Вперше в історії у міністерства пріоритетом є малі фермери – міністр агрополітики

22 листопада 2016, 15:53
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Сьогодні в українських селах проживає близько третини населення країни. Але, незважаючи на те, що Україна віддавна славиться своїми чорноземами, сільські жителі залишаються найменш заможними

У той же час, аграрні чиновники в більшості знаходяться і працюють в Києві. Зі столиці вони багато розповідають про різні досягнення вітчизняного АПК – від збору зернових та інших культур, до обсягів експорту цієї продукції на світові ринки.

Відео дня

Менше від них можна почути про те, що основні доходи від виробництва і експорту агропродукції отримує невелика кількість агрохолдингів.

Менш активно в Україні розвивається вирощування нішевих культур – ягід і овочів. Великим агровиробникам це просто не цікаво, а у дрібних і середніх фермерів не вистачає джерел фінансування для розвитку цих напрямів.

Крім того, відкритим питанням залишається ринок землі в Україні. Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення не так давно був продовжений у черговий раз.

Про це і про те, як далі буде розвиватися вітчизняний АПК і чого фермерам чекати від держави, НВ Бізнес розповів міністр аграрної політики і продовольства України Тарас Кутовий.

– Чого вам вдалося домогтися на посаді міністра? Які можете виділити головні досягнення?

– Те, що не можна оцифрувати, але з точки зору стратегії можна виділити – це зміщення акценту діяльності міністерства на малих та середніх підприємців. З точки зору позиціонування підтримки міністерства, його зосередженості ми будемо дивитись перш за все на малих фермерів. За історію міністерства вперше ми чітко позначили саме такі пріоритети. Попередні пріоритети були зосереджені на великих компаніях. І всі вимоги за програмами державної підтримки орієнтувались на тих великих гравців, які за ці роки змогли вибудувати бізнес, вони сьогодні є суттєвою складовою експортного потенціалу України. Тому там результат досягнутий.

А що конкретне ви зробили або плануєте зробити для того, щоб дати можливість розвиватися малим і середнім фермерам?

– В контексті вже вдруге поданого державного бюджету від нашого уряду фігурує цифра 5,5 мільярдів гривень. Це майже в 20 разів більше у порівнянні з попереднім роком. Зокрема нова програма, яка буде зосереджена на підтримці малого та середнього виробника. Попередня підтримка малих фермерів виглядала як несуттєве поповнення оборотного капіталу і не могла якісно вплинути на їх розвиток. Сьогодні досить голосно звучать бажання якимось чином залишити форму підтримки, аналогічну до спецрежиму. Ми працюємо над тим, щоб саме програми прямої підтримки могли забезпечити або компенсувати всі ті втрати, які будуть мати аграрії, переважно у тваринництві, садівництві та городництві. Я думаю, що зважений механізм буде відпрацьований і проголосований у Верховній Раді.

Як простому фермеру отримати доступ до цих ресурсів? І взагалі на що вони йдуть? Це безпроцентні кредити чи це прямі субсидії?

– Перший механізм – це компенсація відсоткової ставки і надання підтримки через Державний фонд підтримки фермерства. Це й інші програми, які будуть затверджені в рамках нового бюджету. Зокрема підтримка садівництва і тваринництва. Кінцевий перелік програм у нас з'явиться, коли буде проголосований державний бюджет.

Нова програма буде зосереджена на підтримці малого та середнього виробника

Ми своїм підходом бачили все-таки збереження тих програм, які були раніше в різних обсягах фінансування. Але хотіли би, щоб з'явилась нова програма, яка буде чітко відображати підтримку малих та середніх гравців. І вона буде прив’язана до якихось показників, якими не можна буде маніпулювати. Для прикладу, це підтримка на один гектар, але з певними критеріями. Якщо фермер займається тваринництвом, він має можливість цієї підтримки. Якщо він купує сільськогосподарську техніку – він має цю підтримку. Якщо купує українську – має більшу підтримку, іноземну – трохи меншу. За рахунок цього хочемо сприяти українському виробнику.

Те саме стосується тих галузей, де може бути суттєве збільшення робочих місць. Це ягідництво і садівництво. Цю програму та її правила ми хочемо розробити разом з асоціаціями, з безпосереднім залученням всіх гравців на ринку.

Моє бажання, що ця система не повинна бути прив’язана до міністерства. Міністерство повинно визначити лише стратегічні напрями підтримки. А розподіл цих коштів повинен визначатись комерційними банками та асоціаціями, як ініціаторами загальних зборів фермерів, аграріїв області.

Я б хотів, щоб підтримка надавалась не одноосібно тому чи іншому фермеру, а, як, наприклад, це було зроблено в Польщі – підтримка надається об'єднанню фермерів. Таким чином вони можуть зробити більше капітальних інвестицій.

– А на якому етапі зараз дерегуляція? Чи все зроблено чи ви будете ще щось спрощувати?

– Ще є питання, які ми б хотіли покращити в контексті дерегуляції. Тут ми спираємось на потреби та звернення ринку. Зокрема на ті стандарти, які існують в Європейському Союзі та в цивілізованому світі. Разом з тим, після тих суттєвих дерегуляційних заходів, які були здійснені, ми намагаємось збільшити ефективність діяльності Держпродспоживслужби. Найбільші кроки в дерегуляції були зроблені в контексті скасування, наприклад, сільськогосподарської інспекції.

У нас є певні виклики, пов’язані з дерегуляцією. Це насамперед питання ветеринарної поліції, яка була ліквідована. Сьогодні у зв'язку з протиепізоотичними викликами нам потрібно відновлювати у складі поліції співробітників з ветеринарною освітою, які б у рамках своїх повноважень могли здійснювати частково функції із забезпечення ветеринарної безпеки у селах. Що стосується африканської чуми свиней – ситуація є досить складною. Погодні умови трохи зменшили переміщення областями і взагалі поширення хвороби. Але за цей час ми хочемо стабілізувати ситуацію, зробити ті кроки, які би нас зробили більш ефективними. Держпродспоживслужба повинна стати тим взірцем, до якого прагнули б усі аграрії, коли очікували на дерегуляцію.

– Умовно існує два принципових підходи, як повинен розвиватися АПК – американський і італійський. У першому величезні корпорації обробляють великі ділянки землі, роботизують всі процеси. Другий передбачає розвиток на місцях, коли в кожному регіоні є своя продукція. Яким шляхом має розвиватися Україна?

– Я думаю, що вже сформовані певні передумови. В контексті діяльності публічних компаній, в Україні повинна бути якась комплексна модель. Компанії, які досягли успіхів і показують високу ефективність, повинні працювати. Але разом з тим малі та середні гравці повинні отримати той рівень необхідної підтримки, щоб стати на ноги, бути конкурентоздатними з великими компаніями. Це можливо у тих нішах, в яких великі гравці не беруть участі. Це переробка і органічне землеробство.

Програма підтримки буде прив’язана до якихось показників, якими не можна буде маніпулювати

В контексті зернового ринку існує питання, яким чином ми забезпечимо підтримку від держави. Якщо порівнювати технологічні можливості, маленький фермер з 50-100 гектарами ніколи не зможе дати таку ефективність, як дасть великий холдинг. Це реалії використання технологій та техніки.

Я буду підтримувати малих та середніх гравців як таких, що сьогодні підтримують розвиток сільських територій. В контексті політики міністерства потрібно зберегти села, потрібно зберегти той уклад, який сьогодні там існує, і спробувати не тільки утримати молодь в селах, а повернути молодь на робочі місця, які в цих селах будуть створені. Ці робочі місця будуть створюватись саме малими та середніми гравцями. Ми повинні сформувати для них конкурентні ніші.

– Як залучити людей до того, щоб вони ставали фермерами, створювали малі виробництва?

– Насправді, це біда останніх декількох десятиріч. В радянські часи людей з підприємницькими здібностями затискали, а іноді навіть знищували. Сьогодні нам потрібно дати суспільству підприємницький імпульс. Для цього ми започаткували таку ініціативу як "Хочу бути фермером". Це фермерська ініціатива, на яку ми натрапили, коли подорожували і зустрічалися з фермерами.

В Україні є люди, які мають підприємницьку ініціативу, але не знають, яким чином все це правильно зробити. Не тільки з точки зору формальної бюрократії, але й в контексті технологічних знань, ідей, яким чином можна розширювати свою діяльність, яким чином можна знаходити додаткові ринки.

Насправді, в Україні з'являється все більше і більше ініціатив. І міністерство буде всіляко це підтримувати різними програмами і доступними інструментами. Насамперед, це повинна бути фінансова підтримка. Знань сьогодні на ринку є досить багато. Єдине, що треба мати ресурс для того, щоб ці знання втілювати у життя.

Міністерство повинно визначити лише стратегічні напрями підтримки. А розподіл цих коштів повинен визначатись комерційними банками та асоціаціями

Я знаю дуже багато прикладів, коли фермери починали з 20-30 гектарів. Завдяки підтримці, зараз вони мають по 200-300 гектарів.

– Якою ви бачите реформу ринку землі? Як ви можете оцінити те, що з року в рік затримується його введення?

– Питання земельних відносин та мораторію дуже заполітизоване. Я був у складі Верховної Ради і керував комітетом, коли ми продовжили мораторій на рік. Ми очікували, що буде прийняте рішення Верховної Ради в контексті голосування за закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. На жаль, градус політичної напруги не зменшився навколо цього питання і мораторій було продовжено.

У Міністерстві напрацьовані декілька підходів, яким чином ми можемо почати обіг земель сільськогосподарського призначення. Це є питання миттєвого переходу до продажу землі. Але є неврегульовані дуже складні питання. Наприклад, власності фізичних осіб на землю, яку їм дала держава. Цих людей багато. Мільйон з цих людей вже померли і вони взагалі не мали можливості скористатись цим правом.

Інше питання – яким чином вибудувати всі запобіжники? По-перше, щоб люди не були ошукані, по-друге, щоб вони отримали достойну винагороду за право оренди. Великі підприємці торгують правами оренди і отримують реальну матеріальну вигоду за це. А малі та середні фермери, які об’єднались, не можуть скористатись цим правом оренди навіть в контексті банківської застави.

Я думаю, що буде правильно, раціонально і відповідально перед державою і наступними поколіннями сьогодні переходити на мову аргументів, на мову розрахунків та аналіз ризиків. Потрібно сформулювати ті правила гри, які б дали можливість успішного розвитку галузі. І я думаю, що це треба зробити найближчим часом.

– Тобто ви за те, щоб землю дозволили продавати чи ні? Якщо дозволили продавати, то кому: громадянам України чи не громадянам, юридичним особам, фізичним особам?

– Перший етап, який потрібно зробити – це дозволити продаж прав оренди на землю і банківську заставу на право оренди. Другим або паралельним кроком треба дозволити збільшити обсяги володіння землею громадянам України в конкретному населеному пункті, навіть в межах конкретного поля. Немає нічого поганого в тому, що сусід купить у сусіда його земельну ділянку і вони самі домовляться про ціну або умови продажу.

Ми спираємось на потреби та звернення ринку. Зокрема на ті стандарти, які існують в Європейському Союзі та в цивілізованому світі

Ми можемо обмежити максимальне володіння, наприклад, 20 гектарами для одного громадянина. Можемо навіть обмежити володіння в рамках однієї сільської ради. Але цей рух повинен відбуватись, люди між собою розберуться. Це все громадяни України і земля з України нікуди не зникає.

Врешті-решт не треба думати, що громадянин, який живе у селі, дурніший за когось в Києві і він якось неправильно буде розпоряджатись своєю землею. Повірте, люди знають ціну землі.

– А МВФ лобіює прийняття ринку землі?

– У гарному сенсі усіх слів. Коли я прийшов у міністерство, через деякий час у мене була зустріч з місією. Мені тоді вдалося переконати їх, що мову треба вести перш за все про закон про обіг земель сільськогосподарського призначення і шукати ту формулу, яка в рамках цього закону може працювати. Вони розуміють, що рішення повинно бути підтримано українським парламентом, а також сприйняте українським народом.

Міністерство в цьому контексті буде подавати лише ту ініціативу, яка буде опрацьована цією робочою групою. Законопроект повинен мати перспективу в парламенті. Просто робити якісь кроки, для того щоб звітувати, що щось зроблено, але результату не досягнуто, ми не будемо.

– Великі компанії позбулися певних пільг. Вони незадоволені цим і знову просять пільгову систему оподаткування. Як ви до цього ставитеся? Треба йти їм назустріч чи ні?

– З приводу спецрежиму оподаткування ПДВ зроблено дуже багато розрахунків і досліджень. Основними споживачами пільги з ПДВ є великі компанії. Економічна суть цього податку полягає у тому, що чим більше ти виробляєш, чим більший ти гравець на ринку, тим більшу підтримку ти маєш від держави. Таким чином підтримка непропорційно розподіляється саме на великих гравців.

Сьогодні у нас складається досить напружена ситуація у тваринництві. Спецрежим створював додаткові можливості для його підтримки. Зараз ми шукаємо механізм, який дасть можливість аграріям в тваринництві, садівництві, городництві убезпечити себе від будь-яких фінансових втрат у зв'язку зі скасування спецрежиму. Це може бути програма прямої компенсації, яка за своєю суттю фактично компенсує аграріям можливі збитки.

Це питання зараз обговорюється у податковому та аграрному комітетах. Думаю, що найближчим часом ми вийдемо на формулу, яка буде підтримана цією робочою групою. Уже було 3 зустрічі з прем’єр-міністром. З кожним разом ми все ближче й ближче до якогось конструктивного рішення.

– Ми експортуємо багато аграрної продукції, але це в основному сировина. Що необхідно зробити, на вашу думку, для того, щоб розвивалася переробка, щоб ми експортувати готову продукцію?

– І борошно, і макарони в Україні робляться з української пшениці. Перш за все, я вважаю, що треба збільшувати купівельну спроможність українців. Це повинно стати першим кроком – макроекономічним. Аграрії повинні виходити на конкурентну якісну продукцію, яка буде знаходити свого покупця в Україні.

Держпродспоживслужба повинна стати тим взірцем, до якого б прагнули всі аграрії, коли очікували на дерегуляцію

Другим кроком ми повинні відкривати нові ринки і підтягувати рівень нашої якості до якості європейських ринків. Тут виникає дуже багато дискусій і роботи, пов’язаної з квотами. ЄС захищає свої ринки. Але за рядом продуктів у нас вже є досягнення, є рух українських продуктів на європейський ринок. Лише останнє збільшення квот може додатково принести майже €200 мільйонів.

Паралельно потрібно відкривати ринки Африки, Азії, Середнього Сходу. Є багато країн, де українська перероблена продукція буде мати успіх. І ми над цим працюємо. Єдине – це питання якості. Адже створення кінцевого продукту потребує часу. У цьому процесі теж є проміжні успіхи. Наприклад, виробники молочної продукції вже експортують молочну продукцію до Європейського Союзу. І це не тільки сухе молоко, це й молочні продукти. Ці ринки завойовувати досить важко, але вже є певні успіхи. Сьогодні українська продукція є досить конкурентоспроможною за собівартістю. Треба до цього додати маркетингову складову, щоб вона полюбилась споживачам в інших країнах і вони стали її постійними покупцями.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X