Харчові ланцюжки. Чи спричинить війна в Україні світовий голод — інтерв'ю НВ про реальну ситуацію на ринку продовольства

23 березня, 11:05
Ексклюзив НВ
Наталія Шпигоцька, аналітик Dragon Capital, попереджає: ринки вже відреагували на неможливість України постачати запаси минулорічного врожаю, але ще не враховують сценарій, за якого в Україна не зможе його зібрати в цьому році (Фото:Олександр Медведєв / НВ)

Наталія Шпигоцька, аналітик Dragon Capital, попереджає: ринки вже відреагували на неможливість України постачати запаси минулорічного врожаю, але ще не враховують сценарій, за якого в Україна не зможе його зібрати в цьому році (Фото:Олександр Медведєв / НВ)

Наталія Шпигоцька, аналітик Dragon Capital, — про те, як відіб'ється війна в Україні на її власних ринках сільгосппродукції, а також на світових.

Війна в Україні руйнує ланцюги поставок продуктів харчування у світі і сприяє стрімкому зростанню цін — про це говорять економісти, а також генеральний секретар ООН Антоніо Гутьєррес. Адже Україна забезпечує понад половину всієї світової торгівлі соняшниковою олією та має сильні позиції по пшениці та кукурудзі. Тепер же неможливість постачати звичні обсяги продукції стане серйозним викликом для світу. Тож в ООН вже остерігаються «урагану голоду» та «краху глобальної продовольчої системи».

Відео дня

Про реальну ситуацію на ринку в інтерв'ю НВ розповіла Наталія Шпигоцька, старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital (Dragon Capital також володіє журналом НВ, сайтом НВ и Радіо НВ).

Розкажіть, як на сьогодні, за вашими спостереженнями, розв’язана Росією проти України війна відбилася на світових ринках з огляду на ключові позиції українського агроекспорту?

Є таке кліше, що Україна — це breadbasket of Europe [хлібна корзина Європи]. Дійсно, Україна посідає одні з ключових позицій у світі з експорту, забезпечуючи 50% експорту соняшникової олії на світовому ринку (для порівняння: Росія — до 30%), пшениці - до 12% (Росія — 18%), а по кукурудзі у України 15−17%.

Світові ринки почали враховувати потенційні ризики військової ескалації з боку Росії ще з кінця 2021 року, коли про ці ризики почали говорити США та світові медіа. Все це вже частково відобразилось, в першу чергу, на цінах на пшеницю.

Адже Україна і Росія в сумі забезпечують близько 30% світового експорту пшениці. Тому ринки ще тоді почали очікувати ускладнення для міжнародної торгівлі цими товарами. Одним з натяків на це стали навчання в Чорному морі, коли зазнали змін основні торгові шляхи в акваторії Чорного моря. З 24 лютого це все стало фактом.

Українські порти Чорного та Азовського морів не працюють на відвантаження всіх категорій товарів. Основні наші імпортери — це країни Північної Африки, Близького Сходу та Азії. Вони бачили ризики і намагалися законтрактувати якомога більше пшениці ще до початку війни. Наприклад, Єгипет та інші країни. Вони намагалися всіляко подбати про власну продовольчу безпеку. Тому наші основні імпортери сформували запаси на декілька місяців, і поки що гострої продовольчої кризи наразі не сталось. Але чим довше порти залишаються заблокованими, то більше ризиків це нестиме для світової торгівлі.

Українські порти не працюють, але працюють російські - Тамань, Новоросійськ та інші. На певний час імпортери та транспортні компанії призупинили купівлю пшениці з Росії через початок війни. Але обсяги експорту зерна з Росії потроху відновлюються, хоча експортерам довелося переорієнтувалися на поставки зерна дрібними партіями, адже знайти судно під велику партію стало набагато складніше через введені санкції.

Те, на що відреагували ринки вже, — це неможливість України експортувати запаси зерна з нашого рекордного минулорічного урожаю. Що більше затягується війна, то більше фокус уваги переходить на ризики щодо нового, цьогорічного врожаю. Це посіяна восени озима пшениця, яку тепер необхідно підживлювати і зібрати влітку, і можливість посіяти ярові культури в цьому році. Тобто ціни на пшеницю та кукурудзу на світових ринках ще не відображають ризиків того, що Україна може не зібрати врожай у цьому році.

—  Є підрахунки, за якими від поставок українського зерна так чи інакше залежать понад 400 млн людей у світі. Які, по-вашому, країни найбільше залежать від українського зерна та олії, в яких країн у структурі імпорту левова частка належить продукції з України?

—  Якщо ми говоримо про поставки пшениці, то найбільшу частку Україна займала на ринках Лівану (більше 90% у 2020 році), Тунісу (більше 50%), Пакистану (більше 50%) та Лівії (40%). Пакистан вже веде переговори про імпорт пшениці з Росії. Найбільші обсяги української пшениці останніми роками йшли на ринок Єгипту (близько 3 млн т на рік), проте там імпорт з України складає лише 30% в структурі загальних поставок пшениці до країни, решта (близько 60%) імпортується з Росії.

З Китаєм і кукурудзою цікава ситуація. Вони зазвичай себе самі забезпечували цією культурою. Але за останні роки після того, як в Китаї був спалах АЧС (африканської чуми свиней), в країні різко скоротилось поголів'я свиней. Потім вони почали його відновлювати, при чому саме у секторі крупнотоварного виробництва. А це означає будівництво великих індустріальних комплексів, де розробляється раціон промислового типу, з класичними кормами — шрот, кукурудза. Відповідно, зросло споживання кукурудзи. В результаті обсяги імпорту кукурудзи Китаєм збільшились до 25−30 млн тонн на рік (порівняно з 3−5 млн тонн раніше). Ключові постачальники там — США і Україна. Так, за 2021 рік Україна експортувала до Китаю майже 8 млн тонн кукурудзи. Важко сказати, як Китай буде переорієнтовувати ці поставки, чи буде переорієнтовуватися на інші складники корму. Але факт у тому, що останні два сезони Україна була одним із головних постачальників кукурудзи до Китаю.

Якщо ми говоримо про соняшникову олію, то серед найбільших імпортерів впродовж останніх сезонів була класично Індія — для них соняшникова є однією з преміальних олій. Тут Україна була одним з найбільших постачальників (70% імпорту), і українська олія традиційно вважалась більш якісною порівняно з російською. Тому українській олії надавалась перевага, і пошук альтернативи може стати проблемою (зважаючи на те, що з України походить половина світового експорту соняшникової олії). Хоча в загальному балансі споживання олій в Індії соняшникова не домінує, бо там багато пальмової та соєвої олії. Але все одно доведеться шукати альтернативи соняшниковій або збільшувати споживання інших олій.

—  На скільки війна і непоставки з України здатні посилити проблему голоду в окремих регіонах?

—  Це можливо, але проблему я вбачаю не тільки у високій залежності окремих регіонів саме від української пшениці. А саме в цінах, які серйозно зростуть, якщо Україна випаде зі світових балансів. Тож для деяких країн це просто може стати надто дорого. Тобто для країн, які і так гостро залежать від імпорту продовольства, цей імпорт стане набагато дорожчим.

—  На скільки відчутно вже зросли ціни на зерно та олію на зовнішніх ринках з початку війни, і на скільки можуть ще збільшитись? Де спостерігається найбільш відчутне зростання?

—  Прогнозувати досить важко. Світові ціни на пшеницю й кукурудзу останні пару тижнів були дуже волатильними. На початку березня ціни на пшеницю зросли до найвищого рівня за весь час. Понад $500/тонна. Але з тих пір трохи відкотились, принаймні на 20%. Ціни корегувались зокрема на фоні новин про можливі перемовини між Україною та Росією. Це послаблює сприйняття ризиків непостачання зерна з України. Ціни на кукурудзу піднялися до найвищого рівня з 2012 року, проте ще залишаються приблизно на 10% нижчими пікових значень 2012 року. Оскільки поставки соняшникової олії з України призупинено, наразі немає коректних котирувань для вітчизняної олії, проте це знайшло відображення у експортних цінах на соняшникову олію в Росії (більше $2,200/тонну — найвищий рівень за всю історію спостережень), та зростаючих цінах на інші види рослинних олій.

Нагадаю, ринки ще не враховують сценарій, за якого в Україні не посіють кукурудзу в цьому році. Тому важко прогнозувати. Адже важко сказати, коли і скільки саме культур ми зможемо посіяти. Фермери намагаються готуватись. Але ситуація буде залежати від того, які землі будуть нам доступні. Якщо останніми роками Україна постачала на зовнішні ринки близько 30 млн тонн кукурудзи на рік, а це 15−17% світового експорту, то питання в тому, який відсоток цих обсягів може відпасти — десята частина, чверть, чи ще більше. Тобто скільки кукурудзи треба буде шукати в інших країнах. Все це виливатиметься у зниження обсягів запасів культури по всьому світу — і в США, і в Бразилії та інших країнах, які потенційно могли б компенсувати скорочення Українського експорту. Відповідно, це призведе до скорочення stock-to-use ratio, тобто співвідношення запасів і споживання у світі. Це штовхатиме ціни вгору.

—  Які ще є аспекти проблеми продовольства у світі через війну, яку розв’язала Росія проти України?

—  Також Україна почала ставати все більш помітним гравцем на ринку м’яса птиці, та все одно її частка менше 10%. Натомість подорожчання зернових, а отже кормів у всьому світі може потягнути за собою вгору собівартість виробництва протеїнів — ціни зростуть і на м’ясо, і на молочну продукцію.

 — Як гадаєте, чи вийде в України згодом повністю відновити свої позиції на світових ринках продовольства?

 — Я думаю, що як тільки в Україні можна буде відновити нормальну господарську діяльність, ми відновимо свої позиції. Співвідношення пропозиції та попиту визначатиме ціну. Тому коли Україна повернеться до світової торгівлі, з’явиться додаткова пропозиція, це знизить ціну і ми будемо конкурувати з іншими експортерами. Це приверне увагу покупців. Думаю, в будь-якому випадку вони будуть дивитись, де можна дешевше купити, де зручніше «транспортне плече». Ми нікуди не подінемося з цього ринку. У нас своя ніша, і просто так на 15% споживання кукурудзи навряд чи впаде.

—  Які настрої панують серед українських аграріїв? Які в них зараз ключові виклики?

 — Попри війну, більша частка фермерів, принаймні ті, хто зараз має доступ до своїх полів, планують починати посівну. І, на щастя, українські фермери готуються до посівної не за кілька тижнів. Передпосівна обробка полів ще восени починається. Велика частка земель вже була оброблена. Плюс вони намагались під посів мати вже на складах і паливо, і добрива, і насіння. Звісно, ситуація відрізнятиметься від регіону до регіону та між різними фермерами. Але загалом вони більш-менш були готові до посівної. Зараз фокус на погоду — коли стане досить тепло, аби почати посівну, бо поки весна доволі затяжна і прохолодна. Це дає трохи часу на прийняття рішень. І, знову ж таки, дивляться, чи постраждала в когось техніка в результаті бойових дій, чи є доступ до полів, чи безпечно виходити в поля, чи працівники на місцях, чи не були мобілізовані. За моїми спостереженнями, все ж більшість фермерів мають паливо, принаймні, щоб посіяти. Але питання палива точно постане знову, коли треба буде підживлювати та вносити засоби захисту.

—  Скільки врожаю в поточному сезоні встигли вивезти експортери до початку повномасштабного вторгнення Росії? Як ви оцінюєте внутрішні запаси продовольства?

—  З початку сезону і до 23 лютого Україна експортувала загалом 43 млн тонн зерна, що майже на 40% вище, ніж за відповідний період попереднього року, завдячуючи рекордному врожаю. Із загального обсягу ми експортували майже 18 млн тонн пшениці із передбачених на цей сезон 25,3 млн тонн. Кукурудзи вивезли майже 19 млн тонн. Поставки призупинилися, і ми не встигли експортувати все, що планували.

За оцінками Міністерства аграрної політики, наразі запаси цих основних культур в Україні складають 6 млн тонн пшениці та 15 млн тонн кукурудзи. За річного внутрішнього споживання пшениці на рівні приблизно 8 млн тонн, поточних запасів культури більш ніж достатньо до того моменту, як почнеться збирання врожаю озимої пшениці (яка, нагадаю, посіяна та вже відновлює розвиток після зимового спокою). Зважаючи на річне споживання кукурудзи у 7 млн тонн, запасів вистачить Україні більш ніж на 2 роки. При цьому ми не враховуємо можливе зниження споживання цих культур в Україні внаслідок війни. Запасів соняшникової олії та цукру теж більше, ніж достатньо для внутрішнього споживання.

—  А що відбувається з російським експортом зерна?

—  Експорт фактично продовжується, тобто заборони на експорт зерна немає поки. Якби він зупинився, на додачу до зупинки експорту з України, це ще дужче сколихнуло б ринки.

 — Чи буде світ відмовлятись від російського зерна?

—  Міжнародні компанії все менше намагаються працювати з Росією. Проте імпортери поки не відмовляються. З міжнародних трейдерів наразі тільки Louis Dreyfus повністю зупинила операції в Росії.

Звісно, російський зерновий експорт зіштовхнеться з більшими витратами на страхування вантажів, але експорт, скоріш за все, буде продовжуватися, адже це продовольство. Від цього складно відмовитись.

—  Чи є ще якісь неочевидні наслідки в розрізі продовольчих ринків, які може принести світові війна в Україні?

—  Можна ще згадати ячмінь, по якому в України теж доволі сильні позиції, і основні імпортери якого — Китай та Саудівська Аравія, яким необхідно буде шукати альтернативні джерела. Можуть зрости ціни на корми для тварин по всьому світі, включаючи і ЄС, який імпортує багато кукурудзи з України, і США та Південну Америку — ключових експортерів, що можуть стикнутися зі зростанням попиту та цін на кукурудзу у зв’язку зі скороченням поставок з України. І ще є ряд нішевих культур, що йшли на переробку до ЄС — ріпаку, гірчиці тощо. Також під питанням, швидше за все, будуть інші нішеві категорії експорту з України — мед та ягоди.

Показати ще новини
Радіо НВ
X