Якщо запрацює ринок, питань більше не буде – генеральний директор ДТЕК

Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко розповів про вплив своєї компанії на український ПЕК
Фото: Олександр Медведєв

Генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко розповів про вплив своєї компанії на український ПЕК

У жовтні в Україні починається опалювальний сезон, і країна входить у нього з цілою низкою скандалів

Перш за все, через експропріацію українських шахт на Донбасі державна Центренерго купила вугілля втридорога в США, що викликало нарікання з боку політиків і експертів.

Не менше критикували споживачі електроенергії і формулу розрахунку вартості вугілля Роттердам +, що включає ціну на нього на роттердамській біржі і витрати на доставку. Надії на зміни в ситуації пов'язують з реформою і лібералізацією ринку і появою на ньому біржі вугілля.

Втім, на ліберальному ринку не може бути місця монополізму, який, на думку експертів, склався в сфері виробництва атомної і теплової енергії. Про всі ці теми НВ Бізнес вирішив розпитати генерального директора ДТЕК Максима Тимченка, чию компанію аналітики називають головним вигодоотримувачем від схеми Роттердам + і головним монополістом на ринку теплової енергетики.

- Ви маєте частку на вугільному ринку, як видобувна компанія, близько двох третин (75%). Ви також маєте частку у тепловій генерації – близько 75%. Чи можна стверджувати, що ваша компанія – монополіст?

- Відповідь на це запитання вже дав Антимонопольний комітет. Понад 1,5 року вони досліджували ринок вугілля та електроенергії. В цілому, ми виробляємо 28% електроенергії, межа у нас 30% і ми її не перевищуємо. Але якщо говорити про вугілля, то основний обсяг, який ми видобуваємо, постачаємо на наші електростанції. Ми не продаємо на відкритому ринку ті обсяги вугілля, які можуть дати підстави для визнання нас монополістом.

В Україні були ініціативи створення повноцінного ринку електроенергії. Але у нас натомість є зараз ваша компанія – один із найбільших постачальників теплової генерації, є Енергоатом. Як можна побудувати конкурентний ринок у таких умовах?

- З моменту заснування нашої компанії та впродовж 12-ти років ми – активні прихильники ринку. Ми вітаємо прийняття закону Про ринок електроенергії. І у мене величезні сподівання, що за відведені два роки він запрацює. Тоді зникне ціла низка дискусій, якою має бути ціна вугілля, газу, електроенергії. Ринок буде визначати. Щодо частки виробництва, як я вже зазначив, ми виробляємо менше 30% електроенергії у країні. Цей фактор дає нам підстави стверджувати, що ми можемо конкурувати з іншими гравцями ринку. Плани, які існують щодо синхронізації з енергосистемою Європи, свідчать, що у нас буде вільне перетікання електроенергії, ми будемо конкурувати з великими європейськими енергокомпаніями. І третій фактор, найбільш зрозумілий: наприклад, у Франції частка найбільшого виробника – більше 85%, в Чехії – 55%, в Угорщині – 53%. І це нормально.

- Мабуть, найгучніша тема, яка піднімається у зв’язку з вашою компанією, це формула Роттердам+. Тобто формула, яка визначає граничну ціну вугілля, яке ви закуповуєте. Що саме вам дає Роттердам+ ? Взагалі, навіщо вона вам потрібна?

- Сьогодні в Україні дефіцит на всіх ринках енергоресурсів, і це серйозна залежність України від зовнішніх чинників. Понад 30% газу ми імпортуємо, понад 80% нафтопродуктів імпортуємо, 100% ядерного палива імпортуємо. І, на жаль, ставлення до вугільної галузі, яке ми спостерігали останніми роками, призвело до того, що цього року ми будемо імпортувати понад 40% вугілля. Якщо ми говоримо лише про енергетичне вугілля, то понад 26% такого вугілля буде імпортовано в 2017 році.

Що це означає? Це означає, якщо функціонують ринкові механізми і ринкова економіка, ціна такого енергопродукту визначається відповідно до імпортної альтернативи. І сьогодні такий принцип закладено в ціноутворенні на всіх ринках. На природній газ – ціна відштовхується від показника на біржі в хабі в Німеччині плюс доставка до кордону України. Такий самий принцип закладено регулятором в ціноутворенні на вугілля, вірніше, в тарифах для теплової генерації.

- Тобто ви берете цю ціну вугілля, потім кажете, що у вас є певна собівартість,і це дозволяє вам отримати найвигідніший тариф, так?

- Це визначає регулятор. Є певні визначені правила, які закладено ним для визначення тарифу для теплової генерації. Яке наше ставлення до цієї формули?

"З початку заснування нашої компанії і протягом 12 років ми були активними прихильниками створення повноцінного ринку електричної енергії"

З одного боку, це крок уперед порівняно з тим, що було раніше – ручним управлінням, коли ціна вугілля призначалася без жодних індикаторів. Від такої практики Україна має просто тікати.

Тому, з одного боку, це крок уперед, коли формула прив’язана до міжнародних індексів, які ні в кого не викликають жодних сумнівів. З іншого боку, формула базується на середній ціні вугілля за попередні 12 місяців. Таким чином, виходить: у нас у тарифі закладено ціну 1800 грн/тонна. Поставки вугілля-антрациту сьогодні здійснюються за ціною 2,5 тис. грн/тонна. Виникає запитання: різницю у 700 грн яким чином компенсувати? Тобто, як ефективний механізм ціноутворення на вугілля і тарифів на теплову генерацію ця формула не працює. І ми досить гостро ставимо це питання. Якщо ми говоримо про те, що принцип ціноутворення на газ і вугілля однаковий, у газі є можливість отримувати реальний індикатив імпортної альтернативи, а у вугіллі – ні.

- Скільки зараз вугілля ви імпортуєте, наприклад, з Південноафриканської Республіки, скільки з Росії, скільки свого?

- Сьогодні Україна в середньому споживає 27 млн тон енергетичного вугілля на рік. Цього року буде імпортовано близько 7 млн тон.

- Це не тільки ваше?

- Це – загалом. Така тенденція зберігатиметься наступні 2-3 роки. Тобто сьогодні, на жаль, Україна змушена імпортувати не лише коксівне вугілля, але й енергетичне вугілля. Якщо ж говоримо про нас, то цього року ми імпортуємо близько 2 млн тон антрациту. Поставки здійснюються як з Південної Африки, так і з Росії – з наших шахт, які розташовані в Ростовській області.

- А скільки саме з Росії?

- Близько мільйона тон цього року ми плануємо поставити з нашого шахтоуправління Обухівське.

- Ви знаєте, коли я дивлюсь на ринок електроенергії, то завжди є якась боротьба між різними генераціями. Тобто Роттердам+, я так розумію, була впроваджена для того, щоб допомогти тепловій генерації, тобто забрати з тарифу трохи грошей для вас. Поки цього не було, всі нападали на іншу сторону – на Енергоатом, а також на тих постачальників обладнання. А як можна взагалі змінити так, щоб це не залежало від формули, від регулятора, від його рішення?

- Рецепт один: усім працювати 2 роки активно – і Уряду, і НКРЕКП, і гравцям ринку, щоб запровадити новий ринок електроенергії. Коли цей ринок запрацює, усі дискусії зникнуть. Сьогодні регулятор говорить, що формульне ціноутворення – це перехідний етап до повноцінного запровадження ринку – як газу, так і електроенергії. І наш аналіз показує, і регулятор запевняє – в Україні найнижчі ціни на електроенергію для населення та промисловості. Це результат тої політики, яка була. На жаль, щодо вугілля та газу у нас залишається пострадянський стереотип  – "своє – значить дешеве". Це не так.

Цього року ми імпортуємо близько 2 мільйонів тон антрациту. Поставки йдуть як з Південної Африки, так і з Росії – з наших шахт, які знаходяться в Ростовській області

Можу запевнити, що у нас не така критична ситуація з вугіллям марки Г лише тому, що понад $2,5 млрд ми інвестували протягом останніх 8 років у наш вугільний бізнес.

Павлоградвугілля видобуває 20 млн тон вугілля щороку. Це левова частка в Україні. 12 років тому там видобувалося 10 млн тон. За цей час ми збільшили обсяги видобутку у 2 рази. Будь-який фахівець у вугільній галузі підтвердить – це величезні інвестиції.

- До речі, про інвестування. Була інформація, офіційна інформація, що ваше об’єднання, ваші підприємства, які входять до компанії ДТЕК, перерахували весь свій прибуток акціонеру. Я так розумію, Ринату Ахметову. А де ж тоді інвестування у компанію?

- З точки зору акціонера, напевно, ми не найкраща компанія. Оскільки, починаючи з 2014 року, жодної копійки дивідендів акціонеру не було сплачено.

- А офіційна інформація?

- Як відомо, ми реструктурували наші заборгованості. Це був цивілізований, європейський вихід зі складної ситуації, спричиненої ситуацією в країні. Відповідно до цих домовленостей, доки ми не сплатимо 50% нашого банківського боргу, виплати дивідендів акціонерам заборонено. Якщо у нас сформовано прибуток на Павлоградвугіллі, ми маємо можливість виплатити дивіденди керуючій компанії, яка в подальшому ці гроші інвестує в теплові електростанції і так далі. Це перерозподіл капіталу всередині компанії ДТЕК. Але Рінат Ахметов не отримував жодного долара дивідендів за ці роки.

- А що з цими грошима? Куди вони були спрямовані?

- Передусім, це інвестиції в наш вугільний бізнес. І розмір інвестицій цього року понад 4 мільярди гривень. Далі – наші енергоблоки. Навіть незважаючи на дуже складну ситуацію, ми закінчуємо реконструкцію двох енергоблоків цього року. Це найважливіша робота, яка продовжить на 15 років роботу цих блоків і зміцнить надійність енергосистеми. Ми інвестували гроші в переведення блоків з вугілля марки А на марку Г. Це ті ключові інвестиції, які ми робимо.

- Нещодавно у вас було кілька, на мій погляд, успішних приватизаційних конкурсів. Ви докупили акції Обленерго. Як ви взагалі оцінюєте, це було добре чи погано для вас?

- Перше. Купувала компанія СКМ, не компанія ДТЕК. Це здебільшого була портфельна інвестиція СКМ. Є довіра до того, що вартість цих активів зросте. Завдяки управлінню, завдяки реформам, завдяки в цілому зростанню капіталізації всієї нашої енергетичної галузі. Якщо говорити про ці конкурси, то мені здається, навіть у найзатятіших скептиків не має бути запитань, як їх було проведено. Не було жодних обмежень щодо участі, було допущено всіх бажаючих. Це був електронний аукціон, за яким я спостерігав, сидячи в кабінеті, у прямій трансляції.

"Сьогодні в Україні дефіцит на всіх ринках енергоресурсів, і це серйозна залежність України від зовнішніх чинників"

Ми заявилися із стартовою ціною. По Дніпрообленерго ціна піднялася в два рази, по Західенерго ціна піднялася на 20%. Окрім того, на мою думку, це також відповідь на запитання, як в минулому проводилася приватизація – багато чи мало було сплачено за ці компанії. За деякими позиціями за контрольні пакети було сплачено в рази більше, ніж сьогодні, навіть за такої конкуренції.

- Саме це і викликає питання. Раніше заплатили більше, зараз платять майже копійки.

- Це питання треба адресувати не нам, а уряду, який відповідає за інвестиційний клімат, за привабливість галузі, за те, як працює фондовий ринок, як впроваджується система тарифоутворення для Обленерго, і, нарешті, які у нас правила гри – ринкові чи ні.

- Що ви думаєте про біржу вугілля, яка в нас з’явилася в Україні? Як ви думаєте, як вона змінить ситуацію?

- Я думаю, що це добре. Ми зробили перші спроби продажу вугілля на біржі і їх треба продовжувати. Це відповідь на запитання про ціну вугілля.

- А як вона може взагалі працювати, якщо ви найбільший видобувач вугілля? Хто там буде у кого купувати? Ви і споживач найбільший, і добуваєте багато вугілля. Хто ж там буде торгувати?

- Почнемо з того, що ми поставляємо вугілля на Центренерго, а не лише собі. Ми купуємо вугілля у державних підприємств. І, найголовніше, у нас 30% ринку – це імпортне вугілля. Відповідно, імпортні гравці також можуть заявлятися і продавати своє вугілля на цій біржі.

- Що ви думаєте про поставки вугілля зі Сполучених Штатів? Взагалі, наскільки це виправдані затрати на таке вугілля?

- Знаєте, сьогодні, з одного боку, можна говорити про ціну, а з іншого боку – про можливості. Після блокади Україна втратила свій антрацит на своїй же території. Потрібно було виходити на зовнішні ринки. Доступний ресурс з ПАР фактично викуплено сьогодні і нашими компаніями, і колегами по ринку. Тому альтернатива вугіллю з ПАР – вугілля з Америки. Воно дорожче.

- Це тому, що антрациту немає більше ніде?

- Антрацит є і в Австралії, і є у В'єтнамі. Але вони працюють більше на азіатські ринки. Американська поставка була пробною. Ціна вище майже на 10 доларів, ніж з ПАР. Але в сьогоднішній ситуації поставка цілком виправдана, тому що через блокаду Донбасу було штучно створено дефіцит антрациту, а Україні необхідно пройти зиму. Важливо додати, що сьогодні ми прийшли й до ситуації з імпортом вугілля марки Г. Частково це пояснюється тим, що ми і Центренерго перевели блоки на марку Г. Відповідно, збільшено попит на це вугілля. Але й значною мірою це пояснюється падінням видобутку на державних шахтах. Це наслідок тієї політики ціноутворення на вугілля, яка була останніми роками.

- Тобто тепер ми будемо завжди залежні від американського постачальника, від постачальника з ПАР? Тобто тепер ми будемо завжди залежні від зовнішніх ринків чи ця ситуація може змінитися, щоб Україна стала самодостатньою, як раніше?

- Я вірю в те, що ця ситуація має змінитися.

- Яким чином?

- Це безпосередньо пов'язано із ситуацією в Донбасі. Я вірю, що ситуація зміниться, Донбас буде повернено і ми відновимо видобування на антрацитових шахтах, щоб забезпечити вугільну незалежність України. Поки цього не сталося, всі гравці ринку знижують залежність від антрациту, переводячи блоки ТЕС на марку Г. Відповідно, у видобування газового вугілля потрібні активні інвестиції. У нас достатньо запасів марки Г. Але це питання державної політики, питання ціноутворення, питання тих ринкових механізмів, які мають не лише декларативно, а реально працювати і не допускати тих перекосів у цінах, які є. Вугільний бізнес дуже капіталомісткий. Він вимагає постійних інвестицій. І це інвестиції не "сьогодні інвестую, а завтра отримую". Це інвестиції на кілька років наперед. Для цього має бути визначеність, мають бути правила гри.

На сьогоднішній момент Україна в середньому споживає 27 мільйонів тон енергетичного вугілля в рік. В цьому році буде імпортовано всього близько 7 мільйонів тон

Стратегія нашої компанії – продовжувати інвестувати у вугільний бізнес і зробити так, щоб в Україні було достатньо власного ресурсу.

- Ви також інвестуєте в альтернативну енергетику, вітрову зокрема. Наскільки цей бізнес перспективний в Україні?

- Я вітаю нещодавно прийняту енергостратегію України до 2035 року. Я вважаю, що цей документ відображає основні світові тренди в розвитку енергетики. Багато уваги приділено розвитку відновлюваних джерел і збільшенню їхньої частки в балансі країни до 25%. Звичайно, ми не можемо залишатися осторонь цих трендів. Стратегічне рішення інвестувати в цей бізнес було прийняте нами ще 5 років тому. Результатом цього стало будівництво Ботієвської вітростанції на 200 МВт. І в подальшому ми хочемо активно інвестувати в розвиток цієї енергетики, пріоритети – вітер або сонце. Сьогодні ми в стадії будівництва Приморської вітростанції на 200 МВт.

- Ви вже окупили ваші інвестиції?

- Ні, не окупили. Ми ще виплачуємо нашу заборгованість перед банками. Робота Ботієвської станції показує, що це прибутковий бізнес. Але важлива позиція держави: якщо вона буде поважати зобов'язання, взяті перед інвесторами збудованих станцій, – йдеться про тариф, який затверджено законом до 2030 року, – якщо не буде якихось спроб це поміняти, якщо буде знято перешкоди щодо розвитку ділянок, отримання дозволів – вся бюрократія, яка заважає розвивати цей бізнес.

- Якщо говорити взагалі про пріоритети компанії ДТЕК, куди ви будете витрачати гроші в найближчі 10-15 років? У вас же є довгострокові плани?

- Якщо говорити про підприємства вугілля та генерації, то енергостратегія показує, що частка теплової генерації буде знижуватися, але абсолютний обсяг виробництва електроенергії залишиться на сьогоднішньому рівні. Тому ми плануємо видобуток вугілля близько 25 мільйонів тон щорічно. Це забезпечить власне споживання. Далі – бізнес Обленерго: сьогодні нам необхідно виконувати закон і розділити бізнеси передачі і постачання електроенергії. Ми очікуємо, що буде прийнято рішення про перехід на нову систему тарифоутворення, за якою працюють усі європейські країни. Це умова для приватизації контрольних пакетів, на чому наполягає МВФ. Відповідно, з’явиться інвестиційний ресурс, щоб якісно змінити надійність постачання, якість послуг. Повірте, я живу в Києві, і мені теж хочеться, щоб Київенерго перейшло на новий рівень обслуговування клієнтів. І я переконаний, що ми це зробимо в межах започаткованих реформ.

- Ви знаєте, дуже часто Київенерго згадується в такій темі як конкуренція. Споживач повинен мати якийсь вибір. Якщо у нас тільки Київенерго, то який вибір я можу мати в Києві?

- Я про це і говорю. Що дає розподіл? Є мережі Київенерго. Відповідно до закону, доступ до мереж має бути надано будь-якому постачальнику електроенергії. Тобто, коли ми розділяємо передачу електроенергії мережами і спілкування з кінцевим споживачем, з’являється конкуренція. Мережі – це природний монополіст, який завжди регулюється державою. А ось компанії, які мають відносини з кінцевим споживачем, – їх буде багато, і їх можна буде змінювати.

- Тобто я зможу купити електроенергію, наприклад, в Рівненській області, а потім спожити її в Київській області?

- Ви зможете купити електроенергію у будь-якого постачальника електроенергії, який працюватиме в Україні. Ми будемо зобов’язані надати йому доступ до мереж. А ви будете дивитися, чи влаштовує вас сервіс, чи влаштовує тариф, чи влаштовує система оплати тощо. Це те, що має з'явитися в Україні найближчими роками в межах реалізації цього закону. Тому ми теж хочемо перебудувати свою роботу і брати участь у ринку постачальників, створити конкурентну компанію, яка запропонує інший сервіс. Я приймаю ту критику, яка сьогодні лунає на адресу Київенерго. Але, повірте, зроблено досить багато: сучасні центри обслуговування клієнтів, контакт-центри, зручні онлайн сервіси, "єдине вікно" для обслуговування юридичних клієнтів тощо.

- А ви задоволені тим, як працює Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг? Мені здається, що це якась така, знаєте, закулісна боротьба постійно. Хтось приходить, хтось на когось тисне, хтось щось для теплової енергетики взяв собі, хтось для Енергоатома взяв. Постійна боротьба. А ми тільки споглядаємо і думаємо, що там за кулісами відбувається.

- Енергетична галузь, мабуть, у будь-якій державі має певний політичний вплив. Тому що сила держави тисячоліттями формувалася на тому, чи є у неї власні енергоресурси, чи ні.

"З точки зору акціонера, напевно, ми не найкраща компанія. Тому що, починаючи з 2014 року, жодної копійки дивідендів акціонеру не було виплачено"

Тисячоліттями війни багато в чому йшли за енергоресурси. І сьогодні ми прийшли до ситуації, коли всі енергоресурси імпортуються. Це недобрий знак для подальшого руху України. Багато в чому це результат втручання політики в енергетику. А механізм втручання політики – це регулятор. Сьогодні я повністю підтримую тезу, що в країні має бути професіональний, а головне – незалежний регулятор.

- Хіба його нема? Чи він не професіональний?

- Мені складно відповідати на це запитання, тому що в будь-якої енергетичної компанії у будь-якій країні закладено конфлікт інтересів з регулятором. Я говорю про те, що має бути створено прозорі та зрозумілі ринкові правила гри, і регулятор має впливати лише тоді, коли ці правила порушуються.

- Ви правильно сказали, що енергетика – це частина політики. Ми бачили, наприклад, як шахтарі виходять до Кабінету Міністрів або йдуть до Президента. Часом навіть вашу компанію звинувачують, що ви стоїте за тими мітингами. Ви вважаєте, це нормальне вирішення проблеми?

- Вважаю, що до цього не можна доводити. А що у нас відбувається? Сьогодні собівартість державного вугілля – 3000 гривень, а регульована ціна, яку оголосило міністерство – 2200 гривень, в тарифі закладено 1800 гривень. Грошей, які сплачуються, виходячи з 2200 гривень, шахтам вистачає у найкращому випадку на виплату заробітної плати. Про жоден розвиток не може бути й мови. Недоінвестування і, як наслідок, нерозуміння, чи буде завтра у них робота, призводить до збурення людей.

- Ви думаєте, вони самі виходять туди?

- Я думаю, що є профспілкові лідери. Подивіться, у нас щомісяця якась проблема на якомусь державному вугільному підприємстві. Чому це не відбувається на наших підприємствах? Тому що протягом усіх цих років ми закладали нормальні принципи роботи приватного бізнесу: професійний менеджмент, відсутність корупції або її викорінення на рівні підприємств. Zero tolerance to corruption – це той принцип, на якому базується ДТЕК. Я не можу сказати, що ми її викорінили. І досить важко це робити в пострадянських індустріальних компаніях. Але zero tolerance – це те, що ми сповідуємо з найпершого дня.

- А якщо буде zero tolerance to corruption, тоді як вплинути на голову Національної комісії?

- А навіщо на нього впливати? Я вважаю, що не треба впливати на державні органи.

- Дивіться, у нас Національну комісію створили після Революції Гідності. Туди набрали, як ми розуміли, найбільш правильних людей. А потім у нас скандал із тим, що хтось хоче закупати трансформатори державним коштом. Як це відбувається? Навіть найкращий регулятор, що у нас був за останні часи, виявляється корумпованим. Що з цим робити?

- Мені складно це коментувати. Я можу сказати, якщо ви вже згадали про трансформатори, сьогодні рівень зношеності електричних мереж – понад 70%. Для того, щоб інновації розвивалися в нашій країні, нам потрібні надійні мережі передачі електроенергії. Трансформатори – це частина процесу передачі електроенергії. Відповідно, з такою зношеністю енергетика вимагає величезних інвестицій у всю систему. А інвестиції вимагають ринку.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: