40 мільярдів — в тінь. Чим скасування спрощених закупівель у Prozorro допоможе територіальним громадам?
Законопроект 5289, відправлений зараз на повторне перше читання, — не перша і, схоже, не остання спроба вивести якусь частину закупівель поза Prozorro.
Ми вже бачили, як з-під дії закону «Про публічні закупівлі» вивели закупівлі до Дня Незалежності (5,5 млрд грн) та будівництво Великої кільцевої дороги навколо Києва (85 млрд грн). Разом це близько 10% річного бюджету на закупівлі. Тепер же у Верховній Раді розглядатимуть можливість скасувати обов’язкові спрощені закупівлі від 50 тис. грн. І це призведе до того, що на закупівлях обсягом 40 млрд гривень на рік фактично зникне конкуренція — їх можна буде віддавати «своїм» постачальникам напряму.
Що таке спрощені закупівлі?
Спрощені закупівлі — це такий собі міні-тендер. І з квітня 2020 року проводити його стало обов’язково від 50 тис. до порогової суми (200 тис. грн для товарів і послуг і 1,5 млн грн для робіт). Така закупівля передбачає мінімальний набір документів від потенційного постачальника і проходить значно швидше, ніж відкриті торги. Якщо учасників приходить двоє і більше, відбувається аукціон. Але навіть якщо один, з ним можна укласти договір. Прозорий відбір постачальників дозволяє державі заощаджувати кошти.
Раніше ж замовники мали можливість укладати на ці суми прямі угоди. Достатньо було домовитись із постачальником і опублікувати в системі звіт про укладений договір. Що ми бачили в результаті?
Завищені ціни. Наприклад, державне підприємство «Селідвугілля» сотнями укладало договори по 199 тис. грн, аби не проводити тендер. І суми там доходили до абсурду. Шахта купувала мінеральну воду по 222 грн за одну пляшку та м’ясо по 4 тис. грн за кілограм.
Дроблення великих закупівель на суми до 200 тис. грн. Це було однією з найпоширеніших корупційних практик. Якщо вартість потрібного товару чи послуги перевищувала поріг, замовники проводили кілька однакових закупівель на допорогову суму. Так в Ірпені, щоб не проводити тендер, розбили закупівлю скульптури на кілька прямих угод. Хрестоматійним був випадок з Тернопільської області, де одну дорогу ділили на відрізки по 40 метрів, щоб укласти з обраним постачальником сотні прямих угод.
Аномальний сплеск закупівель наприкінці року, або «грудневі жнива». Державні установи намагалися освоїти залишок виділених їм коштів до кінця року і неконкурентні закупівлі підходили для цього якнайкраще. І на їхню ефективність та законність часом зважали вже в останню чергу. Типовими були випадки, коли гроші підрядникам перераховувалися ще до того, як були проведені роботи чи була надана послуга.
Зниження порогу суттєво зменшило обсяг таких зловживань. Дробити закупівлі стало складніше. Віддати закупівлі своїм стало важче, адже весь процес відбору на виду.
На закупівлях обсягом 40 млрд гривень на рік фактично зникне конкуренція — їх можна буде віддавати «своїм» постачальникам напряму
Звичайно ж, що проведення хай простіших, але все ж тендерів потребує більше часу та певної кваліфікації в закупівельників. Але, погодьтеся, хороші речі в житті загалом вимагають від нас докладати зусилля. Вести здоровий спосіб життя складніше, ніж нездоровий. Проводити конкурентні закупівлі складніше, ніж просто віддавати підряди напряму. Але питання, знову ж таки, у мотивації — чи є державному та місцевих бюджетах достатньо коштів, аби зайвий раз не замислюватись про те, як заощадити кошти.
З моменту запровадження спрощених закупівель держава планувала витратити на них приблизно 43 млрд гривень. Однак 4,2 млрд (майже 10%) вдалося заощадити саме завдяки конкуренції постачальників на онлайн-аукціонах в Prozorro. Для порівняння, у 2021 році на закупівлі кисневих концентраторів по всій Україні було витрачено практично в 5 разів менше коштів — 783 млн грн.
Чи справді є проблеми зі спрощеними закупівлями?
Офіційно ініціатори закону не агітують за скасування спрощених. Вони декларують «нагальну потребу усунути перешкоди» для територіальних громад, аби ті могли забезпечити безперебійне постачання життєво необхідних послуг. І одна з поправок законопроєкту справді пропонує дозволити органам місцевого самоврядування закуповувати деякі товари та послуги — харчові продукти, електроенергію, газ, окремі товари для закладів охорони здоров’я та освіти — без проведення спрощених закупівель. Та водночас іншою поправкою законодавці намагаються зробити проведення спрощених закупівель необов’язковим взагалі, чим, здається, демонструють свої справжні наміри.
Але повернімося до органів місцевого самоврядування.
Автори змін до закону пояснюють його тим, що замовникам із місцевих громад складно купити якісний товар чи послугу через тендер. Мовляв, це треба складати документацію, процедура займає час, у малих замовників не вистачає ресурсів і кваліфікації для їх проведення, тож закупівлі часто доводиться скасовувати і проводити заново, витрачаючи ще більше часу.
При цьому більшість органів місцевого самоврядування (ОМС) — це сільські або невеликі міські ОТГ, більшість закупівель яких легко вписується у 50 тисяч гривень. Статистика не обманює — на спрощені припадає лише 6% від усіх закупівель ОМС. Крім того, аби полегшити та пришвидшити проведення закупівель для замовників був створений електронний каталог Prozorro Market. Каталог почав працювати на повну силу на початку цього року і майже 4 тисячі замовників вже скористалися ним. У кілька кліків там можна придбати необхідні товари широкого вжитку — зокрема ті самі продукти шкільного харчування та віднедавна й електроенергію. Невдовзі в Prozorro Market буде й природний газ.
Замість спростити життя невеликим замовникам законопроект 5289 фактично виводить в тінь 40 мільярдів гривень платників податків. Адже там, де немає конкуренції — немає економії. А також ефективності і прозорості, основних принципів реформи державних закупівель. Замість конкурентного відбору постачальників ми знову матимемо прямі угоди зі «своїми» за завищеними цінами. Без аукціонів замовник просто заплатить стільки, скільки має у бюджеті.
Тож як допоможе виведення в тінь закупівель на 40 млрд грн невеликим територіальним громадам — питання риторичне.
Законопроєкт 5289 не підтримали Мінекономіки, Мінфін та НАЗК, зокрема відзначивши ризики неефективного використання публічних коштів та корупційних дій. Свої зауваження до законопроєкту висловили Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України та Державна аудиторська служба України. Не голосувати за цю ініціативу вже закликали в Transparency International Ukraine.
