«Потрібно терміново розгромити Росію». Як збільшити експорт українського зерна залізницею в найкоротший термін — інтерв'ю

19 травня, 13:00
Ексклюзив НВ
Юрій Щуклін, радник голови правління Укрзалізниці (Фото:надано Ю. Щукліним)

Юрій Щуклін, радник голови правління Укрзалізниці (Фото:надано Ю. Щукліним)

Автор: Артем Ільїн

Після російського вторгнення на територію України експорт зерна через українські порти зупинився. Юрій Щуклін, спеціаліст із зернової логістики, розповів про перспективи збільшення експортних поставок через залізницю та морські порти Європи.

Через воєнні дії Росії практично повністю зупинилося торгове судноплавство в українській акваторії Чорного моря. У портах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей заблоковано десятки суден та мільйони тонн вантажів. Зокрема з пшеницею та кукурудзою. Оскільки наша країна — один із найбільших світових експортерів продовольства, то з кожним днем у світі зростає ризик глобального голоду.

Відео дня

У 2021 році через порти України експортували 51,2 млн тонн зерна на $12,5 млрд. З кінця лютого цього року морський експорт зупинився. Укрзалізниця намагається організувати нові логістичні маршрути, щоб відновити постачання на ринки Азії та Африки. НВ Бізнес поговорив з Юрієм Щукліним, радником голови правління УЗ, про те, чи реально збільшити експорт зернових вантажів через західний кордон країни та морські порти Європи. Спойлер: так, але є умова.

— Скільки зараз Україна може експортувати зерна?

— У квітні було експортовано трохи більше ніж 600 тис. тонн зерна. На мою думку, цей показник може збільшитись до 1 млн тонн. Це саме сухопутними коридорами.

— А більше?

— Ми упремося в обмеження провізних можливостей іноземних залізниць, що примикають, і парку вагонів, який доступний в Європі для нашого зерна. Наголошую, що йдеться про будь-який парк вагонів! Вже ніхто не каже про зерновози. Я, наприклад, уже освоїв використання напіввагонів. Вибираємо більш-менш цілі з глухим дном, тентуємо їх як вантажні автомобілі.

— Чому так складно?

— Цей ресурс у Європі обмежений, і ніхто не купуватиме нових вагонів. У 16−17 рр. вся Європа зіткнулася з дефіцитом вагонів. Тут ліберальний ринок перевезень, тому всі перевізники почали купувати рухомий склад. Як у нас у 18−19 рр. Потім у них стався профіцит, як у нас у 2020-му. І ці вагони стояли без роботи. Європейці — люди прагматичні. Вони це запам’ятали та повторювати не збираються.

Вони розуміють обмежений часовий інтервал експлуатації вагонів для перевезення українського зерна. Нема чого купувати, щоб вони потім знову зупинилися. Тому потрібно розраховувати на надлишковий парк, що є тут. Або хоча б на ті вагони, які планували оновлювати.

— А такі є?

— Зараз ведеться будівництво вагонів на раніше розміщені замовлення. Ці вагони мали стати на заміну старим. Але заміни не буде, вони стануть на додачу. А старі ще перед «смертю» походять якісь півроку, поки ми ПЕРЕМОЖЕМО Росію і розмінуємо море. На цьому й будується моє припущення, що ми збільшимо експорт до 1 млн тонн на місяць.

Деякі наші власники вантажу вже будують логістику з використанням підходу, який мені подобається, і він ще не до кінця освоєний. Це контейнери. Якщо зерновозів та інших вагонів у Європі немає, то фітингові платформи, де перевозять контейнери, ще є. І якщо контейнери (як рухомий склад) поїдуть у порти Європи, ми ще збільшимо експорт.

Перевезення зерна у напіввагонах (Фото: НВ)
Перевезення зерна у напіввагонах / Фото: НВ

— Що ви можете сказати про потужність прикордонних залізничних переходів, де відбувається перехід із широких на вузькі колії?

— Там є перспектива збільшити пропускну спроможність. Причини обмежень сьогодні крутяться навколо довоєнної зарегульованості, яку треба скасувати. Це технології та процедури, які виконують різні служби.

Планова потужність переходів по зерну — 18 поїздів на добу, або 731 вагон. А фактично здаємо — 14 поїздів, або 347 вагонів. Тобто вдвічі менше.

— Що саме потрібно зробити?

— Потрібна політична воля урядів ЄС та нашого прем'єр-міністра. Запросити всіх керівників відомств, чиї службовці (державні, найняті нами (!)) виконують процедури на кордоні, і сказати: «Я не хочу чути, чому ви не можете скоротити час своїх операцій. Я хочу, щоб ви за три дні сказали, як ви їх скоротите!» І вони мають придумати. Деякі пропозиції я особисто робив на Координаційній раді з питань логістики.

— А з боку європейських партнерів таких обмежень немає?

— Є, та ще й які! У них о 17:00 робочий день закінчується. Вони нам колосально допомагають, але не працюватимуть вони, як ми. Ми й до війни працювали по 25 годин на добу.

— Що ще можна зробити із переходами?

— Вкрай важливе комплексне планування перевезення. Що зараз відбувається? Окремо планується завантаження на українських елеваторах. Окремо планується поглинання на європейських перевалках чи терміналах. Окремо планується або взагалі не планується календар передачі поїздів на прикордонних переходах. Через це Укрзалізниця та прилеглі залізниці купу часу витрачають на сортування вагонів у поїздах та доопрацювання вантажів перед переходом та після. Технологічне рішення є, але немає політичного рішення Кабміну дати хід ідеї комплексного планування перевезень, потрібна платформа для пошуку партнерів, для полегшення обміну між суб'єктами логістичного ланцюга для оптимізації потоку вантажів, як хоче Єврокомісія. Тільки ця процедура дозволить збільшити передачу на переходах на 20−30%.

— А за якими напрямками виїжджають потяги з українським зерном?

— Зрозумійте, зерно має їхати не до Європи, а до споживача. Тобто ті порти, звідки можуть і готові забирати покупці.

Тому реально потрібно дивитися на балтійські порти Гдиня та Гданськ у Польщі та Констанцу у Румунії на Чорному морі. Інші всі недоступні для зерна або дуже дорогі за логістикою.

Але Констанца скоро вийде на пікову потужність наявних засобів механізації та перевалочних потужностей.

Можливо, хтось із наших стивідорів візьме своє мобільне обладнання, засоби малої механізації, що простоюють у портах України, і поставить туди у тимчасове користування. Навіть не треба нічого купувати. І таким чином посилять європейські порти, які зараз зашиваються від вантажообігу.

— А чи погодяться європейці?

— Саме про це зараз потрібно просити Європу: пустіть нас, наше зерно перевалювати до розмінування Чорного моря. Не наживайтеся на перевалюванні наших вантажів.

Але безглуздо збільшувати потужність переходів і портів, якщо не буде рухомого складу. Потрібно усі три позиції рухати одночасно.

Є ще одна величезна загроза. Це наступний урожай європейського зерна. Коли вони почнуть везти своє, то європейські фермери вийдуть нам на рейки. Буде конкуренція із ними за все.

Україна — це зерновий монстр. Якщо ми зайдемо на Європу зі своїми обсягами, то ми її потопчемо. Хоч вони на дотаціях живуть і т. д. Але ми зі своїми обсягами врожаю, зі своїм підходом до ціноутворення можемо їх сильно потріпати.

— Якщо везти через Румунію та Польщу, як сильно зросте ціна логістики, якщо порівняти з українськими портами?

— Утричі.

— Але це все одно терпимо?

— З початку війни й зерно подорожчало. Тому для високої маржинальності нашого сільського господарства терпимо.

— А яка роль автомобільного транспорту?

— Весь транспорт зараз, наприклад, у Польщі їздить із нашим зерном поки немає місцевого врожаю.

Але зараз було б розумно везти зерно зі східних та північних областей України до портів Європи залізничним транспортом, а із західних — автотранспортом. Я розумію, що це не ринково, але під час війни потрібно трішечки регульнути.

— Чи є розуміння в учасників ринку, що робити із залишками врожаю минулого року та новим урожаєм?

— Є розуміння, і воно єдине. Але всі бояться це визнати. Потрібно терміново розгромити Росію, щоб вона забралася з нашої частини Чорного моря. Навіть гуманітарні конвої та коридори не вирішать проблему.

Ми вантажили 2200−2500 вагонів зерна на добу. За нинішнього врожаю така інтенсивність повинна була продовжитися до середини або кінця червня. Жоден новий залізничний перехід із Європою чи гуманітарний коридор не може цю цифру підняти. Потрібно розібратися з путінською Росією та розмінувати море.

— Інакше пропаде врожай?

— Це не найстрашніше. А ось те, що люди [в різних частинах планети без українського зерна] помруть від голоду, — це біда.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X