це перевантаження транзитного тольяттінського аміаку (аміакопровід «Тольятті – Горлівка – Південне»).
Як це позначається на колективі і коли настане більш сприятливий період?
Перша проблема, яку зумовив простій заводу, – це втрата частини колективу. Багато високопрофесійних співробітників поїхали в Алжир, Польщу. Щодо людей, які через обставини, що склалися, не беруть участі у виробничому циклі, то їм доводиться перебувати у вимушених відпустках з мінімальною виплатою заробітної плати – і чекати зміни ринкової ситуації і подальшого, повного запуску підприємства. Щодо керівництва заводу – в адміністрації нових людей не з'явилося.
Як я вже казав, ми залежимо від ринку, а прогнози свідчать про те, що раніше вересня він не зрушить з місця. Найімовірніше, затишшя триватиме до цього часу, якщо раніше нам не вдасться знайти нового давальця. Зараз ведуться переговори з п'ятьма компаніями, спільно з якими ми могли б запустити іншу частину виробництва.
Як позначиться на ОПЗ рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) про введення мита у розмірі 31,84% на імпорт російського карбаміду?
Реальний вплив цього рішення ми відчуємо восени. Існує схема, яка дозволяє ввозити товар за іншими митними кодами, і на сьогодні ринок заповнений російським імпортом. А ось орієнтовно з вересня почнеться стабілізація ринку, і, сподіваюся, ОПЗ вийде на нормальний рівень. Схвалений регулятором механізм поки досить вузький, слід було б розширити ввізне мито на всю азотовмісну групу добрив.
Як йдуть справи з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», керівництво якої вважало давальницьку схему незаконною і заявило про намір звернутися до суду після її впровадження?
«Нафтогаз України» вирішив звернутися до суду. На нашу думку, ніяких підстав для подібного судового розгляду немає, їхні претензії безпідставні. У роботі з нами ризиків для ЕРУ або іншого потенційного давальця немає. Давальницька схема абсолютно ліквідна.
ОПЗ й раніше мав досвід роботи за давальницькою схемою. У жовтні 2015 року за моєї ініціативи був підписаний договір з австрійською компанією. За підсумками 2015 року обсяги реалізації продукції зросли в грошовому еквіваленті вдвічі, виручка від реалізації збільшилась на 206%. Компанія закінчила рік з чистим прибутком у розмірі 218 млн грн, тоді як раніше два роки поспіль зазнавала збитків, і давальницька модель сприяла цьому результату.
Скасування контракту домагався Міхеїл Саакашвілі, називаючи договір «грабіжницьким», таким, що завдає шкоди бюджету і т.д. Називав і суму «шкоди» – $90 млн. З вищенаведених цифр видно, що вона необґрунтована; більше того, якби давальницьку схему з віденською компанією зберегли попри тиск екс-губернатора Одеської області, завод зміг би вийти в «плюс» і в 2016 році! Зараз ми знову чуємо у свій бік безпідставні звинувачення щодо давальницької схеми. Але й тоді, і зараз такі договори є абсолютно законними і практично єдиним шансом для ОПЗ не піти на дно.
Наскільки аргументованою є заява Гройсмана, який закликав ГПУ і НАБУ розслідувати роботу ОПЗ, щоб «захистити інтереси держави і не допустити штучного банкрутства»? Як борг Фірташа стосується нинішнього керівництва ОПЗ?
На сьогоднішній день ризики для заводу складаються з трьох компонентів. Перший і найнебезпечніший з них – це борг Фірташа ($251 млн + 7,5% річних, які нараховуються до боргу за рішенням Стокгольмського суду). Сформувався він у результаті того, що Дмитро Фірташ продавав заводу газ за ціною $430 за тис. куб.м., при тому, що РФ відпускала його групі газ за ціною $265 за тис. куб.м. Для самого бізнесмена це був надприбуток, і обурення тут абсолютно логічне.
Чи винне в ситуації, що склалася, керівництво заводу? На мій погляд – ні, адже адміністрація діяла згідно з державною політикою того періоду і не могла купити дешевший газ у когось іншого. Можна дискутувати про те, що варто було тоді зупинити завод. Але, найімовірніше, надійшло рішення «партії та уряду» про те, що завод повинен продовжити роботу. Тож цей борг було фактично створено державною машиною управління, а не керівництвом заводу. У даному випадку повинні бути рішення щодо конкретних чиновників, які вводили мита і відкривали групі Фірташа шлях до недобросовісної конкуренції на ринку.
Але поки все залишається на рівні голослівних заяв. Ніхто не хоче вжити заходів, аби «відбити» цей борг, переглянувши його юридичним шляхом. Хоча у Гройсмана, який закликає захистити завод від банкрутства, для цього є і Мін'юст, і Міністерство внутрішніх справ.
Врешті-решт, є Національне антикорупційне бюро, яке чомусь не береться за цю справу, хоча це однозначно їхня компетенція – нехай навіть і йдеться про чиновників минулого періоду. Напевно, детективів більше цікавлять чинні держслужбовці.
Друга небезпека для ОПЗ – майже 2 млрд грн боргу перед НАК «Нафтогаз України». Це борг, сформований вже за часів Гройсмана. Саме його розпорядження дозволило брати газ без грошей за максимально високою ціною, не дивлячись на економічну недоцільність такого підходу. На тлі обіцянок ФДМУ продати завод уряд фактично зізнався у тому, що перекладе борги підприємства на майбутнього інвестора. При тому, що поки такий інвестор не з'явився.
Тому прем'єру слід замислитися над тим, як виникла така ситуація і хто ввів його в оману. Чому Коболєв вчасно не зупинив постачання газу, усвідомлюючи, що ОПЗ матиме величезні борги? Чому не переглянули цінової політики щодо ОПЗ, і газ продовжував надходити за максимально високими цінами?
