Рада призначила Германа Галущенка міністром енергетики

Його кандидатуру підтримали 305 депутатів.

Фракція Слуга народу дала 227 голосів «за», Батьківщина — 17, За майбутнє - 14, Опозиційна платформа — За життя — 20, група Довіра — 19, позафракційні - 8.

Під час виступу в парламенті Галущенко прокоментував той факт, що Енергоатом у 2020 році отримав 4,8 млрд грн збитків. Він зазначив, що компанія «другий квартал поспіль є прибутковою».

«Всі історії стосовно моїх зв’язків з олігархатом, а зокрема з [нардепом Андрієм] Деркачем, є абсолютним фейком, який розповсюджується на інформаційну дискредитацію компанії перш за все. Тому давайте припиняти всі ці істерії. Якщо є питання і є бажання довести, то, будь ласка, є маса можливостей показати наказ Деркача про моє призначення в Енергоатом. Знайдіть його. Показати рішення суду, де я вписаний як представник, адвокат Деркача. Знайдіть його», — сказав Галущенко.

Він також зазначив, що українська енергетика «перебуває в дуже скрутній ситуації».

«Величезні борги, диспропорції на ринку електроенергії, незавершеність інтеграції енергосистем з ЄС, висока енергоємкість українських промислових підприємств, коливання цін на газ взимку, тіньовий ринок паливно-мастильних матеріалів, багаторічні проблеми вугільної галузі. Зовнішні загрози в енергетиці теж вимагають надзвичайних зусиль дипломатії», — заявив Галущенко.

Посаду в.о. голови Міненерго з грудня минулого року обіймав Юрій Вітренко. Верховна Рада двічі розглядала питання про призначення його міністром, але обидва рази не вистачило голосів. Вчора Кабмін призначив Вітренка головою правління Нафтогазу терміном на один рік, починаючи з 29 квітня. Уряд звільнив Андрія Коболєва, який очолював держкомпанію з березня 2014 року.

Галущенко з травня 2020 року обіймав посаду віцепрезидента Енергатома. У 2013−2014 роках він був виконавчим директором цієї ж держкомпанії з правового забезпечення, а у 2011−2013 роках — директором департаменту судової роботи Мін'юсту. У 2005−2010 роках, під час президентства Віктора Ющенка, Галущенко був завідувачем відділу Секретаріату президента України. З 2004 року він є доцентом кафедри міжнародних відносин приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.