Все на продаж. Чи вдасться Україні вперше успішно провести велику приватизацію

18 січня 2020, 10:10

Цьогоріч уряд має намір зробити те, що йому жодного разу не вдавалося, — приватизувати понад три сотні держпідприємств, зокрема й п’ять великих, заробивши на цьому 12 млрд грн.

Т еплого жовтневого ранку торік у вільному від бойовиків донбасівському місті Покровськ за 70 км від Донецька висадився цілий десант розкішних столичних інвестбанкірів. Це були співробітники компанії Concorde Capital, які приїхали знайомитися з керівництвом розташованої тут державної шахти Краснолиманська: Concorde став радником із приватизації цього великого активу, який Кабмін запланував продати у приватні руки цьогоріч.

Відео дня

Загалом у 2020-му уряд має намір позбутися майже 300 держкомпаній — це приблизно 12-та частина всіх активів, які зараз є в руках держави. У скарбницю за весь цей приватизований пул має потрапити одразу 12 млрд грн — цю суму вже заклали у держбюджет-2020.

Серед об'єктів, які запланували продати, опинилося й п’ять фігурантів так званої великої приватизації — вартість кожного перевищує 250 млн грн. За них прем'єр Олексій Гончарук хоче отримати 6 млрд грн.

У списку на велику приватизацію опинилися справжні гіганти. Наприклад, Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), яка має збагачувальний комбінат у Житомирській області та гірничо-металургійний завод на Січеславщині. Ще — Одеський припортовий завод (ОПЗ), а також столичний Президент Готель і харківський завод Електроважмаш, який випускає електро- і турбогенератори для теплових і електростанцій.

П’ятий об'єкт у цьому топ-списку — якраз Краснолиманська.

Зустріч інвестбанкірів і керівництва цієї шахти стала душевним, але абсолютно безглуздим заходом. Принаймні так його описав один з учасників рандеву Сергій Чуйкін, керівний директор інвестиційно-банківського департаменту Concorde Capital. За його словами, керівник держпідприємства особисто провів екскурсію величезною територією шахти та збагачувальної фабрики. Але не показав жодного документа, що дає уявлення про його роботу, і не відповів на жодне важливе питання. А після зустрічі перестав виходити на зв’язок.

Спроби отримати необхідні для оцінки активу дані в Міненергетики, якому підпорядковується шахта, теж не мали успіху. «Нам просто не надають ніякої інформації», — розводить руками Чуйкін.

Тому про ціну, за якою Краснолиманську можуть виставити на приватизацію, представник Concorde не може сказати нічого напевно.

Нічого конкретного експерти не можуть сказати і про реалістичність планів Кабміну отримати цьогоріч мільярди від приватизації. Адже історія вчить, що продаж держактивів ніколи не був коником вітчизняних чиновників.

Запланована сума приватизаційних надходжень — 12 млрд грн — менша колишніх: у 2018-му до бюджету заклали 21 млрд грн від продажу держвласності, а в 2019-му — 17 млрд. І нинішня скромність виглядає логічною: за останню десятирічку жоден із подібних планів не реалізували. Наприклад, два роки тому від приватизації держскарбниця отримала 203 млн грн (1% від плану), а торік — 237 млн грн (3%).

Утім, економісти заспокоюють: дохід від продажу держактивів — не головне у нинішньому етапі приватизації. «Ми не зможемо багато заробити, — пояснює Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії (ЦЕС). — І це не має бути метою приватизації». Головне — передати великі об'єкти від менш ефективного власника (держави), до ефективнішого — приватного. І врятувати від розвалу компанії, які ще працюють і дають робочі місця.

Порівнюючи результати роботи держпідприємств і компаній із приватного сектора, економісти ЦЕС дійшли висновку, що перші мають прибутковість у середньому 2%, а другі — 10%. Крім того, за даними порталу держпідприємств, 82% від їх загальної кількості сьогодні є збитковими.

Такий сумний результат — наслідок корупції та використання держактивів у політичних цілях, підкреслюють у ЦЕЗ.

«Це [держпідприємства] генератор корупції № 1 у державі», — упевнений і Павло Кухта, перший заступник міністра економрозвитку, торгівлі та сільського господарства. Станом на початок минулого року в роботі у Національного антикорупційного бюро (НАБУ) були справи про завдання збитків держпідприємствам, які детективи сумарно оцінювали у 18 млрд грн. А це майже третина міськбюджету Києва. Втім, на думку Кухти, реальна цифра таких збитків — удвічі-втричі вища.

Все та ж Краснолиманська, на думку Ігоря Мазепи, президента Concorde Capital, яку він висловив у своїй колонці для видання Економічна правда (ЕП), у 2004 році видобувала 2,4 млн т вугілля, а через 11 років — вчетверо менше. Навесні ж 2018-го шахта й зовсім припинила видобування. Водночас приватна фірма, яка працює на її потужностях і теж видобуває вугілля, лише нарощувала виробництво. Останні кілька років ця щаслива компанія має в засновниках фірму бізнесмена Віталія Кропачова. Його, за даними ЕП, протегував Ігор Кононенко, бізнес-партнер експрезидента Петра Порошенка. Втім, Кононенко зв’язок із Кропачовим завжди заперечував, а останній був недоступний для коментарів.

ПРОБЛЕМА №1: Дмитро Сенниченко з Фонду держмайна розповідає, що його відомство не контролює низку підприємств, які заплановано виставити на приватизацію (Фото: НВ)
ПРОБЛЕМА №1: Дмитро Сенниченко з Фонду держмайна розповідає, що його відомство не контролює низку підприємств, які заплановано виставити на приватизацію / Фото: НВ

Історія питання

П ровести великий держрозпродаж в Україні намагаються вже багато років поспіль. Однак, на думку Кухти, завжди на заваді стояли корупційні інтереси. «Перемагали ті, хто доїв ці держпідприємства, — вони купували депутатів, пробивали потрібні рішення», — каже заступник міністра.

У лютому 2018-го Верховна Рада ухвалила закон Про приватизацію державного та комунального майна, який мав спростити процес і запустити його. Щоб уряд зміг ефективніше розпрощатися з великими об'єктами, вартість яких перевищує 250 млн грн, у документі передбачили залучення до продажу спеціальних інвестиційних радників. Вони мають підготувати об'єкт до торгів, визначити стартову ціну та підшукати потенційних покупців.

Перші конкурси з відбору таких радників стартували влітку позаминулого року. Однак їх результати заблокував суд за позовом двох інвесткомпаній, які не пройшли конкурс. Одна з них — Грант Торнтон. Мазепа підозрює, що його колеги по цеху тоді не були самостійними у своїй ініціативі. У 2018-му — першій половині 2019-го приватизацію блокував впливовий тоді Кононенко. У Грант Торнтон заперечують, що їхні дії курирував цей політик.

Крапку в цій історії у липні минулого року, вже за нової влади, поставив Верховний суд: він скасував рішення першої інстанції. У підсумку Кабмін усе-таки затвердив радників для п’яти компаній, які заплановано до продажу 2020 року.

Втім, процес досі йде зі скрипом. Дмитро Сенниченко, голова Фонду держмайна (ФДМ), розповідає: його відомство, яке виконує роль приватизаційного агентства, досі не управляє всіма активами, які має продавати. Зокрема й тими, які цьогоріч виставлять на конкурс. «Проблема № 1 — це забезпечення контролю над підприємствами, — пояснює чиновник. — Усі великі компанії мають якихось зовнішніх «інтересантів».

Характерний приклад — столичний Президент Готель. Той до 2032 року перебуває в оренді однієї з компаній групи Vertex United одеситів Бориса Кауфмана й Олександра Грановського. Тобто бізнесом на державному активі займається приватна фірма, зазначає Чуйкін із Concorde, який є радником із приватизації готелю. За його словами, якщо держава не знайде можливості розірвати договір оренди, готель можна буде виставити на продаж тільки як орендний бізнес. У цьому випадку його вартість буде істотно нижчою, ніж у готелі без винаймача.

Орендар раніше вже блокував спроби приватизації готелю в судах.

Ініціювати розірвання договору міг би директор держпідприємства Президент Готель В’ячеслав Онокало. НВ спробував з’ясувати його думку щодо цього, але держменеджер не був доступний ані за телефонами, вказаними в держреєстрі, ані за контактами самого готелю. Vertex на момент здачі номера до друку не відповів на запит НВ.

СИМВОЛ ПРИВАТИЗАЦІЇ ПО-УКРАЇНСЬКИ: Одеський припортовий завод намагаються продати з 2009 року. За цей час держпідприємство занепало й обросло боргами, а також значно подешевшало (Фото: НВ)
СИМВОЛ ПРИВАТИЗАЦІЇ ПО-УКРАЇНСЬКИ: Одеський припортовий завод намагаються продати з 2009 року. За цей час держпідприємство занепало й обросло боргами, а також значно подешевшало / Фото: НВ

Дешевше й довше

Е кономісти впевнені: розлучатися із держпідприємствами слід якомога швидше — вони стрімко знецінюються. «Чим довше ми тягнемо [із приватизацією], тим менше активів залишається взагалі», — упевнений Сенниченко із ФДМ.

Ту саму думку озвучує й Кухта: «Чим більше ми тягнемо з приватизацією, тим більший ризик, що розкрадуть підприємство, і через 5−10 років там буде нічого продавати».

У цьому сенсі показовим є приклад ОПЗ: у 2009 році держава продала його за $624 млн. Але результати того конкурсу, який виграла компанія Нортіма, що входить до групи Приват Ігоря Коломойського, скасував ФДМ — там вважали запропоновану ціну заниженою. За скасування ратувала й тодішній прем'єр Юлія Тимошенко.

Кілька років тому уряд уже Володимира Гройсмана вирішив знову приватизувати підприємство. Але дві спроби продати ОПЗ усього за $56 млн завершилися провалом. До того ж у другому випадку невдачу в Кабміні пояснили «завищенням ціни».

Тим часом підприємство, у минулому — флагман хімічної промисловості країни, підпало під вплив мільярдера Дмитра Фірташа. Компанії останнього під час президентства Віктора Януковича стали єдиними постачальниками газу для ОПЗ й основними покупцями його продукції для подальшого експорту. Так, у 2013 році Ostchem Фірташа перепродавала газ Одеському припортовому по $430 за 1 тис. кубометрів, купуючи його у російського Газпрому за $265.

Дорога сировина негативно позначилася на рентабельності: завод став збитковим і заборгував структурам Фірташа приблизно $250 млн. Пізніше Ostchem виграла у Стокгольмському арбітражному суді позов про стягнення цього боргу й пені.

Саме «борг Фірташу» став головною перешкодою у справі приватизації заводу, каже Андрій Коболєв, голова НАК Нафтогаз України. «Поки цієї проблеми не розв’язали, ОПЗ — непродавана історія», — вважає він. Річ у тому, що Фірташ — персонаж токсичний: американське ФБР підозрює його в корупції та вимагає його видачі від Австрії, де українець перебуває вже кілька років у стані затриманого до з’ясування обставин.

ОПЗ винен і Нафтогазу — понад 2 млрд грн ($100 млн).

Утім, представники фінансового радника ОПЗ — американської компанії Pericles Global Advisory — оптимістичні: за словами її президента Ребвара Бердзінжі, вже є два потенційні інвестори з хорошою репутацією, які цікавляться ОПЗ. Тепер головне, за його словами, щоб в українського уряду була політична воля продати підприємство.

Потрібні сигнали

На думку Яблоновського з ЦЕС, навіть якщо державі не вдасться виконати нинішній приватизаційний план у повній мірі (продадуть тільки кілька великих підприємств), це стане хорошим сигналом для інвесторів. Правда, за умови, що процес пройде максимально прозоро й чесно, підкреслює економіст. «Якщо в Україну прийде бренд зі світовим ім'ям, купить українське підприємство, і про це дізнається весь світ, то й інші компанії [інвестори] почнуть розглядати наш ринок», — сподівається Яблоновський.

На його думку, зараз країні особливо потрібні реальні приватизаційні кейси, на прикладі яких держава зможе показати, що правила гри змінюються. «Приватизація — саме той випадок, коли Україна може заявити: у нас немає продажу держактивів „під своїх“, як це було за попередньої влади», — каже Яблоновський.

Лише позитивні приклади приватизації можуть залучити інвесторів, упевнений він. А без приходу іноземних грошей наростити ВВП за рік на 5−7%, як планує прем'єр Гончарук, неможливо.

Головні активи

П’ять об'єктів великої приватизації 2020 року

ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ (ОГХК)

UMCC
Фото: UMCC

Створено 2014 року. Керує Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим на Січеславщині, й Іршанським гірничо-збагачувальним комбінатом на Житомирщині. До входження в ОГХК обидва підприємства були в оренді у компанії Кримський титан утримуваного у Відні бізнесмена Дмитра Фірташа.

ОГХК виробляє концентрати рідкісних металів, зокрема титану. Ця сировина має попит у світі, а Україна входить у п’ятірку лідерів із виробництва титанових руд. Водночас у січні — вересні 2019-го ОГХК скоротила чистий прибуток на 47,8% — до 221 млн грн.

У січні 2018-го НАБУ завершило розслідування про існування на ОГХК корупційної схеми, внаслідок якої держава зазнала збитків майже на $13 млн. Сировина, яку виробляла держкомпанія, її менеджмент продавав за заниженими цінами фірмам-прокладкам. А ті натомість реалізовували продукцію вже за ринковою вартістю.

ЕЛЕКТРОВАЖМАШ

НВ
Фото: НВ

Підприємство працює в Харкові з 1946 року. Воно випускає турбогенератори, гідрогенератори, великі електричні машини і тягове обладнання. Компанія сильно залежала від постачання на російський ринок. Війна і торгові санкції негативно позачилися на її роботі: у 2016-му Електроважмаш скоротив чистий дохід майже на 19% — до 1,54 млрд грн.

За даними НАБУ, в 2014—2015 роках на Електроважмаші існувала корупційна схема, внаслідок якої держава втратила 37,2 млн грн: компанія продала продукцію посереднику практично за собівартістю, а той перепродав її із триразовим прибутком.

ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА

НВ
Фото: НВ

Працює з 1958 року в селищі Родинське на Донеччині. Видобуває вугілля марки Г (газове), яке використовують переважно на Вуглегірській ТЕС, що входить у держкомпанію Центренерго.

У 2003-му на держшахті з’явилася компанія-орендар донецького бізнесмена Ігоря Гуменюка. Фірма отримала дозвіл добувати вугілля з поля держшахти й нарощувала виробництво. За даними Ігоря Мазепи, керівника інвесткомпанії Concorde Capital, якщо в 2006 році держшахта добувала 2,2 млн т вугілля, а приватне підприємство — 0,2 млн т, то в 2015 році все перевернулося з ніг на голову: Краснолиманська видобула 0,6 млн т, а фірма Гуменюка — 1,8 млн т. У 2017-му серед засновників приватної компанії з’явилася фірма Віталія Кропачова. У 2018-му держшахта припинила роботу.

ГОТЕЛЬ ПРЕЗИДЕНТ ГОТЕЛЬ

НВ
Фото: НВ

Чотиризірковий готель розташований у центрі Києва на вулиці Госпітальній, біля Національного спорткомплексу Олімпійський. 100% акцій готелю належать державі, проте готельну діяльність на об'єкті з 2009 року веде компанія, що входить у групу Vertex United.

Президент Готель уже виставляли на продаж: у 2015-му — за 330 млн грн, два роки по тому — за 323 млн грн. У першому випадку аукціон не відбувся через скаргу компанії, яка причетна до Vertex United, у другому випадку на актив не знайшли покупців.

ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД

НВ
Фото: НВ

Засновано 1974 року. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту й іншої хімічної продукції. Також ОПЗ — єдине українське підприємство, яке займається перевантаженням хімічної продукції на експорт.

Фонд держмайна кілька разів виставляв ОПЗ на продаж, але в одному випадку результат аукціону скасували, а в двох інших на актив не знайшли претендентів.

Зараз ОПЗ після року простою працює за давальницькою схемою. Підприємство має величезні борги: $250 млн — перед компанією Ostchem Дмитра Фірташа і приблизно $100 млн — перед НАК Нафтогаз України. Проте уряд планує продати ОПЗ до кінця 2020-го.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X