Дозволи отримували не просто так, напевно, були "стимули" – голова Держрибагентства про дозвільну систему у галузі

Через значну девальвацію національної валюти в останні роки, імпорт рибної продукції впав з $562 млн в 2013 році до $178 млн в 2015-му. Це призвело до того, що деякі великі компанії розглядають можливість створення підприємств для вирощування риби в Україні та зменшення імпортних позицій.

Деякі пішли ще далі – вирощують не тільки рибу, але й різну аквакультуру, наприклад, устриці і мідії. Позитивним моментом для підприємців залишається те, що в Україні розташований найбільший обсяг водних ресурсів в Європі.

Втім, незважаючи на багаті природні ресурси та економічний потенціал, розкритися на повну потужність галузі заважає зарегульованість і бюрократія.

Про те, що зараз відбувається з рибною промисловістю, а також що її чекає в подальшому, НВ Бізнес розповів голова Державного агентства рибного господарства України Ярема Ковалів.

– У якій ситуації зараз перебуває рибна промисловість в Україні? Як ви можете її оцінити?

– Рибна галузь знаходиться у занепаді. До анексії Криму, загальний вилов разом з півостровом був близько 260 тисяч тонн в рік. Зараз ця цифра сягає 80 тисяч тонн. Цього року ми очікуємо за рахунок збільшення 90 тисяч тонн. Але цього недостатньо, для того щоб забезпечити мінімальний рівень споживання населення рибної продукції. В ООН вважають, що у рік людина повинна вживати 21 кілограм рибної продукції. В Україні зараз реально можна говорити про 10 кілограм. Але якщо дивитись на оцінку ринку з точки зору її тіньової складової, тоді ця цифра трохи зміниться. В залежності від оцінки, нелегальний вилов складає від 120 тисяч тонн в рік, при легальному 80 тисяч тонн, до загального об’єму у 700 тисяч.

– А що змушує людей йти в тінь? Бажання не платити державі або, може бути, надмірна зарегульованість?

– Напевно, зарегульованість. Хоча це питання досить складне. Якщо ми ідемо в Європу і дивимось на їхній досвід, то рибна галузь в ЄС однією із найбільш зарегульованих. Там любитель не може вийти на воду і виловити рибу. В Україні немає плати за любительський лов, немає фактично функціонуючої системи, документа, який супроводжує рибу від її вилову до кінцевого споживача чи до переробника. У нас немає багато того, що існує в ЄС.

З іншої сторони, коли ми починали реформування галузі, ми подивились на ті документи, які не практикуються і не існують у всьому світі в рибній галузі, і просто відмінили їх. Було скасовано 70% регулювальних документів. Наприклад, реєстрація підприємств, які займаються консервним виробництвом. Ми довго намагалися зрозуміти, яка користь від цього державі і в чому суть. На жаль, так і не зрозуміли і скасували. Ми перейшли від видачі дозволів і квот на рік до п’ятирічного терміну, втім у світі давно уже функціонують системи 10-25 років. Це дозволяє підприємцям прогнозувати свою роботу на довгу перспективу.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

– Як заповнити вільну частку ринку? Чи є можливість до власного виробництва та вирощування? Наскільки зараз ця ніша відкрита?

– В Україні існує багато невеликих підсобних підприємств, але, нажаль, на ринку немає великих гравців. Потенціал дуже великий. У нас одна з найбільших водних поверхонь в Європі – 1,2 млн гектарів. Офіційно у нас використовуються близько 40% від водних об'єктів для аквакультури. Тобто є необхідні природні умови, є ринок, який у найкращі роки споживав близько мільйона тонн, але не вистачає великих системних гравців. У нас немає підприємств, які використовують новітні методики вирощування риби.

Світова тенденція полягає в тому, що кількість вирощеної риби збільшується. Але в Україні існує декілька проблем, які заважають збільшити кількість вирощеної риби. Незрозуміло, як брати в оренду водойми, плата за які економічно вбиває можливість вести бізнес. Також на можливість вирощувати рибу впливає рівень браконьєрства. Для браконьєрів затрати на рибу близькі до нуля: якась корупційна складова плюс паливо.

Залучення нових гравців, новітніх методик, дерегуляція, спрощення отримання водних поверхонь в оренду і ще ряд заходів, які необхідно здійснити, призведе до суттєвого збільшення вирощування риби. Один з учасників ринку дуже влучно сказав про те, що наша аквакультура нагадує дисковий телефон, хоча у світі давно уже користуються смартфонами.

Я думаю, що наша мета – перейти з 80% імпорту до хоча б до 50%. Чому неможливо замінити повністю імпортовану рибу? Є певні види, які в Україні не можна вирощувати, але які традиційно споживаються українцями. Колись ця продукція забезпечувалась за рахунок власного океанічного флоту. У 1991-му році нам дістався у спадок від Радянського Союзу найбільший у світі риболовецький флот – близько 240 одиниць. Зараз у державній власності залишилось 4 одиниці. А загалом з приватними гравцями – близько 11.

– Чи є приклади того, що відкривали підприємства в Україні? Наскільки вони були успішними?

– Аквакультура розподіляється на декілька видів. Наприклад, вирощування у відкритих водоймах може бути екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне – це просто запустив рибу і чекаєш, коли вона виросте на природньому кормі. Інтенсивне – із внесенням кормів. Це те, що розповсюджено в Норвегії, де вирощують лососевих. Також це установки замкнутого типу, коли будується декілька басейнів. Це виглядає як завод. Економічно вигідно вирощувати високоцінні види риб – осетрові, форель.

В Україні є декілька підприємств, які цим займаються. При цьому строк окупності близько 7 років. Такі підприємства існують в Одеській області. Є три підприємства на території Києва і Київської області. Одне з них достатньо успішне і вирощує осетрових, виробляє чорну ікру. Є також підприємці, які на півдні України вирощують устрицю. Крім того, ми знаємо, що є підприємці, які під Києвом намагаються вирощувати великорозмірну креветку.

В Україні є підприємці, які експериментують з вирощуванням досить нерозповсюджених видів риби, які походять з Азії. Деякі бізнесмени вкладають великі кошти у вирощування форелі. Але для того, щоб показувати хороші результати, потрібно таку рибу годувати. Нажаль, в Україні корми відповідної якості не виготовляються, а основними постачальниками є Данія, Польща, Норвегія. У зв'язку з девальвацією це достатньо сильно вдарило по такому виду бізнесу. І один з напрямків, який ми зараз активно аналізуємо, обговорюємо, в тому числі знаємо, що є потенційні інвестори, – це будівництво такого заводу в Україні. Це один з елементів, який повинен дати поштовх для розвитку аквакультури.

– Нещодавно Європейський інвестиційний банк виділив кредит. Про що йде мова і на що конкретно будуть спрямовані гроші?

– Ми пишаємося тим, що вперше настільки велика міжнародна організація звернула увагу на нашу галузь. В 400-мільйонному кредиті врахований напрямок fisheries. Сподіваємось, що це буде перша ластівка, яка покаже в тому числі українським банкам, що тут є перспектива, що сюди можна інвестувати.

Важливо, що буде фінансуватись не тільки приватний бізнес, а також інфраструктурні проекти. Попередньо заявлено, що кредитні ставки будуть нижчими від існуючих, що повинно зацікавити наших підприємців. Ледь не щодня я отримую запитання, що коли цей кредит буде доступний, коли можна з ним працювати.

– А яким чином повинна відбуватися дерегуляція? Як ви її бачите? Що потрібно скасувати?

– Питання дерегуляції я би розділив на дві частини. Перша – це кількість документів дозвільного характеру, які необхідно отримати для того, щоб займатись певним видом діяльності. Я вважаю, що в Україні ми дійшли до певної оптимальної кількості таких документів. Минулого року для цього було багато зроблено. Якщо в минулі періоди для того, щоб вийти на воду і промислово ловити рибу, потрібно було 5 разів звернутись до Державного агентства рибного господарства за різними дозвільними документами, то зараз ми це скоротили до двох візитів.

Також згідно з чинним законодавством, дозвіл на промисловий вилов риби можна отримати тільки протягом 30 днів, фактично протягом січня місяця. Хоча підприємці всі минулі роки отримували цей дозвіл протягом всього року. Зрозуміло, що не просто так. Напевно, були якісь певні стимули. Ми внесли ініціативу зменшити кількість днів, необхідних для видачі дозвільного документа, з 30 до 5 і видавати їх не протягом січня, а протягом всього року, якщо є необхідний перелік документів.

Але це тільки перший крок. Другий – більш системна зміна. Насправді дозвільний документ потрібний тільки перевіряючим органам. Підприємцю він не потрібний. Ще наша ініціатива зробити видачу дозволу виключно в електронному вигляді.

– А наскільки повинні бути знижені ставки на оренду водних площ?

– Це комплексне питання. Орендні ставки є одним з елементів затратної частини підприємств, які займаються аквакультурою. Це те, що впливає на кінцеву ціну продукції. На початку минулого року ми дозволили встановлювати ставки в певній вилці – від 3 до 12% від нормативно-грошової оцінки. Зрозуміло, що кожна місцева влада зацікавлена отримувати коштів за оренду водойм якомога більше. І почали виникати ситуації, коли ця ставка почала сягати 12%. Це привело до того, що підприємства дуже часто йшли в тінь, вони просто пропадали з легального ринку. Ми ініціювали фіксацію на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки. Це один з перших кроків.

– А що потрібно для боротьби з тіньовим сектором? Які кроки потрібно зробити?

– Проблема не вирішується якимось одним заходом. В першу чергу повинен запрацювати орган контролю. Зараз ми ліквідовуємо колишню рибінспекцію, а на її базі створюємо новий рибний патруль. Поки що він запрацював у Київській області і показує дуже хороші результати. Думаю, що протягом першої половини 2017 року ми повинні завершити цей процес в масштабах усієї України. Без функціонуючого органу контролю вигадувати будь-які правила, а також забезпечувати дотримання існуючих немає сенсу.

Наступний важливий елемент – це запровадження так званого сертифікату походження. Це те, що ми повинні зробити в рамках асоціації з ЄС. Повинен з'явитись документ, який підтверджує, що риба, яка продається, виловлена легально. Зараз нами розробляється відповідний проект закону, який, сподіваюсь, найближчим часом буде запропонований до обговорення.

Наступним елементом боротьби з незаконним нерегульованим рибальством є впровадження системи моніторингу суден і системи електронної звітності про вилов. Будь-яке судно, яке виходить на промисел, повинно бути обладнане відповідним обладнанням, яке дає можливість в онлайн-режимі відслідковувати його переміщення. За оцінками, об’єм нелегального вилову легальними суб’єктами на Дніпровському каскаді можна множити у 6-8 разів від того, що вони показують. На морі трохи менша цифра. За нашими оцінками, десь удвічі занижують реальний об’єм вилову.

Якщо буде функціонувати система електронної звітності, яку ми плануємо отримати від Норвегії (вже досягнута відповідна домовленість), тоді рибний патруль зможе отримувати інформацію, скільки, який підприємець та де саме виловив рибу. Вони зможуть точково перевіряти відповідність виловлених об'ємів риби.

Важливим елементом залишається збільшення відповідальності за браконьєрство. Зараз мінімальний об’єм штрафу складає 34 гривні. Ми плануємо збільшити його до 3,5 тисяч гривень. Максимальний штраф буде складати 250 тисяч гривень або кримінальна відповідальність.