Це не має жодного сенсу – голова найбільшої нафтокомпанії країни про відносини з державою
Голова правління найбільшої нафтовидобувної компанії України розповів про ситуацію на ринку і цілі на 2018 рік.
Укрнафта минулого року пережила один з найсуперечливіших періодів за всю свою історію. Компанії, незважаючи на букет найскладніших проблем, вдалося стабілізувати видобуток нафти і покращити свої фінансові показники. Але, вочевидь, якщо держава продовжить свою політику, на добувача чекають великі проблеми.
З одного боку, державний Нафтогаз відмовляється повертати борг Укрнафті за відібраний, але не оплачений газ. З іншого – від компанії не тільки вимагають повернути податковий борг, але ще і нараховують на нього відсотки. А фірми з оточення президента Петра Порошенка відбирають в Укрнафти ліцензії на видобуток родовищ.
Не виключено, що взято курс на те, щоб найбільший добувач нафти в країні вже найближчим часом став настільки слабким, щоб його можна було розділити на окремі підприємства. Про те, що в цих умовах робить керівництво Укрнафти, НВ Бізнес розповів голова правління компанії Марк Роллінс.
– Чим вам запам'ятався минулий рік?
– З хорошого: нам фактично вдалося стабілізувати видобуток нафти з конденсатом – показники добового видобутку навіть трохи виросли в першій половині року. Причому ми говоримо про стабілізацію видобутку тільки на існуючому фонді свердловин, практично без нового буріння. Якби не блокування ліцензій, що призвело до вимушеної тимчасової зупинки 6 родовищ, зниження видобутку нафти за рік було б меншим за 2% замість 9%. Крім того, Укрнафта відновила фіскальну дисципліну, погасивши всі поточні податкові зобов'язання – це важливо, враховуючи проблеми в минулому. Компанія продовжує змінюватися зсередини, підвищуючи ефективність управлінської структури і бізнес-процесів.
– То скільки ви добули в результаті?
– 1,4 млн тонн нафти з конденсатом і 1,1 млрд куб. м газу. Але через форс-мажор із ліцензіями ми втратили близько 92 тис. тонн нафти і 80 млн куб. м газу.
– Минулого року Ви сказали, що скорочення розміру виплати ренти дозволить вашій компанії інвестувати. Фігурувала цифра в 2,5 млрд грн. Ви інвестували цю суму?
– По-перше, оскільки ціна на нафту збільшилася і в нас були непогані виробничі показники, інвестиції могли бути навіть більшими, ніж в прогнозі. Разом із тим, в прогнозі було важливе застереження – узгоджене з державою рішення за податковим боргом. Поки рішення про реструктуризацію немає, можливості інвестувати обмежені – за законом ми зобов'язані направляти практично кожну гривню на погашення боргу і фінансувати можна лише критично необхідні витрати. Крім того, ми втратили 1,5 млрд грн доходу через блокування спецдозволів і зіткнулися з проблемами з реалізацією нафти з конденсатом через державні аукціони. Все це завдало удару по інвестпрограмі. Нам довелося її переглянути, і фактично ми інвестували всього 680 млн грн. Це більше, ніж минулого року, але далеко від мінімальних потреб. Цього року план – 3,2 млрд грн, але всі описані вище ризики зберігаються.
– У вас є намір залучити зовнішніх інвесторів для розробки деяких родовищ. Згадувалися такі назви як Бориславське, Рудівско-Червонозаводське і Битків-Бабчинське родовища. Розкажіть про цю історію.
– Минулого року ці ми дійсно публічно запросили потенційних інвесторів для низки проектів. Для нас це поки що єдина реальна можливість залучити додаткові інвестиції в компанію. Інтерес виявили декілька українських і міжнародних компаній. На сьогодні ми продовжуємо вести переговори з двома міжнародними компаніями, які присутні в Східній Європі. З їхнього боку є інтерес до Бориславського і Битків-Бабчинського родовищ.
– Чи є якісь конкретні результати?
– Зараз ми на етапі due diligence. Якщо все пройде вдало, перейдемо до обговорення параметрів контракту на розширення видобутку (production enhancement). Це досить поширений формат роботи в світі, але новий для України. Тому вихід на практичні домовленості займе певний час.
– Були певні розмови про компанію під назвою Momentum Enterprise. Яка роль цієї компанії і наскільки успішними були переговори з нею?
– Вони дійсно виявили інтерес, але наразі ми не ведемо з ними жодних переговорів.
– За даними ДФС, ваш податковий борг становить близько 14 мільярдів гривень. І ця цифра зростає. Як ви можете пояснити зростання?
– Це доволі складна тема. Прострочений податковий борг Укрнафти на початку 2017 року становив близько 11,9 млрд грн. Минулого року ми повністю погасили свої поточні податкові зобов'язання. І, тим не менш, за даними ДФС, податковий борг зріс. Це пов'язано з тим, що частину наших поточних податкових платежів було зараховано в рахунок погашення простроченого боргу, скажімо, 2014 року. Принаймні, вони так кажуть.
– Чому вони так роблять?
– Наскільки я розумію, логіка тут така: у компанії є прострочений податковий борг за 2014, 2015 і 2016 роки і ДФС зараховує поточні платежі для погашення найдавніших боргів. При цьому, зараховуючи поточний платіж у рахунок боргу, ДФС нараховує 20% штрафу, а у компанії з'являється заборгованість в уже у поточному періоді, на яку свого часу, ймовірно, теж буде нараховано штраф, і так далі. З цієї причини борг, за даними ДФС, постійно зростає, навіть коли Укрнафта повністю сплачує всі поточні податки.
– Під час минулої нашої розмови, як я пам'ятаю, ви сказали, що були спроби провести реструктуризацію боргу. Чи ведуться якісь переговори з цього приводу?
– Нам було б набагато простіше мати чітку домовленість про те, як ми будемо виплачувати прострочений податковий борг. Очевидно, що Укрнафта не може погасити прострочений борг в один момент. Але ми можемо погасити його частинами за кілька років. Також потрібно виробити спільну позицію щодо штрафних санкцій. Поки що це все схоже на рухому мішень – ми сплачуємо податки і навіть почали гасити прострочений борг, але його сума може знову зрости.
Ми неодноразово вносили свої пропозиції щодо реструктуризації простроченого податкового боргу. В травні 2017 року ми подали кілька сценаріїв погашення простроченого боргу до Мінфіну і в ДФС. Але, судячи з відсутності реакції, ними тоді не зацікавилися.
На початку цього року ми зустрічалися з віце-прем'єр-міністром Кістіоном. За результатами обговорень ми направили оновлену пропозицію, з урахуванням поточних цін на нафту. Запропонований варіант передбачає погашення боргу протягом 4 років, використовуючи кошти компанії, і передбачає повну сплату поточних податків. Крім того, в межах реструктуризації компанія планує суттєве зростання інвестицій – близько 29 млрд грн протягом наступних 4 років. За нашими оцінками, зростання інвестицій і видобутку призведе й до зростання податкових надходжень. Ми, звісно, розраховуємо на позитивний відгук з боку уряду. І, звісно, план погашення боргу передбачає, що держава не буде блокувати ліцензії.
Укрнафта в 2018 році погасить 1,2 млрд грн простроченого податкового боргу, а можливо й більше, з урахуванням сприятливого рівня цін. До речі, ми вже перерахували у ДФС 100 млн грн в січні. Крім того, наші розрахунки показують, що в сценарії реструктуризації боргу держава може отримати близько 32 млрд грн додаткових податкових надходжень від Укрнафти протягом наступних 5 років.
З одного боку, я розумію, коли ДФС і Мінфін кажуть, що реструктуризація податкового боргу на кілька років зараз неможлива, оскільки це не передбачено законодавством. Але з іншого боку, хіба державі не потрібні додаткові 32 млрд грн податкових надходжень? Не потрібна стабільна робота найбільшої нафтової компанії в країні, де держава є найбільшим акціонером? Зараз обговорення перейшло на рівень Кабінету міністрів. Було б чудово, якби ми могли знайти конструктивне рішення, тому що ця проблема перебуває у підвішеному стані вже більше двох років.
– Це також принесе багато можливостей для збільшення інвестицій, що також призведе до збільшення податкових платежів. Наскільки я розумію, у вас виникла ця проблема через рентні платежі, тому це призводить до проблем з ліцензіями від уряду. Можливо це відбувається, тому що, вочевидь, відповідно до закону, держава не може видати вам жодних ліцензій, поки ви не повернете їй усі гроші. Але вам потрібні ліцензії для оплати боргів. Як вирішити цю проблему?
– Минулого року Держгеонадра фактично заблокувала продовження 9 ліцензій на підставі того факту, що у нас є податковий борг. Ми довели в судовому порядку, що насправді не існує юридичних підстав відмовляти у продовженні ліцензій через податкову заборгованість. Ми виграли всі судові позови до Держгеонадр і в підсумку домоглися продовження всіх 9 ліцензій. На жаль, на початку цього року історія повторюється. Зараз ми проходимо через той самий юридичний процес і знову виграємо ці справи. Але в повторенні торішнього сценарію просто немає логіки. Єдине, до чого це може привести, – це скорочення видобутку, втрата частини доходу і, як наслідок, скорочення податкових надходжень до бюджету та інвестицій в компанію. На мій погляд, така ситуація не має жодного сенсу.
– Проблема реструктуризації вашого боргу перед державою також полягала в тому, що Нафтогаз не платив вам за ваш газ?
– Так, йдеться про обсяг близько 10,5 млрд куб. м, з яких власність Укрнафти підтверджено на 2,1 млрд куб. м рішеннями судових інстанцій.
– Це питання вирішили?
– Це питання також не вирішили, і я не бачу жодних спроб з боку уряду або Нафтогазу його вирішити. Зрозуміло, що є щось на кшталт конфлікту інтересів, тому що представники Нафтогазу входять до Наглядової ради Укрнафти і одночасно – між компаніями конфлікт щодо оплати газу. Ми пропонували різні рішення. Один із варіантів: Нафтогаз платить Укрнафті за 2,1 млрд куб. м, а Укрнафта повертає гроші як погашення простроченого податкового боргу. Є варіант використовувати цей газ як податкову заставу, що ми й запропонували ДФС. Але поки що жодне судове рішення про передачу цього обсягу газу Укрнафті не виконане.
– Чи пов'язані ці дві ситуації, коли ви говорите про реструктуризацію боргу?
– Не обов'язково. Наші останні пропозиції щодо реструктуризації боргу не пов'язані з питанням повернення газу. Ми цілеспрямовано винесли це питання за дужки, щоб не було формального приводу не погоджуватися на реструктуризацію. Ми можемо погасити прострочений податковий борг власними коштами. Мені здається, що на сьогодні це є найпростішою пропозицією.
– Як ви оцінюєте ситуацію з дебіторською заборгованістю за старими договорами в цілому?
– За ними велися або ведуться судові справи. Ми виграли більшість із них, і вони знаходяться на етапі примусового стягнення. На жаль, в більшості випадків у компаній немає грошей на виплату.
– Цих компаній вже немає?
– Або ці компанії більше не існують, або ж вони неплатоспроможні.
– Яку точну суму вони вам заборгували за вашою оцінкою?
– Близько 11 млрд грн, якщо говорити про прострочену дебіторську заборгованість.
– Багато людей кажуть, що існують контракти, які йдуть не на користь компанії, які не відповідають курсу розвитку компанії, і люди, які підписали ці контракти, все ще працюють у компанії, а деякі навіть просуваються службовою драбиною або залишаються на тих самих посадах. Чому ви не звільните їх і не знайдете нових людей, які будуть корисними для компанії?
– Насправді ця інформація не відповідає дійсності. Ніхто з тих членів правління, хто підписував згадані контракти, не працює в компанії. Наскільки мені відомо, компетентні органи проводять розслідування і ми, звісно, співпрацюємо і надаємо необхідну інформацію, коли слідчі нас про це просять.
– Як щодо пана Карташова?
– Він не підписував контракти. Він не був і не є членом правління.
– Ви також згадували, що у вас є проблеми з продажем сирої нафти на ринку. У чому вони полягають?
– Ми говоримо про цю проблему ще з початку 2016 року. Укрнафта – єдина компанія, яка продає нафту через державні аукціони, де держава встановлює ціну і правила проведення. В Україні є тільки один працюючий НПЗ в Кременчуці. При цьому до участі в держаукціонах донедавна допускалися лише українські компанії. Тобто, по суті, якщо йти за правилами, то на нашу нафту є тільки один клієнт. А аукціон із одним клієнтом – це не аукціон. Теоретично, ще одним покупцем міг би бути Шебелинський ГПЗ Укргазвидобування, де є лінія з переробки конденсату. Але вони не змогли б перекрити всі наші обсяги і, до того ж, поки що жодного разу не брали участь в держаукціонах.
У 2017 році проблема загострилася. Більш ніж половина держаукціонов не відбулися через відсутність інтересу з боку покупців. Ми неодноразово пропонували змінити правила і досягли певних змін. В кінці минулого року Кабмін дозволив брати участь іноземним покупцям і встановлювати ціну в іноземній валюті. Але цього зовсім недостатньо для того, аби система запрацювала. Але доки не змінився механізм ціноутворення, українська нафта буде неконкурентною на експортних ринках.
– Ви хочете експортувати нафту?
– Хотілося б мати таку можливість. Це, принаймні, створить за неї конкуренцію на ринку, чи не так? Наразі Кременчуцький НПЗ не зобов'язаний купувати нашу сиру нафту. У нього є вибір: купити нашу чи імпортувати сиру нафту з Азербайджану. Відповідно, він завжди може обирати вигідніші для себе умови.
– Чому ви не можете знизити свої ціни?
– Тому що аукціони регулюються урядом. Ми не контролюємо ціни або терміни проведення аукціонів. Стартову ціну на нафту, нижче від якої ми не можемо опуститися, для нас встановлює аукціонний коммитет за формулою, закріпленою в постанові уряду. На цих аукціонах стартова ціна на нафту розраховується, виходячи з котирувань Urals на базисах CIF у портах Європи, що призводить до неринкових умов і знижує конкурентноздатність нашої нафти. В таких умовах імпорт нафтопродуктів стає привабливішим, ніж переробка української нафти на НПЗ. У цих умовах Кременчуцький НПЗ нарощує закупівлі якіснішої імпортної нафти Azeri Light. А Укрнафті потрібно шукати покупця на свою нафту.
– Раніше ви говорили, що, коли ваш контракт з Дніпроазотом завершиться в кінці 2017 року, ви станете гравцем на вільному ринку. Ви будете продавати газ. Тепер, коли у вас є ще один контракт з Дніпроазотом, чи означає це, що ви змінили свої плани, ви не збираєтеся продавати свій газ іншим гравцям?
– Наш контракт з Дніпроазотом закінчився в кінці 2017 року. Ми повідомили їм про припинення співпраці ще за рік. В кінці минулого року ми отримали пропозиції про покупку газу з боку Нафтогазу та цінову пропозицію від Дніпроазоту. Якщо враховувати похідну ціну газу, то цінова пропозиція Дніпроазоту виявилася вигіднішою з комерційної точки зору. Ми продовжили контракт на 3 місяці на вигідніших умовах. Протягом цього перехідного періоду ми розраховуємо, що Дніпроазот отримає всі дозвільні документи для самостійного виробництва аміаку і зможе подавати пропозицію вже про покупку газу. Звісно, під час вибору покупця, ми, як і минулого разу, будемо виходити виключно з питання вигоди для Укрнафти. Тому продавати будемо тому, хто запропонує привабливішу ціну.
