Україні необхідно прискорити реформу ринку електроенергії, – голова європейської IT-компанії
Володимир Погойда, голова українського офісу чеської компанії Unicorn Systems, розповідає про особливості реформування ринку електроенергії в Україні
Лібералізація ринку електроенергії – ще одна реформа, яку повинна виконати Україна в рамках взятих на себе зобов'язань за умовами Третього енергетичного пакета ЄС (зокрема, в питанні поділу обленерго за напрямами розподілу і постачання електроенергії).
Ця реформа, на думку чиновників, є ще і найскладнішою, оскільки для імплементації закону Про ринок електричної енергії необхідне прийняття і впровадження вторинного законодавства, а це десятки нормативних документів.
Про те, на якому етапі реформування ринку електроенергії України перебуває зараз, скільки часу буде потрібно для повноцінної реалізації реформи, а також про досвід європейських країн на шляху до лібералізації ринку НВ Бізнес поговорив з головою українського офісу чеської компанії Unicorn Systems, що стояла біля витоків створення ринку електроенергії в країнах Європи, Володимиром Погойдою.
– Торік Верховна Рада прийняла закон Про ринок електроенергії. Чи можна вважати це початком реформування ринку і наскільки, на ваш погляд, цей закон ідеальний, і чи варто вносити в нього якісь зміни?
– Точкою відліку в реформуванні ринку електроенергії можна вважати 2013 рік, коли ще Янукович підписав закон Про засади функціонування ринку електричної енергії України. Тому можна говорити про те, що деякі процеси реформування були запущені ще в 2013 році, а новий закон прискорив ці процеси. Чи можна його вважати ідеальним? Звичайно, ні. Жоден закон не ідеальний. Всі закони допрацьовуються і змінюються – в них вносять поправки, недоліки виправляються підзаконними документами. І в цьому немає нічого незвичайного або страшного. Закон Про ринок електроенергії – документ, з яким можна і потрібно працювати. Це велике поле для діяльності і перспективи для всіх, хто хоче щось змінити.
– Чи достатньо двох років, щоб імплементувати його?
– Без сумніву – ні. Відверто кажучи, два роки – це не що інше, як політичне гасло. В реальності виконати це завдання за два роки неможливо. І всі, хто «в темі» це чудово розуміють. Заяви про те, що це реально не що інше, як бажання «не втратити обличчя» перед західними партнерами, оскільки в очах західних партнерів вони можуть виглядати недостатньо енергійними.
– Чи можна говорити про те, що цей закон вже впливає на ринок, і як його імплементація позначиться як на економічному розвитку держави, так і на кінцевому споживачеві?
– Безумовно, цей закон буде мати як позитивний, так і негативний вплив. Позитивні зміни, це, як правило, довгострокова перспектива, і торкнеться вона, перш за все, кінцевого споживача: відкритий ринок електроенергії, конкуренція, можливість вибору постачальника послуг з кращими умовами... Щоб це реалізувати, потрібні роки. Для створення конкуренції необхідний час і бажання. Ми спостерігали схожі процеси в інших країнах, і це завжди вимагає часу. Але західні компанії 100% прийдуть. До негативних змін в процесі реформування можна віднести підвищення тарифів на електроенергію. На жаль, ці зміни відбуваються першими, і саме цей процес кінцеві споживачі можуть відчути вже зараз.
– Ви згадали досвід інших країн, а як зараз виглядає європейський енергетичний ринок?
– В Європі існує кілька рівнів лібералізації енергетичного ринку. Далі за всіх в цьому питанні просунулися так звані країни Nordic countries: Норвегія, Швеція та інші держави Північної Європи. Наприклад, у цій моделі лібералізації балансування мереж відбувається в рамках не однієї країни, а цілого регіону. Успішно працює проект під назвою NBS (Nordic Balance Settlement) – балансування між країнами в рамках скандинавського регіону. До речі, для цього проекту ми розробляли інформаційну частину.
У Західній Європі, де ринок, в принципі, ліберальний, системні оператори постійно обмінюються інформацією. Вони сповідують принцип: «відкрито і доступно». У них немає проблем з ліквідністю, прозорістю, проте вони все ще не досягли таких результатів, як скандинавські країни.
Третій рівень лібералізації характерний для країн Центральної і Південно-східної Європи. Однак Україна і Білорусь до них не належать. Йдеться про Румунію, Словаччину, Угорщину, Польщу, і Балканські країни, які зараз перебувають в активній фазі процесу лібералізації. У різних країнах цей процес був запущений в різний час, проте ці країни добре розуміють, що він неминучий і, що в цей момент вони серед аутсайдерів.
– У процесі реформування ринку неминуче підвищується вартість послуг ЖКГ, як європейці реагували на такі зміни: так само бурхливо, як в Україні?
– Українці бурхливо реагують на підвищення цін, але ніяких дій не вчиняють. Наприклад, якби щось подібне сталося у Франції, то французи обов'язково б оголосили загальний страйк: у країні не літали б літаки, не ходили потяги. Ми ж реагуємо бурхливо в соцмережах, на кухні, в маршрутках, у Facebook – і все.
Якщо навести як приклад Чехію (а ми не з чуток знаємо ситуацію зсередини, оскільки наш центральний офіс знаходиться в Чехії, і свою діяльність у сфері енергетики у 2000 році ми розпочали саме з цієї країни), то лібералізація ринку електроенергетики тут почалася на початку «нульових». Чехію точно так само, як і Україну, зайнятися реформуванням і впроваджувати процеси лібералізації змусив Європейський Союз. Тому що Чехія свого часу точно так само, як і Україна, підписала договір про співпрацю з ЄС. Пізніше був підписаний договір про асоціацію, а потім і договір про членство в ЄС. Головною ж умовою членства в ЄС є приведення законодавства «країни не члена ЄС» у повну відповідність до законодавства Європейського Союзу та впровадження ринкових механізмів.
У Чехії такі механізми вводилися поступово. Наприклад, в 1999 році гаряча вода і електрика в Чехії коштували дуже дешево, але з кожним роком, ці послуги дорожчали. Безумовно, що багато громадян були незадоволені, однак з часом люди навчилися економити. І вже ніхто не вважає нормою ситуацію, як це було в 2000-х роках, коли при досить теплій температурі за вікном батареї працювали на повну потужність при відкритих вікнах. Зараз чехи собі такого навіть уявити не можуть! Люди навчилися рахувати власні гроші і економити.
– Як довго тривав процес реформування ринку в Чехії?
– Я не можу сказати, що він закінчився – це процес, який ніколи не зупиняється.
– Євросоюз для Чехії вводив тимчасові обмеження в питаннях лібералізації?
– Процес лібералізації ринку електроенергії в Чехії здійснюється з початку 2000-х, і це постійний процес руху вперед. Це пояснюється тим, що сам процес має кілька фаз на шляху реалізації. Це саме те, що ми хотіли б побачити і в Україні. Неможливо здійснити реформування в один крок – цей процес може зайняти більше 20 років і дуже важливо розуміти ці процеси і розділяти їх на логічні фази, які будуть успішно реалізовуватися одна за одною. Проте, відповідно до чинного Закону, ринкові механізми повинні запуститися до середини 2019 року, і це незважаючи на розуміння всіма учасникам ринку, що більшість з цих механізмів у 2019-му будуть не актуальними або безглуздими. Навіть якщо їх запустять, що насправді само собою технічно неможливо, вони все одно не будуть використовуватися.
– Розкажіть про європейський досвід Unicorn Systems?
– Наш основний довгостроковий чеський партнер – компанія ČEPS, по суті це аналог українського системного оператора НЕК Укренерго. Ми співпрацюємо з ними з самого початку, брали участь у всіх фазах лібералізації: впровадженні всіх ринкових процесів, створенні ринку на добу вперед, денного ринку, внутрішньодобового балансування, ринку допоміжних послуг і т.д. Формат і стратегія нашої співпраці припускають розроблення довгострокових планів реалізації тих чи інших проектів. Наприклад, в плані роботи на п'ять років розподілені і затверджені певні проекти, а відповідно компанія чітко знає, який результат вона отримає на різних етапах реалізації – через рік, через три, через п'ять років.
Ще один наш європейський досвід – це торгівля/передача електроенергії між Англією і Голландією (глибоководний підводний кабель для передачі електроенергії). Цей процес повністю управляється нашою інформаційною системою. Як це не дивно, але у системних операторів, які використовують нашу систему, немає навіть IT-відділу, і коли у їх користувача виникають проблеми, то він звертається в наш контактний центр.
– В умовах нової реальності як ви забезпечуєте кібербезпеку ваших проектів?
– Це питання у нас в пріоритеті. У нас працює окрема команда, що займається кібербезпекою, і всі наші проекти, а також розроблення програмного забезпечення та його впровадження, проходять внутрішній аудит. Наша команда добре знає, як виглядають кібератаки. У нас впроваджена система моніторингу. Ми постійно вдосконалюємось в питаннях кібербезпеки і намагаємося в цьому питанні йти «в ногу з часом» і максимально забезпечити безпеку нашої системи. Не секрет, що зламати можна все. Ми ж прагнемо до того, щоб навіть бажання нас зламати для хакерів коштувало занадто дорого...
– Ваш реальний внесок в лібералізацію ринку України?
– За фактом ми успішно завершили тільки один проект – створили для НЕК Укренерго електронну аукціонну платформу з продажу пропускної спроможності ліній електропередач на кордонах України. Імпортер або експортер електроенергії в своїй діяльності стикається з тим, що лінії електропередач мають свою певну пропускну здатність. Наприклад, сталося так, що у вас є надлишки електроенергії, і ви готові її продати, але в той час, коли електрика потрібна покупцеві і коли ви можете її згенерувати, лінії на передачу зайняті, і ви фізично не можете доставити покупцеві товар. Ось для цього і потрібна електронна аукціонна платформа, яка дозволить продавцеві купувати пропускну здатність на лініях передачі електроенергії в певний час (аукціон розрахований на продаж пропускної здатності на весь рік – ред.). Наприклад, в жовтні ви можете купити собі певну кількість пропускної здатності з тим, щоб передавати її в листопаді.
– Наскільки я знаю, ви зараз берете участь ще в одному тендері Укренерго. Що за проект?
– Так. Ми беремо участь у тендері на розроблення і введення в експлуатацію ще однієї системи – так званого «балансуючого ринку». Закономірно, що на будь-якому ринку є виробники і покупці і ринок електроенергії не виняток. Є той, хто електроенергію генерує і є той, кому вона потрібна. І якщо обсяги генерації, так чи інакше, можуть бути постійними, то споживання може, і буде варіюватися. І дуже часто плани не збігаються з реальним станом справ. Як приклад, можна умовно розрахувати, скільки щодня споживе кожен район Києва електроенергії. Але ніхто не застрахований від форс-мажору, який в свою чергу повинен бути врахований в розрахунках: влітку через сильну спеку зростає користування кондиціонерами і холодильними установками, взимку включають додатковий обігрів, як наслідок потреба в електроенергії зростає, і її потрібно докупити. Або навпаки: літо видалося аномально холодним, а зима – аномально теплою, і електрика – в надлишку. Саме такі «стрибки в системі» і повинен збалансувати ринковий механізм – так званий «балансуючий ринок». Ми хочемо виграти цей тендер Укренерго і впровадити в Україні якісну систему і реальний європейський ринковий механізм.
– Коли він буде проводитися?
– Він уже проходить, і якщо я не помиляюся, то 16 березня відбудеться розкриття тендерних пропозицій.
– Хто займається його фінансуванням?
– Це кредит Світового банку. І як би це не декларувалося, за це платить держава Україна, а відповідно платники податків. Навіть коли мова йде про те, що це нібито чужі гроші, тому можна купувати найдорожче з того, що є на ринку, необхідно розуміти, що це не зовсім так. Це не чужі гроші – це завжди гроші платників податків, громадян України.
– Традиційне запитання про конкретні завдання і найближчі перспективи. І з огляду на ваш європейський досвід роботи, як можна допомогти Україні модернізувати законодавство і наблизити реформування ринку?
– Зараз ми знаходимося в парадоксальній ситуації: спочатку, крім усього іншого, планувалося створити в Україні потужну і сильну енергетичну команду, яка повинна була працювати над здійсненням проектів всередині України. Ми знайшли відмінних фахівців, навчали і включили їх в міжнародні проекти, які за нашими очікуваннями повинні були б найближчим часом реалізовуватися в Україні. Наші фахівці отримали знання, досвід і дуже добре зарекомендували себе.
Парадокс же полягає в тому, що вони настільки успішні і затребувані, що мої колеги просто переманюють їх для проектів у Західній Європі (Ірландії, Швейцарії, Албанії). Наша компанія бере участь в декількох великих європейських тендерах. Деякі з них ми недавно виграли, інші, сподіваюся, виграємо незабаром. Ми, без зайвої скромності, дуже успішна європейська компанія. А в Україні з тендерами справи йдуть настільки складно (відкладаються, переносяться, є спроби маніпуляцій...), що спадає на думку, що, можливо, нам просто не варто брати участь в цих проектах і використовувати наших фахівців для проектів у Західній Європі. І в таких реаліях я виходжу між двох вогнів: з одного боку, борюся за проекти в Україні, а з іншого – воюю з колегами за хороших фахівців.
Наша компанія дійсно прагне допомогти Україні контролювати процес реформування і привести українське законодавство до європейських стандартів. Ми підключаємо до цього процесу і своїх фахівців, і фахівців з партнерських компаній. Залучаємо найкращих експертів для роботи в координаційні групи, які створюються в Україні. Поряд з найкращими експертами ми намагаємося надати Україні найкращий європейський досвід і найкращі знання, наявні у нас і наших колег, а також повністю мотивуємо своїх фахівців до участі у відкритих групах, присвячених реформуванню галузі, які створюються зараз в Україні. І я сподіваюся, що все у нас вийде.
