Чи не є це прикриттям для відмивання? Міністр екології – про скандальне родовище та торгівлю ліцензіями
Україні як ніколи важливо забезпечити себе газом власного виробництва. Це дозволить в перспективі не залежати від поставок енергоносія з Росії. Нещодавно Кабінет міністрів України визнав пріоритетним видобуток газу в країні.
Втім, незважаючи на багатство надрами, в Україні часто виникають скандали навколо розподілу природних ресурсів. Уже кілька місяців в Україні дуже багато говорять про передачу маловідомій компанії прав на розробку найбільшого родовища газу – Юзівського.
Питань до компанії багато: від нестачі досвіду в подібних проектах до неясності, хто ж є кінцевим власником.
Про це, а також про те, яким чином буде реформована система надрокористування і чого очікувати від держави у цій сфері, НВ Бізнес запитав у міністра екології та природних ресурсів Остапа Семерака.
– З чого ви плануєте почати або вже почали реформи у своїй сфері. Особливо те, що стосується видачі ліцензій і в принципі надрокористування. Як цю систему можна і потрібно змінити?
– За ті півроку, що ми працюємо, вдалося зробити дуже багато. В тому числі у надрокористуванні. При цьому свою увагу ми більше фокусували на екології. В перший місяць роботи у міністерстві ми провели велику зустріч з бізнесом, з асоціаціями, з нашими колегами з ЄС та деяких інших держав, для того щоб обговорити, що відбувається у сфері надрокористування і чи є потреба провести реформу. За результатами було створено робочу групу, яка вже напрацювала концепцію реформи в надрокористуванні.
Нещодавно було проведено зустріч з експертами Американської бізнес-асоціації, Європейської бізнес-асоціації, а також з українською Федерацією роботодавців. Ми хочемо вийти на прийняття рішення, коли б економіка говорила, скільки і коли їй потрібно природних ресурсів для правильного розвитку.
Сьогодні не відбувається розвиток матеріально-сировинної бази в Україні. Все, що ми зараз добуваємо, це здобуток тієї інформації, що отримана ще в радянські часи. Це є неправильним. Нам потрібні підтверджені запаси корисних копалин.
Коли ми отримаємо запит від економіки, ми повинні розуміти, як вона буде розвиватись. Можу навести один цікавий приклад – Саудівська Аравія. Ця країна в числі перших по видобутку нафти і вуглецю. При цьому, вони поставили перед собою завдання – до 2030 року побудувати абсолютно іншу систему енергетики без споживання нафти і газу. Вони планують отримувати 50% електроенергії з атомних реакторів, і ще 50% – з енергії сонця.
В Україні Державна служба геології і надр повинна здійснювати розвідку і збільшення матеріально-сировинної бази. І на основі цієї інформації потрібно готувати пакети ліцензій чи спецдозволів на видобуток цих корисних копалин, які повинні продаватись на відкритому прозорому аукціоні без будь-яких преференцій.
Наступний етап – це контроль за використанням надр. Повинна відбуватись рекультивація тієї шкоди, яка завдана природі. Цю функцію повинен здійснювати інший орган, а не той, хто займається геологорозвідкою, і не той, хто продає на аукціоні ці ліцензії.
– Ви сказали, що конкурси з розподілу ліцензій повинні бути прозорими. Чи задоволені ви тим, як вони проходять зараз? І якщо там треба щось міняти, то що саме?
– Я категорично незадоволений тим, як нині відбувається видача ліцензій на користування надрами. По-перше, ліцензії мають видаватися в залежності від потреб держав. Тобто, спочатку держава має сформувати скільки і яких копалин їй потрібно і визначитися, скільки таких копалин є в країні – провести геологічну розвідку. Після цього мають бути вивчені всі екологічні ризики та встановлена ринкова, а можливо й вища ціна за ліцензії.
Ми розуміємо, що в більшості випадків надра – це вичерпний ресурс. Тому має бути проведений прозорий відкритий аукціон. Я переконаний, що видобувачі копалин не мають бути закритим клубом або офшором для компаній олігархів. Досягти такої процедури можна лише завдяки системі реформування служби Держгеонадр, а також політичної волі її керівництва. Сьогодні Мінприроди не має жодного впливу на систему розподілу надр і це абсолютно не є європейською і світовою практикою.
– А ви не думаєте, що такого роду речі, як продаж ліцензій, можуть здійснюватися за системою, схожою на ProZorro?
– Зараз ми ведемо перемовини з ProZorro про те, щоб продавати ці ліцензії через систему. Для цього ProZorro треба змінити українське законодавство, але це доволі незначні зміни. Ми в постійному контакті з моїми колегами з Міністерства економічного розвитку і торгівлі, які відповідають за цю роботу. Більше того, ми не тільки хочемо через таку систему продавати спецдозволи на добування надр, ми також маємо повноваження із затвердження певної кількості лімітів. Наприклад, озоноруйнівних речовин.
Чинне законодавство говорить про те, що повинна бути створена комісія у міністерстві, яка на підставі якихось критеріїв приймає рішення. Я вважаю, що найправильнішим і найпрозорішим критерієм є фінансовий. Якщо ці квоти можна продати, як, наприклад, кіотські, то їх треба продати. Та система, яка є сьогодні, вона приносить у державний бюджет нуль гривень нуль копійок.
– В останній час було багато розмов щодо компанії Yuzgas. Багато критики ми чули з боку Войціцької та інших депутатів. Кажуть, що це непрозора компанія, незрозуміло, хто за нею стоїть. Як ви оцінюєте все, що сталося?
– Давайте розглянемо, як повинна відбуватися сама процедура. Заміна компанії Shell в договорі із розподілу продукції передбачає три етапи. Перший – конкурсна комісія розглядає і приймає рішення про рекомендацію переможця. Другий – міжвідомча комісія, яка створена зі складу міністрів, повинна затвердити результати конкурсної комісії і рекомендувати або не рекомендувати Кабінету міністрів схвалити їх. Лише після цього приймається рішення про заміну учасника.
Зараз ми ведемо перемовини з ProZorro про те, щоб продавати ці ліцензії через системуЗараз ми перебуваємо на першому етапі, коли конкурсна комісія визначила переможця і рекомендували затвердити його. Персонально я, чи будь-хто з Мінприроди не є учасником конкурсної комісії. Але отримавши доступ до певних документів і матеріалів, у мене є як мінімум два сумніви. В першу чергу, необхідно зрозуміти, чи не відбулось суттєвих змін умов договору, в якому брала участь Shell.
– А чи були такі зміни?
– Мені важко сказати, бо я не маю цієї угоди. Але та інформація, що існує в ЗМІ, говорить про суттєву зміну умов. Другий сумнів, що виник особисто у мене, – це питання, чи не є ця дія певним прикриттям відмивання коштів і чи не стоять за цією компанією власники, що підпадають під дію санкцій. Зараз нам відомо, що за компанією стоїть голландський фонд. А хто далі? Це треба перевірити.
– Чому ви не заблокували рішення стосовно Yuzgas?
– Орган, що приймав це рішення, не має ніякого відношення до Мінприроди. Це була конкурсна комісія, до складу якої входять представники Верховної Ради, Міністерства енергетики і вугільної промисловості та експерти.
– Тобто ви навіть не приймали участь у конкурсній комісії?
– Так, представників Міністерства екології та природних ресурсів з якихось причин не було у складі конкурсної комісії. Але у будь-якому разі представник Мінприроди є членом міжвідомчої комісії, яка повинна затверджувати результати конкурсної комісії. Тих інструментів, які є сьогодні, нам достатньо, щоб забезпечити інтереси захисту навколишнього природного середовища та захистити інтереси справедливого і чесного розподілу тих ресурсів, які є в надрах України.
– Як ви оцінюєте витрати бізнесу на природоохоронні заходи на сьогодні? Чи достатньо підприємці, особливо промисловці, інвестують в захист навколишнього середовища? Чи задоволені ви цим? І якщо щось міняти, то що і як?
– По-перше, зараз ми імплементуємо європейський принцип "забруднювач платить". Іншими словами, чим більше виробництво чи бізнес забруднюють природу, тим більше воно повинне заплатити коштів для відновлення чи рекультивації тієї шкоди, яку зазнала природа внаслідок їх дій. Для цього Міністерство екології працює над новою системою моніторингу і контролю.
Ми запропонували українському бізнесу чесні і прозорі правила гри. Бізнес повинен вести спільну діяльність задля зменшення викидів. З іншої сторони, ми почали як міністерство вести переговори з державними фінансовими інституціями для того щоб допомогти українському бізнесу в складних умовах економічної кризи.
Представників Міністерства екології та природних ресурсів з якихось причин не було у складі конкурсної комісії
Ми пропонуємо українському бізнесу запровадити певні компенсатори чи пільги, чи стимулюючі коефіцієнти, коли виробник зменшує викиди – у нього зменшується екологічний податок. Другий інструмент – ми ведемо переговори з державними банками. Нещодавно було підписано угоду з Укргазбанком. В першу фазу трьохсторонньої комунікації попало 16 проектів. Це проекти, які будуть фінансувати державним банком за участі міжнародних фінансів із понижуючими ставками кредитів на екологічні заходи.
– А чи слідкує хтось за тим, щоб грузовий транспорт відповідав стандартам Євро-4, Євро-5, а також використовував якісне паливо?
– У країні відбулась певна дерегуляція. Ми пішли шляхом зменшення кількості перевіряючих органів. З одного боку це добре для бізнесу, з іншого – погано. Роблячи дерегуляцію і полегшення ведення бізнесу в Україні, уряд і влада повинні лишати якийсь інструмент регулювання. Потрібно створювати ті регулятори чи ті стандарти і регламенти, які існують в Європейському Союзі.
Мають бути вивчені всі екологічні ризики та встановлена ринкова, а можливо й вища ціна за ліцензіїКоли ми говоримо про місто, найбільшим забруднювачем є автомобілі. У Києві, на жаль, так не є. Крім автомобілів, є ще ТЕЦ, які працюють і в Києві, і навколо Києва, є сміттєспалювальний завод. Але я погоджуюсь, що напрямок, куди ми рухаємось, повинен бути в європейських стандартах поводження із забрудненням і відходами. Ми всіляко стимулюємо перехід на електромобілі. Також ми зараз готуємось до проекту підтримки установки зарядок для електромобілів.
– Який у вас дедлайн у реформі надрокористування? Ви сказали, що хочете прийняти стратегію, коли б бізнес вказував, які саме йому потрібні ліцензії. Коли можна очікувати її затвердження і повноцінного впровадження?
– Ми хочемо затвердити концепцію до кінця цього року. Але від моменту затвердження концепції до її імплементації потрібен час. Але основна потреба в цьому питанні – це наявність політичної волі в українському істеблішменті. В системі надрокористування зосереджені бізнес-інтереси великої кількості політиків і впливових людей. Вони у великій мірі пристосувались до непрозорої системи. І вони хочуть утримати її такою, як вона є.
І я, як міністр екології і природних ресурсів, шукаю партнерів серед прогресивних політиків, серед учасників ринку і серед наших міжнародних партнерів. Ті правила надрокористування, які існують в країнах ЄС, повинні бути затверджені в Україні. Але нам потрібна політична воля і підтримка українського суспільства.
