Ми рухаємось у напрямку стимулюючого тарифоутворення, – заступник Міністра енергетики
Нещодавно в країні було схвалено Енергетичну стратегію України на період до 2035 року Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність.
Її основне завдання - це зниження енергоємності української економіки в два рази. Згідно з документом, АЕС до 2035 року повинні забезпечувати 50% генерації електроенергії в країні, частка відновлюваних джерел - збільшитися до 12,8%, великої гідроенергетики - до 6,7%. Решту обсягу вироблятимуть ТЕС.
Стратегія передбачає ліквідацію державного оптового покупця вугілля і впровадження біржової торгівлі вугільною продукцією. На думку авторів документа, Україні необхідно трансформувати свою газотранспортну інфраструктуру для активнішої інтеграції з європейською, а також залучення в систему безпеки поставок Центральної Європи.
Які будуть перші кроки до змін, згідно із стратегією, і як вони втілюватимуться у життя, про це НВ Бізнес поговорив з Наталією Бойко, заступником Міністра енергетики з питань європейської інтеграції.
– Як, згідно з цієї стратегією, буде виглядати ринок електроенергії?
– З ринком електроенергії все доволі просто. Тому що цього року уряд прийняв новий базовий закон Про ринок електроенергії. Два тижні тому було перше засідання координаційного комітету, який очолює віце-прем’єр Володимир Кістіон, який буде ретельно працювати з цією реформою. І зараз іде великий об’єм напрацювання вторинного законодавства. У стратегії є три періоди: до 2020-го року, до 2025-го і до 2035-го року.
Кожен з цих періодів охарактеризовує бачення ринку електроенергії. На першому этапі ми можемо говорити про те, що у нас якраз закінчиться дворічний перехідний період до становлення ринку, встановлений законодавством. І після того вже почнеться робота таких ринкових механізмів в Україні. Але, паралельно з цим, є один дуже важливий процес. Україна підписала договір про наміри об'єднання з енергосистемою Європи.
Тому до 2020 року ми будемо працювати над тим, щоб інституційно об’єднатись і будемо виконувати всі ті заходи, які для цього передбачені. А вже з 2025-го року почнемо синхронізувати нашу роботу. Тут буде найцікавіше.
На мою думку, повноцінну роботу ринку нам забезпечить не лише наше внутрішнє законодавство, підвищення конкуренції, змінення позиції споживача, але й також об'єднання з енергосистемою Європи. Тоді вже ми будемо працювати як єдиний механізм і тоді наш ринок буде мати зовсім інший потенціал.
– Чи можливий в Україні ліберальний ринок електроенергії?
– Ми до цього прагнемо. Ліберальність в енергетиці – це поняття відносне.
– Коли не буде НКРЕКП, а усе буде регулювати ринок? Якась біржа чи прямі договори?
– В усіх країнах, незалежно від функціонування біржі, все одно є регулятор. Питання лише в тому, якими функціями буде наділений регулятор. Оскільки енергетика – це стратегічна галузь, це безпека нашої держави. Особливо коли мова йде про забезпечення громадян електроенергією. Нам потрібно чітко розуміти, що повної відсутності регулювання не може бути. Тому що задача держави – забезпечити, щоб у вас, у вашого сусіда, у кожного українця вдома був максимальний доступ до тих енергоресурсів, які вам потрібні. І це питання безпеки, питання того, як держава ставиться до своїх громадян.
Але наша задача буде – лібералізувати відносини на ринку, коли будь-який постачальник послуг, який буде перевіреним, надійним, будь-яка компанія, яка захоче бути трейдером, зможе зайти на ринок і вільно на ньому працювати. Тобто ринкові правила, ринкове регулювання – звичайно. Крім того, ми рухаємось до ринкового тарифоутворення.
Буде певна модель, ми рухаємось у напрямку стимулюючого тарифоутворення. Це однозначно правильний шлях. Але повної лібералізації як такої, я думаю, в енергетиці не може бути.
– Що буде з ринком газу?
– Три роки тому був прийнятий фундаментальний закон Про ринок газу. Цей закон надзвичайно важливий для нас. І після того почався поступовий процес впровадження самого ринку. Зараз ринкові відносини уже функціонують повністю для промислових споживачів і контролюються державою, регулюються споживачі побутові. Це складний момент. Тому що потрібно дивитись на цю ситуацію вкупі з системою субсидіювання.
На сьогодні уряд досі надає субсидії громадянам, які є менш забезпеченими, які не можуть собі дозволити зі свого доходу покривати існуючі тарифи. І цей момент, коли треба буде монетизувати субсидії, врегулювати повністю функціонування субсидій на ринку, ці всі механізми взаємозаліків і так далі, і, паралельно з тим, змінення функцій Нафтогазу, анбандлінг Нафтогазу і формування ринкових цін для споживачів – цей момент буде складним. На жаль, цей процес зайняв більше часу, ніж ми планували.
Але, одночасно з цим, є спільне розуміння ситуації як з боку найвищого керівництва держави, так і з боку наших європейських партнерів. Ми над цим працюємо. Але ми не можемо йти швидшими кроками, допоки Стокгольмський арбітраж не прийме фінальне рішення в суперечці між Нафтогазом і Газпромом. Тоді зможемо вже рухатись по таких технічних питаннях в анбандлінгу як передача майна, частини, повноважень.
Тому що має запрацювати нова компанія, яка буде новим транзитером. Ми будемо відділяти транзит від Нафтогазу. Це все складні процеси. Бачите, ринок електроенергії потроху починає наздоганяти ринок газу. Ми вже зараз почали дивитись на те, як будемо робити анбандлінг в ринку електроенергії. Тобто, насправді імплементація Третього енергопакету, яка чітко прописана в перший період енергостратегії до 2020 року, повинна бути реалізована і здійснена. І ми до цього рухаємось.
– Вам не здається, що Нафтогаз якось гальмує цей процес?
– Насправді, хотілося б більше відчувати єдність позиції між урядом і державною компанією. Іноді її бракує. Справді, є така ситуація. Але я також знаю, що є багато об’єктивних факторів, які гальмують цей процес. І ми розуміємо, що є Газпром, є ситуація з транзитом, є зовнішні загрози. Наші зовнішні вороги використовують взагалі всі можливі спектри боротьби проти нас.
Нам доводиться не лише імплементовувати наші реформи і працювати з внутрішнім ринком, а нам доводиться боротись проти Північного потоку-2, позиціонувати Україну у боротьбі проти запуску OPAL, проти добудови Турецького потоку. Це величезний об’єм дипломатичної роботи, яку реалізовують як уряд, так і наші партнери та Нафтогаз. Це є судові позови, це є судові провадження, це є численні консультації, це є багато роз’яснювальної роботи.
Насправді весь цей процес забирає значно більше людського потенціалу, зусиль і часу, ніж, принаймні, я очікувала на початку. Тобто, я думала, що багато речей будуть простішими. Але все доволі не просто.
– Що з ринком вугілля? Як його буде реформовано?
– Такі суттєві є зміни. Весною була прийнята концепція розвитку вугільної галузі. У кінцевому результаті ми повинні вийти на те, що неприбуткові шахти повинні бути приватизованими. Деякі шахти будуть закриті. Але ми повинні рухатись до того, що держава не буде керувати нестратегічними активами і все буде максимально приватизоване. А те, що не можна приватизовувати, буде корпоратизовано.
Крім того, зараз завдання держави – допомогти державним шахтам вийти на прибутковий рівень. Я знаю, що міністр багато працює з нашими шахтами і шахтарями. Там передбачена підтримка і так далі. Але, в кінцевому результаті, для нас буде важливо, щоб ті шахти, які працювали, вони були в основному у приватній власності і могли вільно свою продукцію продавати на ринку вугільної продукції. Ті шахти, які доведеться закрити, щоб люди, які там працювали, не залишились у скрутному становищі.
Тому існують цілі програми з приводу того, як уряд буде забезпечувати так звану реструктуризацію людського капіталу, тобто як можна залучати ці ресурси до інших суміжних галузей, як можна працювати з цими проблемними регіонами, де шахти були містоутворюючими підприємствами. Це величезний соціальний блок питань, який потребує кропіткої послідовної роботи.
Сьогодні відбувається велика зміна вугільних ресурсів, які ми використовуємо. У зв'язку з російською агресією ми втратили антрацит, тому що антрацит залишився на непідконтрольній території. У нас війна, ми не можемо зі своїх шахт отримувати свій антрацит. Тому нам доводиться закуповувати антрацит з альтернативних ресурсів. Паралельно з цим державна компанія Центренерго почала перевід своїх потужностей зі споживання антрациту марки А на альтернативну Г, яка виробляється в Україні.
Це величезний спектр різних заходів, які паралельно повинні довести нас до абсолютно нормального, прозорого функціонуючого ринку вугілля з нормальною роботою шахт, які будуть прибутковими, які не будуть дотуватись державою.
– Якщо говорити про формулу ціноутворення Роттердам+, то тут є багато критики. Що можна зробити, щоб взагалі не було предмету для цієї критики? Мабуть, треба зробити ліберальний ринок вугілля та електроенергії. Що можна зробити, щоб не було таких випадків, як з формулою Роттердам+?
– Найкращий запобіжник від будь-яких формул – це ринки. Коли є ринкові відносини, тоді є ринкове ціноутворення. І це єдине, що може нам забезпечити унеможливлення вигадки і прив’язки себе до якихось формул. І ми до цього рухаємось. З вугіллям, так само як і з газом, повинно відбутись формування ринку. Наприклад, ми повинні бути зорієнтовані на те, що ми будемо максимально ефективно добувати власний ресурс, максимально ефективно його використовувати. І якщо нам потрібен додатковий експорт або імпорт, то це повинно відбуватись за ринковими відносинами і за ринковим формуванням ціни.
Зараз почалось багато дискусій про так звану формулу Німецький хаб+. Наскільки обґрунтовано, не обгрунтовано – аналогічна ситуація. Укргазвидобування, згідно з планами держави, має максимально наростити свій видобуток. У нас шалений потенціал, Україна має величезний газовий ресурс. І пізніше цей газ має продаватись за нормальною ринковою ціною.
У енергетиці ми зможемо відчути результати, лише коли у нас будуть повністю працювати такі комплексні нормальні ринкові відносини від самого початку. Від того, як ресурс добувається, потрапляє на ринок, торгується, до останнього – споживання кінцевим споживачем. Лише тоді все це буде працювати правильно.
І звичайно, дуже важливо буде максимально забезпечувати прозорість усіх цих процесів на кожному етапі.
