Пандемія коронавірусу показала, що гроші нічого не вирішують — власник мережі Медтехніка
Власник мережі Медтехніка Олексій Давиденко в інтерв'ю НВ Бізнес розповів про те, як насправді оснащені українські лікарні і чому пора розгортати спецгоспіталі для заражених COVID-19
Кількість хворих на новий коронавірус Covid-19 в Україні продовжує зростати. Поки споживачі купують маски по 20−30 грн за штуку і вчаться готувати санітайзери, бізнес займається пошуком ШВЛ апаратів і забезпечує лікарів захисними костюмами. Українські чиновники займаються пошуком обладнання і тестів.
Всі ці зусилля потрібні, але уряд намагається наздогнати вчорашній день, говорить власник мережі Медтехніка і експерт на ринку медичного обладнання Олексій Давиденко. Його бізнес передбачає належну поінформованість в реальному стані українських лікарень. Зараз підприємець консультує чиновників в тому, що саме треба закуповувати для боротьби з пандемією.
Ситуація ускладнюється тим, що державі зараз не сильно допоможе приватна медицина, а на світовому ринку зараз тотальний дефіцит всього, від апаратів ШВЛ до балонів для санітайзерів і мембран для нормальних захисних масок. Вихід — у правильній концентрації ресурсів.
У січні-лютому з України було вивезено товарів, які допомагають протидіяти коронавірусу, на суму $15,2 млн. Що найбільше вивозили?
Найбільше вивезли масок і респіраторів. Але я вважаю, що звинувачувати в цьому бізнес не можна. Підприємці завжди працюють за тими законами, які встановлює держава. Україна не забороняла експорт таких товарів. У мене є колеги, які рік тому придбали в Китаї 2 млн масок по 3 центи кожна. Ті ж продавці звернулися до моїх колег два місяці тому і попросили продати кожну маску за долар. Чому не можна заробити 3600% на тих же китайцях, на їхніх же масках?
Товари у нас викуповували представники тих країн, які зіткнулися з коронавірусом раніше, і почали відчувати дефіцит масок і респіраторів. Україна була однією з таких країн. Коли я це зрозумів на початку лютого, то публічно заявив, що потрібно закрити експорт, що дозволить уникнути ажіотажу. Але ще місяць після цього маски вивозилися. Я вважаю, що питання потрібно ставити РНБО, прем'єр-міністру, міністру економіки та голові митниці.
Наскільки сильним є дефіцит, яких товарів найбільше не вистачає?
Бракує масок, дезінфекторів. Ця проблема дуже турбує людей. Наприклад, зайти в магазин чи аптеку без маски не можна. А де її взяти? Теж саме стосується дезінфекторів, бактерицидних ламп або пульсоксиметрів (апарат накладається на палець і вимірює рівень кисню), про які говорить лікар Комаровський (один з допоміжних методів діагностики пневмонії — ред.)
Але коли говоримо про дефіцит, ми обговорюємо проблеми вчорашнього дня. Влада намагається наздогнати потяг, який вже пішов. Зараз перед Україною стоїть інша проблема — як швидко створити велику кількість ліжкомісць. Зараз складається оманливе враження, що у нас невелика кількість хворих — близько 300 і вдасться проскочити.
Але якщо ситуація буде розвиватися за прикладом Іспанії, Нідерландів, Бельгії і не дай бог Італії, то нам не вистачить всіх ліжкомісць в реанімаціях, щоб з цим впоратися.
Потрібно думати про те, що доведеться створювати окремий госпіталь для коронавірусних хворих, не обов’язково мобільний. Аналогічна проблема стосується тестування. Всі вдають, що у нас немає проблем, у нас всього 300 хворих. Але насправді необхідно проводити масштабне тестування і виявляти хворих на ранній стадії. Але поки що з цим проблеми. Наприклад, мій співробітник вже тиждень лежить вдома з високою температурою та ознаками, які є у хворих коронавірусом, але державні клініки відмовляються брати у нього аналізи. Потім же у нас виникає ситуація, коли коронавірус визначають у людини, яка вже померла.
Наскільки ефективними є заходи, які використовуються зараз під час карантину?
Я не вірусолог і не епідеміолог, але можу висловити свою думку з точки зору бізнесу. Світова статистика свідчить, що найбільше від коронавірусу страждають люди старше 60 років, тому їх потрібно ізолювати. Пам’ятаєте, коли перед виборами були заклики забрати у бабусь паспорти, кажучи: Не давайте свої голоси за гречку? Зараз у нас — умовний аналог цієї історії. Мені здається, потрібно пускати людей в громадський транспорт, але обмежувати кількість пасажирів в ньому. Зараз замість 10 осіб у великому тролейбусі чи автобусі, люди тепер їздять на машинах по п’ятеро в кожній. Так що краще? Необхідно також масове тестування і ізоляція хворих людей. Ніякої самодіяльності — ізоляція повинна відповідати міжнародним вимогам.
Бізнес став закуповувати ШВЛ, захисні засоби для лікарень. Чи здатний цей практично волонтерський рух переломити ситуацію із забезпеченням лікарень усім необхідним?
Багато метушні навколо цього питання. Велику частину мого дня забирають розмови з тими, хто займається пошуками близько 50 товарів, які на вимогу МОЗ лікарням необхідні насамперед. Але з цього списку практично немає нічого. Товари привозять, виробляються українськими підприємствами, але їх відразу розкуповують. Зараз більшість контрактів оплачуються на місяць-три вперед, тому швидко ці товари ми не отримаємо.
Зараз багато говорять про брак ШВЛ. Американський бізнесмен Ілон Маск закуповує тисячі ШВЛ для США. А скільки їх взагалі треба Україні? Чи існують нормативи?
Ажіотаж навколо покупки ШВЛ дійсно спостерігається. За останні три тижні в Україні скупили 100−150 цих апаратів, їх продовжують шукати. Але мало хто говорить, що для роботи ШВЛ необхідний контур, з'єднувальні елементи. Їх теж немає. Це дрібниця, але без цих дрібниць апарат не запрацює.
Я питаю у депутатів, бізнесменів, які закуповують апарати ШВЛ, про те, чи знають вони про реальну потребу реанімації в такому обладнанні. Ніхто не знає. За міжнародними стандартами на кожне ліжко-місце в відділенні реанімації повинно бути два ШВЛ апарати. Це пов’язано з тим, що один апарат може відключитися, поламатися і це призведе до смерті пацієнта. В середньому по Україні — 0,7 апаратів на ліжко. Україні необхідно близько 2 тис. апаратів ШВЛ.
Історія коронавірусу показала, що гроші нічого не вирішують. Пріоритетом для виробників ШВЛ апаратів є своя країна, потім — міждержавні контракти і тільки потім поставки можливі в інші країни. Україна знаходиться на третьому місці в цьому ланцюжку.
Чи дійсно українські бізнесмени стали закуповувати апарати ШВЛ для особистих потреб? Скільки такий апарат коштує і чи реально його купити? Чи можливо його встановити в домашніх умовах?
Коли у нас або в іншої компанії-імпортера замовляють апарат ШВЛ, то покупець цікавиться його характеристиками — техніка купується під конкретні відділення і повинна відповідати цілому ряду вимог. Покупці також замовляють установку і налагодження обладнання. Тому, коли дзвонять бізнесмени або їх представники, купують апарати ШВЛ, не цікавлячись їхніми характеристиками і установкою, то це викликає запитання. Ми з колегами вважаємо, що їх купують «в гараж».
Встановити апарат ШВЛ вдома можна, але для цього необхідно створити повноцінну палату з реанімаційною бригадою. Яка кількість людей може собі дозволити організувати таку палату про всяк випадок? Чесно кажучи, мені було б страшно хворіти вдома. У лікарні є величезна кількість багатофункціонального обладнання, медичних кадрів, є можливість за півгодини запросити додаткового експерта.
В якому стані готовності перебувають лікарні, які повинні приймати хворих на коронавірус?
Лікарні Києва та міст-мільйонників оснащені набагато краще, ніж районні лікарні. Лікарі обласних лікарень, лікарень швидкої допомоги часто ставали міністрами, заступниками міністра охорони здоров’я, народними депутатами. Насамперед вони направляли кошти на свої лікувальні установи.
В цілому ситуація вкрай несприятлива.
На боротьбу з коронавірусом держава готова виділити близько 100 млрд грн. Як вважаєте, чи достатньо цих коштів?
Заяви про виділення коштів — це добре. Але час йде. Три тижні держава займається тим, щоб забезпечити країну тестами. І поки нічого не вийшло. Державні органи кожен день впираються в одну і ту ж проблему — гроші є, а товарів немає.
Україна могла б приступити до будівництва чотирьох мобільних госпіталів по 300 ліжкомісць кожен. Це обійдеться приблизно в 12 млрд грн, але закрило б всю потребу в розміщенні хворих. Навіть якщо купити 1 тис. апаратів ШВЛ, то на ці цілі потрібно 1 млрд грн. Як бачимо, можна обійтися набагато меншими сумами, ніж 100 млрд.
Чому приватні клініки не готові приймати на лікування хворих з коронавірусом?
Вони для цього не призначені. Щоб приймати хворих з коронавірусом, у них повинна бути окрема будівля на відстані від інших корпусів. Ми прекрасно знаємо, що вірус дуже погано впливає на людей з діабетом і хворобами серця. І як їх розвести з тими, хто заражений вірусною інфекцією?
Чому досі в країні не розгорнуто виробництво масок, санітайзерів?
З’являється велика кількість спекулянтів і аферистів, які розуміють, що на цьому можна непогано заробити. Деякі розбавляють гліцерином спирт вдома, видаючи свій продукт за санітайзер. Деякі взагалі не соромляться і на наклейках пишуть «вбиває бактерії коронавірусу». Підприємці закуповують старі виробничі лінії, нетканний матеріал спанбонд і починають штампувати маски, які ні від чого не захищають. При собівартості в 1,5−2 грн за штуку їх продають за ціною золота — по 20 грн за штуку. Аферисти є і в інших країнах світу. Наприклад, китайці продають портативні ШВЛ «для лікування від коронавірусу».
З чим пов’язані труднощі з масовим виробництвом? Наведу приклад на масках. Для її виробництва потрібно чотири компоненти — спанбонд, мембрана, яка й захищає від вірусів і бактерій, гумки і металеві пластини. Так ось купити мембрану зараз нереально, це імпортний продукт і за ним — черга. Гумки і металеві пластини в дефіциті. Тому налагодити швидке виробництво масок зараз неможливо.
Аналогічна ситуація із санітайзерами, які продаються або в спреях, або в літрових балонах для великих офісів. Їх немає — в Україні дефіцит тари. Великий виробник змушений закуповувати ємності для розпалювачів вогню і наливати санітайзер у них. Про виробництво ШВЛ навіть говорити не буду. Зрозуміло, що Україна ніяк не може змагатися ні за технологіями, ні за софтом з великими світовими брендами.
Велика проблема зараз — захист медпрацівників. Який комплект необхідний для лікаря/медсестри?
Комплект лікаря включає в себе захисні костюми, респіраторні маски класу FFP3, високі бахіли, рукавиці, захисні окуляри або екрани. Засобів захисту не вистачає, тому лікарі намагаються шукати аналоги. В Україні працює лише один завод, який займається виробництвом одноразових засобів захисту. Він не працює на комерційний ринок і зараз займається забезпеченням запитів з боку медпрацівників лікувальних установ. В Україні була б катастрофа, якби не було у нас цього заводу. Все те, що було на залишках у компаній-імпортерів уже розкупили.
Що повинно бути в сім'ї, щоб звести до мінімуму ризик зараження? Що робити тим, хто не встиг запастися масками, санітайзерами і парацетамолом?
Насамперед, це гігієна рук. Торкатися до кнопок ліфта, поручнів під'їзду, ручок магазинів і аптек потрібно виключно в одноразових рукавичках, які потім викидати. Краще триматися один від одного на відстані 1,5 метра. Це все не дає 100% гарантій, але мінімізує можливість швидкого зараження.
Що робити тим, кому медична допомога виявиться недоступною?
Це найскладніше запитання, на яке немає відповіді. Нинішній міністр охорони здоров’я Ілля Ємець — кардіохірург, який все життя стикається зі смертю в операційній. Він краще, ніж багато звичайних чиновників і менеджерів розуміє, що можна опинитися нездатним надати медичну допомогу. Для цього може не вистачити обладнання, місця, рук. З цим зіткнулися в Італії. Всі місця в лікарнях цієї країни зайняті, а нові хворі продовжують прибувати. Лікарям доводиться приймати рішення, куди приймати хворого і кого першим підключати до апарату ШВЛ. Це проблема завтрашнього дня для нашої країни.
