Вбити дракона на митниці. Які схеми і дірки дісталися Максиму Нефьодову на новій посаді
Новий голова української митниці заощадив країні мільярди на держзакупівлях. Тепер йому потрібно припинити мільярдну корупцію на кордоні. Журнал НВ зібрав анамнез одного з найбільш проблемних відомств
К оли Максим Нефьодов, перший заступник міністра економіки, вирішив подати свою кандидатуру на конкурсний добір голови Митної служби (МС), багато експертів здивувалися: чи не є таке рішення дауншифтінгом? Цим словом в індустрії пошуку кадрів називають перехід із вищої посади на менш значущу.
Однак саме митниця, а не Мінекономіки відповідає за левову частку державних доходів. У нинішньому році надходження від оформлення товарів на кордоні мають забезпечити 384 млрд грн, або 38% дохідної частини бюджету країни.
26 червня Нефьодов офіційно оголосив про свою перемогу в конкурсі на посаду голови митниці. «Не можу сказати, що я відчуваю радість у серці», — таким коментарем оформив свою заяву заступник міністра економіки.
Його можна зрозуміти. За даними Офісу бізнес-омбудсмена, митниця — не тільки головна для скарбниці держструктура, але й одна з найпроблемніших. Тут процвітає корупція, а кількість скарг бізнесу на неї неухильно зростає: порівнюючи з першим кварталом минулого року, їх стало втричі більше.
Митниця ще й не задовольняє запитів бюджету: за сім місяців року вона недобрала 47 млрд грн зборів, виконавши план лише на 76,4%. «Якщо навести лад на митниці, бюджетна арифметика зійдеться», — коментує цю інформацію джерело НВ у Кабміні.
Важкий шлях до посади
В ідомство, яким належить керувати Нефьодову, нині є продуктом поділу колишньої Держфіскальної служби (ДФС) на дві початкові складові — митну і податкову. У березні нинішнього року Кабмін за рекомендацією МВФ зробив цей поділ — заради підвищення «прозорості й підзвітності».
Спочатку Мінфін, який опікується роботою ДФС, висував до кандидата на пост голови МС головну вимогу — досвід з упровадження цифрових технологій і електронних рішень у великій організації. Нефьодов, який давно був куратором електронної системи держзакупівель ProZorro, був ідеальним кандидатом.
Але легкій перемозі заступник міністра економіки в конкурсі завадив Окружний адмінсуд Києва. У квітні він заблокував конкурс на два місяці за позовом Андрія Антонищака, народного депутата від Блоку Петра Порошенка. Антонищак свій позов пояснював тим, що Нефьодов нібито взагалі не має досвіду роботи на митниці, а керівником у цій галузі має бути людина навчена. «Ті депутати, які ратували за ідею національної митної служби, конкурс і заблокували, — скаржився тоді Олександр Власов, виконувач обов’язків керівника ДФС. — Це на їхній совісті».
І все-таки Нефьодову вдалося подолати цю перешкоду. Але роботу він ще не розпочав. Зараз МС як окремої юридичної особи не існує — новий керівник відводить на її створення два з половиною місяці.
А плани Нефьодова ще триваліші: свої реформи він планує здійснити за 2−2,5 року. «Адже потрібні законодавчі зміни і будівництво інфраструктури», — пояснив він у розмові з Deutsche Welle. І водночас додав: «Навряд чи можна бути популярним митником, адже митниця — це про збір грошей, а ніхто не любить платити гроші».
Бізнес має свій погляд на тему виконання фінансових зобов’язань перед митницею. Мовляв, платити встановлені ставки готові, а от нічим не обґрунтовані штрафи і хабарі — ні. На нещодавній зустрічі Вільяма Тейлора, новопризначеного керівника Посольства США, з американським бізнесом, який працює в Україні, тема МС звучала постійно.
Міхаліс Александракіс, керівний директор українського офісу тютюнового гіганта Philip Morris, поскаржився на постійні донарахування штрафів із боку митниці. «Вони приходять до нас і вимагають 34 млн грн за це, 70 млн грн за те, 100 млн грн ще за щось», — сказав топ-менеджер.
Його слова в бесіді з НВ підтвердила Наталія Бондаренко, директорка з корпоративних зв’язків компанії. «На жаль, бували випадки адміністративного тиску з боку державних органів», — заявила вона. І як ілюстрацію навела випадок, що стався у березні 2016-го.
Тоді управління ДФС у Харківській області оштрафувало український бізнес Philip Morris на 635 млн грн нібито за порушення митного режиму. Три роки тривала судова тяганина, і тільки у квітні нинішнього року Апеляційний адмінсуд скасував покарання.
Інновації і саботаж
Н ефьодов запевняє, що знає про наявні проблеми митниці і навіть уявляє, як їх вирішити. У своїй презентації на конкурсному відборі він говорив про необхідність нових технологій, але головне — про свободу кадрових рішень.
Голова МС хоче вивести відомство з-під дії закону про держслужбу. Це дозволить, по-перше, без зайвих зволікань звільняти співробітників, які не впоруються із роботою, а по-друге, — підвищити зарплатню тим, хто залишився.
Базовий заробіток митника сьогодні становить скромні 6 тис. грн на місяць, водночас у відомстві працює приблизно 10 тис. співробітників.
Плани Нефьодова вітає Юлія Марушевська, яка в 2015—2016 роках очолювала Одеську митницю. «Людину з держслужби неможливо звільнити — потрібно кілька доган і кола пекла», — каже вона.
Ексчиновниці самій доводилося відстороняти людей від посади, але ті судилися і відновлювалися, що робило рішення будь-яких кадрових питань практично неможливим.
У категорію Найочевиднші рішення Нефьодов у своїй презентації відніс і такі інновації, як встановлення сканерів для моніторингу вантажів, автоматичний ваговий контроль і автоматичне розпізнавання номерів машин.
У квітні торік ДФС ще під керівництвом Мирослава Продана організувала тендер на закупівлю митних сканерів. У підсумку відомство придбало їх у китайської компанії Nuctech за 1,3 млрд грн.
Джерело НВ, яке до 2017-го обіймало одну з керівних посад у ДФС, добре знайоме з цими приладами. «Куплене обладнання за якістю дуже погане», — стверджує співрозмовник. Мовляв, китайський сканер не здатний розглянути ящик із сигаретами у контейнері з ширвжитком. ДФС заощадила, а треба було купувати американські сканери Rapiscan або продукцію німецької компанії SmithsHeimann, стверджує фахівець.
Із закупівлею ваг теж проблеми. Ще в 2017-му ДФС придбала 11 вагових комплексів за рахунок фінансування, залученого від Євросоюзу. Співрозмовник НВ, добре знайомий із деталями цього контракту, розповів: коли митники зрозуміли, що не встигають встановити ваги, вони прибрали з тендерної документації закупівлю послуг з їхнього встановлення. Як результат, вагові комплекси досі не працюють.
Але навіть діюче обладнання працює на українській митниці не так, як йому належить. Марушевська пояснює: митники часом самі ж псують сканери або ваги, щоб мати можливість маніпулювати цифрами, що фігурують у документах.
Митна діра
З
огляду на журналістські розслідування, маніпулювати з цифрами в документах на українському кордоні вміють. Згідно з розслідуванням німецької газети Suddeutsche Zeitung, держбюджет щорічно втрачає приблизно $5 млрд через фінансові зловживання на митниці. Це більше, ніж розмір допомоги, яку за рік надають країні міжнародні донори.
Німецькі журналісти проаналізували корупційні схеми на Одеській митниці й дійшли висновку, що до них причетні також силовики — насамперед СБУ і Генпрокуратура.
Марушевська добре знайома з цим розслідуванням і підтверджує, що цифра в $5 млрд є реалістичною. «А силовики на митниці мають ширший мандат, ніж самі митники», — каже вона.
Про проблеми на кордоні розповідають і вітчизняні підприємці. Бізнесмен, який займається великими імпортними операціями, поскаржився НВ на те, що його, наприклад, змушують розмитнювати товар саме на Одеській митниці. Хоча йому було б зручніше робити це в Миколаєві чи Херсоні. «Тому що Одеська митниця — це величезна система корупції», — говорить він.
Про те, що працівники митниці справді можуть перенаправляти потоки вантажів, каже і Сергій Пінькас, керівник логістичного холдингу Orum. «Якщо судновласнику зручніше розвантажитися у Миколаєві — не потрібно змушувати його робити це в Одесі», — впевнений він.
Пінькас розповідає про ще один головний біль для бізнесу, що працює через українські порти: співробітники митниці часто затягують процедури, а за нормами міжнародного права на розвантаження, наприклад, танкера дається всього 72 години. Водночас кожна доба простою обходиться власникові судна в $15 тис. портових зборів.
Пінькас нарікає і на застаріле програмне забезпечення митних пунктів. У його компанії є софт, що дозволяє бачити судна та їхній вантаж за 700 км від порту, що дає можливість заздалегідь розпланувати всі логістичні операції. Митниця ж починає працювати з суднами лише тоді, коли вони вже зайшли в порт.
На всі ці проблеми нашаровується непрозорість роботи митниці, каже Тетяна Паламарчук, керівниця Спілки українських підприємців (СУП). «Зараз через митницю проходить сірий імпорт товарів за заниженою вартістю», — говорить вона. Рішення може бути простим — інформація про вартість імпортованих товарів має бути публічною і для бізнесу, і для журналістів.
Занижену вартість у митних деклараціях досліджували, з ініціативи фракції Європейських об'єднаних лівих в Європарламенті, українські експерти Олександр Антонюк і Захар Попович. Правда, мова йшла про експорт, але й за цим показником можна судити про масштаб зловживань.
Зіставивши ціну на експорт української залізної руди в 2015—2017 роках, декларовану на митниці, з ринковою, яку Антонюк і Попович взяли з даних інформагентства Platts, вони дійшли висновку: вартість руди занижували в середньому на 20%. Таким чином за три роки її експортери — компанії Ріната Ахметова, Костянтина Жеваго та інші виробники — врятували від фіскального навантаження $520 млн. Самі ці компанії прохання НВ про коментарі залишили без відповіді.
Саме митниця повинна була б відслідковувати заниження ціни під час експортно-імпортних операцій, кажуть експерти.
Василь Шурупов, який працював митним радником Олександра Данилюка, коли той був міністром фінансів, розповів, що Мінфін вже ініціював обмін інформацією про вартість товарів з Євросоюзом. Так можна уникнути заниження цін. «Нині у нас його [обміну] немає, тому що це нікому не вигідно», — підкреслив експерт.
Шурупов назвав кілька схем обходу оплати митних зборів, з якими він зіткнувся під час роботи в Мінфіні. За українським законодавством, одна людина може завезти без розмитнення 500 кг вантажу, якщо його вартість не перевищує 1 тис. євро. Тому в Польщі, Угорщині та Румунії на під'їздах до кордону великі фури, що везуть товар в Україну, розвантажують. Далі вантаж везуть через кордон мікроавтобуси, в кожному з яких сидять по три людини з правом безмитного провезення тих самих горезвісних 500 кг. І митники не поспішають реагувати на цю очевидну схему.
А на митних пунктах у Львівській та Чернівецькій областях, за словами Шурупова, масовою стала практика декларування одного товару під час перевезення абсолютно іншого, ставки за яким вищі.
У всіх цих схем є одна незмінна «супутниця» — контрабанда. За інформацією Європейської бізнес-асоціації, торік обсяг фальсифікату та іншого нелегального імпорту в одному тільки сегменті кави становив 40%, в алкоголі — 60%, а в окремих категоріях електроніки — цілих 70%.
Марушевська розповіла, що в Одесі діє цілий канал контрабанди тютюнових виробів. Вона згадала, як сигарети їхали через митницю з документами, відповідними пластиліну і зеленому горошку. «За документами в Україну завозять стільки пластиліну, що можна було б усю країну ним заліпити», — запевняє екс-голова Одеської митниці.
Розрубати ці незліченні гордієві митні вузли в Україні поки нікому не вдавалося. І все-таки Нефьодов налаштований оптимістично. Він упевнений, що є багато напрямів, на яких можна досягти швидкого успіху.
«Але якщо у мене не буде свободи кадрових рішень, якщо мною будуть прикривати схеми, я звільнюся», — заявив новообраний голова МС.
