Інвестиції в оазу

20 грудня 2021, 10:00
Новини компаній
depositphotos

depositphotos

Чи обов’язково інвестувати в молодого «Ілона Маска»? Як українському стартапу знайти експертизу і кошти для виходу на ринок? Які стартапи ніколи не зацікавлять інвестора? Як інвестиційному фонду обирати проєкти, щоб не втратити доброго імені? Інтерв'ю з CEO і співзасновником JKR Investment Group Олександром Гусєвим.

Олександр Гусєв

CEO і співзасновник JKR Investment Group

 — Олександре, ваша група інвестує не тільки в глобальні, а й в українські стартапи і компанії. Наскільки ризиковано інвестувати в українське?

 — Тут, напевно, треба провести лінію: що таке українська компанія? Є проєкти з офісом і командою в Україні, але весь їхній заробіток — умовно, у США. Якщо це невелика команда, ризик як такий невеликий. Перевезти таку компанію в іншу країну чи на інший ринок просто. А якщо в тебе українська компанія і твої клієнти теж в Україні, ризиків, звісно, більше. Напевно, основний ризик зараз — геополітичний. Ми не знаємо, блефує наш «північний сусід» з військами на кордоні чи ні, але для інвестора за кордоном це однаково ризик. У таких випадках компанію оцінюють з серйозним дисконтом.

Відео дня

— Компаніям і клієнтам з України важче масштабуватися на інші ринки?

— Гіпотеза «якщо вийшло тут, вийде будь‑де» здається мені сумнівною. Якщо компанія розташовується в Україні і планує експансію на ринок США, то краще одразу починати звідти. Наприклад, одна з наших компаній українська, але вся її виручка — у США. Вони теж спочатку хотіли запуститися в Україні, але зрозуміли, що це буде радше якорем, ніж вітрилом. Коли починаєш заробляти в Україні, дуже складно це «відрізати», щоб рухатися далі. А якщо не відрізати, буде «розфокус» — це заважатиме тобі закріпитися на таких ринках, як американський.

— Чи стикалися ви з репутаційними ризиками через українське коріння?

— Репутаційної проблеми в тому, що ми українці, немає. Головне — цінність, яку може додати компанії інвестор. Якщо це закордонний стартап, то певний час до тебе ставляться обережно. Але ми й не інвестуємо «з наскоку». Ми починаємо будувати стосунки задовго до транзакцій — як мінімум, за рік. Цього достатньо, щоб показати, що ти адекватний інвестор і заслуговуєш на довіру. Чи відмовляли нам? Так, але з інших причин.

Річ у тому, що деякі стартапи, націлені на Кремнієву долину, шукають інвесторів з іменами. Вони розуміють, що ми можемо дати додаткову цінність компанії, що з нами комфортно працювати, але ми не такі відомі у США, як Y Combinator чи Sequoia Capital. Ім'я будується роками, ми працюємо в цьому напрямку.

А як фонд може втратити репутацію?

 — Дуже просто. Це набагато легше, ніж заробити. Щоб створити репутацію, потрібні роки, щоб втратити — хвилини. Достатньо зробити щось, що розходиться з моральними цінностями. Якщо, скажімо, відомий фонд вирішить інвестувати в проєкт, який дає добрий прибуток, але не вписується в бізнес‑етику.

Репутацію можна втратити, якщо негідно повестися із засновниками стартапу. Врешті‑решт, усе таємне стане явним, і за тобою потягнеться шлейф неадекватного інвестора. Наш підхід — завжди роби чесно. Так ми формуємо свою репутацію на ринку.

—  Ваш фонд відомий передусім тим, що, крім інвестицій, дає проєктам ще й експертизу, допомагає масштабуватися. Наскільки це на сьогодні затребувано у стартапів?

 — У нас є досвід роботи на складних ринках. Якщо ви саме цього шукаєте, то ми — хороший вибір, можливо, найкращий. У складному середовищі стаєш тоншим у свої діях, креативнішим, підприємливішим. Не варто забувати, що більшість інновацій у світі створено в умовах обмежень.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

— Яким має бути стартап, його ідея, щоби ви звернули на нього увагу?

Олександр Гусєв (Фото: JKR Investment Group)
Олександр Гусєв / Фото: JKR Investment Group

 — Крім стандартних метрик, ми звертаємо увагу на засновника. Який засновник — така в нього буде й компанія, це його відображення. Між засновником та інвестором має виникнути «хімія». Звісно, потрібна сильна команда, бо засновник без команди — це бізнес, який неможливо масштабувати. А в команди, крім розуміння ринку, має бути енергія. Мені набагато важливіше не те, наскільки компанія усвідомлює перспективи прибутку, а те, чи є в ній енергія, бажання розвиватися. Якщо є енергія, то всі перешкоди можна подолати, тоді проєкт рухатиметься вперед.

Ще одна важлива річ — ринки. Нам подобаються ринки, на яких клієнти самі до тебе приходять. Оаза в пустелі не вимагає інвестицій, щоб продавати воду — туди й так прийдуть. Наприклад, зараз є гігантський інтерес до блокчейну і криптовалют — люди самі знаходять біржу. Біржі не треба продавати себе, щоб залучити клієнта. Принаймні, вона не мусить робити це так, як заведено на менш «хайпових» ринках. Таких проєктів насправді досить багато. Хороші речі спеціально продавати не треба — вони й так продаються.

«Неминучий» ринок, який із великою імовірністю дасть тобі змогу заробити і сам приводитиме клієнтів, — мрія кожного інвестора. Уся криптоісторія — якраз про це. Весь світ вклався в маркетинг криптовалют і блокчейну. Ще один приклад — метавсесвіт. Той, хто створює умовні «лопати» для метавсесвіту, точно отримає свого клієнта. Питання в тому коли саме. Чи треба зараз у це вкладатися? Не факт, але метавсесвіт — це неминучість. Тому, якщо ти довгостроковий інвестор, у це варто інвестувати. Ми будемо.

— Повертаючись до пункту «адекватний засновник». ЗМІ культивують образ такого собі «божевільного генія» і, відповідно, компанії. Хрестоматійний приклад — Ілон Маск. Ви інвестували б у компанію умовного молодого Маска?

— Є бізнес, а є стартап. Це різні сутності, але їх постійно плутають. Не все те, що маленьке, — венчур. Тут інвестору треба визначитися: що ти любиш — бізнес чи венчур? Якщо венчур — це «твоє», треба інвестувати якраз у таких, як Ілон Маск. Якщо ти венчурний інвестор з десятьма мільйонами, розкидай їх у десять компаній з такими от «неадекватними», «шаленими» засновниками. Хтось «вистрілить». Якщо ти інвестор іншого формату, любиш «зрозуміле» й «адекватне», розділи ці 10 мільйонів між двома зрозумілими тобі компаніями.

Найголовніше — чесно відповісти собі як інвестору, на що ти робиш ставку. Засновнику компанії треба зробити те саме: зрозуміти, венчурний ти підприємець чи традиційний. Далеко не всі здатні відповісти собі чесно.

Які проєкти ви ніколи не проінвестуєте?

 — По‑перше, я не ставлю проти власних цінностей. По‑друге, я одразу даю проєкту «червону картку», якщо засновник гарно розповідає, але заявляє, що через кілька років хоче компанію продати. Не люблю засновників, які до свого бізнесу ставляться споживацьки. Якщо будувати компанію з думкою через три роки її продати, то зазвичай нічого грандіозного не виходить. Доволі часто у таких засновників — а їх на диво багато — є план: «розкачати» компанію, продати її, а вже потім зайнятися справою всього свого життя. От коли займетеся «проєктом мрії», тоді й приходьте до нас.

— В одному з інтерв'ю ви згадували, що вам цікаво інвестувати в EdTech. Чому?

— Освіта цікава і в розрізі регіонів, і в розрізі ніш. Якщо говорити про ніші, то це навчання ІТ‑розробці. Зараз онлайну потрібні люди, які вміють працювати з «цифрою», бо вже сьогодні попит на розробників перевищує пропозицію. Світ, який хоче цифровізуватися, ітиме за розробником. Відповідно, буде попит на підготовку розробників.

Що стосується географії, то я бачу майбутнє EdTech‑проєктів у тих регіонах, де немає, так би мовити, «освітньої спадщини», де неусталені процеси і не виробилася звичка до них — там, де не існувало звичних для нас офлайн‑шкіл. Там легше перейти в онлайн, залучити аудиторію і навчити людей здобувати освіту інакше.

У сфері ваших інтересів також MedTech. Це дуже складна й закрита галузь, чому вона цікава вам як інвесторам?

— Саме через складність і закритість цієї індустрії ми йдемо туди з провідником. Макротенденція показує, що населення старіє, відповідно, проблеми довголіття стають актуальнішими. Старшого населення менше не стає, попит на такі рішення буде рости. Коли ми говоримо про MedTech, то маємо на увазі саме сегмент longevity (біотехнології у сфері довголіття).

Крім уже згаданих напрямків, JKR шукає себе і в FoodTech-проєктах. Які напрямки ви вважаєте тут перспективними?

Олександр Гусєв (Фото: JKR Investment Group)
Олександр Гусєв / Фото: JKR Investment Group

— Буду відвертим: у FoodTech ми ще шукаємо нішу і провідника. Ми йдемо до того, що їжі на планеті не вистачає, а її виробництво дуже енергозатратне. Людство має навчитися виробляти їжу по‑іншому. Допомогти тут зможе BioTech. Тут ми теж будемо інвестувати через провідників. Це будуть портфельні інвестиції, бо з точковими інвестиціями в цій галузі висока імовірність схибити, тому тут краще практикувати венчурний, портфельний підхід.

Мені здається, українським харчовим компаніям варто створити своєрідне «венчурне крило» — експериментувати в цьому напрямку. Це логічно. Дивно, що вони цього досі не роблять (або, принаймні, не афішують). Вода — теж дуже перспективний напрямок. Через десяток років компанії, які вироблятимуть воду, коштуватимуть дорожче, ніж сьогодні нафтові гіганти.

— Кажуть, що ринок ІТ-рішень зараз перегрітий — мовляв, це другий «бум доткомів», і попереду, відповідно, другий крах…

 — Схоже на те. Саме тому ми намагаємося якомога більше інвестувати в реальний сектор, у реальний бізнес зі зрозумілими фінансовими результатами. Ми в «американські гірки» не граємо. Можливо, фонди, які оперують сотнями мільярдів, не бачать у цьому проблеми, бо їм потрібно кудись ці гроші вкладати, але це не наш випадок. Наші можливості сьогодні відповідають нашим потребам.

Показати ще новини
Радіо NV
X