Торг доречний. Україна та Ізраїль домовляються робити великі гроші

15 вересня 2020, 16:00
Спецпроект
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Шимон Бріман, журналіст із Хайфи, демонструє ізраїльські банкноти із зображенням великих євреїв з України (Фото:НВ)

Шимон Бріман, журналіст із Хайфи, демонструє ізраїльські банкноти із зображенням великих євреїв з України (Фото:НВ)

Для чого уряди двох країн створюють спільну Зону вільної торгівлі.

Стисла історія про те, як вихідці з України влетіли в добру копійчину в Ізраїлі. Отже, в 2014-му і 2017-му ізраїльський Центробанк запровадив грошову реформу і випустив купюри з оновленим дизайном. Банкноту в 20 шекелів прикрасив портретом поетеси з Полтави Рахель Блувштейн. Вона замінила собою образ першого міністра закордонних справ Ізраїлю, уродженця Херсонщини Моше Шарета. На купюру в 50 шекелів замість письменника з Бучача (Тернопільщина), лауреата Нобелівської премії з літератури Шмуеля Йосефа, потрапив мелітопольський драматург Шауль Черніховський, перший івритський поет Ізраїлю.

Хайфський журналіст, історик Шимон Бріман, теж наша людина з Харкова, розповідає, що кожні 15−20 років ізраїльський Центробанк змінює дизайн на всіх банкнотах — в 20, 50, 100, 200 шекелів. І ось тепер вирішили замість політиків та державних діячів прикрашати гроші портретами науковців, гігантів івритської прози і поезії. «А хто створював її в XX столітті? — запитує Бріман і відповідає: — Вихідці зі Східної Європи. Так історично склалося».

Але не варто спокушатися цим історико-ліричним реверансом. Зусиль письменників і поетів сьогодні вже недостатньо, щоб в прямому і переносному сенсі робити гроші в Ізраїлі. Тель-Авів віршам не вірить.

Ізраїльський ринок занадто перенасичений. На нього важко потрапити, ще важче утриматися. По-перше, тому що в Ізраїлі все є. По-друге, тому що він висококонкурентний. Половину потреб імпорту покривають США, Китай, Німеччина, Італія, Бельгія, Туреччина. І постачають вони в основному паливо, оброблені та необроблені алмази, високоточну техніку, наземний і водний транспорт, бурові станції. Іншими словами, нас там немає.

Проте не такий страшний вхід, як його малюють. До 2019 року зусиллями українських зернотрейдерів, металургів, IT-фахівців, логістів, товарообіг між Україною та Ізраїлем практично сягнув дореволюційного періоду 2013 року — понад $1,1 млрд.

Саме із цього президент України Володимир Зеленський зробив висновок, що після підписання Угоди про Зону вільної торгівлі (ЗВТ) цей показник здатен злетіти до рекордних $2 млрд. Верховна Рада ратифікувала угоду ще в липні 2019-го. Ізраїльський кнесет не зробив цього досі, пояснюючи затримку внутрішньою політичною кризою і серією позачергових парламентських виборів. Це правда. Але не вся.

«В Ізраїлі Україну всі знають, люблять, — втішає Олександр Кофф, виконавчий директор Koffgroup (Ізраїль), — але побоюються».

Будівники капіталізму

Коли в 1990-му Вілен Ременік репатріювався з УРСР, Ізраїль був невеликою країною з населенням удвічі менше, ніж зараз, і обсягом ВВП в шість разів нижче, ніж торік. Ременіку тоді було 32 роки, Ізраїлю — 42. Як перший, так і другий були молоді і бідні. Через 30 років вони вже не такі молоді і зовсім не бідні. Ставши ізраїльським підприємцем, Ременік на початку 2000-х повернувся в Україну, створив тут дистрибуцію, а потім і компанію ВІК-А. Сьогодні це вже виробництво 200 дезінфікуючих і 50 миючих засобів і $7 млн річного обігу.

Ізраїль теж весь цей час не сидів, склавши пейси. Облаштував державу з теперішньою чисельністю населення у дві Донецьких області і ВВП в три України — $387,2 млрд.

За ці роки Ізраїль став третьою країною в світі за кількістю компаній, що котируються на NASDAQ — американської біржі, яка спеціалізується на акціях високотехнологічних компаній. Попереду тільки два планетарних гегемони — США і Китай.

І ось відтоді як Ременік повернувся в Україну, він мріє про той час, коли дві його батьківщини — історична і фундаментальна, розвинена і така, що розвивається — створять міцний діловий альянс, маючи на те гідний людський та інвестиційний ресурс. Як він сам каже в розмові з НВ, потрібен дехто, для кого цей проект стане справою життя. В іншому випадку це імітація.

Вілен Ременік
Фото: Вілен Ременік

НА ДВА БУДИНКИ: Вілен Ременік повернувся з Ізраїлю в Україну 20 років тому, щоб тут, на своїй першій батьківщині, заснувати бізнес, вести який він навчився там, на другій своїй батьківщині

«Якби мене сьогодні запитали, чи хотів би я цим зайнятися, — так. Чи готовий я цим зайнятися — ні, — розмірковує бізнесмен. — Я не вірю в успіх ще за свого життя. Шлях потрібен нереальний».

І все ж нехай ця гра бодай є тривалою, але вона варта того. Ізраїль — єдина демократія на Близькому Сході. ВВП на душу населення — один з найвищих в світі — $42,8 тис. (трохи нижче, ніж в Німеччині, і трохи вище, ніж у Франції). Народжуваність тут учетверо вище смертності. Середній вік ізраїльтян — 30,4 року (українців — 41,2). Середня очікувана тривалість життя — 82,3 року. Це 14-й показник у світі. Для того щоб увійти в топ-10, Ізраїлю бракує 0,2 року. А щоб слідом за Японією стати другою державою за тривалістю життя, бракує лише одного року. Що свідчить про високий рівень розвитку ізраїльської медицини. За останні 10 років ВВП Ізраїлю зріс на 70%, в абсолютних цифрах це $154 млрд, тобто приблизно обсяг усього нинішнього ВВП України.

Іншими словами, маленький Ізраїль — це великі можливості, але вихід на його ринок складний навіть для своїх.

Ременік зізнається НВ, що ізраїльське лобі блокує реєстрацію його продукції. «Не тільки моєї, але подібних до них, — уточнює підприємець. — Вони в змозі заплатити будь-яку ціну, аби не пустити мене на ринок. У мене було три або чотири спроби увійти туди, і всі вони провалилися».

Труднощі зростання

На початку квітня Ізраїль потрапив у двозначну ситуацію. Напередодні святкування Великодня в країні несподівано закінчилися яйця. На виручку прийшла Україна, в розпал пандемії відправивши вантажним авіарейсом в Тель-Авів 40 тонн яєць.

«Є багато сфер, де ми можемо співпрацювати, одна з них — продовольча безпека, — робить висновок Геннадій Надоленко, посол України в Ізраїлі, виступаючи перед делегатами вересневого Київського єврейського форуму. — Під час пандемії COVID Україна буквально за лічені дні змогла поставити майже 7 млн яєць на ринок Ізраїлю».

Ізраїль — країна з українськими яйцями. Непогана афіша для будь-якого економічного форуму. Та коли подивитися на всю глибину бізнес-відносин України та Ізраїлю, то стає відомо: ці яйця далеко не золоті. За останні 10 років товарообіг між Ізраїлем і Україною практично не зростав, а якщо і тримався на якомусь пристойному рівні, то в основному за рахунок успіхів зернотрейдерів і металургів. Певний слід, щоправда, залишила і харчова промисловість.

«В Ізраїлі, зайшовши в магазин, можна побачити 20 сортів [української] горілки, 30 сортів вина, — каже Кофф. — Є кошерний „Рошен“. Він з’явився в ізраїльських магазинах».

Олександр Кофф
Фото: Олександр Кофф

МІСТО СОНЦЯ: За спиною в Олександра Коффі новий символ Ашдода перший в Ізраїлі проект такого рівня у сфері так званого кінетичного мистецтва. З настанням темряви це коло, що отримало назву Око Сонця, випромінює світіння

Проте Кофф розуміє: на одній лише горілці помітний товарообіг не створиш, тим більше на Близькому Сході. Згідно з Індексом World Health Organization, в перерахунку алкоголю на душу населення Ізраїль є однією з найбільш малопитущих країн світу. Менше вживають тільки в країнах ісламу, по суті, тобто всі сусіди Ізраїлю. Ізраїль мало вживає алкоголю, але багато вживає. Але вживає Ізраїль те, що сам і вирощує.

«На товарі, що ностальгує, ми не виїдемо, — дотепно зазначає Наталія Микольська, заступник міністра економічного розвитку і торговий представник України (2015−2018). — Замало нашого середнього бізнесу на цей ринок пробивається і виходить».

Кофф не останній, хто це теж помітив, і один з перших, хто взявся виправляти такий стан речей. З України він почав завозити крупи, соняшник, але що важливіше — профільне обладнання. Наприклад, машини для очищення та калібрування зерен, які виробляє українська компанія «Аеромех». «Вони добре, якісно зроблені, — каже ізраїльський бізнесмен своєю українською знахідкою. — Якщо є компанії в Україні, які пропонують конкурентний за ціною і якістю товар, ми готові на будь-які пропозиції. В Україні чимало цікавого обладнання».

Але цей приклад, хоч і заразливий, — швидше виняток з правил, ніж саме правило. Україна для Ізраїлю — це ще територія terra incognitа. І це не провина Ізраїлю.

«Переконати [ізраїльський] бізнес, що український кінцевий продукт якісний, дуже важко, — підтверджує Ременік. — Вони ж дивляться телевізор. І що вони там чують і бачать з України? Корупція. Скандали. В Ізраїлі всі сидять на новинах. Це пов’язано з постійним життям на кратері вулкана. Всі звикли дивитися, слухати, вірити ЗМІ».

Успішно і продуктивно Україна продає до Ізраїлю лише зерно і чорні метали. Просто тому, що це біржовий або безіменний товар. Його походження для споживача не має значення. Значення має лише логістика і ринкова вартість. Обидві величини непостійні.

«Україна виступає як постачальник сировини, — наголошує Євген Проскуліков, маркетинг-директор Quattrgroup, ізраїльсько-української групи компаній. — Водночас українські програмісти вельми затребувані в Ізраїлі».

Себто триває полювання на мізки — головну сировину XXI століття. Що, безумовно, робить Україну честь, а Ізраїлю гроші. Щоб коли-небудь стало навпаки, українцям слід вийти із зачарованого кола, куди ми самі себе і помістили.

У зоні особливої уваги

В Україні ізраїльська продукція представлена ще скромніше, ніж українська в Ізраїлі. «В Сільпо є стійкий і крихітний магазин „Косметика з Ізраїлю“, — каже Ременік. — Щоправда, дуже багато будівельних проектів, девелоперських, за якими стоять ізраїльтяни».

Проскуліков якраз і зайнятий тим, що шукає можливість для ізраїльських інвестицій в житлову і комерційну нерухомість, IT, Health Care, FMCG і т. ін. Це нелегкий хліб. «Ми розуміємо, що ізраїльтяни здебільшого не шукають готових рішень, оскільки самі добре розробляють інновації, — каже він. — Але вони потребують технологічних експертів, чий досвід допоможе втілити інноваційні рішення в життя».

Мабуть, один з найбільш помітних слідів в українській реальності хоче і може залишити ізраїльська компанія Netafim, найбільший світовий виробник систем зрошення. Річний обіг її 18 заводів в 115 країнах — $1,4 млрд. З 2009-го ізраїльський гігант працює і на півдні України, де кліматичні умови через посуху дедалі ближче до ізраїльської пустелі Негев. А отже, система зрошення, технологій Digital Farming це питання життя і смерті.

Зараз Сергій Савранський, директор «Нетафім Україна», дуже чекає, коли Ізраїль ратифікує договір про ЗВТ з Україною, яка за прикладом ЗВТ з ЄС приведе до спрощення імпорту технологій та обладнання, критично важливого для розвитку і навіть порятунку сільського господарства в Україні.

На товарі, що ностальгує, ми не виїдемо. Дуже мало нашого середнього бізнесу на той ринок виходить, Наталія Микольська, заступник міністра економічного розвитку України (2015−2018)

«ЗВТ з Ізраїлем значно спростить усі процеси постачань, а також зменшить податкове навантаження, — каже Савранський. — Обладнання стане більш доступним за ціною».

Розрахунок на те, що набуття чинності угоди про ЗВТ між Києвом і Єрусалимом стане точкою прориву для пересування ідей, людей і капіталу, турбує не тільки сільськогосподарських науковців. Виграє вся промисловість і бізнес усіх рівнів, сподівається Проскуліков. Він же пояснює суть цього довгоочікуваного режиму. Фактично цілковите скасування ввізного мита з боку Ізраїлю на 80% промислових і 9,2% сільськогосподарських товарів боку України відповідно 70% і 6,8%). Для України це спрощення ввезення агропродукції і металів, деревини та виробів з неї; для Ізраїлю — дорогоцінних металів, хімічної продукції, приладів і апаратів. При експорті до Ізраїлю для українських виробників м’яса птиці, молочних продуктів, яєць, меду, пшениці, соняшникової олії, вина діятимуть тарифні квоти з нульовим митом, а для деяких продуктів — зниження мита на 10−50%.

«Здійснення комерційної діяльності значно спроститься, особливо з точки зору логістики», — пояснює Проскуліков. Що важливіше, тобто помітніше з точки зору економічного ефекту від запуску ЗВТ, себто можливість застосувати положення Конвенції Пан-Євро-Мед. Суть конвенції, яку підписали понад 10 країн, в тому числі і ЄС, полягає в тому, що нульові ставки та інші преференції поширюються на всіх учасників. А отже, Україна стає привабливою стороною у виробничому ланцюжку між країнами ЄС і долучається до нього світу. «Ми зможемо закуповувати сировину або комплектуючі в однієї з сторін-учасниць конвенції, а готову продукцію експортувати іншій стороні конвенції без сплати мита або за заниженою ставкою», — роз’яснює Проскуліков.

Що більше угод про ЗВТ з різними ринками світу підпише Україна, то більшим буде економічний ефект від Конвенції Пан-Євро-Мед, до якої Україна приєдналася в січні 2019-го.

«Договір про Зону вільної торгівлі [з Ізраїлем] нам вигідний, — робить висновок Микольська. — Ізраїль — наш стратегічний та історичний ринок. Та щоб цей договір почав працювати, недостатньо чекати його ратифікації — потрібно займатися просуванням на ринок Ізраїлю нових товарів».

Читайте також інші статті спецпроекту «Шалом, Україна»

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X