Як "націоналізація" бойовиків розвалила економіку в ОРДЛО

2 вересня 2017, 12:32
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Всього за кілька місяців після "націоналізації" українських підприємств так званою владою невизнаних "ЛНР" і "ДНР" економіка регіону скотилася до краю прірви, пише журнал Новое Время

Уникнути соціального вибуху "республікам" допомагають лише мільярдні фінансові вливання з Росії.

Тотальне скорочення виробництва

Економіка "ЛНР" і "ДНР" і раніше дихала на ладан. А коли п'ять місяців тому "республіки" захопили контроль над розташованими на підконтрольній їм території активами ахметівських компаній ДТЕК і Метінвест (це більше 80 підприємств – як правило, шахт і метзаводів), вона й зовсім покотилася в фінансову прірву.

Відео дня

Для "віджатих" підприємств закрилися легальні ринки, а слідом за цим завмерли десятки шахт, зупинені або працюють не на повну потужність кілька великих металургійних заводів. Наприклад, на території "ДНР" із 40 шахт, пристосованих для видобутку вугілля, функціонує лише половина.

І для ряду зупинених підприємств наслідки виявляться фатальними – їх вже не можна буде знову запустити.

На Донецькому металургійному заводі робітники виходять на зміну всього два рази в тиждень/Фото: Andrew Butko/uk.wikipedia.org
На Донецькому металургійному заводі робітники виходять на зміну всього два рази в тиждень/Фото: Andrew Butko/uk.wikipedia.org Фото:

За даними Держстату, в 2012 році металургія і вугільна галузь займали 49,6% в структурі економіки Донбасу, а місцеві підприємства давали шосту частину українського ВВП. Тепер, коли ці заводи і шахти зупинилися або сильно скоротили виробництво, їх частка в економіці, за оцінками експертів, знизилася вп'ятеро. І негативні наслідки подібного "стиснення" відчули на собі всі – від місцевої "влади" до рядових жителів окупованих районів. "Республіки" завмерли на межі соціального вибуху, утримувані від катастрофи лише російськими вливаннями.

Денис Діденко, керівник антикризового штабу компанії ДТЕК, прогнозує: на відібраних шахтах зможуть добути всього 2 млн т вугілля в рік замість 8 млн т роком раніше. А Олександр Каленков, президент об'єднання підприємств Укрметалургпром, оцінивши обсяг ввезення залізної руди з Росії, підрахував: зараз металурги "ЛДНР" працюють на 20% своїх можливостей.

Схлопується вся економіка регіону. Наприклад, на Горлівському концерні Стирол, що раніше випускав добрива, з 4-тисячного колективу працюють фактично близько 50 осіб, які виготовляють пластикові стаканчики.

Сірі схеми збуту

Корисні копалини, видобуті в місцях, які фігурують в офіційних зведеннях як "окремі райони Донецької і Луганської областей" (ОРДЛО), через залізничні переїзди на кордоні з РФ – в районі луганського Червона Могила-Гуково і донецького Квашино-Успенська – потрапляють до Росії. Провозять їх туди російські посередники, які скуповують донбаське вугілля приблизно по $22-24 за тонну при ринковій ціні в $75-85.

Далі його відправляють на ростовську станцію Кизитеринка і розділяють: частину під виглядом російської сировини посередники намагаються продати на експорт через порт Ростова-на-Дону. Решта відправляється на внутрішній ринок РФ.

Весь цей шлях здається коротким, але через нелегальне походження вугілля він став малопродуктивним. За чотири останніх місяці з окупованих територій сепаратисти вивезли приблизно 1 млн т чорного золота, що в рік складе близько 3 млн т. При цьому в 2016-му з Донбасу в Україну легально ввезли 11,8 млн т всіх марок вугілля. Ще приблизно 1 млн т, за оцінками експертів, потрапило з ОРДЛО в РФ. Тобто тепер з регіону вивозять вугілля темпами, в чотири рази меншими. Значить, різко скорочується і видобуток, і прибутки шахт.

За останні чотири місяці з окупованих територій вивезли тільки 1 млн тонн вугілля/Фото: EPA
За останні чотири місяці з окупованих територій вивезли тільки 1 млн тонн вугілля/Фото: EPA Фото:

"Націоналізовані" підприємства в "республіках" курує Внєшнєторгсервіс, який зареєстрований в Південній Осетії.

Євген Головатюк, журналіст видання Лига.net, проводив розслідування щодо торгових відносин "ЛДНР" і Росії. Він упевнений: Внєшнєторгсервіс пов'язаний з колишнім українським бізнесменом Сергієм Курченком.

До слова, шахтарям "націоналізованих" підприємств в ОРДЛО видали як зарплатні банківські картки південноосетинського Міжнародного розрахункового банку.

Каленков з Укрметалургпрому каже, що три основних метзаводи регіону також спіткала важка доля: Алчевський меткомбінат зупинений, на Єнакіївському (ЄМЗ) і Донецькому (ДМЗ) метзаводах працює по одній домні. Основна причина – проблема з рудою і збутом готової продукції.

На тому ж ДМЗ робітники виходять на зміну всього два рази на тиждень, а частина цехів законсервована.

За даними російської митної служби, в березні-червні 2017 року південноосетинська Внєшнєторгсервіс поставила на окуповані території 430 тис. т руди і концентрату, які використовують металурги. Каленков пояснює: подібний обсяг поставок говорить про мізерне – близько однієї п'ятої від колишніх потужностей – завантаження підприємств.

Він уточнює, що сепаратистські ЗМІ неодноразово повідомляли про повний запуск метзаводів. Але мова, як правило, йшла про випуск дешевого напівфабрикату – чавунних заготовок.

Якщо взяти сталь, то її походження можна відстежити за хімічним складом. З чавуном таких проблем немає, каже експерт.

Падіння зарплат

Грошей шахтарям, які все ще працюють, перепадає небагато. За словами Михайла Волинця, голови Незалежної профспілки гірників України, в Луганській області два об'єднання, що належали ДТЕК, – Ровенькиантрацит і Свердловантрацит – до захоплення добували по 28 тис. т вугілля на добу. Зараз видобуток впав до 2 тис. т. Відповідно, зменшилася і зарплата шахтарів: замість 10-12 тис. грн вони отримують близько 6 тис. руб. (2,6 тис. грн) на місяць.

Фото: конфедерація Вільніх профспілок via Facebook
Фото: конфедерація Вільніх профспілок via Facebook Фото:

Павло Лисянський, директор громадської організації Східна правозахисна група, що має великі контакти в ОРДЛО, розповідає: зарплати гірників скоротилися навіть на копанках – самопальних шахтах. Зараз в середньому там отримують близько 5 тис. грн, хоча раніше ця сума була в два-три рази більше.

З цього піку вугільна промисловість окупованих районів навряд чи вибереться, впевнені в ДТЕК. Шахти, відібрані у компанії, працюють на половину своєї потужності, частина шахтарів в неоплачуваній відпустці, прийому на роботу немає.

Ще гірше йдуть справи на видобувних підприємствах, що відносяться до "міністерств республік" і відібраних у України раніше. Так, на донецькому шахтоуправлінні Донбас, що припинило видобуток вугілля, зарплата не виплачується з весни. На шахтах менше 10% від загальної штатної чисельності: з 4,1 тис. офіційно працевлаштованих осіб на роботу ходять кілька днів на тиждень близько 500 шахтарів. Причина проста – збувати видобуте вугілля нікуди.

Юрій Грицук, колишній житель Горлівки, який залишив малу батьківщину після початку війни, іноді все ж відвідує місто. І бачить, як те вмирає.

Найприбутковіша робота тут, за словами Грицука, – йти в ополчення: рядовим платять 15 тис. руб. (6,5 тис. грн) на місяць. Або ж працевлаштуватися ремонтником або рятувальником в аналог МНС – зарплати там складають 20 тис. руб. (8,7 тис. грн). Тільки ці дві сфери "республіканська влада" і накачує грішми: щоб було кому воювати і щоб не допустити техногенних катастроф.

За даними того ж "центру зайнятості", середня зарплата в "ДНР" становить 6,2 тис. руб. (2,6 тис. грн). В Україні, як показує Держстат, аналогічний показник дорівнює 7,3 тис. грн.

32-річний Володимир з Ровеньків говорить про те, що через бідність багато його земляків їдуть в Росію працювати на тамтешні підприємства. Він з кожним днем все більше переконується, що незабаром в містечку залишаться лише поодинокі шахтарі та пенсіонери з бюджетниками.

У мізерних зарплат в "ЛДНР" є й зворотний бік – висока вартість життя. "Все в 1,5-2 рази дорожче, ніж в Україні, - пояснює Володимир. - Ми постійно порівнюємо ціни – на речі, продукти, ліки. І за всіма статтями тут все коштує більше".

Сировинний придаток Москви

Налагоджені економічні зв'язки у "ЛДНР" є лише з офіційною Москвою, розповідає Головатюк.

На основі даних російських митниці та залізниці експерти підрахували, що в 2016-му РФ поставила в ОРДЛО товарів на $935 млн. Їх основна частка припала на сільгосппродукцію і продовольство – 36% в загальному обсязі.

Окремим рядком в економіці "республік" стоїть природний газ, який дістається сепаратистам фактично безкоштовно: за два роки росіяни поставили 4,1 млрд куб. м газу на загальну суму в $800 млн. Але сепаратисти Газпрому нічого не платили.

І це не єдині дотації з Москви. Журналісти німецької газети Bild розслідували тему виплати пенсій в "ЛДНР" і переконалися: фінанси на них виділяє РФ, бюджет якої щорічно витрачає на такі цілі більше $1 млрд.

Анатолій Амелін, венчурний інвестор, засновник аналітичного центру Amelin Strategy, каже: вже зараз економіку "ЛДНР" потрібно розглядати як частину російської. "Причому саме як її сировинний придаток", - вважає він.

Експерт запевняє: поки буде здійснюватися фінансова підтримка такого рівня, як йде з Росії, окуповані райони можуть існувати порівняно довго. Але їх економічний стан залишиться жалюгідним.

Повний текст цього матеріалу читайте в свіжому номері журналу Новое Время - №31 від 1 вересня 2017 року

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X