Як буде розвиватися банківська система з новим головою Нацбанку – наступник Гонтаревої
Смолiй розказав, про якi сучасні інноваційні безготівкові інструменти міркує НБУ
Фото: ww.facebook.com/NationalBankOfUkraine/
Яків Смолій, в.о. голови НБУ, розповів, коли можна очікувати дешевих кредитів бізнесу
Ситуація в українському банківському секторі почала змінюватись на краще. За підсумками першого кварталу 2017 року, українські банки отримали 5 млрд грн прибутку, тоді як за аналогічний період минулого року були зафіксовані збитки в розмірі 8 млрд грн.
Цей час збігся з відходом з посади голови НБУ Валерії Гонтаревої. Її місце зайняв з приставкою в.о. Яків Смолій. А найближчим часом буде обраний абсолютно новий голова НБУ.
Ринок очікує, що Смолій продовжить реформи, які розпочала Гонтарева. В першу чергу потрібно скасувати валютний декрет 1993 року і прийняти новий закон Про валюту, щоб у нас з'явилася можливість відкрити ринки капіталу.
Також від НБУ чекають ініціатив щодо створення на законодавчому рівні можливостей для захисту прав кредиторів, оскільки без цього практично не можливо розраховувати на відновлення кредитування, навіть при сьогоднішніх більш-менш знижених ставках за кредитами.
Крім того, потрібно завершити реформу банківського нагляду. І дуже важливо для НБУ - зберегти незалежність від політичного впливу.
Чого варто очікувати від нового керівника НБУ, НВ Бізнес вирішив запитати у Якова Смолія.
– Як ви оцінюєте підсумки роботи Національного банку за останні роки? Які ви бачите плюси, які мінуси?
– Реформи, які започаткували ми, на мій погляд, були просто революційні. Було багато невдоволених, багато речей було зроблено вперше і нетрадиційно. Але це дало результат. Сьогодні ми відмічаємо макроекономічну стабільність. Ми відмовилися від фіксованого курсу і перейшли до гнучкого курсоутворення. Ми сьогодні застосували правило інфляційного таргетування, про яке говорили в Україні тільки в теорії. Ми цього досягли і цим можемо сьогодні пишатись.
Інфляція у 2015 році була понад 40%, а зараз ми започаткували низхідний тренд на три роки наперед і плануємо досягти 6%, плюс-мінус 2% вже у наступному році. У 2016 році ми практично влучили в десятку: ми прогнозували 12% і 12,4% отримали. Це говорить про те, що ми на правильному шляху, що ми знайшли правильні інструменти, як управляти цим процесом, враховуючи, що не на всі показники НБУ може впливати.
Якщо ми говоримо про банківський сектор – так, половина банків залишили ринок. Є чотири критерії, згідно з якими виводились банки з ринку: недостатність капіталу, непрозора структура власності, порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу та самоліквідація.
Сьогодні – на ринку залишилось 90 банків. Але ми знаємо, хто за кожним банком стоїть. Це хороший сигнал для населення, адже тепер зрозуміло, хто власник. Чи та людина має бізнес в Україні, чи має бізнес за кордоном, як вона себе позиціонує у суспільстві, як вона себе поводить. Це адекватний фактор для того, щоб приймати рішення – довіряти цьому банку чи не довіряти.
Докапіталізація – дуже болісне питання, саме тому ми надали банкам 3 роки для приведення цього показника до нормативних вимог НБУ. Достатній капітал для банку – як подушка безпеки, яка забезпечує та гарантує фінансову стійкість.
Якщо ми говоримо про банки, які були виведені через ризикову діяльність, то здебільшого такі банки займалися конверсійними операціями, відмиванням коштів. Не місце на банківському ринку таким установам.
Якщо ми говоримо про прозору структуру власності, то з цим питанням пов’язана ще одна проблема українського банківського ринку – кредити пов’язаним особам.
Це ще одна причина, чому банки пішли з ринку: залучили кошти населення, видали кредити пов’язаним особам, кредити не повертаються, банки нежиттєздатні. Яскравий приклад – ПриватБанк, націоналізація якого відбулася в кінці минулого року. Практично 100% залучених від населення коштів були інвестовані в структури, пов’язані з колишнiми акціонерами. Загальна потреба банку в докапіталізації склала понад 140 млрд грн.
Багато було зроблено в плані законодавчих ініціатив. У 2015 році були внесені зміни до закону про Національний банк, якими було значно посилено незалежність головного банку країни . Формування правління, формування наглядової ради відбувається за принципом західних практик.
У нас на сьогоднішній день неможливо звільнити одночасно двох заступників, тому що повинна бути спадкоємність. З кожним із заступників є підписаний контракт на 7, 6, 5, 4 роки. Це гарантія того, що якщо закінчується каденція заступника голови, то залишається кворум для прийняття рішень. Крім того, голова НБУ не може звільнити своїх заступників. Таке рішення приймає Рада НБУ. Це також великий крок для незалежності, для спадкоємності.
– Багато хто говорить про те, що реформа внутрішнього управління НБУ була дуже вдалою. В основному НБУ хвалять за те, що розпочато лібералізацію ринку капіталу, і за внутрішнє управління. Розкажіть з приводу внутрішнього управління.
– В НБУ сьогодні повністю реорганізована структура управління та прийняття рішень. Нема такого, що хтось грюкнув кулаком по столу і всі побігли виконувати. Будь-які рішення спочатку проходять комітети – їх у нас зараз десять. А матеріали на комітети готуються великою кількістю людей. Виконавці опрацьовують питання, готують відповідні матеріали, формують пропозиції.
Після того концепція виноситься на комітет в залежності від напрямку. Комітет приймає або не приймає рішення. Якщо не прийняв, воно іде на доопрацювання або взагалі може бути відхилене. Якщо комітет таке рішення прийняв і воно вимагає затвердження правлінням, питання виноситься на правління, обговорюється і приймається рішення. Тобто від початку ініціювання до прийняття рішення задіяна дуже велика кількість людей.
Як ви собі уявляєте, що хтось із правління НБУ говорить: ні, треба поміняти, підіть всім скажіть, щоб поміняли свою думку. Це неможливо. Це говорить про незалежність НБУ, це говорить про те, що є напрацьовані процеси, згідно яких формуються рішення не одною людиною, а колегіально.
– Чи плануєте продовжувати розпочату політику лібералізації руху капіталу і лібералізацію валютного ринку? Якщо так, то які рішення ви маєте намір приймати?
– Я би почав з того, що валютне регулювання більш в широкому плані треба розглядати. Коли сталася криза, нам довелось ввести низку адміністративних заходів задля стабілізації ринку. Вже понад рік ситуація як на світових сировинних ринках, так і всередині економіки сприяє поступовому послабленню тимчасових обмежень. Ми вже пом’якшили багато норм, що стосуються експорту-імпорту та притоку прямих іноземних інвестицій в Україну. Це наш пріоритет у валютній лібералізації. Зокрема, знизили вимогу до обов’язкового продажу валютних надходжень до 50% та подовжили строк для розрахунків за операціями експорту-імпорту до докризового рівня 180 днів.
Для того, щоб ми могли розраховувати на прихід прямих іноземних інвестицій в Україну, ми повинні гарантувати, що інвестор буде мати змогу зароблені дивіденди використати за своїм бажанням. Він повинен мати можливість з цією інвестицією щось зробити: продати, розширити або зменшити. Тому ми дали іноземним інвесторам повертати кошти, вкладені в проекти в українській економіці. Також, якби ми не зняли обмеження на репатріацію дивідендів за 2014-2016 роки, жодний інвестор сюди б не прийшов.
Що стосується фізичних осіб, то ми підвищили ліміт на продаж готівкової валюти до 150 тис. гривень на день, дозволили знімати з рахунків до 250 тис. гривень готівкової валюти на добу.
Крім того, ми легалізували наявність рахунків фізичних осіб за кордоном, а також плануємо найближчим часом, після ряду послаблень для юридичних осіб, дати можливість громадянам інвестувати за кордон без отримання ліцензії через НБУ. Натомість, ліцензування буде відбуватися автоматично під час здійснення операції. Поки що плануємо, що це буде в рамках 50 тис. євро на рік. Але це дозволить невеликі інвестиції робити. Купити житло, придбати цінні папери або щось інше.
Таким чином, ми суттєво просунулися у послабленні обмежень, які запровадили протягом кризи. Але наші плани більш масштабні – ми маємо намір перейти до цілком ліберальної моделі валютного регулювання, на кшталт європейської. Однак сьогодні НБУ і суб'єкти господарювання у валютному регулюванні керуються декретом про систему валютного контролю зразка 1993 року. Він приймався, коли країна страждала на гіперінфляцію та мала малі міжнародні резерви, тому декрет і не міг бути ліберальним. Сьогодні ж ситуація вкрай відмінна. Ті послаблення, які ми можемо сьогодні зробити в рамках декрету, ми вже ініціювали. Але цей документ обмежує наші можливості проводити подальшу валютну лібералізацію.
– Як на мене, це не дуже доречно.
– Дійсно. Тому ми разом з експертами, наданими за технічної допомоги Європейського Союзу, розробили проект нового закону Про валюту, який ми плануємо передати у Верховну Раду до кінця другого кварталу. Його текст вже готовий.
Але щоб перейти до цілком ліберальної моделі валютного регулювання, яку передбачає цей законопроект, і говорити вже про вільний рух капіталу загалом, то є ще інше питання – так звана легалізація всього того, що є у наших громадян за кордоном. І тут м’яч вже не на боці НБУ, але ми співпрацюємо сьогодні з комітетом Верховної Ради, з податковою.
Ні для кого не секрет, що бізнес в попередні роки вибудовував бенефіціарну структуру, використовуючи компанії в закордонних низькоподаткових юрисдикціях. Хтось намагався, маючи таку структуру, в перспективі або продати весь бізнес, або залучити портфельну інвестицію. Не обходилось і без зловживань, коли, використовуючи іноземні юрисдикції, багато «вимивали» прибуток за межі України за допомогою трансферного ціноутворення. Продавали продукцію по одних цінах, якась дельта залишалась там і вона випадала з-під оподаткування в Україні.
Ми погоджуємося з пропозицією народних депутатів щодо необхідності легалізації тих активів, які перебувають за кордоном. Ми пропонуємо, щоб це була так звана «разова декларація», коли чи суб'єкт господарювання, чи фізична особа-кінцевий бенефіціар матимуть змогу задекларувати закордонні активи, і до них не будуть застосовуватися штрафні санкції. Проте вже на наступний податковий період декларант буде зобов’язаний показувати це як доходи, отримані за кордоном, включати в загальну декларацію про доходи і сплачувати податки. Це розширить базу оподаткування і стимулює надходження в бюджет України. Ми зі свого боку також готові провести «валютну амністію» – ті фізичні особи, які задекларують частки у контрольованих іноземних компаніях, будуть звільнені від штрафних санкцій за порушення режиму іноземного інвестування за кордон.
Але ми не зможемо це питання до кінця врегулювати, якщо Україна не приєднається до принципів протидії BEPS та автоматичного обміну фінансовою інформацією на основі Конвенції щодо взаємної адміністративної допомоги в податкових справах, яку ратифікувала Україна.
Що стосується фізичних осіб, то ми підвищили ліміт на продаж готівкової валюти до 150 тис. гривень на день, дозволили знімати з рахунків до 250 тис. гривень готівкової валюти на добу.
Крім того, ми легалізували наявність рахунків фізичних осіб за кордоном, а також плануємо найближчим часом, після ряду послаблень для юридичних осіб, дати можливість громадянам інвестувати за кордон без отримання ліцензії через НБУ. Натомість, ліцензування буде відбуватися автоматично під час здійснення операції. Поки що плануємо, що це буде в рамках 50 тис. євро на рік. Але це дозволить невеликі інвестиції робити. Купити житло, придбати цінні папери або щось інше.
Таким чином, ми суттєво просунулися у послабленні обмежень, які запровадили протягом кризи. Але наші плани більш масштабні – ми маємо намір перейти до цілком ліберальної моделі валютного регулювання, на кшталт європейської. Однак сьогодні НБУ і суб'єкти господарювання у валютному регулюванні керуються декретом про систему валютного контролю зразка 1993 року. Він приймався, коли країна страждала на гіперінфляцію та мала малі міжнародні резерви, тому декрет і не міг бути ліберальним. Сьогодні ж ситуація вкрай відмінна. Ті послаблення, які ми можемо сьогодні зробити в рамках декрету, ми вже ініціювали. Але цей документ обмежує наші можливості проводити подальшу валютну лібералізацію.
– Як на мене, це не дуже доречно.
– Дійсно. Тому ми разом з експертами, наданими за технічної допомоги Європейського Союзу, розробили проект нового закону Про валюту, який ми плануємо передати у Верховну Раду до кінця другого кварталу. Його текст вже готовий.
Але щоб перейти до цілком ліберальної моделі валютного регулювання, яку передбачає цей законопроект, і говорити вже про вільний рух капіталу загалом, то є ще інше питання – так звана легалізація всього того, що є у наших громадян за кордоном. І тут м’яч вже не на боці НБУ, але ми співпрацюємо сьогодні з комітетом Верховної Ради, з податковою.
Ні для кого не секрет, що бізнес в попередні роки вибудовував бенефіціарну структуру, використовуючи компанії в закордонних низькоподаткових юрисдикціях. Хтось намагався, маючи таку структуру, в перспективі або продати весь бізнес, або залучити портфельну інвестицію. Не обходилось і без зловживань, коли, використовуючи іноземні юрисдикції, багато «вимивали» прибуток за межі України за допомогою трансферного ціноутворення. Продавали продукцію по одних цінах, якась дельта залишалась там і вона випадала з-під оподаткування в Україні.
Ми погоджуємося з пропозицією народних депутатів щодо необхідності легалізації тих активів, які перебувають за кордоном. Ми пропонуємо, щоб це була так звана «разова декларація», коли чи суб'єкт господарювання, чи фізична особа-кінцевий бенефіціар матимуть змогу задекларувати закордонні активи, і до них не будуть застосовуватися штрафні санкції. Проте вже на наступний податковий період декларант буде зобов’язаний показувати це як доходи, отримані за кордоном, включати в загальну декларацію про доходи і сплачувати податки. Це розширить базу оподаткування і стимулює надходження в бюджет України. Ми зі свого боку також готові провести «валютну амністію» – ті фізичні особи, які задекларують частки у контрольованих іноземних компаніях, будуть звільнені від штрафних санкцій за порушення режиму іноземного інвестування за кордон.
Але ми не зможемо це питання до кінця врегулювати, якщо Україна не приєднається до принципів протидії BEPS та автоматичного обміну фінансовою інформацією на основі Конвенції щодо взаємної адміністративної допомоги в податкових справах, яку ратифікувала Україна.
– А як ви оцінюєте на сьогодні ситуацію в банківському бізнесі? Чи існує можливість працювати на ринку з прибутком, успішно? Чи можна знаходити хороші бізнеси, які можна кредитувати і повертати ці гроші без ризиків?
– Саме слово банк – це ризикова діяльність. Приймаючи кошти населення або маючи капітал акціонерів – це ресурс, яким кредитуються підприємства. Якщо ми подивимось сьогодні на стан банківської системи, то перші чотири місяці цього року банки демонструють позитивні тенденції та працюють із прибутком. Це вперше з 2013 року.
Це позитивний сигнал для тих, хто очікує стабільності та розглядає можливість принести гроші назад до банку.
Те, що стосується сектору активних операцій, то сьогодні згідно зі звітністю, яку нам надали комерційні банки, більше 50% кредитного портфеля, наданого юридичним особам, не працюючий. Це є проблема, яка потребує вирішення. Так, банки сформували під це резерви. Але працювати з проблемними позичальниками повинні відповідні компанії.
Деякі банки мають ресурс на це, інші могли би скооперуватись і найняти якусь компанію по управлінню активами і займатись цими попередніми кредитами. Так, прибутковий банківський бізнес складається з процентних доходів від наданих кредитів, комісійні доходи від операцій, комерційні доходи від конверсії, купівлі-продажу валюти, казначейські операції на міжбанку, форексні операції, цінні папери.
Це той сектор, який сьогодні привабливий для інвесторів, і банк має працювати з прибутком.
– А що можна було б зробити на рівні держави, для того щоб знизити ризики неповернення кредитів банкам? Може, законодавство змінити або ще щось таке зробити, щоб банки були впевнені в тому, що їм будуть повертати ці гроші?
– Сьогодні у нас не вистачає декількох законів, які перебувають у Верховній Раді, для того щоб банки почували себе комфортно. Один із них – Про підвищення довіри між банками та їх клієнтами.
Це дуже важливий законопроект, який чекає банківська спільнота. Цей закон вирішує питання щодо застав, щодо неможливості визнати договори недійсними тощо. Сьогодні в судах ці питання вирішуються дуже важко. І банки беруть на себе великий ризик, видаючи великі позики, не маючи гарантії, що у майбутньому позичальник буде себе коректно поводити щодо обслуговування цього кредиту. Інший законопроект, якщо ми повернемось до попереднього портфеля, він пов'язаний з оподаткуванням реструктуризованих кредитів.
Зараз при реструктуризації прощена частина кредиту вважається доходом, а отже обкладається податком. Потрібно на законодавчому рівні врегулювати таке прощення.
– Після банківської чистки, залишилися банки тільки найміцніші, тільки найкращі, але розцвіли фінтех-компанії, які починають потихеньку займати місце банків. Як ви можете цю тенденцію оцінити? Що з цим робити? Це нормально? Чи треба якось регулювати фінтех-компанії?
– Ви правильно підмітили, що небанківські фінансові установи сьогодні перебрали на себе частину функцій, які раніше банки виконували. Це переказ коштів без відкриття рахунку, це валютообмінні операції. Декілька компаній до нас звернулись і отримали ліцензію на інкасацію і перевезення коштів. Але у нас є дискомфорт в регулюванні цього. Тому що ліцензію фінансовій компанії видає комісія з Нацфінпослуг, а за ліцензіями на ті операції, які я назвав, вони приходять до НБУ.
З однієї сторони, регулятор – Нацфінпослуг, з другої – ми, видавши ліцензію, теж повинні слідкувати, що вони в цьому бізнесі роблять, наскільки вони витримують правила роботи і наскільки споживач може бути захищений при обслуговуванні через такі фінансові компанії. На нашу думку, це питання може бути вирішено при прийнятті так званого закону про спліт – про розділення функцій Нацфінпослуг. Частину функцій цієї організації планувалось передати Національній комісії з цінних паперів і фондового ринку, а частина повинна були перейти до НБУ. І тоді, маючи весь сектор фінансових послуг в одного регулятора, безумовно, ми би розглядали структурно обидва сектори.
Наприклад, сьогодні є частина банків, які були виведені з ринку за ризикові операції. Менеджмент і акціонери таких банків попали під категорію людей з репутацією, яка не дозволяє їм займатися банківським ринком у майбутньому. Але нічого їм не забороняє сьогодні створити фінансову компанію і частину тих операцій, які виконувались у банку, виконувати у фінансовій компанії. Коли Нацфінпослуг видає ліцензію, він не слідкує за тим, чим ці люди займались до того, як вони прийшли за ліцензією. У нас така інформація є. Коли вони приходять до нас отримати ліцензію, ми можемо видати, можемо не видати. Але законодавчо сьогодні це не врегульовано. Тут є певна колізія.
Нещодавно на одному із заходів, присвяченому безготівковій економіці, ми обговорювали розвиток так званої cashless-економіки в Україні. Ми в НБУ вже досить багато вивчили прикладів, як це відбувається у світі, як зменшити кількість готівки в обігу.
Сьогодні і для НБУ, і для комерційних банків, і для всіх учасників ринку є проблемою те, що понад 300 мільярдів готівки обертається поза банківським сектором. Ці гроші не працюють на економіку, фінансують її тіньову частину. Але ми сьогодні не будемо просто йти шляхом збільшення кількості емітованих банками карток. Адже для використання платіжних карток потрібна інфраструктура. Підприємці скаржаться, що POS-термінали дорогі, їх складно встановлювати у селах.
Тож ми пішли іншим шляхом: маємо намір одразу впроваджувати найсучасніші технологічні рішення, які вже використовують міжнародні платіжні системи та банки у інших розвинутих економіках. Зараз ми активно співпрацюємо з центральним банком Швеції – Ріксбанком – щодо розвитку напрямку кешлесс. В них є чудові напрацювання, які ми плануємо просувати в Україні.
– Чим це відрізняється від того, що зараз є?
– Відрізняється тим, що використовуються більш масово гаджети, телефони, смартфони. Не обов'язково має бути Android чи Apple, а за допомогою стандартних смс-повідомлень можна переказувати гроші з одного рахунку на другий. Але ми звикли до того, що фізична особа фізичній особі переказує. А за кордоном корпорації є такими ж учасниками платіжних систем, так само можуть прийняти платіж від фізичної особи. Тим самим вирішується дуже багато питань.
– Коли я спілкувався з підприємцями на цю тему, вони часто говорять, що спроба прибрати кеш з економіки можлива тільки в тому випадку, якщо будуть створені нормальні умови ведення бізнесу. Не дарма ж всі йдуть у тінь. Треба шукати причину, чому люди намагаються працювати з готівкою. Напевно, тому, що десь податки високі, десь ще багато різних заборон і проблем. Можливо, має сенс провести лібералізацію спочатку, а потім вже переводити всіх на кеш? Вам не здається, що якщо намагатися людей штучно загнати на безготівку, то вони просто знайдуть інші варіанти, як вийти з цього становища?
– НБУ не налаштований на те, щоб якимись адміністративними методами заганяти людей в безготівкові розрахунки. Це людина повинна відчути комфорт і вигоду від цього. Коли сам не спробуєш, не відчуєш. Я, наприклад, вже років 15 не сплачую по квитанціях комунальні платежі.
Зі свого боку, НБУ міркує про сучасні інноваційні безготівкові інструменти, що можуть зацікавити громадян. Наприклад, зараз ми відчуваємо значний інтерес ринку до електронних грошей, але емітувати їх мають право лише банки. Але і фінансові (небанківські) компанії хотіли б емітувати електронні гроші в Україні. Це швидкі транзакції, які не потребують встановлення особи платника/отримувача (тобто є знеособленими), гроші переказуються з «гаманця в гаманець», тож їх інтерес зрозумілий.
Наразі у рамках заходів проекту Cashless еconomy ми аналізуємо можливість випуску електронних грошей самим Національним банком. Думаю, що в недалекому майбутньому ви почуєте, що НБУ вийшов з пропозицією емісії електронних грошей.
– Що банківському ринку, бізнесу, всім підприємцям чекати від Якова Смолія? Ваша стратегія перебування на цій посаді. Що ви маєте намір робити, як будете вчиняти?
– Перш за все, я хочу заспокоїти і банківську спільноту, і бізнес в тому, що перебуваючи на цій посаді, в НБУ нічого не поміняється. Це основний меседж, який повинен бути. Всі очікують, що у нас буде неконтрольоване прийняття рішень або взагалі неприйняття рішень, або хтось буде боятись ці рішення прийняти. Абсолютно впевнено стверджую: правління у нас має кворум, всі рішення у нас є легітимні, графік правлінь ніхто не міняв. Процедура винесення питань на правління не помінялась, частотність їх проведення також. Крім того, я хочу сказати, що я виконував обов’язки і в попередні періоди.
Голова НБУ Валерія Гонтарева і у відрядженнях була, і у відпустку ходила. І та робота, яка мені зараз перепала, вона для мене не нова. Про це знає банківська спільнота і працівники НБУ. Так що тут все буде так, як було. Якщо є питання, які не були вирішені до того, як голова пішла у вимушену відпустку, вони планово будуть виноситись і будуть прийматись рішення.
В цілому, що є важливим для банківської системи, незалежно від того, хто буде на посаді голови НБУ, - це ми повинні зробити все, щоб відновити кредитування. У банків є «поганий» старий портфель, але ж ми не можемо чекати, коли всі ці кредити повернуть і не видавати нові кредити. Потрібно видавати нові кредити, потрібно кредитувати економіку. Без того ми не будемо мати зростання економіки. Для того повинні бути всі зусилля НБУ, уряду, Верховної Ради, банківської спільноти, всіх учасників ринку.
– Коли можна очікувати бізнесу зниження кредитних ставок?
– При прийнятті рішень щодо ключової процентної ставки, яка і впливає на вартість грошей на ринку, ми враховуємо багато факторів. Ми не лише орієнтуємося на цільовий рівень інфляції, але й беремо до уваги, як водночас можемо підтримати економічне зростання. Останнє наше рішення було – знизити ставку ще на 0,5 в.п. до 12,5%. Далі ми прогнозуємо, що інфляція буде знижуватись. На кінець цього року до 9,1%, наступний рік – 6% плюс-мінус 2 в.п., ще далі – 5%. І цей такий маячок, на який можна орієнтуватись.
В цілому, що є важливим для банківської системи, незалежно від того, хто буде на посаді голови НБУ, - це ми повинні зробити все, щоб відновити кредитування. У банків є «поганий» старий портфель, але ж ми не можемо чекати, коли всі ці кредити повернуть і не видавати нові кредити. Потрібно видавати нові кредити, потрібно кредитувати економіку. Без того ми не будемо мати зростання економіки. Для того повинні бути всі зусилля НБУ, уряду, Верховної Ради, банківської спільноти, всіх учасників ринку.
– Коли можна очікувати бізнесу зниження кредитних ставок?
– При прийнятті рішень щодо ключової процентної ставки, яка і впливає на вартість грошей на ринку, ми враховуємо багато факторів. Ми не лише орієнтуємося на цільовий рівень інфляції, але й беремо до уваги, як водночас можемо підтримати економічне зростання. Останнє наше рішення було – знизити ставку ще на 0,5 в.п. до 12,5%. Далі ми прогнозуємо, що інфляція буде знижуватись. На кінець цього року до 9,1%, наступний рік – 6% плюс-мінус 2 в.п., ще далі – 5%. І цей такий маячок, на який можна орієнтуватись.
