Приватизація в Україні: як спростувати економічну кризу
Майже 1 млрд грн за перші три місяці. Обсяг приватизаційних надходжень до Державного бюджету підтверджує тезу, що криза — не перешкода для інвестицій.
Прихильники теорії, що пандемія та викликана нею економічна криза — не час для активної роботи, а натомість треба забитися в печеру і чекати кращих часів, зараз опиняться в дуже незручному становищі. Не буду кривити душею, що співчуваю їм.
Показники приватизації в Україні за 2020 рік та за перший квартал 2021 року повністю спростовують улюблену популістами тезу про те, що під час коронакризи інвестиційна активність перебуває на нулі, а за об'єкти держвласності неможливо виручити хоч скільки-небудь значну суму.
І вже за перші три місяці поточного року обсяг приватизаційних надходжень до Державного бюджету склав майже 1 млрд грн. Важливо врахувати, що цей показник був згенерований продажем об'єктів виключно малої приватизації, а також з поправкою на те, що через кількість святкових і вихідних днів економічна активність в січні дійсно трохи нижче за середньорічну.
Співвідношення у майже мільярд за квартал — об'єктивно вражає, особливо якщо шановні критики пригадають, що за весь благополучний 2018 рік Держбюджет отримав від приватизації 300 млн, а за доковідний 2019 — 500 млн грн.
В цілому, за період пандемії в Україну було залучено 4 млрд гривень, з них 3 млрд — торік. Ця сума є показовою, оскільки вона — не результат разової понадмасштабної угоди, а сформована у процесі проведення близько 2 тис. торгів за об'єкти різного масштабу і профілю: і гаражі, і корівники, і недобудовані будівлі в регіонах, і готель в центрі столиці. І ось що можна констатувати після року цієї роботи: на будь-який, навіть найбезнадійніший об'єкт є вдячний покупець, потрібно тільки поставити собі за мету його знайти.
Турбулентність, пристебніть ремені
2020 рік, особливо перша його половина — період, коли світ перебував в шоці, а потім почав вчитися жити і працювати в нових умовах.
Локдауни, нестабільність фінансових ринків, економічні кризи, розірвані логістичні ланцюжки були незмінними супутниками цього процесу.
Нас у Фонд держмайна коронавірусний форс-мажор наздогнав в момент якщо не зльоту, то як мінімум приєднання стартового модуля, який повинен був вивести приватизацію на новий рівень. Через нестабільність на фінансових ринках парламент ухвалив рішення про призупинення Великої приватизації. Не буду приховувати, що ми переживали вимушену паузу дуже болісно — через те, що в українських держпідприємств залишилося не так вже й багато часу для перезапуску.
Пандемія зумовила нові пріоритети для держави. В цей час ФДМУ в своїй зоні відповідальності міг протиставити наростальній кризі професійність, скрупульозне виконання зобов’язань, відкритість і чіткість приватизаційних процедур, нульову толерантність до корупції.
Це спрацювало. Не закликаю вірити мені на слово, але мова цифр, сподіваюся, досить неупереджена. Саме сухі показники відображають реальні наміри інвесторів та демонструють рівень зацікавленості в українських державних активах.
Отже:
- Зростання ціни на аукціонах в благополучному доковідному 2019 році складало 37%.
- У без перебільшення складному нестабільному 2020 р. — 191%.
- Середня кількість учасників торгів у 2020 році, всупереч закритим кордонам і обмеженням на переміщення між країнами зросла до 3,1. В 2019 році, коли світ був відкритий, показник склав 2,2.
- Гроші, як би цинічно це не звучало — чесне мірило. У 2019 держава отримала за свої активи 561 млн гривень. У 2020 році — 3 млрд гривень або в 5,3 раза більше.
Ці показники приросту доводять, що з боку інвесторів українські приватизаційні угоди — це не поблажливе «купив задешево», а навпаки — запекла конкурентна боротьба. Бізнес готовий пропонувати ринкову ціну і змагатися за активи.
А об'єкти навіть малої приватизації при належній їх підготовці та зусиллях з пошуку інвесторів можуть генерувати високий результат.
Зміст і форма
Одного лише факту наявності перспективного активу мало, щоб забезпечити приплив іноземних інвесторів — як мінімум таких, яких ми хочемо бачити в Україні. Тобто не тимчасових спекулянтів, а підприємців, які готові надовго пов’язати своє життя з нашою країною.
Позиція, що «якщо у тебе є умовна „Криворіжсталь“, то всі і так з усього світу збіжаться» не відповідає дійсності. Форма, в якій реалізується політика приватизації, і ті принципи, на яких вона базується, не менш важливі, ніж її зміст.
Так само і поточні економічні макропоказники не визначають інвестиційну привабливість країни, а лише задають її координати. Куди важливіше для інвестора — чіткість правил гри в цих координатах.
І саме в частині принципів та підходів до приватизації відбулись найбільш принципові зміни, які дозволили нівелювати або частково нівелювати збиток, завданий ентузіазму потенційних інвесторів коронакризою.
Наведу декілька порівнянь.
Ще відносно недавно інформацію про приватизацію державних об'єктів можна було отримати лише з одного джерела — газети «Вісник приватизації», наклад якої складав 400 примірників. Внаслідок цього торги важко було назвати аукціоном, оскільки подекуди вони проводилися виключно для «своїх». Але навіть якщо вдавалось дізнатись про такий аукціон і взяти в ньому участь, то це була гра наосліп, оскільки інформацією про стан об'єктів та підприємств, які виставлялись на продаж, володіло так само обмежене коло осіб. При цьому ціна такого загадкового об'єкта могла не відповідати не те що реальності, але навіть логіці.
Хто піде на таких умовах вкладатися в держсектор? За наявності здорового глузду — ніхто, хіба що прихований бенефіціар теперішньої системи.
У 2020 році форма приватизації в Україні змінилася — і ці зміни, я впевнений, незворотні. Для їх втілення знадобились політична воля, консолідація зусиль стейкхолдерів, а з боку команди ФДМУ — професійність, проактивність і міцні нерви, щоб ігнорувати спроби залякування та підкупу.
Результат став помітний майже одразу.
Як тільки відпала необхідність виловлювати «Вісник приватизації», а з’явилася можливість зайти на маркетплейс privatization.gov.ua, виявилося, що українськими активами цікавиться величезна кількість інвесторів.
Як тільки з’явилася опція пошуку за профілем, регіоном, стартовою ціною — виявилося, що і за межами «блакитних фішок» нам є що запропонувати і на умовний гараж в Козятині теж є попит.
Потім інвестор отримав доступ до всієї документації по об'єкту, який його цікавить: фінансова звітність, матеріальне забезпечення та технічний стан. Доступ до цих даних відбувається без участі чиновника, тому виключає корупційну складову. Величезний крок для сектора, ключем до якого роками був дефіцитний аркуш паперу. Публічність фінзвітності дає можливість підрахувати прибуток, оцінити майбутні затрати на модернізацію, фонд заробітної плати — тобто вести гру з відкритими очима. За нашими підрахунками, на модернізацію об'єктів припадають суми, що в 4−6 разів більші, ніж кінцева ціна купівлі самого об'єкта.
Безпосередньо торги проводяться в системі Прозорро.Продажі — суб'єктивний фактор виключено й тут. ФДМУ дуже недопитливий партнер. Ми, так би мовити, не ліземо в душу інвестору. До завершення онлайн-аукціону ніхто, включно з Фондом держмайна, не знає кількість учасників, назви юридичних чи прізвищ фізичних осіб, їх цінові пропозиції. Кожному учасникові електронна система призначає порядковий номер — ідентифікація відбувається лише після завершення торгів та визначення переможця. Анонімність конкурентів унеможливлює зовнішній вплив на результат торгів, все визначає динаміка ставок.
За рік послідовної реформи довіра до українських держінституцій суттєво зміцнилась. Інтерес до українських активів теж нікуди не подівся і тільки збільшується в міру того, як світ із кожною вколотою дозою вакцини наближається до нормального життя.
Поєднання цих факторів не дає нам права зволікати із приватизацією, оскільки будь-яка відстрочка означає продовження корупційних схем, виснаження виробництв та збільшення соціальних і податкових зобов’язань.
Українська приватизація — це не розпродаж державного майна. Це процес залучення найбільш зацікавленого, спроможного та раціонального інвестора. Нам вдалося налагодити цей процес навіть під час пандемії, провести висококонкурентні аукціони та перезапустити низку «сплячих» активів, вивівши їх в ринковий обіг. Переконаний, що в 2021 році на нас чекають ще більше успішних кейсів та якісних інвестицій — показник «мільярд за квартал» не залишає для цього жодних сумнівів.
