Можеш, коли хочеш: Нішевий бізнес в streetwear. Для тих, хто шукає баланс між роботою, хобі та сім'єю
Матеріал підготовлений за підтримки українського бренду Gemini Еspressо, що створює каву, яка допомагає зробити перший крок до реалізації своєї мрії. Кава Gemini — це ковток сміливості для тих, хто готовий досягати результату, рішуче рухаючись своїм шляхом, поштовх для твоїх справ і задумів. Відкрити свою власну справу? Можеш, коли хочеш!
Як стати дистриб’ютором і досягти успіху, знає власник магазину стильного вуличного одягу «Kapkan Shop» Микола Барабанщиков.
— Як виникла ідея відкриття бізнесу?
— Банальна удача — мені просто пощастило. Речі я почав продавати зовсім випадково. Спочатку в мене було хобі - збирати та продавати платівки, а також мерч музичних гуртів. Якоїсь миті речей накопичилося стільки, що вдома вони вже не вміщалися, тож довелося шукати приміщення під склад. Знайшовши його, виявилося, що там є місце й для маленької крамнички.
Моя знайома дала пораду — спробувати продавати локальні бренди. А серед їхніх виробників був мій сусід, якому я запропонував цей варіант. 11 років тому, коли я починав, ще не було буму на локальні бренди, тому розвивалися ми досить неспішно — я мав основну роботу, а торгівля в магазині була більше схожа на хобі. Та й жодних бізнес-навичок у мене не було.Виявилося, що ми потрапили в нішу на ринку, яка на той момент ще не була зайнята — сучасний і якісний одяг та аксесуари топових skate і streetwear марок. Допомогло й те, що я спілкуюсь із хлопцями з різних субкультур, тому знаю багатьох шанувальників актуальної вуличної моди. Бізнес пережив різні часи. Але завжди можливість працювати на себе змушувала мене кидати всі сили на реалізацію шансу, щоб його зберегти. Це був період, коли магазин перетворювався з хобі на бізнес. І я радий, що сьогодні він добре працює.
— Чому ваш магазин називається «Капкан», і яка його концепція?
— Спочатку магазин називався по-іншому, але через пару років ми оновили логотип та серйозно зайнялися брендингом. «Капкан» — це бутик зі спеціально відібраним товаром та особливою аудиторією. Сьогодні у нас зібрано близько 50 брендів з цікавою історією та унікальною філософією. Це не фаст-фешн — ці бренди приділяють увагу якості, тому їхні речі коштують недешево. Деякі бренди спеціально обмежують обсяги замовлень для своїх дистриб’юторів або мають невеликі потужності виробництва — це підвищує попит. Людина хоче бути частиною цього ком’юніті чи просто одягнути речі, для створення яких хтось доклав багато зусиль і часу, і вони є проявом його індивідуальності. Тут є своя атмосфера, якість та унікальна клієнться пропозиція.
— Як формується клієнтура магазину? Яка в цьому роль легендарної локації - «двору з круками», де працює «Капкан»?
— Наш типовий покупець — молодий активний містянин від школяра та студента до людини середнього віку. До нас заходить багато підлітків, які є нашою основною аудиторією, що зростає. І, звичайно, молодь, яка цікавиться певною субкультурою та хоче за допомогою одягу підкреслити цю приналежність. Усі вони різні і кожна соціальна група має свої культові бренди. Що стосується локації, то коли 8 років тому ми сюди в'їхали, тут була тільки клітка з круками та жодних магазинів і кафе. Поступово ми стали точкою тяжіння для тих, хто цікавиться музикою у стилі hardcore та punk-rock, вінілом і мерчем, а зараз до них додалися ще й скейтери. Ця тусовка живе як єдиний живий організм. В Україні такі ком’юніті поки що не поширені так широко, як у Європі чи США. І нам приємно, що наш дворик і магазин стали таким центром зустрічі сучасних молодіжних субкультур.
— Чи вплинула пандемія на ваш бізнес?
— Звичайно. Через локдаун люди стали менше купувати оффлайн, що найбільш негативно позначилося на наших продажах. Магазин довелося зачинити. Я навіть думав, що це кінець. Ми не розуміли, що відбувається і що робити далі. Безумовно, під час першого локдауну продажі впали, але потім люди заспокоїлися та почали знову замовляти в нас одяг. Отже, адаптацію пройшли і продавці, і покупці. Через порушення ланцюжків постачання деякі бренди мали затримку в постачанні товарів. Також зросли ціни на доставку товару. З іншого боку, початок пандемії штовхнув в гору електронну комерцію. Ми оптимізували свій онлайн-магазин, і зараз у нас близько 30% припадає на онлайн-продаж, решта оффлайн.
До речі, у Америці ситуація дзеркальна. Думаю, це пояснюється тим, що українці поки що не набули звичку замовляти одяг інтернетом і проводити онлайн-платежі. Але ситуація змінюється — сьогодні наші клієнти живуть не лише в Києві, а й по всій Україні. Все це допомогло нам пережити найгостріший момент пандемії та перший шок. Звичайно, довелося трохи заощадити, але я не звільнив нікого з персоналу, а з орендодавцями ми змогли домовитись про зниження реальних ставок.
— Як ви знаходите бренди для «Капкана»?
— Я регулярно бував до COVID на тематичних виставках і шоурумах в Європі, де познайомився з новими цікавими брендами та встановив контакти. Шукаю можливість спілкування з ними через друзів і знайомих, бо найчастіше це невеликі бренди, які працюють через агентів. Це дуже згуртоване ком’юніті, у якому легко знайти контакти тих, хто створює власні бренди. Або це може статися випадково. Я 15 років був веганом, і одного разу замислився над тим, де мені взяти зимове взуття, виготовлене без використання матеріалів тваринного походження. Так я знайшов Native Shoes і став їх офіційним дистриб’ютором в Україні. Тому пошуки цікавих та яскравих брендів часто перетворюються на квест, що захоплює.
— Чи підтримуєте ви ініціативу «Купуй українське»?
— Так, тому що ми починали саме з локальних українських брендів, яких уже тоді існували. На жаль, деякі з них давно нічого не випускають, інші продають товари через свої монобрендові магазини. Сьогодні деякі локальні бренди роблять дуже цікавий апсайкл-одяг зі старих речей, але це поодинокі екземпляри. Крім того, магазин у нас невеликий і багато речей туди не вивісиш. Тож у нас дуже суворий відбір. Але українське вітається — чудово, коли в нашій країні є таланти, які роблять цікаві речі. Тому ми завжди намагаємося стежити за цим і пропонувати клієнтам гідні новинки з лейблом Made in Ukraine.
— З якими складнощами ви стикаєтесь, працюючи в українському ритейлі?
— У нас немає проблем із регуляторними органами, бо ми працюємо офіційно та сплачуємо всі податки. Але питання викликає митна система в Україні - там усе складно та не прозоро. Зокрема умови розмитнення привезених речей, що призводить до їхнього додаткового подорожчання. Безумовно, будь-яка країна має ввізне мито, але в нас воно може сягати 40% на одиницю товару! Думаю, це треба оптимізувати. Якщо зробити митну та податкову системи зрозумілими, прозорими та цифровізованими, малий бізнес в Україні відчув би себе вільніше і розвивався б активніше. Що стосується специфічних проблем ритейлу, то найгостріша з них — труднощі з підбором персоналу. Особливо в торгівлі, де потрібен не класичний продавець-консультант, а людина, яка перебуває на одній хвилі з покупцем — добре знається на актуальних брендах, цікавиться їх історію та філософію.
Людина, якій довірятимуть клієнти. Але хочеться, щоб і покупці відповідали нам тим самим. Наприклад, ми були змушені відмовитися від відправлення замовлень післяплатою, тому що трапляються непорядні клієнти. Для нас дуже некомфортна схема, коли людина зробила онлайн-замовлення, товар був відправлений вчасно, але лежить на пошті, тому що його не забрали. Ми заплатили за відправку та чекаємо на оплату, а людина не виходить на зв’язок. А поки товар подорожує туди й назад, його немає у торговому залі, він недоступний іншим клієнтам. Тож це питання взаємної поваги.
— Чому ви не згадали хронічну проблему малого бізнесу — труднощі із залученням інвестицій?
— На старті в мене не було такої проблеми, бо весь товар я брав під реалізацію із відстроченням платежу. Але це не застрахувало нас від того, що магазин змінював свою адресу чотири рази за два роки. Серед причин був і асортимент наших товарів (балончики фарби для графіті), і їхня кількість (магазин був напівпорожній). Але, зрештою, ми впоралися. Ніякого чорного бізнесу — просто правильно розставили пріоритети. Було важко, але в мене не було спокуси брати кредит у банку, бо не мав жодного майна для внесення застави. Довелося залучати позикові кошти у знайомих. Зараз це досить просто — згадайте, хто з ваших друзів працює програмістом і він поділиться з вами біткоїнами.
Я жартую, але це дійсно варіант для молодого стартапера, який починає працювати в бізнесі. А якщо необхідно буде масштабуватися, то існують інвестиційні телеграм-канали та інші інструменти для пошуку приватних інвесторів. У мене був такий досвід кілька років тому. Мені терміново знадобилося фінансування бізнесу, і я знайшов в інтернеті людину, готову надати мені кошти в кредит. Коли я прийшов на зустріч, він повідомив свої умови — будь-яка сума під 120% річних. Спочатку я збентежився, а потім дуже довго сміявся та дивувався з того, що хтось у здоровому глузді може взяти в нього таку позику. Думаю, зараз усе стало більш цивілізовано.
— Яку пораду ви дали б молодому підприємцю, який забажав би стати вашим конкурентом та відкрити свій магазин?
— Обов’язково зробіть це — кожен конкурент додає мені ентузіазму й не дає розслабитися. Якщо хочеться спробувати свої сили в бізнесі, то треба ризикнути. Готовий повторити класичну фразу з будь-якого бізнес-інтерв'ю: «краще спробувати та пошкодувати, ніж все життя шкодувати про те, що так і не спробував». Але треба хоча б мінімально продумати свою бізнес-модель. Теорія — це добре, але завжди корисно отримати й практичний досвід, який завжди є найкращим помічником. Оптимальний варіант — займатися тим, у чому ти розумієшся та чим ти захоплений. Для торгівлі особливо важливо, щоб власник бізнесу був усередині контексту чи хоча б мав такого партнера. І ще одна порада тим, кому цікавий цей бізнес — не намагайтеся делегувати повноваження на 100%.
— Яким ви бачите себе та свій бізнес у майбутньому?
— «Капкан» активно розвиватиме свої потенціал у напрямку електронної торгівлі, для чого ми вже закінчуємо кардинальне оновлення своєї інтернет-платформи трьома мовами для максимального охоплення аудиторії. А я продовжуватиму займатися своєю справою. Мені 36 років і мені подобається, як я живу — моя сім'я, дитина, спілкування із друзями, подорожі. Нішевий бізнес дозволяє підтримувати баланс роботи, хобі та сім'ї. Вдосконалення професійних навичок і пошук нових знань теж важлива частина моєї роботи. Але мені цікаві й теми здорового способу життя, раціонального харчування, дитячої освіти та безліч інших сфер життя, у яких я хочу розбиратися. Бажання розвиватись — мій головний мотиватор, який змушує рухатися вперед. Упевнений, що досвід відкриття власного бізнесу — корисна навичка, яка мені ще не раз знадобиться.
Розмовляла Наталія Кир’янова
