Якщо взяти вартість аналогічного товару в Україні і в ЄС, то в 90% випадків в Україні вона буде нижчою, — власник Фокстрот

Співвласник групи компаній Фокстрот Валерій Маковецький з бізнес-партнерами заснували свій бізнес на початку 90-х, і сьогодні він є одним з найстаріших ритейлерів країни

Співвласник групи компаній Фокстрот Валерій Маковецький з бізнес-партнерами заснували свій бізнес на початку 90-х, і сьогодні він є одним з найстаріших ритейлерів країни

Валерій Маковецький, співвласник і топ-менеджер групи компаній Фокстрот, порівнює ціни на гаджети в Україні й у світі, називає тренди в побутовій техніці і прогнозує, чим закінчить ринок електроніки цей рік

Два пункти охорони і металошукач — не повний список перешкод на шляху до офісу Валерія Маковецького, співвласника компанії Фокстрот, одного з найбільших рітейлерів побутової техніки та електроніки в Україні. Хоча його кабінет оформлений скромно і мало чим вирізняється на загальному офісному тлі. Схоже, що дизайн інтер'єру не особливо турбує Маковецького.

Він консервативний. Чи не останній з могікан, що торгує новенькими гаджетами по-старому в традиційних великих магазинах, тоді як ринок вже давно рвонув у онлайн. Втім, і від інтернет-торгівлі Маковецький не відмовляється, даючи зрозуміти, що цілком успішно поєднує обидва види продажів. І хоча топ-менеджер не прагне афішувати свої фінансові успіхи, про те, що все гаразд, говорять факти і цифри. До кінця 2017 року компанія мала 160 супермаркетів, що представлені у 90 обласних і районних центрах України. А в 2018-му Фокстрот обіцяє модернізувати і перезапустити 40 із них, інвестувавши в цей проект 160 млн грн.

Тиснучи руку і пропонуючи каву, Маковецький широко усміхається і пропонує почати бесіду.

— Глобальний тренд такий, що інтернет-торгівля зростає зі швидкістю 30-40% на рік. Як це позначається на вашому бізнесі?

— Зростає не тільки інтернет-торгівля, а й традиційна торгівля в Україні. У нашому сегменті у світі інтернет-продажу — 25-30%. В Україні ці цифри поки що недосяжні, але це поки що. Розвивається ІТ-галузь, підростає нове покоління споживачів, які легко спілкуються з комп'ютерами і мобільними пристроями. В українському сегменті найбільші мережі, які представлені традиційними магазинами, працюють і в онлайні. Ми давно вже використовуємо мультиканальний спосіб продажів, коли людина може купити товари як в магазині, так і на нашому сайті, обравши спосіб доставки і оплати. Те ж саме роблять наші конкуренти.

Люди почали думати про себе, стали більш розкрутими, хочуть оновити побутову техніку і гаджети та отримати задоволення від життя

— Водночас все більше споживачів переходять на покупку електроніки і побутової техніки на онлайн-майданчиках eBay або Alibaba. Що, на ваш погляд, змушує людей використовувати ці ресурси?

— Людина індивідуальна. І деякі люди хочуть купити те, що в Україні не представлене. Країна у нас велика, а от ринок з економічних причин все ще невеликий. Крім того, щоб налагодити промислові продажі якихось груп товарів тут, потрібно провести велику роботу: товар сертифікувати, гарантійне обслуговування забезпечити, запчастини привезти та інше. В таких умовах людині зручніше звернутися до закордонного інтернет-магазину і придбати відсутній в Україні товар там.

Купуючи товар за кордоном на цих майданчиках, покупець також бере на себе ризики з обслуговування, працездатності товару. Наприклад, у нас нестабільні електромережі, і на це не зважають виробники інших країн. Ті товари, які продаються на нашому ринку, виготовляються під наші умови, а от у товарах для Сінгапуру блоки живлення набагато слабкіші і не захищені від перевантажень мережі.

Це нормально, коли люди використовують усі можливі канали продажів. Якщо подобається ціна — будь ласка, людина може купити товар на закордонному майданчику. Однак я б радив зважувати ризики.

— Але ж і українського споживача можна зрозуміти. Багато хто скаржиться, що побутова техніка і електроніка в Україні коштують дорожче, ніж в Європі і США, не кажучи вже про Китай. При цьому купівельна спроможність в українців — одна з найнижчих у світі. Чому така несправедливість?

— Дві причини. Про першу я вже говорив: у товарів, які зроблені для інших ринків, дешевші блоки живлення. Друга: товари, які продаються в Україні, йдуть із податками. На них сплачено ПДВ і мита. Ті товари, які люди можуть самі купити за кордоном або купують через українських посередників, найчастіше ввозяться без податків. Але ми живемо у державі, і у неї є витрати. Є освіта, є медицина, є інфраструктура країни, екологія. На все це потрібні гроші. Людина, яка купує товар безпосередньо, природно, ніяких податків до бюджету країни не платить. У цьому теж проблема. Само собою, такий товар не може коштувати на 30-40% дешевше, цінова різниця — 5-7%. Такі речі трапляються.

— Що ви думаєте про так званий закон про безмитні три посилки? Навіщо він потрібен і як вплине на ціни, якщо Верховна рада повернеться до нього?

— Я розповім одну історію. У мене є племінниця. Вона здобула освіту в Канаді, живе і працює там комп'ютерним дизайнером. Її головний робочий інструмент — це дорогий фотоапарат, коштує кілька тисяч доларів. Фотоапарат уже старенький і вийшов із ладу. Пішла на сервіс. Вартість ремонту була співставна з вартістю нового фотоапарата. Привезла сюди. Ми тут обслуговуємо таку техніку, відремонтували його. Вона поїхала і попросила відправити поштою. Я оцінив його приблизно у $100-200. Просто щоб він не загубився, щоб за ним дивилися.

Прилетів він в Канаду, вона приходить його отримувати, а їй кажуть: будь ласка, сплатіть ПДВ і мито. Товари до 20 канадських доларів у нас безкоштовно, все інше оплатіть. Про що це говорить? Про те, що держава захищає своїх легальних продавців. І захищає в першу чергу свій бюджет. Тому що насправді в тих поштових відправленнях, які зараз існують, є величезна шпарина ​​безподаткового ввезення товару в Україну. Якщо подивитися статистику роботи пошти за останній рік, то можна побачити: обсяги зросли в десять разів. І це недарма. Не зовсім цей попит створили споживачі. В основному так працюють місцеві українські підприємці і компанії, які займаються безподатковим ввезенням товарів в Україну, використовуючи ці шпаринки.

— Чому тільки три посилки?

— Я не знаю, про що йдеться, чому там три посилки, п'ять посилок. Я читав закон так само, як і ви. Держава намагається захистити свій бюджет і своє право мати гроші в бюджеті. Якщо людина отримує на рік тисячу, дві тисячі, десять тисяч посилок, про що йде мова? Вона для себе це використовує або для продажу? Скільки ви особисто отримали посилок минулого року?

— Жодної.

— А я знаю людей, які отримали по 100 тис. посилок. Тобто йдеться про те, що компанії створили систему для безподаткового ввезення товарів в Україну з подальшим продажем, використовуючи приватних підприємців. Якщо держава не ухвалить цей закон, який уже в усьому світі прийнято (в Америці, Канаді, Японії, Китаї та Євросоюзі), то насправді всі решта компаній працюватимуть тільки через поштові посилки.

Навіщо товар ввозити, розмитнювати, платити податки, коли можна так привезти? Зібрали замовлення з клієнтів, ось наш майданчик у Польщі або в Німеччині, і ми вам все це привеземо без податків. Навіщо платити податки? А потім люди запитуватимуть, чому дороги погані, чому лікарі не працюють, чому немає ліків.

Деякі компанії створили систему для безподаткового ввезення товарів в Україну з подальшим продажем, використовуючи приватних підприємців

— І все ж, коли Україна почала інтегруватися в Європейський союз, багато хто сподівався, що мито на ввезення товарів буде меншим.

— У нас в країні є податкова політика. Якщо взяти нашу групу товарів, то мито у нас від нуля до 10%. Це невисокі мита. Є ще ПДВ, який 20%, і це, на жаль, вище, ніж в Євросоюзі. Я не можу відповісти на питання, коли депутати зможуть знизити ПДВ. Це пов'язано з витратами держави, боргами, які ми накопичили за ці роки. Я сподіваюся, що ПДВ рано чи пізно буде узгоджений з європейськими нормами близько 16%.

— Який сьогодні рівень націнки на побутові прилади у вашій компанії або у компаній на зразок вашої?

— У легальних продавців, які продають сертифікований товар зі сплаченими податками і гарантійним обслуговуванням, рівень націнки — близько 10-15%.

— Це більше або менше, ніж у аналогічних компаній в ЄС?

— Однакова націнка. У них навіть вища, тому що більші витрати. Зарплати вищі у людей, вища комунальна плата, орендні ставки. Якщо взяти вартість аналогічного товару в Україні і в Євросоюзі, то у більшості випадків в Україні вона буде нижчою або дорівнюватиме європейській.

— Що сьогодні відбувається на ринку побутової техніки та електроніки? Які тренди?

— Насамперед зростає частка гаджетів: мобільних пристроїв, планшетів, телефонів. Це насправді сучасний тренд, коли в кожній родині кожна людина має такий прилад. Плюс зростає частка техніки такого зразка, який називається ААА. Вона економить електроенергію, економить воду. Тому що українці вже почали рахувати витрати на електрику, на воду. Така техніка коштує трохи дорожче, але люди стали на це звертати увагу: на споживання електроенергії, води. Це хороший європейський тренд.

— А де виробляється велика частина техніки, яка імпортується до вас?

— Географія — це весь світ. Щось виробляють у Китаї або В'єтнамі, щось — в Японії, а щось — в Туреччині. Щось глобальні компанії виробляють, на жаль, в Росії і продають в Україні. Щось навіть в Україні виробляється. Наприклад, у компанії Electrolux завод в Україні, і він виробляє свою побутову техніку тут. Географія велика. Є заводи в Польщі, є заводи в Словаччині. Це така збірна солянка з усього світу.

— Наскільки реально в Україні налагодити виробництво побутової техніки для європейських країн?

— Це дуже перспективно. Тому що все-таки у нас витрати нижчі і на оплату праці, і поки електрику дешевше, і оренда землі буде дешевше. Як тільки держава задумається про те, щоб створити хороші умови для серйозних компаній, то вже через три роки і у нас буде центр виробництва електроніки для Європи.

— Що повинна зробити країна для того, щоб залучити цих інвесторів?

— Забезпечити автоматичне повернення ПДВ, підготувати майданчики і транспортну інфраструктуру, створити для всіх однакові та прозорі з погляду оподаткування умови. Більше робити нічого не потрібно. Майданчики, інфраструктура, електроенергія, дороги і рівні умови — цього буде достатньо. Але є ще і питання контрабанди.

Як тільки держава задумається про те, щоб створити хороші умови для серйозних компаній, то вже через три роки і у нас буде центр виробництва електроніки для Європи

— Що саме ви маєте на увазі?

— Щоб створити виробництво в Україні, потрібно однозначно закрити всі канали контрабандного ввезення сюди одягу, взуття, дорогоцінних виробів. Передусім виробництво працює для внутрішнього ринку, і потім пішов експорт. Закрили контрабанду, тут же задумався капіталіст, який випускає ті ж пральні машини, що в Україні дешевше виробляти. Зарплата нижча, логістика коштує дешевше, електроенергія дешевша. "Навіщо це робити в Італії? Я в Україні вироблятиму".

Якщо ж в Україну можна ввезти товар без податків, тоді навіщо українське виробництво? Італійське впорається.

Це дуже важливе питання безпеки держави. Ми багато киваємо на Росію, але в Росії ці питання вирішили десять років тому. І в Росії насправді Samsung, LG, Indesit, Elecrtolux, Sony — всі організували виробництво. Тому що закрили канали контрабанди. І ми з вами зараз купуємо російські телевізори, холодильники і пральні машини. Країна-агресор, але бачите, що відбувається. Тому що там захистили національного виробника і закрили канали контрабанди. У нас, на жаль, корупція непереможна.

— Який ваш прогноз щодо цього року? Як буде рости ринок електроніки?

— Мій прогноз — 25%. До 30% отримаємо зростання цьогоріч. Перш за все за рахунок зростання економіки і поліпшення настрою людей. Люди почали думати про себе, стали дещо розкутішими. Хочуть відновити і побутову техніку, і гаджети, і отримати задоволення від життя.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Останні новини

ТОП-3 блога

Фото

ВІДЕО

Читайте на НВ style

Бізнес. Інтерв'ю ТОП-10

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: