Масштабні зміни. Що буде, якщо російські нафта й газ підуть зі світового ринку

19 березня, 16:49
Ексклюзив НВ
Із квітня на світовому ринку можуть початися перебої поставок російської нафти (Фото:Lucy Nicholson / REUTERS)

Із квітня на світовому ринку можуть початися перебої поставок російської нафти (Фото:Lucy Nicholson / REUTERS)

Денис Саква, аналітик енергетичного сектору в інвесткомпанії Dragon Capital, розповів як війна в Україні позначається на світовій економіці.

Активна фаза війни, що зараз відбувається через російське вторгнення в Україну, не могла не позначитись на вітчизняній промисловості, тісно пов’язаній із світовою. Через зупинку українських промислових гігантів дефіцит комплектуючих вже відчули світові автогіганти. А відмова Європи від російських нафти й газу взагалі передбачає масштабні зміни на світовому ринку пального.

Відео дня

Про ці процеси в інтерв'ю НВ розповів Денис Саква, аналітик інвесткомпанії Dragon Capital.

— Як війна в Україні, яку розв’язала Росія, позначається на глобальних ринках? Якими є ключові виклики для світової економіки?

— Увага всього світу зараз прикута до нафти. Росія — крупний виробник і постачальник. Найбільший ринок для Росії - Європа. Тобто якщо світове споживання нафти десь 100 млн барелів (на добу), то Росія експортує десь 4,5 млн барелів. З них 70% - в Європу. Крім того, вона експортує нафтопродукти — дизель, газойль. Тобто іще приблизно 2,5 млн барелів експорту нафтопродуктів. Частина цих продуктів використовується як сировина для нафтопереробної промисловості. І тут теж велика частина йде в Європу.

Ситуація на цьому ринку така. В 2020-му році відбулося суттєве падіння попиту на нафту. І ОПЕК+, тобто країни ОПЕК плюс Росія [ОПЕК — організація країн-експортерів нафти] домовились тоді знизити виробництво, щоб уникнути різкого падіння цін у світі. У 2021 році світова економіка почала відновлюватись, отже попит почав зростати. При цьому, оскільки ОПЕК тоді трохи відставав у реалізації своїх планів зі скорочення видобутку, то тепер і попит почав зростати швидше, ніж пропозиція. І зараз ми бачимо, що у багатьох країнах запаси тієї ж нафти на доволі низькому рівні, плюс ідуть недопоставки з боку країн ОПЕК через низку факторів, не всі виконують свої квоти.

А тепер до цього додався фактор Росії і побоювання, що російська нафта може піти з ринку. Хоча на даний момент російська нафта нікуди не поділася з ринку, але вона стала токсичною для трейдерів, для банків, страхувальників. Тобто ми чуємо, що близько 70% запланованих на квітень експортних поставок російської нафти зависли в танкерах, там немає угод.

Початок війни викликав панічне зростання цін до $130 за барель. Зараз поки немає фізичних перебоїв з поставками російської нафти. Крім того, Китай повводив нові обмеження через спалахи коронавірусу в деяких своїх регіонах. Плюс новини про те, що ось, мовляв, Україна веде переговори з Росією, і буцім-то є зближення переговорних позицій.

Все це вкупі привело до того, що ціни на нафту теж відкотились. Якоїсь миті Brent «упав» нижче $100. Та зараз не можна сказати, що є затишшя, адже на ринку присутня серйозна волатильність. Перші ластівки ми побачимо, мабуть, починаючи з квітня, коли можуть початись вже фізичні перебої поставок російської нафти на світовому ринку.

— Як світ намагається вийти з цієї ситуації?

— Зараз ідуть доволі інтенсивні переговори. Найбільші резерви для підвищення пропозиції нафти на світовому ринку є у країн ОПЕК. Це, наприклад, Саудівська Аравія, ОАЕ. Тому зараз і [прем'єр-міністр Великобританії] Борис Джонсон, і американці намагаються вмовити їх наростити видобуток.

— Наскільки країни ОПЕК здатні покрити потребу в таких умовах?

— Тут теж є чимало питань, адже ОПЕК — це доволі строката група країн, і сказати точно, які в них резерви для підвищення видобутку, — складно. Напевно, хоча б частково могли б компенсувати.

Важко сказати, на скільки вони змогли б наростити видобуток, але напевне на 2 млн барелів змогли б, якби мали таке бажання. Але з їхнього боку є свої побоювання — мовляв, якщо зараз наростити виробництво, а російська нафта раптом при цьому не піде з ринку, то це поламає ринок.

Крім країн ОПЕК, ідуть переговори стосовно іранської ядерної програми. Тобто, я так розумію, американці активно намагаються проштовхнути нову угоду з Іраном, послабивши щодо нього санкції. Це теж дозволить в короткостроковій перспективі наростити видобуток нафти. Іран теоретично теж міг би додати принаймні до 1 млн барелів нафти.

Знову ж таки, є фактор США, в яких досить активно йде нарощування видобутку. Десь з 2020 року вже є зростання приблизно на 1 млн барелів, і останні півтора року іде активне збільшення бурових установок. Фактично зараз у них задіяно у 2,5 рази більше бурових установок, ніж «на дні» 2020 року. Але це все ще нижче ніж у 2019 році, коли в них був видобуток 13 млн барелів; зараз — 11,6 млн барелів.

За рік вони зможуть прийти до рівня 2019 року, а потім наростити ще. Але справа в тім, що світова економіка зростає, відповідно і попит теж. Тому компенсувати потрібно не тільки російську нафту, а й зростання попиту.

Є багато факторів, і прогнози аналітичних груп дуже відрізняються. Називають [прогнозовані] ціни від $200 за барель, якщо російська нафта повністю йде з ринку, і більш помірні $130. Чіткої картини світу, гадаю, ні в кого немає - вона постійно міняється.

— На початок березня біржові ціни на газ перевищували $3.350/тис. м куб. В середині місяця вони впали до $1200/тис. м куб. Яку цінову ситуацію варто очікувати на найближче майбутнє?

— Так, вони і зараз на високому рівні, і це болісно для всіх. Але Європа вже озвучила свої плани знизити імпорт газу з Росії ледве не на 80% протягом року. Вони розробили цей план і будуть намагатись максимально піти від імпорту російського газу. Головне джерело додаткового газу для них — це імпорт зрідженого газу, і в цьому дуже допомагають США. До 80% зрідженого газу, що експортують США, ідуть в Європу. Тому знову ж, це справа не миттєва, ніхто не може взяти і за місяць відмовитись від газу. Запаси газу в сховищах Європи зараз теж невисокі. Російський газ продовжує йти без обмежень. Через українську ГТС транспортують максимально можливий об'єм газу, який дозволяє наш транзитний контракт. Ситуація настільки волатильна, що ціни навіть на найближче майбутнє зараз прогнозувати неможливо, принаймні я не готовий.

— Україна на початок року посідала десяте місце в світі з виробництва чавуну та 13 місце — з виплавки сталі, є п’ятою за величиною експорту залізної руди. Які виклики світовим ринкам у цьому сегменті несе війна в Україні?

— Ми зараз маємо дуже обмежені фізичної можливості експортувати сталь. Всі порти закриті. Тому зупинились наші виробництва, наприклад, не тільки в Маріуполі, який потерпає від бомбардувань, а й Запоріжсталь, яка розташована у відносно спокійному Запоріжжі. Ми експортуємо близько 15 млн тонн сталі, і зараз цей експорт практично повністю зупинився. І оскільки Україна — крупний постачальник сталі у світі, то авжеж ця ситуація тисне на ринки. Плюс в Європу ми постачаємо ті ж напівфабрикати, які там перетворюються в листовий прокат та іншу продукцію. Тому ми бачимо, що в Європі ціни на сталь теж зросли. Від високих цін на сталь буде потерпати галузь машинобудування.

Тепер Європі треба переналаштовувати свою логістику і шукати джерела, з яких вони отримуватимуть об'єми, яких їм тепер бракує. Крім того, Європа ще ж заборонила імпорт російської сталі. Не всієї, напівфабрикати продовжують іти. Але тепер Європі треба шукати альтернативу продукції і з України, і з Росії.

Також Україна великий постачальник залізної руди. Ми експортуємо 44−46 млн тонн на рік. Ці об'єми відносно невеликі у глобальному споживанні, але на ринку залізної руди виробництво приблизно дорівнювало споживанню. Тому якщо з цього ринку піде Україна, то з часом це призведе до дефіциту і тут, хоч і не такого гострого.

— Які ви бачите інші, менш очікувані наслідки, у які виливається війна для світової економіки?

— В Україні багато виробників кабельної продукції для автомобільної промисловості. Тому світові автоконцерни вже зіштовхнулися з дефіцитом цих комплектуючих.

Крім того, Україна, виявляється, була постачальником 50% всього неону в світі, який використовується у виробництві напівпровідників. Один виробник в Одесі і ще один — в Маріуполі. Зараз запаси на кілька місяців у світі є. Але що далі буде — незрозуміло, адже і так є дефіцит провідників і напівпровідників. Тепер перебої з поставками цього газу лише посилять проблему.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X