Моя книга року. Що читали українські бізнесмени та економісти в 2019 році - фото

Моя книга року. Що читали українські бізнесмени та економісти в 2019 році

1 січня 2020, 09:20

Ми запитали у бізнесменів та експертів НВ Бізнес, яка книга, прочитана ними в році, що минає, запам’яталася і буде корисною нашим читачам. Вийшов список з 16 книг від 11 досвідчених рецензентів

Владислав Рашкован

Заступник виконавчого директора МВФ

Я цьогоріч прочитав/прослухав приблизно 50 книг. Деякі — у повному обсязі, частина — вдруге. Виділю, напевно, три книги.

Перша — «Всі люди брешуть» Cтівенс-Давідовіца. У книзі автор, аналітик з Google, розвінчує багато міфів про людей, використовуючи дані запитів у пошуковій системі. Унікальні інсайди про поведінкову економіку. Я дивуюся, чому в нашій країні люди не займаються такими дослідженнями. Дуже рекомендую.

Відео дня

Друга — «Фактологія» Ганса Рослінга. Я купив книгу в січні. Практично дочитав з ручкою до кінця під час першого відрядження в 2019 (книга була вся списана коментарями) і примудрився її забути в літаку на зворотному шляху до Вашингтона. Так що довелося купити заново, заново прочитати і заново поставити позначки. Книга про дані, про їх інтерпретацію, про глобальну економіку та стереотипи, що сидять у наших головах.

Третя книга, до якої я повертаюся цілий рік — 451 градус за Фаренгейтом Рея Бредбері. Читав книгу замолоду, але в 40 років зовсім інше післясмак, особливо беручи до уваги згортання демократії, яке ми спостерігаємо в сучасному світі в багатьох країнах. Дуже рекомендую перечитати всім мислячим людям — ми повинні зробити все можливе, щоб не допустити таке майбутнє в світі.

А взагалі тішить, що мої діти прочитали більше книг, ніж я. Тепер вони є прикладом для мене — наздоганятиму в новому році.

В'ячеслав Климов

Співзасновник «Нова Пошта»

Книга, яка мене вразила — Джефф Лаукс «Цифровий вихор»

Просто, але дуже системно про виживання і досягнення успіху в світі цифрової трансформації. Як на мене, ця трансформація — головна загроза і можливість сьогодення для будь-якого бізнесу. Книга прочищає мізки і змушує діяти негайно. Всім дуже рекомендую.

Філя Жебровська

Голова Наглядової ради компанії Фармак

Вже рік у мене на столі лежить автобіографія Черчилля, яку я періодично перечитую. Це дуже неординарна людина, життєвий шлях якої вражає. Особливо мені цікаві перші його спроби побудувати політичну кар'єру, труднощі, з якими він стикався. Найскладнішими є перші кроки в будь-якій справі.

Василь Хмельницький

Засновник UFuture

По-справжньому корисною для мене стала книга Нассіма Талеба «Ризикуючи власною шкурою. Прихована асиметрія повсякденного життя» (Skin in the game. Hidden Asymmetries in Daily Life). Ми навіть обговорювали її з командою в межах корпоративного навчання.

Талеб — провокатор, я далеко не завжди з ним згоден, але він завжди цікавий.

Якщо ви не читали попередніх книг, рекомендую: «Чорний лебідь» (2007), «Прокрустове ложе» (2010), «Антикрихкість» (2012).

Чому я виділив Skin in the game?

Саме так мислить кожен інвестор і сильний керівник: людина має нести відповідальність за всі прийняті рішення, до того ж, ставлячи на кін власну шкуру. Той, хто не несе відповідальності за всі наслідки своїх дій, не може приймати правильні рішення. Той, хто привласнює собі позитивні результати, але абстрагується від негативних, нарікаючи на непередбачені обставини, хибно оцінює життя.

Я спостерігаю, як цей принцип працює у мене в компанії. Якщо менеджер не готовий брати на себе відповідальність за провал, зробити висновки і виправити помилки — він ніколи не стане переможцем.

Ще одна важлива тема книги — теорія «диктатури меншості». Талеб вважає, що 3−4% непримиренної меншини можуть змінити установки всього суспільства. Я згоден з цим. Двигуном прогресу завжди були не натовпи, а одиниці. Одиниці, які знаходили шляхи розв’язання різних проблем, генерували ідеї, створювали технології. Вони створили всі ті атрибути цивілізованого світу, якими ми користуємося. Електрика, радіо, телебачення, комп’ютери, інтернет — це не народна творчість, а напрацювання і досягнення тих самих 3−4%.

Я вірю, що відповідальності за своє життя і добробут українців можна і потрібно вчитися.

Ця книга здатна змінити підходи та підштовхнути до успішніших стратегій.

Зоя Литвин

Засновниця Освіторіі і Новопечерський школи

Книга «Відпустіть їх» від професора Стенфордського університету Джулі Літкотт-Хеймс. Це важлива книга про виховання дітей, яку варто прочитати всім батькам.

Дорослість — це не вік, а здатність брати на себе відповідальність за своє життя, вчинки та їх наслідки. Сьогодні середній психологічний вік українця оцінюють у 14 років. Нам ще тільки належить подорослішати. Чому так?

Після першого року спільної роботи в школі я запитала колег з Канади, які головні відмінності між західними і українськими дітьми вони помітили. Відповідь змусила задуматися:

«В Україні батьки набагато більше опікуються дітьми, і набагато менше дозволяють їм помилятися».

Адже на заборонах батьків ніхто не вчиться, вчаться виключно на власних помилках.

Багато батьків не розуміють, що і школа не має бути «комфортною теплицею». Для вашої дитини саме школа є тим середовищем, де крім знань, вона навчиться набагато важливіших речей — вирішувати конфлікти, брати на себе відповідальність і приймати наслідки власних рішень.

Але я вірю, що наші діти будуть кращими, ніж ми. Але тільки за умови, що ми виберемо шлях усвідомленого та відповідального батьківства.

Валерій Пекар

Підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи Нова Країна

Ось мій вибір — три книги з моїми рецензіями

Юваль Ной Харарі. 21 урок для 21 століття.

Ця робота набагато серйозніша, ніж дві попередні книги автора — Homo Sapiens і Homo Deus. Вона складається з 21 розділу, кожен з яких присвячений одній з глобальних проблем людства: технологічні прориви, які приведуть до появи сотень мільйонів непотрібних людей, екологічна катастрофа, що загрожує знищенням сотень великих міст, свобода і рівність в умовах Великих Даних, а ще націоналізм, тероризм, пост-правда, криза традицій, провал мультикультуралізму, міграція, загроза світової війни, криза освіти тощо. Вийшла така собі коротка енциклопедія проблем, криз і етичних дилем 21 століття.

За всім цим стоїть головне питання: як приймати глобальні рішення в світі, розділеному кордонами держав? Яким чином навчити простих людей, політиків і корпоративних лідерів глобального мислення? Як врятувати світ, проблеми якого вже глобальні, а структури управління ще локальні?

По ходу обговорення автор послідовно розвінчує всі головні наративи людства: комунізм і нацизм, фашизм і лібералізм, соціалізм і капіталізм… Від нього дістається християнству та ісламу, іудаїзму і буддизму, індуїзму й атеїзму. Але це не звичайна постмодерністська деконструкція, яка має на меті показати, що реальності немає. Реальність є, стверджує Харарі, просто наші старі наративи вже не можуть її адекватно описати і пояснити.

Я би вважав цю книгу обов’язковою для вивчення у всіх університетах, як на гуманітарних, так і на технічних спеціальностях — всім тим, хто буде жити в 21 столітті.

наш формат
Фото: наш формат

Джордан Пітерсон. 12 правил життя. Як перемогти хаос.

Сучасна людина має досить складні відносини з найближчою в своєму житті особою— із самою собою, і тут не допоможе традиційна етика, яка вчить нас правильно будувати взаємини з іншими людьми. Нинішнє життя, повне стресів і швидких змін, пост-правди і фейкових новин, тільки збільшує це відчуження, а болючий досвід ХХ століття з його жахами нацизму і комунізму, підриває віру в людину загалом. Безнадія, розпач і хаос загрожують поглинути наш світ. Допомогти може тільки одне — правдива розмова про людську природу.

Ця книга народилася з допису на платформі Quora, де люди відповідають на запитання один одного. Хтось запитав: «Що корисного про життя повинен знати кожен?», і Джордан Пітерсон, канадський професор психології і клінічний психолог, прийняв виклик. Його відповіді стали настільки популярними, що спонукали викласти їх в окремій книзі.

Аналізуючи глибинну біологічну та психологічну природу людини, Пітерсон пропонує 12 правил, своєрідних заповідей, як ставитися до самого себе і до всього світу. Це не про те, як бути ефективним або виглядати щасливим, на зразок порад, які дають численні книги й коучі. Це про внутрішнє — про те, як подолати хаос у своєму житті та знайти сенс.

Книга не містить банальностей, а радше є жорсткою, складною і контроверсійною. Вона ґрунтується на головних досягненнях психології і найбільших проривах філософської думки. Не всі з 12 правил вам сподобаються, бо вони вимагають дорослості та відповідальності. Хоча останнє правило — завжди гладити зустрічного кота — напевно, знайде згоду у всіх.

Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети. Доповідь Римському клубу. Редактори Ернст Ульріх фон Вайцзекер і Андерс Війкман.

Ця книга, написана спільно 40 відомими інтелектуалами з різних країн, поєднує в собі глибини песимізму і висоти оптимізму — і це не дивно, адже йдеться про розвилку історії, на якій опинилося людство. Книга містить докладний і концентрований огляд нинішніх викликів: безповоротна зміна клімату, техногенні загрози, зростання населення та нестача їжі й води, підривні цифрові технології та зникнення робочих місць, постійна загроза нових глобальних фінансових криз і так далі. Все це супроводжується зростанням відчуття безпорадності для мільярдів людей.

Детально аналізуючи глобальні проблеми, автори показують, що всі вони ґрунтуються на застарілих філософських доктринах і економічних моделях. Висновок: нам потрібна Нова Просвіта, щоб подолати старе мислення, яке веде до катастрофи.

Надія є, і вона в нових ідеях філософів, економістів, підприємців і винахідників. Незважаючи на порівняно невеликий обсяг, книга містить великий огляд таких ідей. Не тільки нові технології і бізнес-моделі, не тільки реформи фінансового сектора і податкової політики, економічні метрики і корпоративну звітність, але зміни всієї парадигми інвестування, виробництва і споживання. Змінитися доведеться не тільки урядам і корпораціям, але й громадянському суспільству та системі освіти. Доведеться також встановлювати певні системи глобального управління, що обмежують національні суверенітети, — адже проблеми мають глобальний характер.

Людство у своїй історії часто впиралося в стелю розвитку, здійсснюючи неймовірний тиск на ресурси та ризикуючи звалитися вниз. У таких ситуаціях людство отримувало нове мислення, що давало можливість пробити стелю. Або не отримувало. Історія сповнена прикладів обох типів. Зараз — черговий раз.

Ігор Гут

Співзасновник DYB [Develop Your Business], член Несторівські групи

Lagom. Лола А. Екерстрем

Це маленька книга про секрети великого шведського благополуччя.

Якщо швед задоволений чимось, він скаже: це було Lagom. Маючи на увазі не надто багато і не занадто мало, в самий раз.

На відміну від датського Х’юге, Лагом це більше ніж затишно посидіти біля каміна, загорнувшись у плед. Лагом — це своєрідна філософія шведського способу життя — поміркованість і відсутність примх. У книзі ви знайдете масу корисних порад: вона про здоров’я, красу, гроші, соціальне життя і природу. Про все, в чому нам українцям давно варто дати лад.

«Сприйняття стає реальністю» — лейтмотив ще однієї важливої книги «Війна за реальність» Дмитра Кулеби.

Це, мабуть, найкращий посібник з виживання у світі постправди і лайкономіки. Особливо для українців — книгу написано в контексті подій у нашій країні.

Сьогодні Кулеба — віце-прем'єр міністр з євроінтеграції, але в книзі ви побачите його не тільки талановитим дипломатом, але і крутим експертом зі стратегічних комунікацій. Тут маса корисних висновків для бізнесменів, фахівців з маркетингу і PR. І просто розумних, мислячих людей.

Олександр Соколовський

Засновник групи компаній «Текстиль-Контакт»

Найбільше мені врізалася в пам’ять книга, яку ми самі й видали. називається «Текстильні посмішки». Це колективна праця більш ніж 100 авторів — нинішніх і колишніх співробітників нашої групи компаній. Такого поки що не робив у світі ще ніхто. Автори розповідають різні веселі й кумедні історії, що трапилися з ними за майже 25 років нашої роботи. Які з цією роботою і пов’язані. Книга вийшла добра й позитивна, її читають з цікавістю навіть ті, хто не знає нашу компанію. Може бути дуже корисною всім, як нестандартний приклад ефективної внутрішньої та зовнішньої комунікації і як інструмент просування свого бізнесу.

Дмитро Яблоновський

Заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії

Моя книга року — Why Nations Fail. Я читаю зазвичай повільно. А цю прочитав на 2/3 і втратив закладку. Оскільки книга важлива, почав читати знову. Перевага повільного читання — знаходиш у щоденних українських новинах паралелі з прочитаним. Нам дуже не вистачає інклюзивності, яка для мене є центральною ідеєю книги, — в економіці та політиці.

І вважаю, що ми як країна станемо багатими, як тільки перестанемо чекати чогось від держави і станемо більше покладатися на себе. У повсякденному житті так часто й відбувається, але в політиці ми чомусь часто чекаємо доброго царя.

У 2020-му мають відбутися місцеві вибори. Важливо, щоб вони привели до місцевих рад нових людей. Зараз у соціальних мережах, напевно, у кожного під'їзду, кварталу є група, в яких є свої лідери, які допомагають організовувати ремонт, боротися з комунальниками. Мені б хотілося, щоб у 2020-му ця інклюзивність з рівня під'їзду або кварталу перейшла на рівень місцевих рад. Чорним лебедем 2020 року може стати консервація за результатами виборів влади місцевих феодалів. Сподіваюся, що цього не станеться.

Євген Дубогриз

Фінансовий аналітик, в 2015-19 роках заступник директора департаменту фінансової стабільності НБУ

Моя книга року — «The Honorable Schoolboy» Джона Ле Карре, що вийшла ще в 1977 році, продовження історії, викладеної в книзі «Шпигун, вийди геть», за якою зняли відомий однойменний фільм з Гарі Олдменом і Бенедиктом Камбербетчем.

«The Honorable Schoolboy» це два в одному — гостросюжетний шпигунський роман і одночасно роман виробничий, про те, як державне відомство, секретна служба, працює в період трансформації і реформ. Про те, як трансформація не завжди переможно виглядає зсередини, очима тих, хто безпосередньо керує та бере участь у реформах.

Назва «Секретна служба» не повинна бентежити: у книзі трохи романтики плаща і кинджала, але багато знайомої всім держслужбовцям відомчої рутини — тонни доповідних, десятки узгоджень і резолюцій на кожен крок і важкі переговори з колегами з міністерств.

Schoolboy — справжня «настільна книга держслужбовця», власне, і книгою року для мене вона стала саме тому. Безліч питань і кейсів, які прийнято називати «етичними», і з якими неминуче доведеться мати справу, працюючи в державних структурах. Кожен з героїв роману трактує ситуації по-різному і дає свою власну відповідь — чим і цінний цей «збірник кейсів». Schoolboy водночас не бізнес-підручник, не посібник з етики, а хороша художня література, з відмінною англійською від філолога і колишнього (до того, як перекваліфікуватися в письменника) шпигуна Ле Карре.

Рекомендується для прочитання тим, хто працює в державних органах, хоче розібратися, як вони влаштовані зсередини (на власному досвіді — все так і є) або тим, хто роздумує, чи варто взятися за це не завжди вдячне заняття.

Ольга Афанасьєва

СЕО Української асоціації венчурного і приватного капіталу (UVCA) і автор Телеграм-каналу OlgaBooks

Одна з найкращих прочитаних книг у цьому році — однозначно фактологічного Ганса Рослінга, професора міжнародного здоров’я, TED спікера. Разом зі співавторами (син і дочка) автор на основі загальнодоступної статистики ООН доводить, що світ стає кращим. Здавалося б.

Як правило, ми вважаємо, що більшість населення світу потопає в бідності, захворюваннях і взагалі нічого хорошого цей прогрес не приносить. Але факти свідчать про інше. Ця книга — про важливість мислити свідомо, зважаючи на об'єктивні дані. Кілька цікавих фактів.

— Рівень доходів усіх людей автор розділяє на 4 групи — на основі (1) рівня доходів (ВВП/душу населення), (2) тривалості життя. Що сумно — Україна перебуває десь на межі рівня 2 і 3. Наприклад, Куба — вище, на рівні 3. Італія — вгорі рівня 4.

— Світ стає кращим — бідності стає менше, все змінюється. Застосовуючи до нас: ставити хрест на Україні деяким «прогресивним» спостерігачам як мінімум нерозумно. Приклад цього — Швеція зразка 1948 року — це Єгипет зразка 2017 року контексті соціально-економічного розвитку).

— Всім відомий факт, що кількість загиблих в авікатастрофах набагато менша, ніж ми боїмося. Але новини кричать про інше. Подумаймо, що жоден ведучий на вийшов би в ефір з breaking news «Сьогодні жоден літак не розбився! Аларм!»

Навіть якщо щось погане все ще трапляється, це не означає що немає поліпшень. Щоб контролювати інстинкт так думати, не плутайте повільну зміну з відсутністю змін.

Багато хто зараз живе у стані постійного FOMO (Fear of Missing Out/страх що-небудь упустити). На допомогу протистояти цьому прийде книга Грега МакКеона «Есенціалізм. Шлях до простоти».

Охарактеризувала б книгу як «Метод КонМарі» (підход до прибирання Марії Кондо) для життя і бізнесу. Автор нагадує, що ми не можемо жити в постійному стресі тисячі справ, а ефективна мультизадачність — це міф.

Ми часто робимо деякі речі за звичкою, не замислюючись — може воно того взагалі не варто було. Або ж це не наша справа. Не забувайте постійно запитувати себе «Чи є це найважливішим завданням, яке я маю робити зараз у мій час і з моїми ресурсами?» The power of now. Завжди повертайте себе в момент.

Те саме стосується і нескінченних запрошень на заходи. Отримуючи інвайт, кажіть собі «Просто той факт, що мене запросили, не є достатньою підставою піти.»

Якщо ви не пріоритезуєте своє життя ваш час), то хтось зробить це за вас. Покваптеся із взяттям контролю над своїм часом. Цікаві моменти:

— Краще робити кроки в невелику кількість напрямків, ніж робити міліметрові кроки в мільйон напрямків.

— Ви не можете переоцінити НЕзначність практично всього в житті.

— Мультизадачність не є ворогом есенціалізму. А ось мультфокусування — так. Тобто ви цілком можете мити посуд (автоматична дія) і слухати аудіокнигу (фокус). Але читати статтю і слухати колегу — тут вже два фокуси.

— Sunk-Cost Bias (упередження неповоротних витрат) — тенденція продовжувати робити щось, куди було вкладено багато ваших тимчасових/фінансових/інших зусиль, але без ефекту, просто тому що ви вже інвестували в цю справу. Треба вивілбняти свій час і оперативку, і не тягнути цю «дохлу коняку».

— Сподобалася розшифровка посади СЕО, що відображає головну роль лідерства — Chief Editor Officer. Тобто той, хто прибирає всі неважливі завдання/проекти/дії (non-essentials) в організації.

— У процесі планування не намагайтеся помістити весь мільйон справ у короткий проміжок часу. Як у вагонах існують буфери для пом’якшення удару під час зупинки, так і в плануванні створюйте тимчасові «буфери» на випадок, якщо щось піде не так або виявиться витратнішим. Так і стресу буде менше, і наступні завдання не посипляться.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X