Трильйони гривень: Скільки Україна втратила через агресію Росії і яку компенсацію може отримати
"Це Чорноморнафтогаз, залізні дороги, майно Національного банку України, - каже Георгій Логвінський, народний депутат і голова експертної ради при Мін'юсті України, перераховуючи відібрані Росією українські об'єкти. - Санаторії, земельні ресурси і нафта, запаси якої там залишилися".
При цьому ще в березні 2014-го Логвінський, проаналізувавши з півсотні міждержавних угод, підписаних Україною і Росією, зауважив, що ніде не вказані умови арбітражу, якщо такий знадобиться. Скрізь уточнюється, що всі суперечки вирішуються шляхом переговорів".
"Росія спочатку передбачала можливість порушення своїх договорів", - робить висновок Логвинський.
Українсько-російський конфлікт плавно перетікає з поля бою в правове. Битва ця затягнеться надовго, але починається прямо зараз. Труднощі виникають вже на етапі доказів вини тих, хто вже два роки стверджує "нас там немає". Хоча факти свідчать про протилежне.
І якщо російський слід у Донбасі потрібно буде ще довести в судах, то у разі анексованого Криму все гранично ясно. В останньому звіті ОБСЄ, який був виданий у вересні і займає 118 сторінок, вказані приклади системних порушень прав людини в Криму - політичні переслідування, переслідування за етнічними і релігійними ознаками.
Після того як 29 грудня 2015 року прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв віддав розпорядження перевести Кримську залізницю у федеральну власність Росії, в Мінінфраструктури України заявили, що подають позов на державу, яка захопила чуже майно.
Скаргу на захоплення російськими властями 16 АЗС та інших інфраструктурних об'єктів у Криму в постійний Третейський суд Гааги подала Укрнафта. Сума позову - $50 млн.
18 січня Ощадбанк повідомив перших осіб Російської Федерації про початок арбітражного розгляду через втрати банку, які пов’язані з незаконною окупацією Криму. Українська сторона вимагає від Росії компенсувати збитки у розмірі щонайменше $670 млн. Розглядати спірне питання запропоновано у нідерландській Гаазі. Арбітражний розгляд вважається розпочатим з моменту отримання повідомлення.
Андрій Коболєв, голова правління НАК Нафтогаз Україна, 23 січня на економічному форумі в Давосі заявив, що в найближчі тижні подасть в суд на Росію за крадіжку "вишок Бойка", за які у 2011-му українська казна заплатила близько $800 млн. 16 грудня, відчувши небезпеку, російська влада перемістила станції в свої територіальні води.
До держкомпаній підключився і бізнес. ПриватБанк спільно з фінансовою компанією Фінілон ініціювали в Гаазі проти РФ арбітраж про захист втрачених в Криму інвестицій. Позовів п'ять. Один з них, наприклад, про компенсацію за націоналізацію севастопольського аеропорту Бельбек, на керування яким у неї був контракт до 2020 року. Дніпропетровський мільярдер збирається вимагати від РФ відшкодування $15 млн.
Логвінський не сумнівається, що рішення можуть бути винесені на користь України. Він наводить приклад німецького бізнесмена Франца Зедельмайєра, який, щоб компенсувати втрати від зниклих інвестицій в Санкт-Петербурзі, в 2010-му році домігся арешту будівлі торгового представництва Росії в Швеції, а потім і арешту рахунків торгово-промислової палати РФ у Швеції. В підсумку домігся повернення €5 млн.
"Якщо Газпром доторкнеться до майна Чорноморнафтогазу, він стає учасником злочину на території України, - моделює ситуацію Логвинський. - Та рішенням Печерського суду арештовується майно Газпрому в Латвії, Литві, Швейцарії, рахунки в Америці".
Матеріал про те, як Україна виставляє агресору багатомільярдні позови за мародерство в Криму та Донбасі, читайте в новому номері журналу Новое Время - №3 від 29 січня 2016 року
